Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/9104/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2022
Номер судового провадження: 61-5946ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 червня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 523/9104/19
		провадження № 61-5946св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року, постановлену у складі судді Аліної С .С., та постанову Одеського апеляційного суду від 4 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
		 
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 24 грудня 1997 року він зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач, яка є його колишньою дружиною, зареєстрована в цій квартирі з 7 лютого 2000 року, проте з липня 2016 року в ній не проживає і добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає, чим створює йому перешкоди в користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
		 
		Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою  АДРЕСА_1 , на підставі статей 71, 150 ЖК України та статті 391 ЦК України. 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття 
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі. 
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказував на те, що пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачена відмова у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. 
		 
		Встановивши, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 4 березня 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року залишено без змін. 
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 4 березня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відсутні. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Суворовського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 523/9104/19 і ухвалою цього ж суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щоу листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (справа № 523/15324/18).
		 
		Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року (справа № 523/15324/18) у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено.
		 
		Не погодившись з відповідним рішенням, ОСОБА_1 29 травня 2019 року подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції від 20 травня 2019 року. 
		 
		10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з дійсним позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (справа № 523/9104/19). 
		 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що правових підстав для відкриття провадження у цій справі немає, оскільки є заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. 
		 
		Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне. 
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
		 
		Таким чином, критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у різних цивільних справах), судове рішення по тотожній  справі  набрало законної сили. При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання  відповідним рішенням законної сили.
		 
		Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суди встановили, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року (справа № 523/15324/18) у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено. 
		 
		Матеріали справи містять копію розписки ОСОБА_1 про отримання ним 27 травня 2019 року заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року. 
		 
		Суди зазначали, що заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року (справа № 523/15324/18) набрало законної сили. 
		 
		Проте такий висновок є помилковим.
		 
		Так, частина друга статті 288 ЦПК України передбачає, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення (частина перша статті 354 ЦПК України).
		 
		Статтею 289 ЦПК України передбачено, що заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Однак необхідно зазначити, що на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 29 травня 2019 року подав апеляційну скаргу, що стало підставою відкриття 29 липня 2019 року апеляційного провадження у справі № 523/15423/18.
		 
		10 червня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, у відкритті провадження за яким суд першої інстанції відмовив. Ухвалою, що оскаржується. 
		 
		Суд першої інстанції, маючи відомості про ухвалення заочного рішення у справі № 523/15423/18 20 травня 2019 року і подання позивачем у межах строку апеляційного оскарження відповідної апеляційної скарги, помилково відмовив у відкритті провадження у цій справі, не врахувавши норми цивільного процесуального законодавства, що регулюють питання набрання судовим рішенням законної сили. 
		 
		Таким чином, на час вирішення судом першої інстанції питання відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року не набрало законної сили, а, відтак, підстав стверджувати про наявність судового рішення, постановленого у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та яке набрало законної сили, у судів не було. 
		 
		З Єдиного державного реєстру судових рішень суд касаційної інстанції встановив, що заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року переглянуте в апеляційному порядку 20 листопада 2020 року. 
		 
		За таких обставин надання судами оцінки тотожності спірних правовідносин, які були предметами різних цивільних справ, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 523/15324/18 є передчасним.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
		 
		У касаційній скарзі заявник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
		 
		Проте відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
		 
		Враховуючи, що суди попередніх інстанцій рішення по суті вирішення справи не ухвалювали, а суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень розглядати цю справу як суд першої інстанції з ухваленням рішення, касаційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає. 
		 
		Керуючись статями 400, 406, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 4 березня 2020 року скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська  В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...