Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/2735/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.08.2023
Номер судового провадження: 61-7536ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		22 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 128/2735/20
		провадження № 61-7536св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                    Тітова М. Ю.,                                
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 ,
		відповідач -   ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року у складі судді Васильєвої Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів:  Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У жовні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                     ОСОБА_2 про виділ часток в натурі.
		Позов мотивований тим, що у його приватній власності знаходиться 12/25 частки нерухомого майна - житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами загальною площею 152,3 кв.м, що розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і 12/25 частки земельної ділянки за цією ж адресою, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Ці частки нерухомого майна він отримав у власність від ОСОБА_3 за договорами дарування від 23 січня 2020 року, посвідченими приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б.
		Нерухоме майно позивач ділить із ОСОБА_2 , у якої на праві приватної власності перебуває 13/25 частки вказаного будинковолодіння і 13/25 частки зазначеної земельної ділянки.
		Між сторонами склався порядок фактичного користування нерухомістю, відповідно до якого у користуванні позивача перебуває частина будинку, що складається із: кімнати 2-3 і кімнати 2-4 в житловому будинку літ. «А», приміщення кухні 2-1, кімнати 2-2 в прибудові літ. «А1» загальною площею 64,9 кв.м, у тому числі житловою площею 51,1 кв.м; а також: ганок; сарай літ. «Б» з вигрібною ямою № 6; гараж літ. «В» з оглядовою ямою літ. «о/я»; сарай літ. «в»; убиральня літ. «Д»; ворота № 2; хвіртка № 3.
		У відповідача в користуванні перебуває частина будинку, що складається із: кімнати 1-2 і кімнати 1-3 в житловому будинку літ. «А»; приміщення: передпокій 1-1, кухні 1-4, санвузол 1-5, гараж І в прибудові літ. «а2» загальною площею 83,1 кв.м, в тому числі житловою площею 35,1 кв.м, а також: ганок; огорожа № 1; криниця № 4; вигрібна яма № 5.
		Таке фактичне користування будинковолодінням співвласниками продовжує бути незмінним впродовж багатьох років та є відповідним до встановленого користування ще попередніми власниками частки позивача.
		Після набуття права власності позивачем в 2020 році на 12/25 частки  будинковолодіння та 12/25 частки у земельній ділянці, відповідачка постійно здійснює йому перешкоди у вільному користуванні майном.
		У побутових відносинах сторони не можуть дійти спільних порозумінь. Згоди щодо виділення в натурі належних часток у добровільному порядку між сторонами досягти неможливо.
		Як вбачається з технічного паспорту на будинковолодіння, виготовленого Вінницьким районним структурним підрозділом КП «Вінницьке обласне об`єднання БТІ» від 21 серпня 2020 року, будинковолодіння обох співвласників розділене на ізольовані квартири з самостійними виходами, що відповідає критеріям можливості виділу в натурі учасникам спільної часткової власності.
		З урахуванням висновку експерта за результатами проведенної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № ОС-419 від 30 грудня 2021 року позивач, уточнивши 08 квітня 2022 року позовні вимоги просив суд:
		- виділити йому в натурі 12/25 частки нерухомого майна - житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно варіанту № 2 (додаток 11) висновку експерта № ОС-419 від 30 грудня 2021 року, а саме: частину, яка складається із приміщень: кухні 2-1, кімнати 2-2 в прибудові літ. «А1», кімнати 2-3, кімнати 2-4 в житловому будинку літ. «А» загальною площею 64,9 кв.м; ганок; сарай літ. «Б» з вигрібною ямою № 6; гараж літ. «В» з оглядовою ямою літ. «о/я»; сарай літ. «в»; убиральня літ. «Д»; ворота № 2. Частка співвласника після виділу становить 47/100;
		- ОСОБА_2 , співвласниці 13/25 частки, виділити в натурі частину, яка складається із: передпокою 1-1, кухні 1-4, санвузла 1-5, гаража літ. «І», житлову кімнату 1-2, житлову кімнату 1-3 в житловому будинку літ. «А» загальною площею 83,1 кв.м; ганок, огорожу № 1, хвіртку № 3, криницю № 4, вигрібну яму № 5. Частка співвласника після виділу становить 53/100;
		-виділити ОСОБА_1 в натурі 12/25 частки земельної ділянки кадастровий номер 0520655300:02:008:0124 по АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 6 (додаток № 17) висновку експерта № ОС-419 від 30 грудня 2021 року:
		- ОСОБА_1 - співвласнику 12/25 частки земельної ділянки, виділити в натурі земельну ділянку площею 622 кв.м;
		- ОСОБА_2 - співвласнику 13/25 часток земельної ділянки, виділити в натурі земельну ділянку площею 676 кв.м;
		-земельну ділянку площею 19 кв.м залишити в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частці кожному.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року позов задоволено.
		Поділено житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на праві спільної часткової власності, в натурі, відповідно до варіанту № 2 (додаток 11) висновку експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/2735/20 від 30 грудня 2021 року, а саме:
		-виділено в натурі власнику 12/25 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами  ОСОБА_1  на праві власності: приміщення в житловому будинку літ. «А» з прибудовами: кухня 2-1, житлова кімната 2-2 (прибудова «А1») площею 30, 5 кв.м; житлова кімната 2-3 площею 20, 9 кв.м; житлова кімната 2-4 площею 13, 5 кв.м; господарські будівлі та споруди: ганок, сарай «Б», гараж «В», оглядова яма «о/я», сарай «в», убиральня «Д», ворота № 2, вигрібна яма № 6;
		-виділено в натурі власнику 13/25 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами  ОСОБА_2 на праві власності: приміщення в житловому будинку літ. «А» з прибудовами: передпокій 1-1, кухня 1-4, санвузол 1-5, гараж І (прибудова «а2») площею 48, 0 кв.м, житлова кімната 1-2 площею 19, 4 кв.м, житлова кімната 1-3 площею 15, 7 кв.м; господарські будівлі та споруди: ганок, огорожа № 1, хвіртка № 3, криниця № 4, вигрібна яма № 5.
		Стягнуто з ОСОБА_2 (співвласника 13/25 частки) на користь ОСОБА_1 (співвласника 12/25 частки) грошову компенсацію в розмірі 5 716,00 грн за відступ від ідеальних часток.
		Поділено земельну ділянку, площею 0,1336 га, кадастровий номер 0520655300:02:008:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить  ОСОБА_1 та                    ОСОБА_2  на праві спільної часткової власності, в натурі, відповідно до варіанту № 6 (додаток 17) висновку експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/2735/20 від 30 грудня 2021 року, а саме:
		- виділено в натурі власнику 12/25 частки земельної ділянки  ОСОБА_1  на праві власності земельну ділянку площею 0, 0622 га, що позначена в додатку 17 до висновку експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі                    № 128/2735/20 від 30 грудня 2021 року рожевим кольором;
		-виділено в натурі власнику 13/25 частки земельної ділянки  ОСОБА_2  на праві власності земельні ділянки площею 0, 0207 га та площею 0, 0469 га, що позначені в додатку 17 до висновку експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/2735/20 від 30 грудня 2021 року блакитним кольором;
		- земельну ділянку, площею 0, 0038 га, що позначена в додатку 17 до висновку експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/2735/20 від 30 грудня 2021 року сірим кольором, виділено у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частці кожному.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Висновок судового експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі               № 128/2735/20 від 30 грудня 2021року є невід`ємною частиною рішення суду.
		Задовольняючи позов в частині поділу житлового будинку в натурі відповідно до варіанту № 2 (додаток 11) висновку експерта № ОС-419 від 30 грудня 2021 року, суд першої інстанції виходив із того, що кожен із двох запропонованих варіантів поділу житлового будинку, передбачає виділення фактично двох окремих квартир, які є ізольованими, мають окремий вхід, мають відокремлені системи електропостачання і опалення та не потребують додаткового переобладнання конструктивних елементів будинку і систем інженерного устаткування, а також є незначним відступ від ідеальних часток в обох варіантах, який здійснений на користь відповідача, при цьому варіант № 2 поділу будинку передбачає найменший відступ від ідеальних часток в праві спільної часткової власності сторін.
		В частині поділу земельної ділянки по варіанту № 6 (додаток 17) висновку експерта № ОС-419 від 30 грудня 2021 року суд першої інстанції зазначив, що варіант № 6 передбачає найбільш ізольоване землекористування між сторонами, враховуючи наявність між ними конфліктів і неприязних стосунків і найбільш відповідає обраному варіанту № 2 висновку експерта щодо поділу будинку.
		При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідачем не надано суду її власних варіантів поділу будинку і земельної ділянки та не надано належних і допустимих доказів невідповідності запропонованих позивачем варіантів поділу спільного нерухомого майна сторін в натурі, фактичному користуванню сторонами цим майном, та неврахування судом інших обставин, що мають істотне значення, при обранні варіантів поділу спільного майна сторін.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2   оскаржила його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		16 травня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку  звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.
		В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу від 27 липня 2023 року представник                     ОСОБА_1 - адвокат Браславець Я. Ю. просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		11 липня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що  відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 січня 2020 року, право власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності із розміром частки 12/25 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серії та номера 470 від 23 січня 2020 року.
		Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 січня 2020 року, право власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,1336 га, кадастровий номер 0520655300:02:008:0124, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності із розміром частки 12/25 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серії та номера 471 від 23 січня 2020 року.
		ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 13/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та 13/25 часток земельної ділянки площею 0,1336 га, кадастровий номер 0520655300:02:008:0124, по АДРЕСА_1 
		Із заключення № 156 від 07 листопада 2016 року, наданого КП «Вінницьке обласне БТІ», про перерахунок ідеальних часток, проведеного в зв`язку із поданими ОСОБА_2 - власник 1/2 частки і ОСОБА_4 - власник 1/2 частки, заявами, виходячи із фактичного користування приміщеннями, будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , вбачається, що згідно розрахунку ідеальних часток, проведеного із фактичних, що належать до реальних часток, належить: ОСОБА_2 : приміщення: кімната 1-2, кімната 1-3 в житловому будинку літ. «А»; приміщення: передпокій 1-1, кухня 1-4, санвузол 1-5, гараж І в прибудові літ. «а2» загальною площею 83,1 кв. м., в тому числі житловою - 35,1 кв. м.; ганок, огорожа № 1, криниця № 4, вигрібна яма № 5; ОСОБА_4 : приміщення: кімната 2-3, кімната 2-4 в житловому будинку літ. «А»; приміщення: кухня 2-1, кімната 2-2 в прибудові літ. «А1» загальною площею 64,9 кв. м., в тому числі житловою - 51,1 кв. м.; ганок, сарай літ. «А1», погріб з шиєю літ. «П/Б», гараж літ. «В», сарай літ. «в», убиральня літ. «Д», ворота № 2, хвіртка № 3.
		Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 2129),виготовленого Вінницьким районним структурним підрозділом КП «Вінницьке обласне об`єднання БТІ» від 21 серпня 2020 року, визначено схему та розташування будівель і споруд, план будинку, його експлікацію, надано характеристику будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.
		Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Браславця Я. Ю. про призначення експертизи. По цивільній справі призначено проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено два питання: 1. Які можливі варіанти розподілу житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , між двома співвласниками в частках 12/25, належних ОСОБА_1 та 13/25, належних ОСОБА_2 , в натурі, відповідно до вимог нормативно-правових актів, з врахуванням відомостей про фактичне користування частками, з обов`язковим розрахунком суми грошової компенсації, що підлягає сплаті в разі відхилення від розміру часток співвласників, а також з підготуванням в разі необхідності, пропозицій щодо переобладнання приміщень?; 2. Які можливі варіанти розподілу в натурі земельної ділянки, кадастровий номер 052-655300:02:008:0124 площею 0,1336 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , між двома співвласниками в частках 12/25 та 13/25, з врахуванням розподілу житлового будинку та господарських будівель і споруд?
		30 грудня 2021 року судовий експерт Кацага Н. Є. виготовила висновок експерта № ОС-419 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/2735/20, надавши відповіді на два поставлених перед експертом питання: по першому питанню: на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об`єктів дослідження, на розгляд суду надані варіанти 1-2 розподілу приміщень житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , наближені до ідеальних часток (12/25 та 13/25 частки), з визначенням грошової компенсації одній із сторін за відхилення від ідеальних часток, про що зазначено у дослідній частині висновку та додатку 11 до висновку. Згідно запропонованих експертом двох варіантів поділу житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, передбачена сплата грошової компенсації відповідачем ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 : по першому варіанту - в сумі 3 777,00 грн, по другому варіанту - в сумі 5 716,00 грн., при цьому як по першому так і по другому варіанту частки сторін залишаються незмінними: ОСОБА_1 (співвласник 12/25 часток) має 47/100 часток, ОСОБА_2 (співвласник 13/25 часток) має 53/100 частки.
		У висновку експерта зазначено про те, що квартири житлового будинку, що виділяються в ізольоване користування, мають окремий вхід, відокремлені системи електропостачання і опалення та не потребують додаткового переобладнання конструктивних елементів будинку та систем інженерного устаткування.
		Також експерт звернув увагу у висновку на те, що в запропонованих варіантах поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд виконується з відступом від ідеальних часток співвласників, але варіанти розподілу земельної ділянки надані без відступів від даних часток.
		По другому питанню наданий такий висновок: на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об`єктів дослідження, на розгляд суду надані варіанти 106 розподілу земельної ділянки площею 0,1336 га, кадастровий номер 0520655300:02:008:0124, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , згідно часток 12/25 та 13/25, відповідно до варіантів № 1-2 розподілу приміщень житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що графічно відображені на план-схемі в додатках 12-17 до висновку та описані досліджувальній частині.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
		За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
		Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
		Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
		 
		Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		 
		Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. 
		 
		Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
		 
		За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
		 
		Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
		 
		Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
		 
		Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		 
		Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
		 
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах  від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20). 
		 
		Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 також дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.
		 
		При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.
		 
		При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси обох сторін.
		 
		Виходячи з планування і розмірів приміщень, експерт запропонував два варіанти розподілу спірного житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами з компенсацією за відступ від частки.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вважав що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до варіанту № 2 (додаток 11) висновку експерта № ОС-419 від 30 грудня 2021 року. 
		 
		При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано послалися на те, що зазначений варіант поділу житлового будинку, передбачає виділення фактично двох окремих квартир, які є ізольованими, мають окремий вхід, мають відокремлені системи електропостачання і опалення та не потребують додаткового переобладнання конструктивних елементів будинку і систем інженерного устаткування, а також другий варіант поділу будинку передбачає найменший відступ від ідеальних часток в праві спільної часткової власності сторін.
		 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що встановивши наведені обставини справи та врахувавши зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність застовування саме 2 варіанту судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № ОС-419 від 30 грудня 2021 року, який найбільш прийнятний для сторін спору та такий, що потребує менших матеріальних затрат, є можливим з технічної точки зору та являється найближчим до ідеальних часток, власниками яких є сторони спору.
		 
		Також, взявши за основу висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № ОС-419 від 30 грудня 2021 року, та урахувавши вимоги статті 105 ЗК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно обрав саме варіант № 6 (додаток № 17) розподілу між сторонами спору земельної ділянки, на якій розміщений спірний житловий будинок, оскільки вказаний варіант не має відступу від ідеальних часток співвласників, передбачає найбільш ізольоване землекористування між сторонами і найбільш відповідає обраному варіанту № 2 висновку експерта щодо поділу будинку.
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
		 
		При таких обставинах, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Наведені у касаційній скарзі доводи відносно проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № ОС-419 від 30 грудня 2021 року були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги про те, що судове засідання в суді першої інстанції відбулось 23 січня 2023 року, а повний текст складено 02 лютого 2023 року, не свідчать про порушенням прав сторін з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		 
		З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
		 
		До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження N 61-175сво21).
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Оскільки виконання (дію) рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокубуло зупинено ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін його виконання (дію) необхідно поновити. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання (дію) рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                   Є. В. Коротенко
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...