Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/16177/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2023. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2023.

Результат оскарження 15.01.2024 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: П/420/17138/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/16177/22 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 серпня 2023 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді Аракелян М.М.
		розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, адреса: вул. Військової Слави, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська область 67000) про визнання протиправним та скасування рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		10 листопада 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону, в якій позивач просить суд:
		визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку, №1881 від 23.10.2022 року прийняте інспектором прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_3 прикордонного загону майстер-сержантом ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 ; 
		судові витрати покласти на відповідача. 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 420/16177/22 розподілена на суддю Аракелян М.М.
		Ухвалою суду від 15.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 жовтня 2022 року позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув до пункту пропуску «Паланка» через державний кордон з метою перетину державного кордону України, однак отримав письмову відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України, що і стало підставою для звернення до суду (письмове рішення впс «Старокозаче»).
		Позивач звертає увагу, що він має право у період воєнного стану на перетин державного кордону України та ним надано посадовій особі усі необхідні документи. Водночас, оскаржуване рішення, на думку позивача, не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості з тих міркувань, що не містить жодної інформації, яких документів не було подано позивачем для прийняття позитивного рішення стосовно перетину державного кордону України.
		Також позивач зазначав, що в період дії в Україні воєнного стану він неодноразово перетинав державний кордон України за аналогічних підстав та документів. 
		Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при перевірці документів виявлено відсутність у військово-обліковому документі позивача запису відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		06 січня 2023 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає осіб з числа військовозобов`язаних та умови, за яких військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. 
		Також позивач наголошував, що за станом здоров`я є непридатним для проходження військової служби, виключений з військового обліку, а відтак не є військовозобов`язаною особою, придатною для комплектування Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		Інших заяв від сторін по суті спору до суду не надходило. 
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
		Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , 23 жовтня 2022 року прибув до пункту пропуску через державний кордон «Старокозаче» з метою перетину державного кордону України та надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , виданий 28.01.2019 органом 5101, дійсний до 28.01.2029, тимчасове посвідчення № НОМЕР_5 , видане 20.11.2015 року Суворовським РВК м. Одеси, з відміткою «Невійськовозобов`язаний. Виключений з військового обліку згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за ст. 37 ч. 6 п.3. 
		Того ж дня уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону інспектором прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_3 прикордонного загону майстер-сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення № 1881 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_3 , який досяг 16-річного віку (а.с. 17) на підставі ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну гр. України», Правил перетинання кордону України гр. України, затверджених постановою Кабміну України №57 від 27.01.1995 року.
		Не погоджуючись із такою відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015 (далі - Закон № 389-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Так, згідно ст. 1 Закону № 389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закону № 389-VІІІ).
		Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Відповідно до п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VІІІ в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду підстави для висновку, що право особи на вільний перетин державного кордону України, тобто вільне залишення території України, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
		Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено в перетині державного кордону України, оскільки він не є військовозобов`язаним та під час дії правового режиму воєнного стану неодноразово перетинав державний кордон за аналогічних обставин та на підставі тих самих документів. 
		Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон № 3857-XII), перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
		Так, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
		У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
		Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		При цьому, статтею 6 Закону № 3857-XII визначено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі Правила № 57).
		Згідно з п. 2 Правил № 57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
		Відповідно до п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Отже, чинним законодавством України передбачається можливість обмеження конституційного права на вільний виїзд за межі території України, в тому числі й в умовах воєнного стану.
		З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним та виключений з військового обліку, що підтверджується тимчасовим посвідченням замість військового квитка № НОМЕР_5 (а.с. 16). 
		Також, як вбачається із копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 у ньому наявні відмітки про перетин державного кордону в період дії воєнного стану, а саме 26.07.2022 року, 01.12.2022 року, 02.12.2022 року, 19.12.2022 року, 20.12.2022 року. 
		Враховуючи вищенаведене, а також не спростування відповідачем доводів позивача, що перетинання державного кордону України у вказаних випадках відбулося за інших обставин ніж ті, що мали місце 23 жовтня 2022 року, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у цьому рішенні не зазначено жодних підстав для неврахування наданих ОСОБА_1 документів та не обґрунтовано причин відмови у перетинанні державного кордону України.
		Суд критично оцінює доводи представника відповідача, що відсутність у військо-обліковому документі позивача відмітки відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у даному випадку є належною підставою для відмови у перетині державного кордону, оскільки означений нормативно-правовий акт не регулює спірні правовідносини щодо перетину державного кордону, а позивач відповідно до поданих документів не є військовозобов`язаним та не перебуває на обліку у жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. 
		Крім того, суд вважає прийнятними доводи позивача, що рішення не містить таких мотивів наданої відмови, оскільки у ньому зокрема не міститься перелік документів, які не були надані позивачем уповноваженій особі при спробі перетнути державний кордон України 23.10.2022 року. У той же час, посилання у спірному рішенні лише на законодавство України не є достатнім, оскільки не розкриває змісту наданої відмови, а відтак унеможливлює перевірити оскаржуване рішення на відповідність критеріям, передбачених статтею 2 КАС України, зокрема, у цьому рішенні відсутнє як посилання, так і обґрунтування оскаржуваної відмови згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Такі аргументи з`явилися лише у відзиві на позов.
		Суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було.
		ПОдібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 160/8111/20.
		Крім того, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано.
		Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії"; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
		При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії").
		Суд констатує, що аргументи відповідача у відзиві на позов спрямовані на спростування (поставлення під сумнів) статусу позивача «невійськовозобов`язаний», що виходить за межі його компетенції, а також, не можуть досліджуватися судом на предмет достовірності відповідних доказів з огляду на предмет доказування у справі та предмет спору (ці обставини виходять за межі предмету доказування у справі).
		Таким чином, відповідач у процесуальний спосіб не довів правомірність прийнятого рішення, тому наявні підстави для його скасування.
		Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. (а.с. 18), який з урахуванням вимог ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		 
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, адреса: вул. Військової Слави, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська область 67000) про визнання протиправним та скасування рішення  задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку, №1881 від 23.10.2022 року, прийняте інспектором прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_3 прикордонного загону майстер-сержантом ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 ; 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 992(дев`ятсот дев`яносто дві)грн. 40коп. 
		 
		 
		Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
		 
		Суддя М.М. Аракелян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...