Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/1869/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2023. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2023
Номер судового провадження: 2-а/389/13/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		23.08.2023 
		Провадження №2-а/389/13/23
		ЄУН 389/1869/23
		 
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		 
		23 серпня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
		головуючого судді Берднікової Г.В.
		при секретарі Чукановій О.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До суду, 14 червня 2023 року надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить скасувати постанову серії ЕАС №7114171 від 05 червня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
		Вимоги обгрунтовав тим, що 05 червня 2023 року поліцейським інспектором капітаном поліції Управління патрульної поліції в місті Києві Ніколаюком П.О. винесено постанову серії ЕАС №7114171 про притягнення його до адміністартивної відповідаьності за ч.1 ст.132-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Відповідно до постанови він нібито 05 червня 2023 року об 11:27 год, керував вантажним транспортним засобом та здійснив перевезення небезпечного вантажу, де в ТНТ не вказана юридична адреса місця навантаження вантажу, чим порушив п.22.5 ПДР України.
		Дії інспектора вважає противправними, а постанову незаконною, такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню за наступних обставин.
		Так, 05 червня 2023 року він керував вантажним тарнспортним засобом, здійснював перевезення небезпечного вантажу та був зупинений працівниками поліції, як вони пояснили для перевірки документів. Оглянувши надані ним документи інспектор поліції вказав, що в ТТН не зазначено адреси вантажовідправника. Однак зазначене не відповідало дійсності, оскільки в ТНТ було вказано: «03482749, АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ», у м.Рені, вул.28 Червня, буд. 282», тобто не зазначено лише «Одеська область». При цьому, в Україні є лише одне місто з назвою Рені, про що він наголосив інсектору. Однак, інспектор на його пояснення не відреагував та відразу почав виносити постанову про адміністратвине праовопрушення. Підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Докази не досліджувалися, особи, які беруть участь у розгляді справи та свідки не заслуховувалися. Взагалі не з`ясовувалося чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також не встановлювалися інші обстаивни, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. 
		У подальшому він отримав постанову про притягнення його до адміністратвиної відповідальності, де зазначено про порушення п.22.5 Правила дорожнього руху. Проте, у п.22.5 ПДР не зазначено про обов`язок водія перевіряти правильність Товарно-транспортної накладної. Законом України «Про автомобільний транспорт» також не передбачено обов?язок водія перевіряти правильність складання Товарно-транспортної накладної, а також його право відмовитися від прийняття для перевезення вантажу, якщо замовником було складено ТТН з порушенням.
		Вказані обставини змусили його звернутися до суду зі вказаним позовом.
		Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив суд розглядати справу за його відсутності.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.
		Згідно з ч.4 ст.159 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Судом встановлено, що 05 червня 2023 року інспектором Управління патрульної поліції в м.Київ Ніколаюк П.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7114171, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , 05 червня 2023 року об 11:27 год по Кільцевій дорозі, 19Б, в місті Києві, керував вантажним транспортним засобом VOLVO FM 400, державний номер НОМЕР_1 , здійснив перевезення небезпечного вантажу де в ТТН не вказана юридична адреса місця навантаження вантажу, чим порушив п.22.5 ПДР.
		Згідно з положенням статті 41 Закону України «Про дорожній рух», зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Диспозиція ч.1 ст.132-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. 
		Норма ч.1 ст.132-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
		У п.22.5 ПДР України зазначено, що дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.
		Відповідно до ст.8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, зокрема: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб`єктам перевезення та органам, зазначеним устаттях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення-органам Національної поліції; здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.
		Відповідно до ст.20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
		Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
		Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		За змістом п.11 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товаро-транспортна накладна оформлюється замовником (вантажовідправником). Може оформлюватися без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
		Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. 
		Згідно зі ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
		Відповідно до ст.49 ЗУ «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право: відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено; вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу. Водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
		Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 вказаного Закону № 2344-III, згідно з абзацом третім частини першої якої за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Тобто вказана стаття передбачає відповідальність перевізника за перевезення вантажу лише за відсутність на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної.
		Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.132-1 КУпАП.
		Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Позивач не визнає себе винним у вчиненні правопоршунення за ч.1 ст.132-1 КУпАП. Вказує, що пред`явив інспектору поліції товарно-транспортну накладну, складену вантажовідправником, в якій була вказана юридична адреса місця навантаження вантажу. На підтвердження зазначеного надав суду товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16137 від 02 червня 2023 року м.Одеса, в якій у графі «вантажовідправник» вказано: 03482749, АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ», у графі «пункт навантаження» вказано 03482749, АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ», м.Рені, вул.28 Червня, буд. 282». Окрім того, на товарно-транспортній накладній містяться штамп товариства АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» із зазначенням його адреси м.Рені, вул.28 Червня,282, та ідент. коду. Вважає, що він не несе відповідальності за неправильне складання вантажовідправником ТТН.
		Відповідачем жодних доказів, на спростування доводів позивача, а відтак які б свідчили про те, що останній порушив вимоги п.22.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення за ч.1 ст.132-1 КУпАП, суду не надано.
		В оскаржуваній постанові не зазначено норм спеціального законодавства, за порушення норм якого настає відповідальність, передбачена ч.1 ст.132-1 КУпАП. Не зазначено законодавства, передбаченого п.22.5 ПДР, всупереч якого позивачем здійснювалося перевезення небезпечних вантажів на підставі товарно-транспортною накладної, в якій, як вказано у постанові не було зазначено юридичної адреси місця завантаження трансопртного засобу. Також в оскаржуваній постанові, не вказано номеру товарно-транспортної накладної, в якій були виявлені неділіки та дати її складання. 
		Неістотні недоліки в товарно-транспортній накладній не є підставою для визнання такого документа недійсним. За умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містить відомості про дату складення документа, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо. Товарно-транспортну накладну оформляє вантажовідправник. А тому автомобільний первізник, водій, не може нести відповідальність за недоліки змісту товарно-трансопртної накладної, яку він не оформляв.
		Згідно зі ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
		Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		З огляду на те, що в судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.132-1 КупАП, оскільки жодного доказу, на спростування доводів позивача про те, що він не вчиняв вказаного правпорушення відповідачем суду не надано, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. 
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29).
		Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп., що підтверджується відповдною платіжною інструкцією.
		З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_1 , задовольнити.
		Постанову серії ЕАС №7114171 від 05 червня 2023 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Г.В. Берднікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...