Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/109/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: 23.08.2023. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.08.2023
Номер судового провадження: 22-ц/803/5545/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5545/23 Справа № 932/109/21   Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 серпня 2023 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд колегією в складі:
		 
		   Головуючого судді-доповідача         Никифоряка Л.П. 
		   Суддів                         Гапонова А.В., Новікової Г.В., 
		   за участі секретаря судового засідання    Драгомерецької А.О.
		 
		   розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в м. Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 лютого 2023року (головуючий у суді першої інстанції Куцевол В.В.), 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		06 січня 2021року  ОСОБА_4 подав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл»-Товариство в якому висловив вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 221051,60грн та моральної шкоди в розмірі 150 000,00грн, також судові витрати, витрати на проведення експертиз і правову допомогу. 
		   В обґрунтування позову заявник посилався на те, що йому належить автомобіль Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та 21 грудня 2020року близько 1426 години на належній Товариству заправній станції по вулиці Запорізьке шосе, 2-Д в м. Дніпро, на його прохання заправити автомобіль дизельним пальним, працівник Товариства  оператор АЗС заправив автомобіль бензином А-95 тобто нафтопродуктом неналежної якості, в результаті чого автомобіль вийшов з ладу і потребував ремонту, вартість якого 221051,60грн. Зазначені обставини, згідно наведеного в позові обґрунтування, спричинили позивачу також моральну шкоду, яку заявник вбачав у тім, що він змушений був звертатись до АЗС, відлучався від своїх справ, втрачав час, погіршилися родинні стосунки і стосунки з друзями, він змушений був користуватись громадським транспортом.
		 
		   В подальшому 12 липня 2021року позивач збільшив позовні вимоги, доповнивши позов вимогою про стягнення з відповідача також витрат на прокат автомобіля у розмірі 376530,00грн згідно Договору прокату від 22 грудня 2021року, які він змушений був понести через неможливість використовувати свій автомобіль Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », котрий вийшов з ладу через неправомірні дії працівників Товариства і потребував ремонту /том І а.с.167-173/.
		 
		   У відзиві на позовну заяву, представник Товариства, адвокат Тереза Юлія Олександрівна позовні вимоги вважала необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки належними доказами підтверджено, що позивач 21 грудня 2020року близько 1426 години дійсно заправляв автомобіль Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » на заправній станції по вулиці Запорізьке шосе, 2-Д в м. Дніпро, однак останній під`їхав до паливно-роздавальної колонки № 2 на якій можна заправитись виключно бензином про що було поінформовано за допомогою спеціальних табличок на в`їзді та на самій колонці тобто сам вільно вибрав товар, з урахуванням чого, працівник Товариства  оператор АЗС не міг заправити автомобіль дизельним паливом. Також на думку відповідача, під час заправки позивач не покидав свій автомобіль і контролював як його заправляють, що також виключає неправомірність дій працівника Товариства. 
		   Також згідно відзиву позивачем не надані належні докази, які б підтверджували розмір матеріальної та моральної шкоди /том І а.с.93-113/.
		 
		   Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 лютого 2023року в позові ОСОБА_5 відмовлено. Судове рішення обґрунтоване тим, що не підтверджена вина працівника Товариства  оператора АЗС, так як належним доказом, відеозаписом з АЗС підтверджено, що 21 грудня 2020року близько 1426 години на належній Товариству заправній станції по вулиці Запорізьке шосе, 2-Д в м. Дніпро автомобіль Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » зупинився біля ПРК № 2 на якій можливо заправити автомобіль тільки бензином, про що були відповідні позначки і була відсутня можливість для придбання дизельного пального.
		   Правові підстави для відмови в позові суд вбачав у тім, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997року № 1442 - Правила при торгівлі нафтопродуктами на працівників не покладається обов`язок знати технічні характеристики всіх автомобілів і володіти інформацією щодо типу пального.
		 
		   В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Шустров Євген Федорович виклав вимогу про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду і задоволення позовних вимог в повному обсязі. 
		   В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що поза увагою суду залишився, в значній мірі, висновок експерта № 7541 від 12 травня 2021року, зокрема суд не дав правової оцінки тій обставині, що наданий для дослідження зразок рідини, відібраний з автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », працівниками сервісу  за своїм хімічним складом не відноситься до товарного бензину чи дизельного палива, є неякісною сумішшю бензину та дизельного палива. Також судом не враховано тих обставин, якими позивач обґрунтовував позов, щодо повідомлення працівнику Товариства  оператору АЗС про необхідність заправлення автомобіля саме дизельним паливом. Окрім того, оператор АЗС не звернув увагу на напис на зворотній кришці бензобаку про можливість заправлення автомобіля лише дизельним паливом та «помилково вставив в горловину баку роздавальний кран з колонки з бензином».
		   Також заявник стверджував про те, що суд не правильно тлумачив закон так як згідно Правил, заправка автомобілів провадиться оператором АЗС або під його наглядом і відповідальність за тип палива покладається на працівника Товариства.
		   Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що матеріальна і моральна шкоди, а також витрати на прокат іншого автомобіля в розмірі 376530,00грн та всі інші витрати, розмір яких підтверджено належними і допустимими доказами позивач поніс через неправомірні дії Товариства, яке надало неякісне пальне.
		 
		   Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, пояснення представника позивача, за відсутності позивача та представника відповідача, явка яких є необов`язковою, повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. 
		 
		В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
		 
		   Аксу Юсуф є власником автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », про що у сторін спір відсутній, також сторони не заперечували обставин з приводу того, що 21 грудня 2020року близько 1426 години на належній Товариству заправній станції по вулиці Запорізьке шосе, 2-Д в м. Дніпро автомобіль Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » було заправлено таким видом палива, як бензин А-95. 
		 
		       Відповідно до наданого позивачем Договору на технічне обслуговування і ремонт автомобіля від 30 липня 2021року виконавець фізична особа-підприємець ОСОБА_6 та замовник ОСОБА_4 домовились про те, що виконавець виконає за дорученням замовника технічне обслуговування і ремонт автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », вартість якого згідно Рахунку-фактури № Тр-0000256 від 09 жовтня 2021року разом без ПДВ 198491,00грн /том ІІ а.с.11,12/.
		 
		       За змістом Висновку судової автотехнічної експертизи № 7549 від 18 червня 2021року експерт дійшов висновку про те, що вихід з ладу двигуна автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », виник внаслідок використання невідповідної марки палива, що призвело до відсутності займання і згоряння паливно-повітряної суміші в циліндро-поршневій групі та в подальшому процесу експлуатації до втрати потужності та непрацездатного стану двигуна автомобіля /том ІІ а.с.13-18/.
		 
		       13 квітня 2021року в присутності позивача, його адвоката, двох представників і консультанта сервісного центру на території Сервісного центру «Аеліта преміум» по вулиці Івана Езау, 3 в м. Дніпро взято для перевірки проби (зразки нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів) для проведення хімічної експертизи з паливного баку автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та складено відповідний Акт /том І а.с.158/.
		   
		       Відповідно до Висновку експерта № 7541 від 12 травня 2021року за результатами проведення судової експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів, наданий зразок рідини, це суміш переважно вуглеводнів широкого фракційного складу, тобто суміш легкої та середньо-дистилятної фракції, який не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 та ДСТУ 7688:2015 за показниками густини, показником фракційного складу, і не відноситься до товарного бензину чи дизельного палива /том І а.с.184-187/.
		 
		       Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зробив висновок про те, що не доведений факт заподіяння шкоди позивачу через неправомірні дії працівника Товариства  оператора АЗС, відсутня його вина в спричиненні шкоди та правові підстави для задоволення вимог позивача. 
		   
		       Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права. 
		 
		       Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина друга наведеної норми збитками визначає втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		 
		       Відповідно до частини першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		       Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		За змістом статті 23 ЦК України особа має право також на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; яка зокрема полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		 
		Відповідно до положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
		 
		       Наведені норми відшкодування шкоди, заподіяної майну і моральної шкоди покладають на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		 
		       Наявність зазначеної обставини, щодо вини працівника Товариства  оператора АЗС позивач пов`язував із тим, що оператор АЗС не виконав замовлення позивача про відпуск йому дизельного палива, а також стверджував, що саме на працівника Товариства покладено обов`язок щодо вибору виду палива для заправки автомобілів.
		 
		   Отже визначальним у даній справі є не тільки сам факт продажу і заправки автомобіля позивача неналежним видом палива, а саме встановлення обставин при яких це було здійснено, а також відповідності дій оператора АЗС щодо вибору марки та виду палива вимогам спеціальних норм права, котрі регулюють спірні правовідносини.
		 
		       Порядок роздрібної торгівлі, зокрема пальним визначають Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997року № 1442, які також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування.
		 
		   Правила в пункті 7 на суб`єкта господарювання покладають обов`язок про те, що відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправній станції, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в`їзді та біля оператора автозаправної станції.
		 
		       Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права суб`єктом господарювання Товариством виконані вимоги пункту 7 Правил, оскільки підтверджено, що біля паливороздавальної колонки № 2 на заправній станції по вулиці Запорізьке шосе, 2-Д в м. Дніпро відомості зокрема про марку та вид нафтопродуктів, що реалізуються на цій колонці було зазначено на інформаційному табло, також такі відомості були встановлені на в`їзді та біля оператора АЗС.
		 
		       За змістом пункту 14 Правил заправка автотранспортних засобів проводиться через паливороздавальні колонки оператором автозаправних станцій або водієм самостійно.
		 
		   За конкретних обставин цієї справи позивачем не спростовано тієї обставини, що він 21 грудня 2020року близько 1426 години, маючи беззаперечну можливість ознайомитися із відомостями про марку та вид нафтопродуктів, що реалізуються на паливороздавальних колонках на заправній станції по вулиці Запорізьке шосе, 2-Д в м. Дніпро на інформаційному табло, на в`їзді та біля оператора АЗС самостійно обрав паливороздавальну колонку № 2 на якій відпускається тільки такий вид палива, як бензин А-95.
		 
		       Відсутні докази з приводу того що існували об`єктивні перешкоди для того, щоб споживач отримав необхідні відомості щодо марки та виду палива, та останній в суді першої інстанції не ставив під сумнів вищенаведених обставин. 
		 
		Отже суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо дотримання з боку суб`єкта господарювання вимог законодавства стосовно надання ОСОБА_5 відомостей в об`ємі, що дозволяв самостійно визначатися із маркою та видом палива яке відпускалось на АЗС і підтверджено вираження волі Аксу Юсуфу яке відбулось вчиненням певних дій, вибором паливороздавальної колонки № 2, та суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що мало місце втілення волі останнього у конкретних фактичних діях. 
		 
		За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо наявності в працівника Товариства  оператора АЗС вибору щодо виду палива бензин чи дизельне, яке слід відпускати Аксу Юсуфу з паливороздавальної колонки № 2 на заправній станції по АДРЕСА_1 , ствердження позивача про вимогу звернуту до оператора про відпуск саме дизельного палива не ґрунтуються на обставинах справи, встановлених в ході судового розгляду. 
		 
		Водночас враховуючи ненадання позивачем пояснення, чому він обрав паливнороздавальну колонку № 2, ключові аргументи, висунуті позивачем в його позові та апеляційній скарзі про вимогу висунуту до оператора АЗС про відпуск йому саме дизельного палива, не могло бути сумісним із принципом змагальності та вважатися позбавленим свавілля.
		 
		Сам факт того, що Аксу Юсуф самостійно обрав паливнороздавальну колонку № 2, був присутній в автомобілі під час його заправки бензином безпосередньо спостерігав за даними показувального пристрою колонки не висловлював жодних заперечень щодо виду палива, не був достатнім для пояснення того, чому інтереси працівника, який не дослідив інформацію відображену на зворотній стороні заправної кришки автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » мали поступитися місцем інтересам Аксу Юсуф і чому за встановлених обставин, такий аргумент заслуговував на переважне врахування.
		 
		Згідно зістаттею 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		 
		Частина першастатті 76 ЦПК Українидоказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення/частина перша та другастатті 77 ЦПК України/. 
		 
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. 
		 
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування /стаття 78 ЦПК України/. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). 
		 
		Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		 
		Взаємний зв`язок доказів в їх сукупності вказують на їх достатність для вирішення питання щодо встановлення обставин, які входять до предмету доказування та заявлені вимоги не підтверджують. 
		 
		Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність обставин щодо завдання шкоди позивачу через діїпрацівника Товариства  оператора АЗС.
		   
		   Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сам факт відпуску заправочною станцією позивачу не того виду палива, за обставин що встановлені і перевірені судом не свідчить про завдання особі шкоди по вині відповідача та про наявність підстав для її відшкодування. 
		 
		   Належних та допустимих доказів протиправності дій Товариства та винивідповідача в спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачеві не доведено, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову.
		 
		   Разом з тим, не спростовує висновків суду першої інстанції та обставина що після заправки баку автомобіля Range Rover A-Biography, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в якому знаходилось дизельне паливо, ще в бензином А-95  взяті для перевірки 13 квітня 2021року зразки нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів утворювали суміш легкої та середньо-дистилятної фракції, яка не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 та ДСТУ 7688:2015 за показниками густини, показником фракційного складу, і не відноситься до товарного бензину чи дизельного палива.
		 
		   Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку. 
		 
		   Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".
		   Стаття 2 ЦПК України проголошує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		   У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.
		 
		   Отже, для позивача судом першої інстанції створені умови для того, щоб він надавав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, він беззаперечно мав можливість ознайомитися із запереченнями на позовну заяву і матеріалами справи та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ним процесуальних дій.
		 
		   Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 лютого 2023року залишити без змін
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 22 серпня 2023року. 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...