Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 483/1082/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 23.08.2023. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023 (частково)
Результат оскарження 08.11.2023 Миколаївський апеляційний суд: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/483/133/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 483/1082/22
		Провадження № 2/483/133/2023
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		23 серпня 2023 року м. Очаків
		 
		Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
		головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
		за участю секретаря - Акопової К.Р.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Очаківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про стягнення середньої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та зобов`язання в подальшому сплачувати середню заробітну плату, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом, предметом якого є: стягнення 135 371 грн 60 коп. в рахунок середньої заробітної плати та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а також зобов`язання в подальшому сплачувати середню заробітну плату на період воєнного стану. 
		В обґрунтування позову зазначив, що він з 15 вересня 2014 рок по теперішній час працює у відповідача на посаді вчителя фізичної культури. З 07 березня 2022 року він призваний на військову службу, та в період з 24 лютого по 19 липня 2022 року йому відповідачем виплачувалася середня заробітна плата. Однак, з урахування змін у трудовому законодавстві, з 19 липня 2022 року відповідач припинив виплату заробітної плати. Вважаючи, що відповідачем незаконно припинено виплату середньомісячної заробітної плати, а також враховуючи невиплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у 2022 році, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом. 
		Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги.
		Представник відповідача, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.
		Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15 вересня 2014 року працює в Очаківській загальноосвітній санаторній школі-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради на посаді вчителя фізичної культури (а.с. 12).
		07 березня 2022 року позивача призвано на військову службу за мобілізацією та призначено на посаду у військовій частині (а.с. 13, 14).
		З 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату середнього заробітку з посиланням на норми Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо оптимізації трудових відносин» (а.с. 40,41). 
		Вказані обставини сторонами не оспорюються, а тому, відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
		Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.
		Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
		У кодексі законів про працю України надано визначення трудового договору.
		Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Глава VII ЗУ № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) регулює особливості призову під час мобілізації.
		Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема, частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
		Частиною третьою статті 119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) було гарантовано, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
		Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
		Вказане свідчить про те, що з набранням чинності Законом № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участю працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, відповідно до яких з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.
		Отже, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набрання чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правових підстав для збереження середнього заробітку за таким працівником немає. 
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП України, відповідно до якої роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.
		Позивач у цій справі не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, внаслідок призову на військову службу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
		Звільнивши з 19 липня 2022 року роботодавців від обов`язку виплачувати щомісячне забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.
		Щодо посилань позивача на застосування ст. 58 Конституції України, суд виходить з такого. 
		Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		Враховуючи наведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 КЗпП України в редакції від 19 липня 2022 року, адже вони мали місце в період після набрання чинності вказаною нормою права. 
		Оскільки норми частини третьої статті 119 КЗпП України стосовно збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на нього до 19 липня 2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ, то суд дійшов висновку про те, що відповідач не порушив положень статті 58 Конституції України та ЦК України щодо дії закону в часі та правомірно припинив нарахування і виплату середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року.
		Зокрема, починаючи з 19 липня 2022 року відповідач позбавлений обов`язку зберігати за позивачем середній заробіток, оскільки відповідні положення частини третьої статті 119 КЗпП України виключені. При цьому, припинення нарахування та виплати середнього заробітку позивачу було спрямовано на приведення трудових правовідносин з позивачем у відповідність до вимог Закону № 2352-ІХ.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом від 01 липня 2022 року № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
		За змістом правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів, з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
		Конституційний Суд України у пункті 2.3 Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 сформулював висновок, відповідно до якого держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто в разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
		У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.
		Зважаючи на наведені норми закону, правові позиції Конституційного Суду України, посилання позивача на те, що припинення виплати звужує його права і свободи та спричиняє погіршення становища внаслідок застосування Закону № 2352-ІХ, є необґрунтованими.
		З урахуванням викладеного, а також того, що позивачем не доведено порушення з боку роботодавця вимог законодавства в частині регулювання трудових відносин під час дії воєнного стану, а також порушення його конституційних прав - через компенсацію майнових втрат шляхом підвищення рівня забезпечення військовослужбовців, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Очаківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про стягнення середньої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та зобов`язання в подальшому сплачувати середню заробітну плату - відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Головуюча:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...