Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/3137/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2023. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/296/655/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023240020000264

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 296/3137/23 
		1-кп/296/655/23 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		22 серпня 2023 року м.Житомир
		 
		Корольовський районний суд м. Житомира в складі
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю прокурора ОСОБА_4 , 
		потерпілого ОСОБА_5 , 
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження №62023240020000264 від 12.03.2023 року по обвинуваченню 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зарудинці Ружинського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , командир взводу, зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України,-
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_8 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 14.01.2023 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2023р. №12 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 призначено на посаду командира взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 . 
		У цій же військовій частині з 08.04.2021 року проходив строкову військову службу солдат ОСОБА_5 , призваний на строкову військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2021р. №70 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини та поставлений на усі види забезпечення. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2021р. №106 солдат ОСОБА_5 призначений на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_1 .
		У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан  це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оброни України.
		У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
		Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.
		У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
		У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов`язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.
		Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
		Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
		До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
		24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022р. 
		14.03.2022 року у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 18.03.2022р. 
		18 квітня 2022 року Указом Президента України №259\2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 21.04.2022р.
		17.05.2022 року Указом Президента України №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України від 22.05.2022р. 
		12.08.2022 року Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України від 15.08.2022р. 
		07.11.2022 року Указом Президента України №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України від 16.11.2022р. 
		06.02.2023 року Указом Президента України №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України від 07.02.2023р. 
		Тобто, воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р., який станом на 11.03.2023 р. припинено або скасовано не було. 
		Відповідно до вимог ст.ст.31, 32, 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі, і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. За своїми військовими званнями начальниками є: молодші офіцери  для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї з ними військової частини і старшин, солдатів і матросів. Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання.
		Згідно з положеннями ст.ст. 31,32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України молодший лейтенант ОСОБА_8 під час проходження військової служби являється за своїм військовим званням начальником по відношенню до солдата ОСОБА_5 .
		Згідно з приміткою (п.1) до ст.425 КК України, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно  розпорядчих або адміністративно  господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування, тобто, командир взводу  молодший лейтенант ОСОБА_8 є військовою службовою особою.
		Згідно з вимогами ст.ст. 3,21,28,68 Конституції України, ст.ст. 6, 11,16, 29, 30, 37, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, молодший лейтенант ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, сприяти у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, вимагати підпорядкування від своїх підлеглих, не припускаючись при цьому брутальності та приниження їх гідності.
		Відповідно до вимог ст.ст. 3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, та зобов`язує додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Відповідно до вимог ст.ст. 110,111,113 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі, зокрема, незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод. З інших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються, а якщо ті, хто подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, скарга подається у порядку підпорядкованості. Ніхто не може бути скривджений на службі чи покараний за те, що він подає пропозицію, заяву чи скаргу.
		Разом з тим, молодший лейтенант ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , являючись начальником відносно солдата ОСОБА_5 за військовим званням, достовірно знаючи вищевказані статутні вимоги, які регламентують взаємовідносини між військовослужбовцями, маючи на меті застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, вирішив умисно застосувати насильство щодо підлеглого військовослужбовця за наступних обставин.
		Так, 11.03.2023 року близько 16 години 25 хвилин молодший лейтенант ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді командира взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 6, 11,16,29,30,37,49,50,130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовою службовою особою, являючись за військовим званням начальником для солдата ОСОБА_5 , перебуваючи в коридорі другого поверху виробничого приміщення ІП «Євроголд Індестріз ЛТД», що за адресою у АДРЕСА_3 , яке використовується військовослужбовцями роти охорони військової частини НОМЕР_1 для проживання та несення служби, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на застосування насильства щодо підлеглого військовослужбовця, діючи з прямим умислом, з метою спричинення йому фізичного болю і моральних страждань та демонстрації своєї явної переваги, будучи невдоволеним фактом перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння та його неналежної поведінки, застосував насильство щодо свого підлеглого солдата ОСОБА_5 , а саме: наніс йому один удар кулаком правої руки у ліву частину шиї, а також наніс один удар правою ногою по тулубу, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 синець на грудній клітці ліворуч, а також синець та садна на правому передпліччі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, надав суду наступні показання. Призваний до ЗСУ 14.01.2023р. на військову службу, має звання молодшого лейтенанта, є командиром 2 взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову строкову службу солдат ОСОБА_5 11.03.2023р. близько 16 години приїхав з військової частини до виробничого приміщення ІП «Євроголд Індестріз ЛТД», де тимчасово дислокуються військовослужбовці, так як йому подзвонив командир роти та повідомив про те, що за місцем тимчасової дислокації військослужбовці вживають алкогольні напої, перебувають в стані алкогольного сп`яніння, поводять себе не по статуту. Приїхав не сам, був з командирами роти, старшиною, з метою перевірки військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння. Вийшов солдат ОСОБА_5 (який раніше неодноразово порушував режим), обвинувачений наніс 2 удари, будучи на емоціях: правою рукою та правою ногою. Одразу ж розкаявся, між собою примирилися, на даний час відносини між ними позитивні. В подальшому, солдата ОСОБА_5 повезли на огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, а він, ОСОБА_8 , поїхав до військової частини. У вчиненому розкаюється, до своєї поведінки в момент події ставиться негативно. На запитання адвоката пояснив, що одразу усвідомив неправомірність своїх дій, раніше ніколи не застосовував фізичне насильство, до кримінальної, адміністративної відповідальності не притягувався, одразу активно сприяв на досудовому розслідуванні, добровільно надав покази слідчому. Просив суворо його не карати, потерпілому ОСОБА_5 відшкодував моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, публічно вибачився перед ним і в суді. 
		Потерпілий ОСОБА_5 в особисто поданій суду письмовій заяві від 11.06.2023 року (вх.№ 19301 від 13.06.2023р.) клопотав про розгляд справи за його відсутності. Зазначив про те, що з ОСОБА_8 вони примирились, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру не має, останнім відшкодована моральна шкода в повному обсязі, крім того обвинувачений ОСОБА_8 публічно вибачився перед ним за вчинене. При призначенні покарання обвинуваченому просив призначити покарання більш м`яке, ніж передбачене санкцією статті пред`явленого обвинувачення. 
		Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції.
		Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечували всі учасники судового провадження, погодившись на дослідження лише даних, що характеризують особу обвинуваченого.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення, і ці умисні дії кваліфікує за ч.5 ст.426-1 КК України як застосування військовою службовою особою насильства щодо підлеглого, вчиненого в умовах воєнного стану. 
		Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу обвинуваченого ОСОБА_8 та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.
		Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено. 
		В якості пом`якшуючих обставин суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, які в повній мірі знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. 
		Так, щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
		Під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Тобто, передбачені п.1 ч.1 ст.66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину не виступають однією обставиною, а є самостійними і незалежними обставинами та можуть існувати відокремлено одна від одної, що повністю узгоджується із правовим висновком в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 743/977/18.
		Суд враховує і те, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має молодий вік, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення, за місцем проживання та місцем реєстрації характеризується виключно позитивно, за період досудового розслідування та під час судового провадження обраний захід забезпечення у виді цілодобового домашнього арешту не порушував, відшкодував моральну шкоду потерпілому та приніс публічні вибачення. Судом береться до уваги і кількість нанесених потерпілому ударів  2, а також те, що тяжких наслідків від них не настало.
		При обранні виду та міри покарання судом додатково враховуються дані про те, що обвинувачений ОСОБА_8 одружений, виховує малолітню доньку 2016р.н., мати обвинуваченого ОСОБА_9 є пенсіонером по інвалідності 3 гр. загального захворювання довічно, батько обвинуваченого ОСОБА_10 є пенсіонером по інвалідності 3гр. загального захворювання довічно.
		Також судом приймається до уваги і враховується при обранні виду та міри покарання та обставина, що за попередніми місцями роботи (Черняхівське відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, школа юних десантників Управління освіти Житомирської міської ради, де працював керівником гуртка) має виключно позитивні характеристики. Як вбачається з характеристики керівника ГО «СВАОР КРОССВІТ» обвинувачений є ініціатором створення та одним із засновників громадської організації, неодноразово приймав участь у спортивних змаганнях (чемпіонатах) різного роду та займав призові місця та хараткризується керівником ГО виключно позитивно. 
		Наданими стороною захисту документами підтверджено, що ОСОБА_8 має сертифікат інструктора з виду спорту хортинг, нагоджений численними дипломами, грамотами з різних видів спорту, в тому числі за 2 місце у чемпіонаті з кросфіту серед Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та команд АДРЕСА_1 , має звання майстра спорту України з хортингу, за місцем проходження військової служби безпосереднім командиром та командиром військової частини ОСОБА_8 характеризується позитивно.
		Крім того, факт перебування потерпілого ОСОБА_5 (який до цього раніше тричі притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні військові правопорушення в період воєнного стану) 11.03.2023р. близько 16 години на території в/ч НОМЕР_1 , тобто в день вчинення злочину відносно нього, в стані алкогольного сп`яніння підтверджено постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 05.04.2023р., яка набрала законної сили і ніким з можливих апелянтів не оскаржувалась. Стягнення у виді 10 діб арешту з утриманням на гаупвахті потерпілий ОСОБА_5 відбув.
		Крім того, 28.06.2023р. на адресу суду надійшла заява командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_11 , в якій він як керівник частини звертає увагу на позитивну характеристику військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_8 , на те, що останній виявив бажання виконати свій громадянський обов`язок та добровільно пішов служити до лав Збройних Сил України для відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Звертає увагу суду на те, що Вітусевич свій злочинний вчинок засуджує, не намагався його приховати, всебічно сприяв службовому розслідуванню, публічно вибачився за скоєне. Командир висловив думку про те, що з урахуванням відданості ОСОБА_8 службі в Збройних Силах України, професійної, фізичної підготовки, бажання стати на захист Батьківщини може принести більше користі для обороноздатності держави, ніж в умовах ізоляції від суспільства, тому від імені командування та особового складу просить призначити покарання, яке б дозволило виконувати в подальшому службові обов`язки в Збройних Силах України. Судом досліджено додаток до заяви  підписи військовослужбовців в/ч на двох аркушах із зазначенням їх ПІБ, посад та особистих підписів. Добровільність підписів та їх оригінальність підтвердив присутній в засіданні представник в/ч ОСОБА_12 .
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
		Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		За змістом ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Суд зауважує, що закон - частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		 
		З урахуванням зазначеного вище, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, з детальним урахуванням його особи, що наведено вище у вироці, суд приходить до висновку про те, що сукупність усіх наведених фактів дає підстави для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та про можливість призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті обвинувачення.
		При цьому прокурор в судових дебатах орієнтував суд та висловив думку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі.
		Потерпілий просив суд призначити покарання більш м`яке, ніж передбачено санкцією статті.
		Неспроможними на думку суду є доводи захисту про співмірність та можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 призначенням йому покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відповідними відрахуваннями.
		При цьому судом також враховуються приписи закону про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також те, що призначене судом покарання буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Суд приходить до твердого переконання, що призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням інституту звільнення від його відбування з випробуванням максимальної тривалості не порушує загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання і саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання в даному кримінальному провадженні.
		Звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на думку суду, дозволить йому як військовослужбовцю Збройних Сил України продовжувати виконувати обов`язки по захисту Батьківщини в умовах запровадженого воєнного стану у державі в зв`язку з військовою агресією проти України.
		Цивільний позов потерпілим не заявлявся. Речові докази, судові витрати по справі відсутні. Арешт не накладався. Запобіжний захід не обирати. 
		 
		Керуючись ст.ст.368, 369, 374 КПК України, суд,-
		 
		 УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України, та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Роз`яснити, що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
		Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів, починаючи з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, потерпілому, прокурору, захисникам. 
		 
		 
		   Головуючий суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...