Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/11526/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2023. Зареєстровано: 24.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2023.

Номер судового провадження: П/380/11615/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		справа № 380/11526/23
		провадження № П/380/11615/23
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 серпня 2023 року
		Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якій просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 ) від 10 травня 2023 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивачем в пункті пропуску «Шегині» були подані усі необхідні документи для перетину державного кордону України на підставі наявності у нього дитини з інвалідністю віком до 18 років. Проте, позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку з тим, що позивач не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи. Вважає, що спірним рішенням безпідставно відмовлено йому у перетині державного кордону України. Відтак, звернувся до суду з цим адміністративним позовом, у якому просить скасувати оскаржуване рішення.
		Ухвалою судді від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		На адресу суду 19.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що надані позивачем документи не дали змогу прийняти рішення на перетин державного кордону України, а тому рішення від 10.05.2023 є правомірним.
		Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
		ОСОБА_1 10.05.2023 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Шегині» з метою перетину державного кордону України.
		При проходженні паспортного контролю позивач надав інспектору прикордонної служби наступні документи: закордонний паспорт № НОМЕР_4 , виданий 29.01.2021; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_5 ; посвідчення НОМЕР_6 від 08.02.2016 про наявність дитини з інвалідністю до 18 років та отримання в зв`язку із цим державної соціальної допомоги; довідку Львівського ТЦК та СП від 07.04.2023 №275 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі наявності у позивача дитини з інвалідністю до 18 років, терміном до 31.03.2024, що не заперечується сторонами.
		Інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) 7 прикордонного Карпатського загону Військової частини НОМЕР_1 майстер сержантом ОСОБА_2 10.05.2023 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 .
		Вказаним рішенням позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України, оскільки на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, останнього тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, згідно ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянам України», так як ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.
		Не погоджуючись з рішенням про відмову в перетині державного кордону України від 10.05.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
		Згідно з п. 3 Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У зв`язку з веденням воєнного стану також прийнято рішення щодо проведення загальної мобілізації в Україні.
		Отже, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на момент винесення даного рішення.
		Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		В розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
		Правила перетинання державного кордону громадянами України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила № 57 у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		Пунктом 1 Правил № 57 визначено, що ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
		Як зазначено у пункті 2 зазначених Правил, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		У відповідності до приписів пункту 21 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями), посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» в якому зазначено статус «дитина з інвалідністю», або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років (їх нотаріально засвідчених копій).
		Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі - Порядок №1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі-Закон № 3543-XII).
		У відповідності до положень частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
		Суд також враховує, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
		Суд звертає увагу на те, що згідно із вимогами Основного Закону України право вільно залишати територію України під час воєнного стану може бути «обмежене» проте «не заборонене».
		Дане конституційне положення знайшло своє втілення в законах України та інших підзаконних актах (суд розглядав їх вище).
		Аналіз наведених актів застосування права до спірних правовідносин, дають підстави для висновку, що «обмеження права вільно залишати територію України» необхідно розуміти не як ліквідацію даного права для громадян України, як такого, на період воєнного стану. Такі обмеження є заходами суворого контролю за перетином державного кордону України, з метою збереження державної незалежності України та її територіальної цілісності. Визначальним, під час запровадження таких обмежень є визначення спеціальних підстав та їх документального підтвердження, що надають право громадянам України реалізувати надане в статті 33 Конституції України право.
		Тож суд наголошує, що обмеження щодо реалізації конституційних прав та свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх установлюють виключно Конституція та закони України, вони мають відповідати правомірній меті, бути обумовлені суспільною потребою досягнення цієї мети. У разі обмеження конституційного права законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке уможливить досягнення правомірної мети з мінімальним втручанням в реалізацію цього права і не порушуватиме сутності такого права.
		Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 .
		Згідно з посвідченням серії НОМЕР_6 , ОСОБА_3 є дитиною інвалідом віком до 18 років, а ОСОБА_1 є його законним представником та має право на отримання допомоги на дитину-інваліда до 18 років. 
		Судом також встановлено, що Першим відділом Львівського районного ТЦК та СП видано ОСОБА_1 довідку від 07.04.2023 №275 про те, що йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 10 травня 2023 року стало те, що позивач «не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи». Інших підстав, як констатуюча так і розпорядча частини Рішення не містять.
		Суд зауважує, що оскаржуване Рішення наділене ознаками індивідуального акта права, адресованого позивачу. 
		Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. 
		Можливість надання фізичною особою вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності перетину державного кордону України прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретних документів в кожній відповідній ситуації.
		Із наведеного суд висновує, що доступність учасникам суспільних відносин акта права для ознайомлення не гарантує доступності його змісту, якщо припис такого акта викладений неякісно або суперечливо.
		Таким чином, оскаржуване рішення повинне бути не тільки доступним позивачу, а також відповідати принципу верховенства права (правовладдя) (пункту 1 частини 2 статті 8 Конституції України), зокрема такому складнику цього принципу, як юридична визначеність. Остання, з-поміж іншого полягає в чіткості та зрозумілості норм такого акту, передбачуваності його змісту та можливих наслідків застосування або іншої форми реалізації цих норм.
		З огляду на сказане, суд не може залишити поза увагою правозастосовну практику Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ), який зазначає, що акти права мають бути доступні для осіб, яких вони стосуються та сформульовані достатньо чітко для того, щоб надати цим особам можливість (отримавши за потреби відповідну пораду) передбачити тією мірою, що є допустимою за конкретних обставин, наслідки які може спричинити конкретна дія (рішення у справах Тhе Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1) від 26 квітня 1979 року (заява № 6538/74), § 49, Series А № 30; Rekvenyi v. Hungary від 20 травня 1999 року (заява №25390/94), § 34, ЕСНR 1999-ІІІ; Rotaru v. Romania від 4 травня 2000 року (заява №28341/95), § 55, ЕСНR 2000-V; Maestri v. Italy від 17 лютого 2004 року (заява № 39748/98), § 30, ЕСНR 2004-І, рішення у справі Вєренцов проти України І Vyerentsov v. Ukraine від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11 § 52).
		Оцінюючи юридичну визначеність оскаржуваного рішення, суд вказує, що зазначення відповідачем, в якості підстави для відмови в перетині державного кордону України «громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи», не дає позивачу (більше того, навіть суду) зрозуміти його зміст, передбачити можливі юридичні наслідки та спланувати подальші свої дії.
		Вказане кореспондується з ст. 14 Закону №1710-VI згідно з якою рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
		Суд констатує, що відповідач ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву не вказав конкретних документів, які необхідно було надати позивачеві для перетину державного кордону, не зазначив які документи подані останнім з порушенням законодавства, тому для позивача залишалося неочевидним, відсутність чи недоліки котрого документа(ів) зумовило висновок суб`єкта владних повноважень про відмову в перетині державного кордону. Більше того, спірне рішення не містять посилання на норму права (її частину), яка містить точний перелік таких документів.
		Суд наголошує, що можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів. Однак, оскільки відповідачем такого переліку не вказано, позивач не мав об`єктивної можливості їх подання.
		Таким чином, спірне рішення відповідача від 10 травня 2023 року не містить чіткої підстави для його прийняття, що не відповідає принципу верховенства права в аспекті вимоги правової визначеності.
		Вказане має неабияку вагу враховуючи, що позивач, є батьком дитини-інваліда та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації терміном до 31.03.2024. Іншими словами, відповідач повинен був прийняти рішення, з якого позивач міг би зрозуміти, за яких умов останній може перетнути державний кордон України. 
		Водночас, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Перевіривши оскаржуване рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 ) 10 травня 2023 року, суд дійшов висновку, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Закону та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його необхідно визнати протиправними та скасувати.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
		Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військова частина НОМЕР_1 ) 10 травня 2023 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 
		 
		 Суддя Братичак Уляна Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...