Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/5850/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 24.08.2023. Зареєстровано: 24.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2023.
Дата набрання законної сили: 12.09.2023
Номер судового провадження: 2/495/3041/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 495/5850/23
		Номер провадження 2/495/3041/2023
		11 серпня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
		головуючої судді                 Анісімової Н.Д.,
		при секретарі судового засідання         Коліниченко Н.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживачів та припинення зобов`язання за кредитним договором, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		05.06.2023 року ОСОБА_1 (далі  Позивач) звернулася до суду з вказаним позовом до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі  Відповідач, АТ «ПУМБ», Банк), у якому просить визнати припиненим зобов`язання позивача перед АТ «ПУМБ» за заявою № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.01.2019 року між нею та АТ «ПУМБ» була укладена заява № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та була видана кредитна картка з кредитним лімітом у розмірі  15000,00 грн. строком на 12 місяців. Реальна процентна ставка  47,88 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 12 577,58 грн.
		Після отримання даної картки позивач користувалась кредитним коштами та вчасно сплачувала відсотки, у зв`язку з чим за період з 2019 по 2022 роки її кредитний ліміт збільшився до 50 000,00 грн. Продовжуючи сплачувати відсотки за кредитом позивач все одно має заборгованість у розмірі більше 70 000,00 грн. 
		Ретельно ознайомившись з заявою № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспортом споживчого кредиту, позивач з`ясувала, що ні де не йде мови про те, що банк має право самостійно змінювати кредитний ліміт та умови кредитування. 
		У заявці за № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відсутні відомості, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також, що сторони обумовили розмір і порядок нарахування комісії; відсутні підстави вважати, що при підписанні заяви про приєднання до договору АТ «ПУМБ» дотримав вимоги закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
		У заяві № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб є посилання на те, що позивач прийняла Публічну пропозицію АТ «ПУМБ», але будь-яких підтверджуючи фактів, її особистого підпису на Публічній пропозиції АТ «ПУМБ» та те, що вона була дійсно з нею ознайомлена - не має, тому цей документ не можна розцінюватись як складова частина кредитного договору, якою встановлено порядок нарахування комісії та інших перелік послуг. 
		Крім того позивач зазначає, що в даній заяві № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не вбачається інформації щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначених розмірах і порядках нарахування. 
		Відсутні відомості щодо зміни процентної ставки, що заборонено законодавством України у разі невиконання зобов`язання, а в паспорті споживчого кредиту є відомості, що у разі невиконання зобов`язання процентна ставка складає 62,0 %, хоча заявка за № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб оформлена з фіксованою процентною ставкою у розмірі 47,88 %.
		З огляду на вищезазначене позивач просила визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за заявою № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.06.2023 року провадження по вказаній цивільній справі було відкрито з призначенням дати підготовчого судового засідання на 27.06.2023 року, також було витребувано від АТ «ПУМБ» виписку по рахунку за заявою № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, графік погашення заборгованості з 2019 по 2022 роки та довідку про стан заборгованості на червень 2023 року.
		19.06.2023 року до суду від відповідача надійшла заява на виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.06.2023 року та надано: виписку по рахунку за Заявою № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб; розрахунок заборгованості позивача перед відповідачем станом на 01.06.2023; довідку про збільшення кредитного ліміту; довіку про стан заборгованості позивача; копію кредитної справи Позивача; Договір комплексного банківського обслуговування (ДКБО), до якого приєдналася позивач, підписавши Заяву.
		19.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача, у якій зазначає, що відповідач повністю не погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Так відповідач зазначає, що 18.01.2019 року позивач звернулася до Банку з метою відкриття рахунку та отримання кредиту. Підтвердженням відкриття рахунку та надання Позивачу кредиту є: заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування (далі  ДКБО) фізичних осіб № 2001224472301 від 18.01.2019, яка була підписана позивачем.
		Відповідно до умов заяви позивач просила відкрити на її ім`я поточний рахунок та надати кредитну картку. У заяві, яка була підписана позивачем, зазначене наступне (перший абзац): «Позивач беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування, яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування.»
		Також звертає увагу суду, що у заяві умова про комісію і штрафні санкції не передбачена і Банк не застосовував до позивача штрафні санкції та не нараховував Позивачу комісію.
		Позивач, підтвердила своїм підписом згоду на ДКБО, в якому детально зазначений порядок збільшення кредитного ліміту. Позивач не заявляла свою письмову незгоду з продовженням кредитного ліміту.
		Паспорт споживчого кредиту, підписаний 18.01.2019 року представником Банку і позивачем є офертою Банку, яка містить істотні умови, притаманні кредитному договору. Заява, підписана позивачем, є письмовою відповіддю  акцептом, що також містить істотні умови кредитного договору. Підписання 18.01.2019 року Позивачем і представником Банку оферти та акцепту, що містять істотні умови кредитного договору (Паспорту споживчого кредиту і Заяви), підтверджує укладення кредитного договору і домовленість Сторін щодо подальшої взаємодії в рамках кредитних правовідносин.
		Згідно з випискою з особового рахунку позивач фактично користувалася кредитною карткою та використовувала кредитні кошти (отримувала готівкові кошти через банкомат, здійснювала операції покупки через POS-термінал та інше). Станом на 01.06.2023 позивач має перед Банком кредитну заборгованість у розмірі 83 778,27 грн. позивач не скористалася своїм правом, визначеним ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не була позбавлена можливості відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення Банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових кошів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».
		Жодних заперечень щодо змісту договору, порядку взаємодії позивач Банку не висловила, що свідчить про її згоду з умовами договору.
		Відповідач вважає, що позивач, у відповідності до ст.ст. 76, 81. 89 ЦПК України не довела з посиланням на норми законодавства та будь-які інші докази, що Банк порушив умови кредитного договору або те, що кредитний договір не відповідає вимогам закону. 
		Позивач просить припинити зобов`язання. Поряд з цим, статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Позивач має перед Банком кредитну заборгованість на суму 83778,27 грн., що унеможливлює припинення кредитних зобов`язань позивача перед Банком.
		З огляду на вищевказане просить суд у задоволені позову відмовити.
		23.06.2023 року від позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.06.2023 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 11.08.2023 року.
		10.07.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.
		07.08.2023 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
		Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
		Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18.01.2019 року між позивачем та АТ «ПУМБ» була підписана заява № 2001224472301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процесу обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилась з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування.
		З заяви також вбачається, що позивачу було відкрито на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, надано кредитну карку та встановлено кредитний ліміт у сумі 15000,00 грн.
		У паспорті споживчого кредиту, що також підписаний позивачем, зазначені основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту  15000,00 грн.; строк кредитування  12 місяці (зі спливом вказаного строку продовжується на такий самий строк у разі відсутності заперечень буль-якої зі сторін); розмір процентної ставки  47,88 %; тип процентної ставки  фіксована.
		Як на підставу позову про визнання припиненим зобов`язання за заявою № 2001224472301 від 18.01.2019 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаною між позивачем та АТ «ПУМБ», позивач посилається на припинення зобов`язань, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді усі нюанси кредитування: ціна договору, розмірі і порядок нарахування комісії, тощо, оскільки відсутні підстави вважати, що при підписанні заяви про приєднання до договору АТ «ПУМБ» дотримав вимоги про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженим Банк.
		Так, відповідно до ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Припинення зобов`язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності. Підстави припинення зобов`язань можна поділити на договірні та законні. Договірні підстави визначаються добровільно суб`єктами цивільних правовідносин в договорах. Сторони є вільними у виборі будь-яких підстав припинення їх зобов`язань, в тому числі домовитися про можливість припинення зобов`язання в односторонньому порядку за бажанням будь-якої сторони. Законні підстави припинення зобов`язань, в свою чергу, можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні підстави припинення зобов`язань визначені у главі 50 ЦК України, до них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін. Загальні підстави припинення зобов`язань стосуються будь-яких цивільно-правових зобов`язань, якщо дотримуються умови їх настання.
		За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).
		Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Разом з тим, під час розгляду даної справи судом не встановлено підстав, для визнання припиненим зобов`язання позивача перед Банком за кредитним договором.
		Як вбачається з матеріалів справи, з 18.01.2019 року позивач користується вказаною кредитною банківською карткою, що підтверджено матеріалами справи, та не заперечувалось сторонами. У січні 2019 року позивач отримала карту зі встановленим (погодженим) кредитним лімітом у розмірі 15000,00 грн. та на обґрунтування своєї позиції посилається на те, що за період з 2019 по 2022 роки її кредитний ліміт збільшився вже до 50000,00 грн., але у підписаних позивачем документах немає відомостей, що сторони погодили умови про те, що банк має право самостійно змінювати кредитний ліміт.
		Так дійсно суд погоджується, що в досліджених документах, що були підписані позивачем, немає відомостей про зміну кредитного ліміту за ініціативою Банку, а сам відповідач посилається на те, що порядок кредитування детально визначався у ДКБО, до якого позивач приєдналася, підписавши Заяву. Так, відповідач посилається на п.п. 4.3.6.4. п. 4.3.6. ДКБО, де вказується, що сторони дійшли згоди, що Банк має право: змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону.
		Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» розумів позивач, ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву від 18.01.2019 року. Надану відповідачем Публічну пропозицію АТ «ПУМБ», не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника /позивача/, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		Ураховуючи, що Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ», яка міститься в матеріалах даної справи не містить підпису позивача, суд дійшов висновку, що її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.01.2019 року.
		Але в той же момент недоведеним залишився той факт, що позивач виконала ті свої зобов`язання перед банком, які вони погодили у заяві № 2001224472301 від 18.01.2019 року, що стосувалися кредиту у розмірі 15000,00 грн.
		Суд звертає увагу на те, що ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Однак, як вже було встановлено судом, позивач зобов`язання належним чином за кредитним договором не виконала, оскільки за нею рахується заборгованість.
		Інших доказів (відсутності заборгованості, або її сплати) суду не надано, а отже твердження позивача не базуються на доказах, що надані суду та не можуть стати підставою для визнання зобов`язання припиненим.
		Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Зазначений процесуальний обов`язок кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
		З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки.
		Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.
		У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.
		Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Ващенко проти України" (заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
		Суд вважає, що заявлені вимоги позивача недоведені та не підтверджені належними доказами.
		Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
		Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд  
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживачів та припинення зобов`язання за кредитним договором  відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасник справи:
		Позивач  ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
		Відповідач Акціонерне товариство«Перший Українськийміжнародний банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська 4).
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                        Н.Д. Анісімова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...