Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/436/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2023. Зареєстровано: 24.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2023.
Дата набрання законної сили: 21.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		"21" серпня 2023 р.                              Справа № 927/436/22
		 
		 
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Демидової А.М.
		суддів:            Владимиренко С.В. 
		          Ходаківської І.П. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.
		 
		за участю представників учасників справи:
		від позивача: Марченко Н.І.                       
		від відповідача: ОСОБА_6      
		від третьої особи-1: не з`явився 
		від третьої особи-2: Святецький М.П. (у режимі відеоконференції)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк"
		на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 (повне рішення складено 17.04.2023) (суддя Федоренко Ю.В.)
		у справі № 927/436/22 Господарського суду Чернігівської області
		за позовом Акціонерного товариства "Полікомбанк"
		до Військової частини НОМЕР_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Чернігівська обласна військова адміністрація (третя особа-1);
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України (третя особа-2),
		про визнання незаконними та скасування наказів
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1.          08.07.2022 Акціонерне товариство "Полікомбанк" (далі - АТ "Полікомбанк", Полікомбанк, Банк, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) та з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01.09.2022 № 1-06/831, прийнятої до розгляду ухвалою суду від 23.01.2023, просило суд:
		- визнати незаконним та скасувати наказ командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.06.2022 № 208 "Про примусове відчуження приватного майна" зі змінами та доповненнями;
		- визнати незаконним та скасувати наказ командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.07.2022 № 324 "Про скасування наказу № 321 від 29.06.2022, внесення змін до наказу від 06.06.2022 № 208 та визначення суб`єкта оціночної діяльності";
		- визнати незаконним та скасувати наказ командира В/ч НОМЕР_1 від 09.08.2022 № 381 "Про примусове відчуження приватного майна";
		- визнати незаконним та скасувати наказ командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження майна".
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази є:
		- незаконними, порушують законні інтереси АТ "Полікомбанк" та прийняті з порушенням принципу пропорційності втручання в мирне володіння власністю; 
		- видані з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; 
		- не передбачають компенсації за майно, що примусово відчужується, а роз`яснення власнику майна про його права на отримання компенсації не вирішує цього питання по суті, оскільки не містить умов та порядку її отримання).
		За доводами Банку, виконання наказів призведе до порушення прав позивача та можливого припинення його діяльності.
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		3.          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі                   № 927/436/22 у задоволенні позову АТ "Полікомбанк" відмовлено повністю.
		4.          Суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є, в тому числі, визнання незаконними та скасування наказів командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 208 від 06.06.2022 "Про примусове відчуження приватного майна"; № 324 від 04.07.2022 "Про скасування наказу № 321 від 29.06.2022, внесення змін до наказу від 06.06.2022 № 208 та визначення суб`єкта оціночної діяльності".
		5.          Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 380 від 09.08.2022 видано наказ "Про скасування наказів", яким наказано скасувати, зокрема, накази № 208 від 06.06.2022, № 324 від 04.07.2022, як не реалізовані.
		6.          Разом з тим, за висновками суду першої інстанції, наказ командира В/ч НОМЕР_1 № 380 від 09.08.2022 "Про скасування наказів" не стосується періоду, який минув з моменту винесення оспорюваних наказів № 208 від 06.06.2022 та № 324 від 04.07.2022 до їх скасування, на дату подачі позову вказані накази були чинними, що не свідчить про відсутність предмета спору. У разі встановлення незаконності оспорюваних наказів, такі накази суд може визнати незаконними та скасувати їх, що створює наслідки з дати (моменту) прийняття цих наказів.
		7.          З цих підстав, місцевий господарський суд визнав безпідставними твердження відповідача про відсутність предмета спору у зв?язку зі скасуванням наказів.
		8.          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні було введено воєнний стан (строк дії якого триває), у зв`язку із введенням якого, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, примусово відчужувати або вилучати майно - за рішенням військового командування, погодженим, зокрема, з обласною/районною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради; без погодження із зазначеним органом лише у місцевостях, де ведуться бойові дії (ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
		9.          Оскільки примусове відчуження майна або його вилучення в юридичних осіб є заходом правового режиму воєнного стану в межах тимчасового обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб, що передбачено чинним законодавством, місцевий господарський суд виснував, що такі заходи не можуть бути розціненими як порушення законних інтересів юридичних осіб шляхом втручання в їх мирне володіння майном.
		10.          Також, з урахуванням положень Законів України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та "Про правовий режим воєнного стану", суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин (видачу спірних наказів) Чернігівська область наказами Головнокомандувача Збройних Сил України була визначена як район ведення бойових дій, відповідач в особі командира В/ч НОМЕР_1 міг самостійно винести рішення без погодження, зокрема, з обласною військовою адміністрацією, про примусове відчуження майна або вилучення майна, яке перебуває у приватній або комунальній власності, для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. Зазначене, за висновком місцевого господарського суду, спростовує доводи позивача про те, що оскаржувані накази видано з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		11.          Доводи позивача про те, що оспорювані накази не передбачають компенсації за майно, що примусово відчужується, а роз?яснення власнику майна про його права на отримання компенсації не вирішує цього питання по суті, оскільки не містить умов та порядку її отримання, місцевим господарським судом не взято до уваги, з огляду на те, що приписи п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачають умови як попереднього, так і наступного повного відшкодування вартості примусово відчуженого майна, і порядок отримання компенсації за примусово відчужене майно встановлено ст. 11 цього ж Закону.
		12.          На підставі встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами можливості припинення діяльності Банку в результаті виконання оспорюваних наказів (у позивача наявне інше нерухоме майно, перелік якого наведено в листі Чернігівської обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 01-01-29/2382) та того, що визначена суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Консалтингова група "Агро-Експерт" (далі - ПП "Консалтингова група "Агро-Експерт") (діє на підставі сертифіката Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 08.09.2020 № 809/20) ринкова вартість вилученої нежитлової будівлі в 63 751 000 грн станом на дату оцінки 09.08.2022 є заниженою, і позивач несе надмірний тягар.
		13.          При ухваленні рішення місцевий господарський суд також врахував, що оспорювані накази прийняті відповідачем у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій усі військові частини з дислокацією у м. Чернігові були знищені або частково знищені.
		14.          Отже, за висновком суду першої інстанції, відповідачем дотримано баланс інтересів держави, суспільства і позивача: необхідність розміщення військової частини, на яку відповідно до Конституції України покладено оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності; визначено розмір компенсації вилученого майна, порядок отримання якого встановлено Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		15.          Не погодившись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/436/22, АТ "Полікомбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ "Полікомбанк".
		16.          Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що:
		- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що командир військової частини при виданні ним оскаржуваних наказів щодо примусового відчуження нерухомого майна, належного АТ "Полікомбанк", діяв у межах своїх повноважень;
		- суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ст. 1 Закону України "Про оборону" та безпідставно не застосував Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.07.2022, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.07.2022 № 169, який підлягав застосуванню за аналогією закону, та дійшов помилкового висновку щодо правомірності прийняття відповідачем оспорюваних наказів без погодження з Чернігівською обласною військовою адміністрацією;
		- крім того, відсутність у другій половині квітня в Чернігові військових дій - загальновідомий факт для жителів Чернігова, в тому числі і для працівників Господарського суду Чернігівської області; 
		- судом першої інстанції безпідставно не були застосовані до спірних правовідносин норми ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування вказаної норми Конвенції;
		- місцевим господарським судом не було враховано той факт, що командир В/ч НОМЕР_1 при прийнятті оспорюваних наказів взагалі не приймав до уваги прав та інтересів власника майна, не звертався з цього питання до Міністерства оборони України як до органу, що має право на розпорядження бюджетними коштами для можливої попередньої виплати компенсації за примусово відчужене майно, а також не було враховано, що для                        АТ "Полікомбанк" як банківської установи будівля по вул. О. Молодчого, 46 є необхідною для здійснення своєї статутної діяльності;
		- суд першої інстанції, не розглянувши та не давши оцінки доводам позивача, зазначивши, що законодавство передбачає як попередню, так і наступну компенсацію за примусово відчужене майно, не застосував до спірних правовідносин ст. 1 Першого  протоколу Конвенції та практику ЄСПЛ щодо застосування вказаної норми Конвенції і дійшов помилкового висновку про відсутність в оспорюваних наказах ознак непропорційного втручання державних органів у право АТ "Полікомбанк" на мирне володіння майном.  
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		17.          10.05.2023 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.
		18.          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/436/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.
		19.          Після надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Чернігівської області, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу АТ "Полікомбанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/436/22 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
		20.          Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полікомбанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/436/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 08.08.2023 о 10:00.
		21.          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 задоволено заяву Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		22.          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 задоволено клопотання АТ "Полікомбанк" про прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		23.          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.08.2023 об 11:00.
		24.          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 задоволено клопотання В/ч НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Позиції учасників справи
		25.          В/ч НОМЕР_1 та Міністерство оборони України у відзивах на апеляційну скаргу                АТ "Полікомбанк" проти апеляційної скарги заперечують і просять суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		26.          Чернігівська обласна військова адміністрація надала суду апеляційної інстанції письмові пояснення на апеляційну скаргу АТ "Полікомбанк" по справі № 927/436/22, в яких зазначає, що свої аргументи і міркування стосовно даного спору третя особа-1 виклала у поясненнях на позовну заяву, які просить врахувати при апеляційному розгляді даної справи та здійснювати апеляційний розгляд без участі представника Чернігівської обласної військової адміністрації за наявними у справі матеріалами.
		27.          Також, 11.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду через електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшло клопотання Чернігівської обласної військової адміністрації про розгляд даної справи на підставі наявних у ній матеріалів за відсутності представника третьої особи-1.
		Явка представників учасників справи
		28.          У судове засідання, призначене на 21.08.2023, з`явились представники позивача та відповідача. Також, у судовому засіданні 21.08.2023 взяв участь представник третьої особи-2 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		29.          Представник третьої особи-1 у судове засідання 21.08.2023 не з`явився.
		30.          Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції враховує клопотання третьої особи-1 про розгляд даної справи на підставі наявних у ній матеріалів за відсутності представника Чернігівської обласної військової адміністрації, яке надійшло до Північного апеляційного господарського суду 11.08.2023.
		31.          З урахуванням викладеного, з огляду на те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, і неявка представника третьої особи-1 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника третьої особи-1.
		32.          Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
		33.          Представники відповідача та третьої особи-2 проти апеляційної скарги заперечували і просили суд залишити її без задоволення.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		34.          АТ "Полікомбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 19356610) зареєстроване як суб`єкт господарювання 08.06.2022, номер запису 1000641070043000853; види економічної діяльності: 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (основний), 64.91 фінансовий лізинг; особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є керівник - Тарасовець Микола Павлович, який є представником Банку; наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - відомості відсутні, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідну інформацію (т. 1, а.с. 17).
		35.          АТ "Полікомбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 19356610, код банку (МФО) 353100) внесено до Державного реєстру банків 18.08.1994, реєстраційний номер 249, номер запису про право юридичної особи на здійснення банківської діяльності 152 (т. 1,         а.с. 16).
		36.          Згідно з п.п. 8.4.4, 8.4.5 статуту АТ "Полікомбанк" (нової редакції), затвердженого загальними зборами акціонерів АТ "Полікомбанк" (протокол від 03.02.2022 № 80), Правління Банку очолює Голова Правління, який керує роботою Правління Банку. Голова Правління діє без довіреності від імені Банку, зокрема, представляє його інтереси у всіх підприємствах, організаціях та установах в Україні та за кордоном.
		37.          Позовна заява вих. № 1-06/618 від 08.07.2022, заяви, клопотання, відповідь на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача № 1-06/271 від 20.02.2023 у даній справі підписані зі сторони позивача головою правління Миколою Тарасовцем.
		38.          06.06.2022 командиром В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) майором ОСОБА_1 видано наказ № 208 "Про примусове відчуження приватного майна", яким наказано: 1. Здійснити примусове відчуження нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46, номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078, та належить Публічному акціонерному товариству "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна), код ЄДРПОУ 19356610, ІНП 193566125264. 2. Голові правління Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" або уповноваженій особі, у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" провести оцінку майна, нежитлової будівлі (приватної форми власності), що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46, та надати звіт про оцінку майна в строк до 20 червня 2022 року. 3. Право на підписання акта відчуження майна від імені військового командування в особі В/ч НОМЕР_1 залишаю за собою. 4. Підписання акта про відчуження майна та передачу будівлі здійснити в строк до 04 липня 2022 року.                  5. Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" даний наказ вважати обов`язковим до виконання (витяг з наказу № 208 від 06.06.2022, т. 1, а.с. 8).
		39.          У позовній заяві позивач зазначив, що витяг з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.06.2022 № 208 "Про примусове відчуження приватного майна" отримано Банком 07.06.2022.
		40.          29.06.2022 командиром В/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 видано наказ № 321 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна", яким наказано: 1. Визначити місце підписання уповноваженими особами Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46,                   м. Чернігів, 14013, Україна, код ЄДРПОУ 19356610, ІНП 193566125264) та військовим командуванням в особі командира В/ч НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 акта про примусове відчуження майна за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46. 2. Визначити дату підписання вказаними вище особами акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) 04 липня 2022 року о 10:00 (витяг з наказу № 321 від 29.06.2022, т. 1, а.с. 9).
		41.          Наказом командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 04.07.2022 № 324 "Про скасування наказу № 321 від 29.06.2022, внесення змін до наказу № 208 від 06.06.2022 та визначення суб`єкта оціночної діяльності" наказано: 1. Залучити до проведення оцінки майна нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею          4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46, номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно        № 12655078, що належить Публічному акціонерному товариству "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна, код ЄДРПОУ 19356610, ІПН 193566125264) суб`єкта оціночної діяльності - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київський, Черкаській та Чернігівській областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області) (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43) у відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". 2. Оцінку майна Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський, Черкаській та Чернігівській областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області) провести у строк до 11.07.2022. 3. У разі відсутності згоди власника майна на проведення оцінки, суб`єкту оціночної діяльності провести таку оцінку самостійно. 4. Вважати таким, що втратив чинність наказ № 321 від 29.06.2022.              5. Внести зміни до пункту 4 наказу № 208 від 06.06.2022 замість слів: "в строк до 04 липня 2022 року" читати: "в строк до 15 липня 2022 року". 6. Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" даний наказ вважати обов`язковим до виконання (витяг з наказу № 324 від 04.07.2022, т. 1, а.с. 10).
		42.          Право власності Полікомбанку на нежитлову будівлю (приватної форми власності) загальною площею 4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46, підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2015, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г., зареєстрованим у реєстрі за № 1599, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2015 (т. 1, а.с. 12-15).
		43.          Чернігівська обласна військова адміністрація у листі від 06.06.2022 № 01-01-29/2382, адресованому В/ч НОМЕР_1 , не погодила примусове відчуження нежитлової будівлі, яка перебуває в приватній власності Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" та розташована за адресою: вул. Олександра Молодчого, буд. 46, м. Чернігів, з огляду на те, що за місцем розташування вказаної будівлі зареєстровано місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк", і ця адреса зазначена у ліцензійних та інших дозвільних документах, на підставі яких вказаною юридичною особою здійснюється господарська діяльність. Як зазначено в листі, примусове відчуження вказаного майна унеможливить здійснення Публічним акціонерним товариством "Полікомбанк" господарської діяльності, переважним видом якої є реалізація на території Чернігівської області розрахунково-касового обслуговування підприємств та організацій, фізичних осіб-підприємців, а також зарплатних, депозитних та кредитних проєктів. Додатково в листі повідомлено про те, що власник не заперечує проти примусового відчуження альтернативних приміщень, що розташовані в місті Чернігові та які перебувають у його власності, перелік та адреси яких у кількості 7 наведено в цьому листі (т. 1, а.с. 11).
		44.          Також, у матеріалах справи містяться лист Державної судової адміністрації України від 25.07.2022 № 14-6259/22, адресований Міністерству економіки України, Чернігівській обласній військовій адміністрації та АТ "Полікомбанк", і лист від 07.07.2022 № 01-15/524/22-вих, адресований Чернігівській обласній військовій адміністрації, про розгляд питання обміну будівлями АТ "Полікомбанк" та Державної судової адміністрації України або передачу в оренду АТ "Полікомбанк" частини відповідної будівлі (т. 1, а.с. 88, 89).
		45.          09.08.2022 командиром В/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 видано наказ № 380 "Про скасування наказів", яким, враховуючи неможливість реалізації наказів № 208 від 06.06.2022, № 321 від 29.06.2022, № 324 від 04.07.2022, № 338 від 15.07.2022 у викладених редакціях, наказано скасувати накази № 208 від 06.06.2022, № 321 від 29.06.2022, № 324 від 04.07.2022, № 338 від 15.07.2022, як не реалізовані (витяг з наказу № 380 від 09.08.2022, т. 2, а.с. 8).
		46.          09.08.2022 командиром В/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 видано наказ № 381 "Про примусове відчуження приватного майна", яким наказано: 1. Здійснити примусове відчуження нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів,             вул. Молодчого Олександра, буд. 46, номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078, що належить Публічному акціонерному товариству "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна), код ЄДРПОУ 19356610, ІПН 193566125264. 2. Залучити до проведення оцінки даного майна суб?єкта оціночної діяльності (суб?єкта господарювання). У разі відсутності згоди власника майна на проведення оцінки, суб?єкту оціночної діяльності провести таку оцінку самостійно. 3. Публічному акціонерному товариству "Полікомбанк" визначити коло осіб, уповноважених на підписання акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998). Право підписання акта примусового відчуження майна від імені військового командування в особі В/ч НОМЕР_1 залишаю за собою.                         4. Роз?яснити власнику майна, що компенсація та порядок її отримання за примусово відчужене майно визначена статтями 10, 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17 травня 2012 року, № 4765-VI та постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998. 5. Підписання акта про примусове відчуження майна здійснити в строк до 15 серпня 2022 року. 6. Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" даний наказ вважати обов?язковим до виконання (витяг з наказу № 381 від 09.08.2022, т. 2, а.с. 9).
		47.          11.08.2022 командиром В/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 видано наказ № 384 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження майна", яким наказано: 1. Визначити місце підписання уповноваженими особами Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна, код ЄДРПОУ 19356610, ІПН 193566125264) та військовим командуванням в особі командира В/ч НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) за адресою: Чернігівська область, АДРЕСА_3. 2. Визначити дату підписання вказаними вище особами акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) 12 серпня 2022 року о 10:00 (витяг з наказу № 384 від 11.08.2022, т. 2, а.с. 10).
		48.          Матеріали справи містять накази Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій", якими визначено Чернігівську область як район ведення бойових дій: № 184 від 01.07.2022 (з 01.06.2022 по 30.06.2022); № 212 від 01.08.2022 (з 01.07.2022 по 31.07.2022); № 237 від 01.09.2022 (з 01.08.2022 по 10.08.2022 та з 11.08.2022 по 31.08.2022) (т. 2, а.с.11-13).
		49.          12.08.2022 командиром В/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 видано наказ № 388 "Про створення комісії" для фіксування факту неявки уповноважених осіб Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк", визначеної наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384 для підписання акта про примусове відчуження майна, а саме нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46 , номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078 (витяг з наказу № 388 від 12.08.2022, т. 2, а.с. 67).
		50.          12.08.2022 комісією В/ч НОМЕР_1 складено акт фіксування неявки уповноважених осіб Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" для підписання акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.0.2012 № 998), яким підтверджено, що уповноважені особи Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" у визначене місце та час, встановлені наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384, не з?явились для підписання акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998). В акті вказано, що зазначені дії комісія кваліфікує як відсутність особи, в якої відчужується майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження майна, а тому такий акт складається без її участі, відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (т. 2, а.с. 64).
		51.          Акт про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) - нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 12655078, власником якого є Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна, код ЄДРПОУ 19356610, ІПН 193566125264), підписано командиром В/ч НОМЕР_1           ОСОБА_1 12.08.2022 о 10:15. У зазначеному акті вказано, що оцінку майна проведено суб?єктом оціночної діяльності ПП "Консалтингова група "Агро-Експерт", що діє на підставі сертифіката ФДМУ від 08.09.2020 № 809/20, договору № 220809-001 від 09.08.2022 на замовлення В/ч НОМЕР_1 , оцінювач Ковтюх Н.П. За результатами оцінки майна складено звіт про незалежну оцінку вартості зазначеної нежитлової будівлі, дата завершення складання звіту - 11.08.2022, дата оцінки - станом на 09.08.2022. Ринкова вартість об?єкта оцінки станом на 09.08.2022 становить 63 751 000,00 грн. На момент підписання цього акта попереднього повного або часткового відшкодування вартості майна не проводилось (т. 2, а.с. 65-66).
		52.          Матеріали справи містять довідку щодо районів ведення воєнних (бойових) дій станом на 07:00 12.08.2022, датовану 12.08.2022, за підписом начальника Генерального штабу Збройних Сил України С. Шаптали, в переліку яких зазначено Чернігівську область  (т. 2, а.с. 68).
		53.          Позивачем додано до матеріалів справи акт від 12.08.2022 за підписами голови правління Полікомбанку Тарасовця М.П., адвоката Марченко Н.І., громадянина          ОСОБА_2. про те, що зазначені особи відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384 прибули 12.08.2022 о 10:00 до будівлі за адресою: АДРЕСА_3 . Під час перебування біля вказаної будівлі з 10 год 00 хв. до 10 год 15 хв. до Тарасовця М.П. ніхто не підійшов, двері до під?їздів та ворота до паркінгу не відчинив (т. 2, а.с. 95).
		54.          Голова правління Полікомбанку М. Тарасовець листом від 12.08.2022 № 1-06/765 повідомив командира В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 про те, що відповідно до наказу від 11.08.2022 № 384 він прибув 12.08.2022 о 10:00 за зазначеною в наказі адресою - АДРЕСА_3 , для вирішення питання щодо підписання акта про примусове відчуження належної Полікомбанку будівлі, проте під час перебування біля вказаної будівлі з 10 год 00 хв. до 10 год 15 хв. ніхто з представників військової частини за вказаною адресою не з??явився, про що був складений відповідний акт. У листі голова правління Полікомбанку М. Тарасовець просив повідомити, чи відпала необхідність у підписанні такого акта, або про місце та час підписання акта про примусове відчуження будівлі Полікомбанку (т. 2, а.с. 96-98).
		55.          Вважаючи, що оспорювані накази командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.06.2022 № 208 "Про примусове відчуження приватного майна" зі змінами та доповненнями, від 04.07.2022 № 324 "Про скасування наказу № 321 від 29.06.2022, внесення змін до наказу від 06.06.2022 № 208 та визначення суб`єкта оціночної діяльності", від 09.08.2022 № 381 "Про примусове відчуження приватного майна", від 11.08.2022 № 384 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження майна" є незаконними і такими, що порушують право власності Банку та його законні інтереси на мирне володіння власністю, АТ "Полікомбанк" звернулося з позовом у даній справі про визнання наведених наказів незаконними та їх скасування.
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		56.          Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		57.          Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.04.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.05.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23.08.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 21.11.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 19.02.2023 строком на 90 діб. 
		58.          Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про правовий режим воєнного стану".
		59.          Так, статтею 1 цього Закону визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		60.          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
		Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
		61.          Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено таку загальну структуру Збройних Сил України: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
		62.          Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		63.          Частинами першою, другою статті 4 вказаного Закону (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.
		64.          Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" право державної власності на майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
		65.          За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 наведеного Закону, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. 
		В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;           5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
		Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
		У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
		66.          Статтею 9 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" встановлено, що право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.
		67.          Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 562 затверджено Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (далі - Положення), яким (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено загальні засади функціонування та використання інформаційної системи формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (далі - інформаційна система), основні функції уповноваженого суб`єкта та користувачів інформаційної системи, механізм фінансування її роботи.
		68.          Пунктом 7 Положення (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в інформаційну систему вносяться дані про територіальні громади, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також територіальні громади, які змінили або втратили такий статус.
		69.          Згідно з п. 9 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обласні, Київська міська військові адміністрації невідкладно вносять в інформаційну систему пропозиції щодо надання територіальним громадам статусу таких, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також щодо зміни або втрати такого статусу шляхом заповнення електронних полів, визначених адміністратором інформаційної системи. Міноборони невідкладно погоджує такі пропозиції чи відхиляє їх із зазначенням причини.
		70.          Відповідно до п. 10 Положення (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Мінреінтеграції невідкладно затверджує пропозиції щодо надання територіальним громадам статусу таких, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також щодо зміни або втрати такого статусу чи відхиляє такі пропозиції із зазначенням причини. Територіальні громади набувають відповідного статусу з дати затвердження Мінреінтеграції зазначених пропозицій.
		71.          Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 станом на відповідну дату.
		72.          Частиною першою статті 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Щодо юрисдикції та підвідомчості спору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
		73.          Згідно з положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		74.          За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		75.          Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.  
		Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
		Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		В основу визначення підвідомчості покладено три критерії: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірного правовідношення.
		Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
		Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 ГПК України.
		Відповідно до п.п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6); справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13).
		Виходячи з приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, крім тих, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
		У свою чергу, хоча участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового, однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		У постановах від 06.11.2019 № 756/4477/18 та від 23.10.2019 у справі № 352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
		У даній справі предметом спору є оскарження наказів щодо примусового відчуження нерухомого майна позивача, а отже, спір, що виник між сторонами у даній справі, стосується майнових прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу. Відтак цей спір не підпадає під виключення, передбачене ст. 20 ГПК України. 
		Не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - юридичною особою, в якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.
		Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок прийняття рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку позивача, його право власності, а тому у позивача виникла необхідність захисту своїх цивільних прав, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом у даній справі. Зважаючи на те, що у даній справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав позивача, компетентним судом для вирішення спору є суд господарської юрисдикції. 
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі                   № 904/868/22.
		76.          З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом правомірно відхилено доводи Міністерства оборони України про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки є публічно-правовим.
		77.          Також, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відсутніми підстави для закриття провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, з огляду на скасування спірних наказів № 208 від 06.06.2022 та № 324 від 04.07.2022 на підставі наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 380 від 09.08.2022 "Про скасування наказів", оскільки наказ № 380 від 09.08.2022 не стосується періоду, який минув з моменту прийняття оспорюваних наказів         № 208 від 06.06.2022 та № 324 від 04.07.2022 до їх скасування, і на дату подачі позову вказані накази були чинними.
		Щодо визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
		78.          При вирішенні даного спору місцевим господарським судом правильно враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні було введено воєнний стан (строк дії якого триває), у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, примусово відчужувати або вилучати майно - за рішенням військового командування, погодженим, зокрема, з обласною/районною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради; без погодження із зазначеними органами лише у місцевостях, де ведуться бойові дії (ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
		79.          Оскільки примусове відчуження майна або його вилучення в юридичних осіб є заходом правового режиму воєнного стану в межах тимчасового обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб, що передбачено чинним законодавством, місцевий господарський суд правильно вказав, що такі заходи не можуть бути розцінені як порушення законних інтересів юридичних осіб шляхом втручання в їх мирне володіння майном.
		80.          В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на приписи п.п. 7, 9, 10 Положення та Переліки територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27.05.2022, (затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу від 31.05.2022 № 104)) та станом на 30.05.2022, (затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу від 01.06.2022 № 105)), вказав, що м. Чернігів на момент виникнення спірних правовідносин не було розташоване в районі проведення воєнних (бойових) дій, а отже, примусове відчуження спірного майна повинно було відбуватись за рішенням військового командування, погодженим, зокрема, з Чернігівською обласною військовою адміністрацією, яка його не погоджувала.
		81.          Виходячи з приписів ч. 3 ст. 16 Закону України "Про національну безпеку України", повноваження Головнокомандувача Збройних Сил України затверджуються Президентом України.
		82.          Указом Президента України від 27.03.2020 № 123/2020 визначено перелік питань, що входять до повноважень Головнокомандувача Збройних Сил України. Так, серед іншого, Головнокомандувач Збройних Сил України видає з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання у Збройних Силах України та інших складових сил оборони накази та директиви.
		83.          Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
		84.          Частиною сьомою статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що територіальні громади, на територіях яких ведуться бойові дії, а також населені пункти, які є оточеними, визначаються відповідними обласними військовими адміністраціями за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України.
		85.          Відповідачем додано до матеріалів справи накази Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій", якими визначено Чернігівську область як район ведення воєнних (бойових) дій: № 184 від 01.07.2022 (з 01.06.2022 по 30.06.2022); № 212 від 01.08.2022 (з 01.07.2022 по 31.07.2022); № 237 від 01.09.2022 (з 01.08.2022 по 10.08.2022 та з 11.08.2022 по 31.08.2022).
		86.          Крім того, Міністерством оборони України надано довідку щодо районів ведення воєнних (бойових) дій станом на 07:00 12.08.2022, датовану 12.08.2022, за підписом начальника Генерального штабу Збройних Сил України С. Шаптали, у переліку яких зазначено Чернігівську область.
		87.          Як правильно вказав місцевий господарський суд, виходячи з приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", командир В/ч НОМЕР_1 є органом військового управління, якому згідно з цим Законом надано право разом, зокрема, з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, в тому числі примусово відчужувати або вилучати майно.
		88.          При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 133 Конституції України до складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
		89.          Таким чином, Чернігів є містом обласного підпорядкування без спеціального статусу, обласним центром Чернігівської області, а отже, на нього поширюється дія наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, якими Чернігівську область визначено як район ведення воєнних (бойових) дій.
		90.          Оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин (видачу спірних наказів) Чернігівська область наказами Головнокомандувача Збройних Сил України була визначена як район ведення бойових дій, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач в особі командира В/ч НОМЕР_1 міг самостійно винести рішення без погодження, зокрема, з обласною військовою адміністрацією, про примусове відчуження майна або вилучення майна, яке перебуває у приватній або комунальній власності, для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
		91.          Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, вищенаведеним спростовуються доводи позивача про те, що оспорювані накази видано з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		92.          Також, місцевим господарським судом правомірно відхилено твердження позивача про те, що накази Головнокомандуючого Збройних Сил України видавалися пізніше, ніж приймалися командиром в/ч НОМЕР_1 відповідні накази про примусове відчуження; у вказаних наказах відсутнє посилання на Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; вони доводились до відома лише особового складу та не є нормативними актами, які можуть стосуватися осіб приватного права, з огляду на те, що надані відповідачем накази Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" № 184 від 01.07.2022, № 212 від 01.08.2022 та № 237 від 01.09.2022 видані ним відповідно до наданих йому повноважень.
		93.          Крім того, як правильно враховано судом першої інстанції, примусове відчуження спірного майна фактично відбулося 12.08.2022 на підставі акта про примусове відчуження майна, складеного на виконання наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 381 від 09.08.2022 "Про примусове відчуження приватного майна".
		94.          Також, суд першої інстанції слушно врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 172 внесено зміни до п. 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, доповнивши його абзацом такого змісту: "У невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами.".
		95.          Відповідно до ч.ч. 2-4, 6 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
		96.          Згідно з п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
		97.          Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 381 від 09.08.2022 "Про примусове відчуження приватного майна" 12.08.2022 було складено акт про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) - нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4 597,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область,                   м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд. 46, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 12655078, власником якого є Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк" (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна, код ЄДРПОУ 19356610, ІПН 193566125264).
		98.          Вказаний акт про примусове відчуження майна містить інформацію про оцінку майна, за результатами якої складено звіт про незалежну оцінку вартості зазначеної нежитлової будівлі, ринкова вартість якої станом на 09.08.2022 становить 63 751 000,00 грн.
		99.          Крім того, в акті про примусове відчуження майна зазначено, що на момент підписання цього акта попереднього повного або часткового відшкодування вартості майна не проводилось.
		100.          Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, акт про примусове відчуження майна від 12.08.2022 складений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а отже, як правильно вказав суд першої інстанції, є достатнім документом для державної реєстрації речових прав новим власником в умовах воєнного стану. При цьому, вказаний акт у судовому порядку позивачем не оскаржувався та недійсним не визнавався, докази щодо спростування або встановлення недостовірними результатів примусового відчуження майна в матеріалах справи відсутні.
		101.          З урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану та того, що спеціальним законом визначено, що право державної власності на примусово відчужене або вилучене майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий акт є правовстановлюючим документом та підтверджує виникнення відповідного речового права у нового власника.
		102.          При цьому, доводи позивача про те, що оспорювані накази не передбачають компенсації за майно, що примусово відчужується, а роз?яснення власнику майна про його права на отримання компенсації не вирішує цього питання по суті, оскільки не містить умов та порядку її отримання, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, з огляду на те, що положення Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачають як попереднє, так і наступне повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону).
		103.          Так, статтею 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено порядок отримання компенсації за примусово відчужене майно, а саме передбачено, що попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження; для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.
		104.          Отже, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, законодавство (чинне на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає як попередню, так і наступну компенсацію за примусово відчужене майно, яка здійснюється на підставі висновку про вартість майна на дату його оцінки, та за якою позивач, після скасування правового режиму воєнного стану, вправі звернутися із заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна на підставі акта про примусове відчуження майна.
		Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
		105.          Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.
		106.          Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.
		107.          З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що обраний позивачем спосіб захисту передбачений чинним законодавством та присутній серед установлених 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів, тобто є належним, і на дату подачі позову такий засіб захисту був ефективним, оскільки був адекватним наявним обставинам та забезпечував поновлення прав позивача.
		108.          Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		109.          Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		110.          За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		111.          Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		112.          Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 ГПК України).
		113.          Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
		17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі             № 904/1017/20.
		114.          Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		115.          Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі        № 917/1307/18).
		116.          На підставі встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порушення вищенаведених приписів законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами можливості припинення діяльності Банку в результаті виконання оспорюваних наказів (у позивача наявне інше нерухоме майно, перелік якого наведено у листі Чернігівської обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 01-01-29/2382) та того, що визначена суб`єктом оціночної діяльності ПП "Консалтингова група "Агро-Експерт" (діє на підставі сертифіката ФДМУ від 08.09.2020 № 809/20) ринкова вартість вилученої нежитлової будівлі в 63 751 000,00 грн станом на дату оцінки 09.08.2022 є заниженою, і позивач несе надмірний тягар.
		117.          При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно врахував, що оспорювані накази прийняті відповідачем у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій всі військові частини з дислокацією у м. Чернігові були знищені або частково знищені.
		118.          За встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем дотримано баланс інтересів держави, суспільства і позивача: необхідність розміщення військової частини, на яку відповідно до Конституції України покладено оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності; визначено розмір компенсації вилученого майна, порядок отримання якого встановлено Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
		119.          З огляду на викладене, суд першої інстанції, всебічно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи відповідача та надані ним докази є більш вірогідними у порівнянні з доказами, наданими позивачем.
		120.          За таких обставин, судом апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		121.          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		122.          У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		123.          У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		124.          Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		125.          Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		126.          З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/436/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
		127.          За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги АТ "Полікомбанк" відсутні.
		Судові витрати
		128.          У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк" залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі                                 № 927/436/22 залишити без змін.
		3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
		4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
		5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 23.08.2023.                                                      
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            А.М. Демидова 
		 
		Судді                                                                                С.В. Владимиренко
		 
		                                                                                І.П. Ходаківська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...