Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/2570/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 24.08.2023. Зареєстровано: 25.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2023.

Номер судового провадження: 2-6946/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/2570/23-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
		в складі головуючого судді Головко Ю.Г., 
		за участю секретаря судових засідань Солонухи Д.Л., 
		представника позивача ОСОБА_6.,
		представника відповідача Батюка А. Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» про захист прав споживачів.
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» про захист прав споживачів. 
		В обґрунтування позову зазначено, що банк відмовився виконати розпорядження клієнта з переказу належних йому за договором банківського рахунку коштів за заявою від 29.07.2019, що свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення. Також позивач вказав, що обставини справи встановлювалися судами при розгляді та постановленні судових рішень у справі № 757/30819/19-ц, які мають преюдиційне значення, проте, заява від 29.07.2019 не подавалася як доказ і не досліджувалася. 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позовні заяві. 
		У поданому відзиві представником відповідача позов не визнано, заперечуючи проти позову, зазначено, що заява представника позивача від 27.07.2019 про переказ вкладу не відповідає формі розрахункового / касового документу, оскільки не містить такий реквізит як «сума», яка зазначається цифрами та словами з врахуванням правил НБУ, зазначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року. Крім того, у сторін виникли відносини з договору банківського рахунку, у той час як представником позивача 29.07.2019 було подано заяву про переказ вкладу, про необхідність перерахування всієї суми вкладу з процентами. Тому подання позивачем заяви про переказ вкладу і невиконання банком вказаної заяви не могло призвести до порушення банком зобов`язань по договору банківського вкладу, які між сторонами відсутні, і не може бути підставою для нарахування позивачем у даній справі пені, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання з переказу (повернення) відсутнього вкладу. Переказ грошових коштів здійснювався 16 січня 2020 року, а не 17 січня 2020 року, на виконання заяви від 16 січня 2020 року. 
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		19.06.2015 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 2615056 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток. Згідно з випискою руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 №  НОМЕР_1 , відкритий на виконання договору № 2615056, надійшли грошові кошти у розмірі 2989000,00 грн.
		Пунктом 1.2 укладених між сторонами договорів передбачено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.
		Пунктом 1.2 укладених між сторонами договорів передбачено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.
		Згідно з пунктами 4.2 договорів сторони домовились, що всі інші умови цього договору, зокрема, перелік операцій, що вчиняються банком за рахунком, в тому числі за допомогою систем WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7», права та обов`язки сторін, їх відповідальність, порядок нарахування процентів визначаються Правилами, які є додатками 1, 2 до цього договору та його невід`ємною частиною, та Тарифами, правилами відповідної Міжнародної системи, нормами чинного законодавства, Інструкцією користувача.
		25.08.2015 листом Управління фінансового моніторингу ПАТ «Державний банк «Ощадбанк» №40/1-14/449-8991 зупинено всі видаткові операції по рахунку ОСОБА_1 
		09.09.2015 Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням № 2218-РЗ/2015 зупинила всі фінансові операції по рахунках позивача та передала матеріали до правоохоронних органів.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2015 задоволено клопотання слідчого та накладено арешти на рахунок позивача у межах кримінального провадження.
		Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №761/32089/18 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258-5 КК України, а також вирішено долю речових доказів та скасовано арешт, у тому числі накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2015 на грошові кошти у сумі 2989000,00 грн що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у філії Донецьке ОУ АТ «Ощадбанк».
		02.10.2018 представник позивача на підставі довіреності Фісоченко А. В. звернулася до керуючого ТВБВ 10004/0149 Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданих довіреностей замовити основну на ім`я власника рахунку та додаткову на її ім`я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім`я третьої особи.
		У відповідь на вказану заяву АТ «Ощадбанк» листом від 04.10.2018 № 521 попросило надати до установи банку: документи на підтвердження трудових відносин з ТОВ «СИНТОП» (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду та звільнення з посади, копію трудового договору тощо); довідку форми № 1ДФ з органів фіскальної служби; інформацію (персоніфікацію) з органів Пенсійного фонду України.
		Листом від 19.10.2018 АТ «Ощадбанк» повідомило, що проведено оцінку ризиків за операціями, які повірений має намір здійснити, враховуючи той факт, що рахунки, право розпоряджатись якими надано їх власниками відповідно до нотаріально засвідчених довіреностей, не обслуговувалися більше 3-х років (відсутній рух коштів), а також те, що контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму (в рамках якої, у тому числі, мали місце обмеження), банк змушений вжити всіх можливих заходів, щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму. У зв`язку з цим виникла необхідність у проведенні уточнення інформації, щодо ідентифікації, верифікації та вивчення зазначених фізичних осіб шляхом особистого їх звернення до установи банку.
		Вказані обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 757/30819/19-ц за позовом ОСОБА_1 та інших до АТ «Ощадбанк» про захист прав споживачів і стягнення коштів.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2019 у згадуваній справі присуджено стягнути з банку суму 2 989 000, 00 грн, яка знаходилася на рахунку ОСОБА_1 , інфляційні втрати за кожний день прострочення виконання зобов`язання по день фактичного виконання зобов`язання, що станом на 01.05.2019 становило суму 221 529, 89 грн, 3 % річних по день фактичного виконання зобов`язання, що станом на 06 червня 2019 року становило 60 680, 79 грн, пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочення зобов`язання по день фактичного виконання зобов`язання, що станом на 06.06.2019 складає у сумі 22 148 490, 00 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 рішення першої інстанції скасовано у частині стягнення суми інфляційних втрат, 3 % річних та пені у розмірі 3 % за кожний день прострочення зобов`язання за Законом України «Про захист прав споживачів» та відмовлено у задоволенні цієї частини вимог. Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції.
		16.01.2020 банк здійснив переказ грошових коштів ОСОБА_1 з рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк», на його рахунок в АТ «ПУМБ».
		Також судом встановлено, що 29.07.2019 представник ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 04.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В. В. і зареєстрованої за № 811 (строком на три роки), ОСОБА_3 подала до ТВБВ 10004/0149 Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заяву на переказ вкладу, згідно з формою № 143, у якій просила перерахувати з рахунку №  НОМЕР_1 всю суму вкладу з процентами, які належать її довірителю, на рахунок № НОМЕР_1 .
		06.08.2019 банком надано відповідь вих. № 1114 на заяву від 29.07.2019, що розрахунково-касове обслуговування рахунку буде проведено після надання до банку всіх документів / відомостей, що вимагаються банком та після особистої явки власників рахунків до установ банку для проведення верифікації та уточнення інформації про клієнта, оскільки частково надана інформація клієнтів є сумнівною і потребує уточнення, що зазначалося у листі банку № 104.26-08/52 від 25 січня 2019 року.
		Згідно положень ч. 1 ст. 192 ЦК України гроші це законний платіжний засіб, обов`язковий для приймання за номінальною вартістю на усій території України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі 686/21962/15-ц).
		Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами 19.06.2015 договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку і пов`язані із відмовою банку здійснити безготівковий переказ грошових коштів на рахунок в іншій банківській установі.
		Спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів та встановлює відповідальність суб`єктів переказу, є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що вказано у його преамбулі.
		Відповідно до п. 1. 24 ст. 1 цього Закону переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
		Отже, зобов`язання банку із перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший не може вважатись грошовим, адже воно полягає не в сплаті грошових коштів клієнту, а в наданні банком послуг щодо їх переказу за дорученням клієнта. За таких обставин ст.625 ЦК України, яка визначає правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки зобов`язання з переказу коштів не є грошовим, а відповідальність за його порушення передбачена умовами договору та спеціальним Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
		Така правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду, зокрема у постанові від 11.07.2018 у справі № 470/493/17, де Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у справі та ухвалюючи нове про стягнення пені на підставі Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за несвоєчасний переказ коштів з банківського рахунку, зазначив, що між сторонами було укладено договір банківського рахунку, а тому відповідальність за обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів застосовується згідно Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умовами укладеного між сторонами договору.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 569/8539/17, де Верховний Суд зазначив, що не є грошовими зобов`язання, в яких грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов`язання передачі грошей, що випливають з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнот, зобов`язання повернути грошові знаки, які перебували на зберіганні, передати перевізником банкноти за договором перевезення та ін. З огляду на це положення ст.625 ЦК України не застосовуються до зазначених відносин. Зобов`язання із перерахування грошових коштів не може вважатися грошовим, адже воно полягає не в сплаті грошових коштів, а в наданні банком послуг щодо їх переказу, що врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». 
		Як вище вказувалося відповідальність за порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, встановленаст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у вигляді пеніу розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення та не більше 10 відсотків суми переказу. Даний Закон є спеціальним у спірних правовідносинах.
		Аналогічні положення щодо розміру відповідальності банку за порушення строків переказу містять Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), які згідно п.4.2 укладеного між сторонами договору банківського рахунку є його невід`ємною частиною.
		Отже, відповідальність за обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів застосовується згідно Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умовами укладеного між сторонами договору (наведені вище постанови Верховного Суду у справах № 470/493/17 та № 569/8539/17).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України), а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
		Так, спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами 19.06.2015 договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку.
		Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ст.1074 ЦК України).
		Встановлено, що 29.07.2019 уповноважений представник позивача ОСОБА_4 звернулася до АТ «Ощадбанк» із заявою про безготівковий переказ коштів з рахунку позивача в Ощадбанку на рахунок в АТ «ПУМБ», однак Ощадбанк листом від 06.08.2019 незаконно відмовив у їх перерахуванні.
		Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
		Згідно п. 32.2 ст. 32 цього Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Укладений між сторонами договір не містить положень про відповідальності банку за невиконання доручення клієнта на переказ коштів.
		Водночас, згідно п. 4.2 договору № № 2615056 про відкриття та обслуговування рахунку, укладеного 19.06.2015 між АТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 , сторони домовились, що всі інші умови цього договору, зокрема відповідальність сторін визначаються Правилами здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк», які є невід`ємною частиною цього договору. Сторони домовилися, що Банк має право змінювати Правила, шляхом розміщення правил на офіційному сайті Банку.
		Відповідно до Правил здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (чинних на час виникнення спірних правовідносин) Особлива частина, розділ ХХ «Умови договору банківського рахунку», глава 12 «Відповідальність сторін», п.12.4 - за несвоєчасне (пізніше наступного Банківського дня після отримання Розрахункового документу) або помилкове з вини Банку здійснення переказу коштів з Карткового рахунку, за несвоєчасне зарахування на Картковий рахунок суми, яка переказана Клієнту, Банк сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 процента від суми відповідного переказу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 процентів суми переказу.
		Оскільки АТ «Ощадбанк» без належних правових підстав відмовив позивачу у здійсненні переказу коштів з його рахунку на рахунок в іншій банківській установі, чим позбавив його права вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, банк має нести відповідальність у вигляді пені.
		З огляду на те, що пеня за один рік (0,1 % від суми переказу за кожен день становить 2989,00 грн. х 365 днів) значно перевищує 10 процентів суми переказу, стягненню підлягає максимально встановлений законом та договором розмір пені у сумі 298900,00 грн., що становить 10 процентів від суми переказу.
		Стягуючи пеню на підставі ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умов договору, колегія суддів враховує, що позивач не посилався на дану норму права на обґрунтування своїх вимог. Проте, застосовуючи наведену норму права, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що саме на суд покладено обов`язок надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц. Зокрема у п.7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 Велика Палата зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		У постанові від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
		Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту та не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 17.03.2021 у справі № 299/396/17).
		Доводи Ощадбанку, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, щодо правомірності відмови у переказі коштів за заявою представника позивача від 29.07.2019, суд відхиляє як необґрунтовані.
		Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій.
		Суд також враховує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2019 у справі № 757/30819/19-ц, яке набрало законної сили і яким стягнуто з Ощадбанку на користь ОСОБА_5 кошти у розмірі 2 989 000, 00 грн, що знаходились на його рахунку №  НОМЕР_1 встановлено, що дії відповідача щодо обмеження права користування поточним рахунком позивача, шляхом його блокування, не відповідають вимогам законодавства та порушують права позивача, а тому кошти підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі. При цьому, суд виходив з того, що фактично підставою для зупинення фінансових операцій відповідачем за картковим рахунком позивача є те, що такі рахунки не обслуговувались більше трьох років (відсутній рух коштів), а також у банка наявна підозра щодо законності походження коштів на цих рахунках. Разом з тим, вироком Шевченківським районним судом міста Києва від 23.08.2018 у справі № 761/32089/18 скасовано арешт з грошових коштів та рахунку позивача. Тобто, встановлено законність походження грошових коштів, які надійшли на його рахунок у якості оплати праці, та відсутність правових підстав для їх обтяження.
		Доводи відповідача, що зазначені у відзиві на позовну заяву про те, що заява представника позивача ОСОБА_4 про переказ вкладу від 29.07.2019 не відповідає формі розрахункового/касового документу, передбаченому Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 103 від 25.09.2018, оскільки заповнена самостійно представником клієнта від руки, не містить всіх обов`язкових реквізитів касового документа та містить прохання про переказ вкладу з процентами, є необґрунтованими. При цьому суд враховує, що такі посилання є недоречними та суперечать матеріалам справи, оскільки як вбачається з листа Ощадбанку від 06 серпня 2019 року позивачу відмовлено у переказі коштів з тих же підстав, що й раніше - проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, а не у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам закону.
		Окрім того, суд зазначає, що заява про переказ від 29.07.2019 заповнена представником позивача на бланку, наданому банком із відповідними реквізитами і містить як суму коштів, які підлягають перерахуванню, так і банківські установи та рахунки на які необхідно здійснити перерахування коштів. Вказана заява повністю відповідає за змістом заяві представника від 16.01.2020, на підставі якої кошти були перераховані в АТ «ПУМБ».
		За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Так, позивач при зверненні до суду з позовом на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору. 
		Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь держави підлягають стягненню 2989,00 грн. у відшкодування судових витрат.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, п.32.1 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ст.ст. 1-22, 509, 533-535, 546, 548, 549, 625, 1066, 1068 Цивільного кодексу України ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» про захист прав споживачів - задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» (АТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ: 00032129, адреса: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_1 ) пеню, в розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення зобов`язання по день фактичного виконання зобов`язання, але не більше 10 % суми переказу, що складає 298900 (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» (АТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ: 00032129, адреса: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001) на користь держави судовий збір у розмірі 2989 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) 00 грн.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя                                                                                  Ю. Г. Головко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...