Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/8064/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано для оприлюднення: 24.08.2023. Зареєстровано: 25.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Результат оскарження 18.12.2023 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 240/8064/23/8085/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		24 серпня 2023 року                           м. Житомир                           справа № 240/8064/23
		категорія 108010100
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства соціальної політики України (вул.Еспланадна, 8/10, м.Київ, 01601. ЄДРПОУ: 37567866) до Житомирської обласної ради,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача "Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради (вул.Лісова, 53, с.Левків, Житомирський район, Житомирська область, 12405, ЄДРПОУ: 38685647), про визнання протиправним та скасування рішення, 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду   звернувся перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави (далі - позивач, прокурор, окружна прокуратура) із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Житомирської обласної ради №480 від 07.12.2022 «Про припинення «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради».
		Позивач, заявлені вимоги обґрунтовує тим, що Житомирською обласною радою (далі - відповідач, обласна рада) всупереч нормативно визначеному порядку та з порушенням вимог чинного законодавства прийнято рішення «Про припинення «Табору «Орлятко» Житомирської обласної ради, яким вирішено припинити "Табір "Орлятко" шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.
		Зауважує, що Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, який в силу ч. 5 ст. 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» уповноважений надавати згоду на реорганізацію або ліквідацію дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності, втім на момент прийняття оскаржуваного рішення такої згоди не надано. 
		Прокурор вважає, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням імперативних вимог частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Зауважує, що дитячий заклад може припинити свою діяльність у результаті передачі всього свого майна, прав, обов`язків, активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування у дохід бюджету у разі припинення юридичної особи (ліквідація, злиття, приєднання, поділ або перетворення) згідно з рішенням Органу управління майном, а у випадках, передбачених законодавством, - згідно з рішенням суду, як передбачається абз.1 п.11.1 Положення про "Табір "Орлятко". При цьому, наголошує, що за положеннями Статуту комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 21.07.2016 №325, основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток.
		З огляду на що, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності законних підстав та всупереч встановленому порядку, що утворює достатні правові підстави для визнання його протиправним та скасуванню в судовому порядку. 
		На думку прокурора, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності актів суб`єкта владних повноважень, що визначені ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Разом із позовною заявою прокурор подав до суду клопотання про забезпечення позову, у задоволенні якого ухвалою суду від 29.03.2023 відмовлено. Ухвала набрала законної сили 13.06.2023.
		Ухвалою суду від 11.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Постановленою ухвалою, задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі "Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача.
		05.05.2023 від прокурора надійшло до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у задоволення якого ухвалою суду від 11.05.2023 відмовлено.
		18.05.2023 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Спростовуючи твердження заявлені у позовній заяві вказав, що положення Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" не передбачають вимоги наявності погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері  оздоровлення та відпочинку дітей саме до прийняття рішення про реорганізацію та ліквідацію. Зауважує, що Міністерством соціальної політики в листі №1059/0/2-23/57 від 26.01.2023 наголошено, що приєднання "Табору "Орлятко" можливе за умови дотримання вимог Закону та подальшого провадження діяльності, пов`язаної із оздоровленням та відпочинком дітей. Тобто така згода  Міністерством соціальної політики надана.  Разом з тим, згода на припинення табору надана Житомирською обласною військовою адміністрацією.
		Також не погоджується, із твердженнями позивача, щодо порушення ч.2  ст.104 Цивільного кодексу України наголошуючи, що Табір "Орлятко" та комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради  є комунальними підприємствами та не мають учасників товариства, а тому такі твердження безпідставними. 
		Пояснює, що табір "Орлятко" був створений з метою оздоровлення, відпочинку та загального розвитку дітей, однак з четвертого кварталу 2019 року табір не здійснює статутну діяльність у зв`язку із встановленим карантином з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID -19 та пізніше введенням воєнного стану, у зв`язку із чим зростає заборгованість, так як чинним бюджетним законодавством не передбачено бюджетного фінансування обласними радами дитячих оздоровчих таборів.
		Наголошує, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням рекомендацій Житомирської обласної військової адміністрації та у зв`язку із ненаданням протягом тривалого часу  послуг з оздоровлення і відпочинку дітей, а також використанням майна табору для забезпечення потреб Збройних Сил України.
		26.05.2023 від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшла до суду відповідь на відзив. Підтримуючи позовні вимоги зауважує, що викладені окружною прокуратурою обставини та надані на їх підтвердження докази не спростовані Житомирською обласною радою, не надано жодного доказу, який би підтверджував правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Оскаржуване рішення прийняте із порушенням вимог ч.2 ст.106 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та суперечить п.1 постанови Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів". Разом з тим, акцентує увагу суду, що зміст оскаржуваного рішення не передбачає подальшого провадження діяльності, пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, земельна ділянка рекреаційного призначення площею 7,3 га та майновий комплекс Табору «Орлятко» площею 3634,5 кв.м. після завершення процедури реорганізації будуть передані комунальному підприємству по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради для використання не за призначенням, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради унеможливлюють здійснення діяльності пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей.
		Вказані підстави, на думку окружної прокуратури, є достатніми для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
		Від представника "Табору"Орлятко" Житомирської обласної ради (далі - Табір "Орлятко", третя особа, табір) пояснень на позовну заяву до суду не надійшло.
		Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-36-В від 12.06.2023 (у період з 03.07.2023 до 21.07.2023), суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, тому розгляд даної справи судом відкладався.
		Зміст положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263  КАС України передбачає, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		07.12.2022 відбулось пленарне засідання 12 сесії VII cкликання Житомирської обласної ради.
		Керуючись ст. ст. 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 104-107 Цивільного кодексу України, враховуючи рекомендації постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров`я, соціального захисту населення та у справах ветеранів від 07.12.2022, ЖОР прийнято рішення №480 від 07.12.2022 «Про припинення "Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради" (далі - рішення, оскаржуване рішення).
		Вказаним рішенням  вирішено:
		- припинити «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради;
		- вважати правонаступником «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради щодо майна, прав та обов`язків комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради;
		- утворити комісію з припинення «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради для проведення інвентаризації майна, складення передавального акта і здійснення інших заходів щодо припинення згідно з додатком 1;
		- передати правонаступнику - комунальному підприємству по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, згідно з передавальним актом, майно, закріпивши його на праві господарського відання, права та обов`язки «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради;
		- встановити порядок та строки проведення припинення «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради згідно з додатком 2.
		- контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань комунальної власності та майнових відносин.
		Не погоджуючись із прийняттям  відповідачем рішенням та вважаючи, що таке прийняте за відсутності законних підстав та всупереч встановленому порядку, що утворює достатні правові підстави для визнання його протиправним та скасування,   позивач  звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Положеннями ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачені підстави припинення юридичної особи.
		Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (крім установ, які не можуть бути перетвореними. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1 ст.104 ЦП України).
		Юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Положення цієї частини не застосовуються до державних установ (ч.2 ст.104 ЦП України).
		Юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, зокрема у разі ліквідації, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч.3 ст.104 ЦП України).
		Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦП України).
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).
		Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону №280/97-ВР).
		Відповідно до норм ст.10  Закону №280/97-ВР обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
		Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
		Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
		Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
		Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально - економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально - культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Статтею 169 ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
		Приписами ст.ст. 80-81 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
		Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
		Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
		Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення передбачений ст.107 ЦК України.
		Положеннями ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Як свідчать матеріали справи спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу прийняття рішення, яким вирішено припинити Табір "Орлятко".  Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про Табір "Орлятко" визначено, що такий є постійно діючий комунальний дитячий заклад оздоровлення і відпочинку, спеціально організований та призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення і відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.
		Тобто Табір "Орлятко" створений з метою надання послуг з оздоровлення, відпочинку та розвитку дітей, відповідно до  державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.
		З вищевказаним рішенням позивач не погоджується та вважає таке прийняте з порушенням вимог ч.2 ст.106 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та таке суперечить п.1 постанови Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів". 
		Основними твердженнями  позивача, щодо протиправності рішення є:
		- відсутність згоди центрального органу виконавчої влади - Міністерства соціальної політики України, чим порушено абз.2 п.11.1 Положення про "Табір "Орлятко", ч.5 ст.15  Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" № 375-VI від 04 вересня 2008 року;
		- порушення ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України та абз.1 п.11.1 Положення про "Табір "Орлятко" (можливе припинення діяльності табору у результаті передачі всього майна, прав, обов`язків та активів одній або кільком неприбутковим організаціям, якою не являється комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності якого є прибуток);
		- суперечить п.1 постанови Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів".
		Представник відповідача у спростування заявлених тверджень позивача та обґрунтовуючи правомірність винесення рішення  зауважив на наступному:
		- відсутності імперативної вимоги в ч.5 ст.15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" щодо отримання письмового погодження центральним органом виконавчої влади, тобто Міністерством соціальної політики до прийняття рішення щодо реорганізації або ліквідації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності;
		- табір та комунальне комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради не являються учасниками товариства, а є комунальними підприємствами;
		- наявність  згоди Житомирської обласної військової адміністрації на припинення табору, наданої з урахуванням необхідності забезпечення правового режиму воєнного стану;
		- нездійснення табором функціональних повноважень протягом 2020-2022 років.
		Так, як вже зазначалося органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Положенням про Міністерство соціальної політики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015 (далі - Положення), визначено, що Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.
		Згідно п. 3 вказаного Положення основними завданнями Мінсоцполітики, серед інших, є забезпечення формування та реалізації державної політики з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей.
		Основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов`язки та відповідальність усіх учасників процесу визначає Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" №375-VI від 04 вересня 2008 року (далі - Закон №375-VI).
		Законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України "Про охорону дитинства", "Про позашкільну освіту", цього та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.2 Закону №375-VI).
		Пунктом 3 ч.2 ст.3 Закону №375-VI передбачено, що основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
		Частиною 1 статті 3 Закону №375-VI визначені основні принципи державної політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, зокрема:
		- рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок;
		- визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров`я дітей шляхом організації оздоровлення та відпочинку;
		- створення оптимальних умов для безпечного та ефективного перебування дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку;
		- створення умов для зміцнення фізичного та психічного здоров`я дітей шляхом належної організації оздоровлення та відпочинку;
		- надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітям, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки;
		- адресності соціальної допомоги, що надається з державного і місцевих бюджетів для оздоровлення та відпочинку дітей.
		Частинами 1-2 статті 5 Закону №375-VI передбачено, що центральним органом виконавчої влади у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку загальнодержавного значення.
		Пунктом 2 частини 1 статті 6  та п.2 ч. 1 ст.7 Закону №375-VI передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують забезпечують збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення.
		Дитячий заклад санаторного типу - заклад, у якому діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров`я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадрового забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими (п.1 ч.1 ст.14 Закону №375-VI).
		Підстави для утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку визначені ст.15 Закону №375-VI.
		У ході судового розгляду справи встановлено, що спірні відносини виникли саме з приводу прийняття рішення відповідачем, яким вирішено припинити табір шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.
		Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов`язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку (ч.1 ст.15 Закону №375-VI).
		Утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюються за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства (ч.2 ст.15 Закону №375-VI).
		Засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей (ч. 4 ст.15 Закону №375-VI).
		Логічний аналіз конструкції викладених норми дає підстави для  висновку про те, що погодження з центральним органом виконавчої влади потрібне за одночасної наявності двох умов: ліквідація дитячого закладу, зменшення території, кількості ліжко-місць та передача в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей.
		Таким чином,  при прийнятті оскаржуваного рішення наявність погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є обов`язковим.
		У свою чергу,  лише 12.12.2022 за №р-20/1124 Житомирською обласною радою повідомлено Міністерство соціальної політики України про намір приєднання Табору «Орлятко» Житомирської обласної ради до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. Тобто, вже після прийняття рішення (post factum, тобто «після зробленого»), яким вирішено припинити дитячий заклад шляхом приєднання до  іншого підприємства, а тому таке повідомлення може мати лише  інформаційний характер, та не може свідчити про вчинення відповідачем належних  дій, обов`язковість яких визначена  Законом №375-VI.
		Разом з тим, за змістом листа Міністерства соціальної політики №51-84-8691вих-22 від 27.12.2022 відслідковується, що згоду на припинення табору Міністерство не надавало.
		Міністерством соціальної політики листом від 26.01.2023 №1060/0/2-23 Житомирської обласної ради  надано роз`яснення, в тому числі про те, що приєднання табору до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради можливе за умови дотримання вимог Закону №375-VI і подальшого провадження діяльності, пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей. Таким чином надана інформація щодо надання згоди Міністерством соціальної політики на ліквідацію, відчуження або перепрофілювання дитячого закладу у зазначеному листі відсутня, а тому посилання представника відповідача у відзиві на позов на наявність згоди Міністерства соціальної політики безпідставні (лист Міністерства соціальної політики від 26.01.2023 №1060/0/2-23) не свідчить про надану згоду на припинення дитячого закладу шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.
		Разом з тим, суд критично ставиться до твердження відповідача щодо відсутності вимоги передбаченої положеннями Закону №375-VI  наявності письмового погодження Міністерства соціальної політики до прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію дитячого закладу. Таке посилання представника відповідача безпідставне та не є логічним, оскільки отримане погодження від уповноваженого органу на вчинення певних дій втрачає будь-який сенс після їх вчинення (в даному випадку після прийняття оскаржуваного рішення). 
		Посилання відповідача на наявність згоди Житомирської обласної військової адміністрації від 11.01.2023 за №98/2-23/28 на припинення Табору «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради не спростовує доводи окружної прокуратури щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не являється  органом, який уповноважений ч. 5 ст. 15 Закону Закону №375-VI надавати погодженням на реорганізацію або ліквідацію дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності. Зазначена норма вимагає наявність погодження виключно центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, тобто Міністерства соціальної політики.
		Позивач, аргументуючи позовні вимоги, з якими погоджується суд,  посилався на те, що зміст оскаржуваного рішення не передбачає подальшого провадження діяльності, пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, оскільки згідно з ч.2.2 ст.2 Статуту комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, таке створене з метою: підтримання в належному стані адміністративних та інших будівель, переданих підприємству на праві господарського відання; задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в його послугах та отримання доходів і реалізації на цій основі інтересів засновника, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу. Основними напрямками діяльності вказаного  підприємства значиться:
		-          надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі підприємства;
		-          технічна, санітарно - гігієнічна експлуатація і охорона будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі підприємства, підтримання їх належного санітарного стану;
		-          забезпечення надійного функціонування внутрішньо-будинкових мереж тепло-, електро-, водопостачання та водовідведення, проведення їх поточного ремонту;
		-          забезпечення технічної, протипожежної безпеки, контроль за станом ирі І ги пожежного обладнання;
		-          ведення обліку споживання електро- та теплової енергії, газопостачання, водопостачання та водовідведення і розподіл їх між орендарями;
		-          експлуатація та здійснення контролю за роботою наявних котелень;
		-          ведення капітальних та поточних ремонтів будинків, які перебувають на балансі підприємства;
		-          надання транспортних, охоронних, побутових послуг, послуг по збереженню автотранспортних засобів, послуг теплопостачання та інших;
		-          інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.
		Отже, до видів діяльності комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради не відноситься така діяльність, як оздоровлення та відпочинок дітей.
		Крім того, як свідчать матеріали справи, комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради є прибутковою організацією, а тому, на думку суду, відповідно до абз.1 п.п.11.1 Положення, яким передбачена можливість припинення діяльності  дитячого закладу  у результаті передачі усього майна свого майна, прав, обов`язків, активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування у дохід бюджету у разі припинення юридичної особи (ліквідація, злиття, приєднання, поділ або перетворення) згідно з рішенням органу управління майном, а у випадках, передбачених законодавством, - згідно з рішенням суду, не може бути правонаступником Табору "Орлятко". 
		З огляду на викладе, суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що організація відпочинку та оздоровлення дітей є суспільно корисною діяльністю. Досліджуючи захист інтересів держави як мету, досягнення якої повинен прагнути прокурор при зверненні з позовом до суду, суд звертає увагу на наступні обставини.
		Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
		Отже наслідком дій прокурора повинно бути відновлення прав дітей щодо належного відпочинку.
		Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає, що в аспекті захисту прав дітей та дотримання балансу інтересів учасників, які беруть участь у справі прокурором надано беззаперечні докази, наявність яких свідчить про необхідність задоволенню позовних вимог та скасування рішення №480 від 07.12.2022 з метою негайного відновлення діяльності з відпочинку та оздоровлення дітей. 
		Статтею 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Таким чином, виходячи з конкретних обставин даної справи, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, буде завдана шкода інтересам держави, оскільки недопустимим є прийняття рішення про припинення закладу оздоровлення та відпочинку з ігноруванням вимог законів.
		Відповідач у порушення чинних норм законодавства, приймаючи оскаржуване рішення не отримав згоди на припинення дитячого закладу від центрального органу виконавчої влади, який в силу ч. 5 ст. 15 Закону №375-VI, який уповноважений надавати згоду на реорганізацію або ліквідацію такого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності, не дотримався визначених положень ЦК України, спрямованих на порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, а також не врахував  постанову Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів", а тому суд дійшов висновку щодо необхідності визнання його протиправним та скасування.
		З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що твердження позивача щодо протиправності спірного рішення, так як під час його прийняття порушені норми чинного законодавства  є обґрунтованими.
		Відтак, враховуючи приписи ч.2 ст.2  КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що оскаржуване рішення винесено відповідачем у межах повноважень, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірним і не підлягає скасуванню.
		Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
		Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, щодо порушення вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволенню, рішення скасуванню. 
		Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, підстави для їх розподілу відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
		вирішив:
		Адміністративний позов першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури (вул. Леха Качинського, 2, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 02909950) в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України (вул.Еспланадна, 8/10, м.Київ, 01601. ЄДРПОУ: 37567866) до Житомирської обласної ради  (майдан ім. С. П. Корольова, 1, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 13576948), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача "Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради (вул.Лісова, 53, с.Левків, Житомирський район, Житомирська область, 12405, ЄДРПОУ: 38685647), про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Житомирської обласної ради №480 від 07.12.2022 «Про припинення «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради».
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                                                                                       О.В. Єфіменко
		Повний текст складено: 24 серпня 2023 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...