Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/75/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2023. Зареєстровано: 26.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		16.08.2023Справа № 910/75/23
		Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи №  910/75/23
		за позовом 1) Міністерства внутрішніх справ України (Україна, 01024, м.  Київ, вул.  Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код: 00032684)
		2) Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (Україна, 01133, м.  Київ, Військовий проїзд, буд. 8; ідентифікаційний код: 32248749)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персевбуд" (Україна, 01103, м.  Київ, Військовий проїзд, буд. 8; ідентифікаційний код: 42174679)
		2) Товарної біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа" (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, Театральний провулок, буд. 11/13; ідентифікаційний код: 32069037)
		за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул.  Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 00032945)
		про визнання недійсними аукціонів та договору купівлі-продажу
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача-1: Казанський Г.А., Ільницька Л.В., в порядку самопредставництва;
		від позивача-2: не з`явився;
		від відповідача-1: Іщенко Г.М., ордер серії АА № 1262609 від 20.02.2023; Орел І.В., ордер серії АА № 1298074 від 25.04.2023;
		від відповідача-2: не з`явився;
		від третьої особи: не з`явився.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач-1) та Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (далі - позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персевбуд" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2018, укладеного між Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персевбуд", на підставі якого було відчужено державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 3  760,4  кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628810280000).
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір було укладено з урахуванням погодження уповноважених органів, отриманого на підставі підробленого документа.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
		26.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивачів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/75/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2023.
		22.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшли заяви про залучення до участі у справі Національного антикорупційного бюро України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та Товарної біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
		У підготовче засідання 22.03.2023 з`явились представники позивачів, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.
		У підготовчому засіданні 22.03.2023 суд відмовив у задоволенні заяви про залучення до участі у справі Національного антикорупційного бюро України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у зв`язку з її безпідставністю, відклав на наступне підготовче засідання вирішення заяви позивача-1 про залучення до участі у справі Товарної біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 12.04.2023.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 15.03.2023.
		24.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшли заяви про залучення до участі у справі Національного антикорупційного бюро України і Фонду державного майна України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та Товарної біржи "Універсальна товарно-сировинна біржа" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
		07.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивачів надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивачі просять:
		- визнати недійним повторний аукціон, проведений 27.07.2018 Товарною біржею "Універсальна товарно-сировинна біржа", за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 51, оф. 11, з продажу державного майна, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", а саме лоту № 1 - нежитлова будівля виробничих майстерень із підсобними приміщеннями (Літ. 2Г) загальною площею 1  025 кв.м, інвентарний № 10300027, розташованих за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, та оформленого протоколом № 1;
		- визнати недійним повторний аукціон, проведений 27.07.2018 Товарною біржею "Універсальна товарно-сировинна біржа", за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 51, оф. 11, з продажу державного майна, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", а саме лоту № 2 - нежитлових будівель виробничої бази (Літ. 2А, 2Б, 2В, 2Д, 2Є, 2Ж, 2З) загальною площею 2  735,4 кв.м, інвентарний № 10300026, розташованих за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, та оформленого протоколом № 2;
		- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2018, укладений між Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персевбуд", на підставі якого було відчужено державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 3 760,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628810280000).
		07.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивачів надійшло клопотання про залучення до участі в справі Товарної біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа" в якості співвідповідача із залишенням без розгляду раніше поданої заяви про залучення цієї особи в якості третьої особи.
		10.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		У підготовче засідання 12.04.2023 з`явились представники сторін.
		У підготовчому засіданні 12.04.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 було прийнято до розгляду заяву Міністерства внутрішніх справ України та Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" про зміну предмета позову; задоволено клопотання Міністерства внутрішніх справ України та Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" про залучення до участі у справі співвідповідача; залучено Товарну біржу "Універсальна товарно-сировинна біржа" до участі у справі в якості співвідповідача; залишено без розгляду заяву Міністерства внутрішніх справ України про залучення Товарної біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; залучено Фонд державного майна України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів; відкладено підготовче засідання на 10.05.2023.
		24.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів.
		25.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову.
		28.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшла відповідь на відзив ТОВ "Персевбуд".
		04.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Національного антикорупційного бюро України надійшло клопотання про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
		У підготовче засідання 10.05.2023 з`явились представники позивачів та відповідача-1, представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи  обов`язковою судом не визнавалась.
		У підготовчому засіданні 10.05.2023 судом було долучено до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи, прийнято до розгляду відповідь позивача-1 на відзив ТОВ "Персевбуд", відмовлено у задоволенні клопотання НАБУ про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оголошено перерву до 07.06.2023.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 07.06.2023.
		05.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Персевбуд" надійшли письмові пояснення.
		У підготовче засідання 07.06.2023 з`явились представники позивачів та відповідача-1, представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи  обов`язковою судом не визнавалась.
		У підготовчому засіданні 07.06.2023 судом було долучено до матеріалів справи письмові пояснення відповідача-1. Присутнім представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.06.2023.
		У судове засідання 28.06.2023 з`явились представники позивача-1 та відповідача-1, представники позивача-2, відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.
		У судовому засіданні 28.06.2023 судом було оголошено перерву до 12.07.2023.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача-2, відповідача-2 та третю особу було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 12.07.2023.
		У судове засідання 12.07.2023 з`явились представники позивачів та відповідача-1, представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.
		У судовому засіданні 12.07.2023 судом було оголошено перерву до 16.08.2023.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 16.08.2023.
		У судове засідання 16.08.2023 з`явились представники позивача-1 та відповідача-1, представники позивача-2, відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.
		Представники позивача-1 надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
		Представники відповідача-1 надали суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечували.
		У судовому засіданні 16.08.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з пунктами 1.1, 3.5 Статуту Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.09.2008 № 495, зі змінами, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.08.2018 № 726, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" створено відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.07.2008 № 347, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.
		Майно ДП МВС України "Інформ-Ресурси" є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. ДП МВС України "Інформ-Ресурси" володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном виключно у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим Статутом з урахуванням обмежень, встановлених нормативними та розпорядчими документами органу управління.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.06.2016 № 415 на баланс ДП МВС України "Інформ-Ресурси передано об`єкти нерухомого майна, розташовані на вул. Військовий проїзд, 8 у м. Києві, а саме будівлю бази та будівлю виробничих майстерень із підсобними приміщеннями.
		Передача вищезазначеного майна на баланс позивача-2 підтверджується Актом приймання-передачі від 08.08.2016.
		У зв`язку з наявністю у ДП МВС України "Інформ-Ресурси" податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1  184 750,87 грн, службовими особами ГУ ДФС у м.  Києві в квітні 2017 року направлено податкову вимогу № 6303-17 від 24.04.2017 про сплату заборгованості на підставі статті 89 Податкового кодексу України, а також прийнято рішення про опис майна ДП МВС України "Інформ-Ресурси" в податкову заставу.
		ДП МВС України "Інформ-Ресурси" листом від 29.08.2017 № 550 направило на адресу ГУ ДФС у м. Києві копію звіту про оцінку майна, розташованого за адресою: Миколаївська область, с. Шевченкове, вул. Дорожня, 2-А, яке пропонувалось для внесення в податкову заставу.
		Поряд із цим, листом № 610 від 22.09.2017 ДП МВС України "Інформ-Ресурси" звернулося до МВС України з ініціативою щодо відчуження державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, що перебувало на балансі цього підприємства, та надало передбачені Порядком відчуження об`єктів державної власності документи.
		19.10.2017 податковим керуючим проведено опис майна ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та складено Акт опису майна у податкову заставу № 1/26-15-17-02-17, яким описані нежитлові будівлі загальною площею 3 760,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, буд. 8, та складаються з наступних об`єктів нерухомості:
		- під літерою "2А" - нежитлова будівля загальною площею 297,8 кв.м (група приміщень № 1);
		- під літерою "2Б" - нежитлова будівля загальною площею 772,9 кв.м (група приміщень № 1-10);
		- під літерою "2В" - нежитлова будівля загальною площею 1 196,6 кв.м (група приміщень № 1-9);
		- під літерою "2Г" - нежитлова будівля загальною площею 1 025,0 кв.м (група приміщень № 1-8);
		- під літерою "2Д" - нежитлова будівля загальною площею 15,6 кв.м (група приміщень № 1);
		- під літерою "2Є" - нежитлова будівля загальною площею 137,0 кв.м (група приміщень № 1-2);
		- під літерою "2Ж" - нежитлова будівля загальною площею 78,8 кв.м (група приміщень № 1-4);
		- під літерою "2З" - нежитлова будівля загальною площею 236,7 кв.м (група приміщень № 1).
		23.10.2017 відомості про перебування описаного майна у податковій заставі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Листами № 717 від 13.11.2017 та № 21 від 10.01.2018 ДП МВС України "Інформ-Ресурси" зверталось до ГУ ДФС у м. Києві щодо надання згоди на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі.
		На вказані листи ГУ ДФС у м. Києві надало відповіді від 16.11.2017 №37067/10/26-15-17-02-40 та від 19.01.2018 №2321/10/26-15-17-02-39, якими повідомило, що питання згоди (незгоди) на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, буде розглянуте ГУ ДФС у м. Києві після підтвердження настання обставин, передбачених п. 92.2 ст. 92, п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України.
		Листом від 08.12.2017 № 17957/05/25-2017 МВС України надіслало на адресу Фонду державного майна України доопрацьований пакет документів, передбачений Порядком відчуження об`єктів державної власності, а також повідомило про обтяження нерухомого майна податковою заставою.
		У відповідь на зазначений лист, Фонд державного майна України листом від 01.02.2018 № 10-24-2259 відмовив у наданні погодження на відчуження зазначеного нерухомого майна через, зокрема, відсутність згоди контролюючого органу (ГУ ДФС у м. Києві) на самостійну реалізацію запропонованого до відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі.  
		Листом від 25.01.2018 № 56 ДП МВС України "Інформ-Ресурси" просило ГУ ДФС у м.  Києві зняти податкову заставу з об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8.
		За результатами розгляду вказаного листа, ГУ ДФС у м. Києві надало відповідь від 02.02.2018 № 4883/10/26-15-17-02-39, якою повідомило, що питання згоди (незгоди) на відчуження майна, що перебуває у податковій   заставі, буде розглянуте після підтвердження настання обставин, передбачених п. 92.2 ст. 92, п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України.
		Листом № 152 від 07.03.2018 ДП МВС України "Інформ-Ресурси" надіслало на адресу МВС України пакет документів необхідних для відчуження майна, з урахуванням недоліків, про які зазначено у листі Фонду державного майна України від 01.02.2018 № 10-24-2259, до якого, зокрема, долучено лист від 16.11.2017 № 37067/10/26-15-17-02-40 за підписом заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 про надання згоди на відчуження об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8. 
		Пакет документів, долучений ДП МВС України "Інформ-Ресурси" до листа № 152 від 07.03.2018, МВС України направило до Фонду державного майна України листом №3441/05/25-2018 від 16.03.2018.
		Листом від 30.05.2018 № 10-24-10577 Фонд державного майна України надав погодження на відчуження шляхом продажу виключно на аукціоні нежитлових будівель, що перебувають на балансі ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та розташовані за адресою: м.  Київ, проїзд Військовий, 8.
		На підставі цього листа Фонду державного майна України Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 08.06.2018 № 490 про надання ДП МВС України "Інформ-Ресурси" згоди на відчуження вищезазначеного майна.
		12.06.2018 між Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" та Товарною біржою "Універсальна товарно-сировинна біржа" було укладено Договір № 59/0618 про надання послуг по організації продажу державного майна, відповідно до пункту 1.1 якого позивач-2 доручив, а відповідач-2 взяв на себе обов`язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі позивача-2, а саме:
		- лот № 1: нежитлова будівля виробничих майстерень із підсобними приміщеннями (Літ. 2Г) загальною площею 1 025 кв.м, інвентарний номер 10300027;
		- лот № 2: нежитлові будівлі виробничої бази (Літ. 2А, 2Б, 2В, 2Д, 2Є, 2Ж, 2З) загальною площею 2 735,4 кв.м, інвентарний № 10300026.
		Місцезнаходження: м. Київ, Військовий проїзд, 8.
		Згідно з пунктом 1.3 вищевказаного Договору початкова вартість майна визначена суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою - підприємцем Климентьєвим О.А. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 908/15, виданий Фондом державного майна України 24.11.2015), та складає:
		- лот № 1 - 5  055  300,00 грн без урахування ПДВ;
		- лот № 2 - 10  777  900,00 грн без урахування ПДВ.
		27.07.2018 відбувся повторний аукціон, наслідки якого оформлені протоколами № 1 та № 2 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Персевбуд" було єдиним учасником торгів і майно було продано останньому за початковою вартістю.
		15.08.2018 запис про обтяження нерухомого майна податковою заставою скасовано на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/9453/18.
		У свою чергу в Єдиному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо розгляду Ленінським районним судом м. Дніпропетровська справи № 205/9453/18.
		Листом від 18.03.2019 № 02-39/2019/4912019 Ленінський районний суд м.  Дніпропетровська повідомив, що справи про припинення арештів, накладених ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на майно ДП МВС України "Інформ-Ресурси" не розглядалися.
		28.08.2018 між Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персевбуд" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотухіною О.М. за реєстровим № 2081 (далі - Договір).
		За змістом пунктів 1.1, 1.2 Договору продавець передає нерухоме майно, вказане у п. 1.2 цього Договору, у власність покупцю, а покупець приймає зазначене майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим Договором.
		Предметом купівлі-продажу за цим Договором є нежитлові будівлі загальною площею 3  760,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, буд. 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1628810280000 та складаються з таких об`єктів нерухомості:
		- під літерою "2А" - нежитлова будівля, загальною площею 297,8 кв.м (група приміщень № 1);
		- під літерою "2Б" - нежитлова будівля, загальною площею 772,9 кв.м (група приміщень № 1-10);
		- під літерою "2В" - нежитлова будівля, загальною площею 1 196,6 кв.м (група приміщень № 1-9);
		- під літерою "2Г" - нежитлова будівля, загальною площею 1 025,0 кв.м (група приміщень № 1-8);
		- під літерою "2Д" - нежитлова будівля, загальною площею 15,6 кв.м (група приміщень № 1);
		- під літерою "2Є" - нежитлова будівля, загальною площею 137,0 кв.м (група приміщень № 1-2);
		- під літерою "2Ж" - нежитлова будівля, загальною площею 78,8 кв.м (група приміщень № 1-4);
		- під літерою "2З" - нежитлова будівля, загальною площею 236,7 кв.м (група приміщень № 1).
		На підставі платіжного доручення від 28.08.2018 № 14 ТОВ "Персевбуд" перерахувало на рахунок ДП МВС України "Інформ-Ресурси" грошові кошти в сумі 18 999  840,00 грн в якості оплати за вказані нежитлові будівлі.
		30.08.2018 право власності ТОВ "Персевбуд" на вищезазначене нерухоме майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 27737041).
		Наведені обставини встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а також встановлені судами під час розгляду справ № 910/6388/20 (за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до 1) Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-Ресурси", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Персевбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національне антикорупційне бюро України, про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2018, укладеного між Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси"  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персевбуд") та № 757/38807/20-к (за обвинуваченням ОСОБА_1 , на момент вчинення інкримінованого діяння, працюючої на посаді головного бухгалтера ДП МВС України "Інформ-Ресурси", у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України).
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2018 № 831 прийнято рішення про припинення ДП МВС України "Інформ-Ресурси".
		Національне антикорупційне бюро України листом № 01-012/35260 від 16.11.2021 повідомило Міністерство внутрішніх справ України про те, що в провадженні підрозділу детективів НАБУ перебуває кримінальне провадження, в ході розслідування якого встановлено, що відчуження об`єктів державної власності за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, було здійснено протиправно та всупереч вимогам Порядку відчуження об`єктів державної власності.
		Відповідно до Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.12.2020 № 20850ч20853/20-32 за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №42019000000000780:
		- підпис від імені ОСОБА_2 у листі від 16.11.2017 вих № 37067/10/26-15-17-02-40, що міститься в графі "Заступник начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2", виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;
		- підпис від імені ОСОБА_2 у листі від 16.11.2017 вих № 37067/10/26-15-17-02-40, що міститься в графі "Заступник начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2", виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.
		Згідно з Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.02.2021 № 33160/20-42 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42019000000000780:
		- Звіт про оцінку майна: "Нежитлова будівля по Військовому проїзду, 8 в м. Києві (інв. № 10300027), загальною площею 1025,0 кв.м. Нежитлова будівля 2Г - 1025,0 кв.м.", ідентифікатор за базою ФДМУ № 2488624_01122017_0717-23, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Клементьєв О.А., дата оцінки - 01.12.2017, дата доопрацювання оцінки - 14.05.2018, за ознаками, встановленими пунктом 67 Національного стандарту № 1 класифікується як звіт, який не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;
		- Звіт про оцінку майна: "Нежитлові будівлі по Військовому проїзду, 8 в м. Києві (інв. № 10300026), загальною площею 2735,4 кв.м. Нежитлове приміщення 2А  - 297,8 кв.м.; Нежитлове приміщення 2Б - 772,9 кв.м.; Нежитлове приміщення 2В - 1196,6 кв.м.; Нежитлове приміщення 2Д - 15,6 кв.м.; Нежитлове приміщення 2Є - 137 кв.м.; Нежитлове приміщення 2Ж - 78,8 кв.м.; Нежитлове приміщення 2З - 236,7 кв.м.", ідентифікатор за базою ФДМУ № 2489048_01122017_0717-23, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Клементьєв О.А., дата оцінки - 01.12.2017, дата доопрацювання оцінки - 14.05.2018, за ознаками, встановленими пунктом 67 Національного стандарту № 1 класифікується як звіт, який не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилаються на те, що рішення Фонду державного майна України про надання погодження на відчуження нерухомого майна, на підставі якого було видано наказ МВС України від 08.06.2018 № 490, ґрунтувалося на підробленому листі ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 № 37067/10/26-15-17-02-40, з чого випливає, що відчуження державного нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м.  Київ, проїзд Військовий, 8, було здійснено з порушенням вимог Порядку відчуження об`єктів державної власності.
		Позивачі зазначають, що Фондом державного майна України, за відсутності згоди контролюючого органу на самостійну реалізацію запропонованого до відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, було попередньо відмовлено в погодженні відчуження спірного нерухомого майна. В подальшому згода контролюючого органу була отримана, однак у незаконний спосіб, що свідчить про те, що оспорюваний Договір було укладено з дефектом волі та з дефектом закону, а відтак він суперечить не лише актам цивільного законодавства, а й інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. З аналогічних підстав позивачі просять визнати недійсними і повторні аукціони з продажу нерухомого майна за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 посилається на те, що Договір укладено сторонами в порядку визначеному чинним законодавством України, з проведенням всіх обов`язкових процедур та перевірок, що свідчить про відсутність будь-якого умислу чи мети у сторін на порушення інтересів держави. Також відповідач-1 зазначає, що стверджуючи про недійсність оспорюваного правочину позивачі не заявляють вимогу про застосування наслідків його недійсності. Крім того, відповідач-1 просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
		Третя особа у поясненнях зазначає про те, що відповідно до Порядку відчуження об`єктів державної власності питання стосовно прийняття остаточного рішення щодо надання згоди на відчуження майна, а також щодо здійснення контролю за дотриманням порядку відчуження майна належить до повноважень суб`єкта управління.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
		Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Частинами першою, другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта.
		Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
		Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
		Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
		Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
		Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
		Відповідний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
		З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивачів до суду із цим позовом є порушення вимог законодавства України при відчуженні державного нерухомого майна, яке полягає в отриманні погодження уповноважених органів на підставі підробленого документа. 
		Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що оспорюваний правочин щодо відчуження державного нерухомого майна суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, позивачі вважають наявними підстави, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсними повторних аукціонів, а також для визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2018, укладеного за наслідком проведення цих торгів.
		Однак суд не може погодитись з такими доводами позивачів, з огляду на наступне.
		Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42 - 44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4) та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45 - 47).
		Відтак торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
		Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.
		Суд встановив, що за результатами повторних аукціонів, проведених 27.07.2018 Товарною біржею "Універсальна товарно-сировинна біржа", що оформлені протоколами №1 та №2 від 27.07.2018, між Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персевбуд" 28.08.2018 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого було відчужено державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 3760,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628810280000).
		Отже, вимоги про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 27.07.2018, не є ефективним та належним способом захисту прав позивачів у межах спірних правовідносин.
		У вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
		Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
		Проте, згідно з частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
		У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 було уточнено правовий висновок, викладений у постанові у справі № 906/1061/20, з метою урахування актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №  908/976/19 та від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, щодо визнання недійсним виконаного договору.
		Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
		Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №  209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
		Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
		Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
		Відтак у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
		З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/77/21 узагальнив, що: "позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
		Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
		Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".
		З урахуванням вищезазначеного, оскільки оспорюваний Договір виконано, а позивачами у даній справі не було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки не відновить їх порушених прав.
		Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) та від 15.09.2022 у справі №  910/12525/20 (пункт 148).
		Таким чином, ані позовні вимоги про визнання недійсними повторних аукціонів, ані позовна вимога про визнання недійсним Договору, укладеного за наслідком цих торгів, не відповідають належному способу захисту у цій справі, у зв`язку з чим, незалежно від наявності порушення прав позивачів, на захист яких було пред`явлено позов, та фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними, у задоволенні позову слід відмовити.
		Щодо викладеної у відзиві заяви відповідача-1 про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.
		Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
		З огляду на викладене, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
		Оскільки при розгляді цієї справи суд не встановлював фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваних правочинів недійсними, питання спливу строку позовної давності судом не досліджується.
		Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
		Витрати зі сплати судового збору за подання позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів у рівних частинах, оскільки позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В позові відмовити.
		2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 15 698,00 грн покласти на позивачів у рівних частинах по 7  849,00 грн.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 24.08.2023
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                             О.В. Нечай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...