Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/183/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2023. Зареєстровано: 26.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2023.
Дата набрання законної сили: 17.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  902/183/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,
		 
		за участю представників:
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс»: Давискиба В.В.,
		ОСОБА_1 : ОСОБА_1., Якименко О.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023
		(головуючий - Петухов М.Г., судді Маціщук А.В., Мельник О.В.)
		та рішення Господарського суду Вінницької області від 03.01.2023
		(суддя - Маслій І.В.)
		у справі №902/183/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс»
		до ОСОБА_1 
		про відшкодування збитків, 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Історія справи
		 
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс» (далі - ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення збитків у розмірі 7 408  875,00 грн.
		 
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс», здійснив придбання від імені останнього реагентів для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV за завищеною ціною, чим завдав Товариству збитків.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		 
		3.          Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.01.2023 у справі №902/183/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс» 7 408 875,00 грн збитків, 111 133,13 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на правову допомогу.
		 
		4.          Судові рішення мотивовані тим, що недобросовісні дії ОСОБА_1 , який в 2021 році здійснив придбання від імені ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» реагентів для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARS-CoV-2, SARS-CoV) у ТОВ «Альфа Фарм» за період березень - вересень 2021 року на загальну суму 9 703 300,00 грн, та у ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» за період березень - вересень 2021 року на загальну суму 2 878 200,00 грн, враховуючи можливість придбання означеного товару за дійсною ринковою вартістю, призвели до створення для Товариства негативних наслідків.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		5.          Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в позові.
		 
		6.          Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п.п. 1, 4  ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		7.          Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду: щодо стягнення збитків із керівника підприємства (товариства); щодо відповідальності директора за спричинення матеріальної шкоди Товариству, в межах Кодексу законів про правцю України; щодо правильного оформлення реквізитів ордера на надання правничої допомоги.
		 
		8.          Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , відповідно до фактичних обставин справи та законодавства, що регулює їх, не може за порушення при виконанні трудових обов`язків нести відповідальність на підставі ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 89 Господарського кодексу України.
		 
		9.           ОСОБА_1 наголошує на тому, що судами не було встановлено факту порушення відповідачем статуту та посадової інструкції Товариства, тобто відсутня протиправна поведінка відповідача. Водночас статутом Товариства передбачено конкретні підстави для відповідальності директора за збитки, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
		 
		10.          Також відповідач зазначає, що визначення розміру шкоди здійснюється за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
		 
		11.          Крім того, відповідач вказує на те, що висновок експертів від 28.12.2021 №12/12.1/2021 є недопустимим доказом, оскільки експерти залучені не учасником справи, а адвокатом, який не мав повноважень на представлення інтересів позивача, також експерти не мали права самостійно тлумачити поставлені питання та самостійно збирати матеріали.
		 
		12.          Відповідач також зазначив, що позов підписано адвокатом без відповідних повноважень.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		13.          Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		14.           ОСОБА_1 з 31.05.2018 по 30.09.2021 працював на посаді директора ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», що підтверджується наказом № 042-к від 30.05.2018 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» з 31.05.2018, рішенням загальних зборів учасників  ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», оформлених протоколом від 30.09.2021, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» з 30.09.2021 та наказом від 30.09.2021 № 337/К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» з 30.09.2021.
		 
		15.          Однією із послуг, що надаються ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» є виявлення збудника коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) шляхом полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією (ПРЛ), для чого необхідно придбання реагентів.
		 
		16.          ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» в основному придбавало реагенти для ПЛР у виробників: TOB «НВО ДНК-Технологія»; ТОВ «ДНК-Технологія ТС» .
		 
		Першу партію реагентів зазначених виробників придбано 19.08.2020 у ТОВ «ДНК-Технологія Україна» (код 39435462, м. Київ, є офіційним представником виробника) за ціною 6  939,00 грн за упаковку.
		 
		У ТОВ «ДНК-Технологія Україна» зазначені реагенти придбавались у серпні 2020-березні 2021 років: за цінами 7  153,00 грн (серпень 2020 року), 7  811,00 грн (серпень 2020 року), 7  597,00 грн (вересень 2020 року), 7  918,00 грн (жовтень-листопад 2020 року), 6  200,00 грн (листопад-грудень 2020 року), 5  500,00 грн (лютий 2021 року), 4  600,00 грн (березень 2021 року) за упаковку.
		 
		17.          03 березня 2021 року між ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» (покупець, в особі директора ОСОБА_1) і ТОВ «Альфа Фарм» (постачальник, в особі директора Дубенчука Володимира Аркадійовича) укладено договір поставки  № 03-03-21, предметом якого є товар (продукція медичного призначення), найменування, асортимент зазначається у відповідних супровідних документах, які додаються до договору (видаткові та податкові накладні).
		 
		18.          ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» придбало у  ТОВ «Альфа Фарм» товари:  набір реагентів для виявлення РНК корон.-вір. SARS-CoV-2 та подібних SARS-CoV мет. 3Т-ПЛР фас. S проб. 0,2 мл, 96 тестів, кількістю 632 набори за ціною за одиницю 11  900,00 грн (432 набори) та за ціною 12  250,00 грн (200 наборів), на загальну суму 7 590  800,00 грн; набір для визначення SARS-CoV-2 методом ПЛР у реальному часі, 50 тестів, кількістю 325 наборів за ціною за одиницю 6  500,00 грн, на загальну суму 2 112  500,00 грн.
		 
		19.          13 травня 2021 року між ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» (покупець, в особі директора ОСОБА_1) і ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» (постачальник, в особі директора Шаповал Марини Анатоліївни) укладено договір купівлі-продажу № 13/05/2021-1, предметом якого є товар - найменування, кількість, номенклатура, асортимент, ціна за одиницю товару зазначаються у специфікації, що підписуються сторонами у формі, визначеній додатком №1 до договору і є невід`ємною частиною договору. До договору додано специфікації №1 від 13.05.2021 на придбання реагентів в упаковках по 96 тестів у кількості 100 упаковок по ціні 11  550,00 грн за упаковку; №2 від 04.06.2021 на придбання реагентів в упаковках по 96 тестів у кількості 30 упаковок по ціні 11  550,00 грн за упаковку; №3 від 18.06.2021 на придбання реагентів в упаковках по 96 тестів у кількості 50 упаковок по ціні 11  550,00 грн за упаковку.
		 
		20.          ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» придбало у ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» товарів на суму  2 878  200,00 грн: набір реагентів для виявлення РНК корон.-вір. SARS-CoV-2 та подібних SARS-CoV мет. 3Т-ПЛР фас. S проб. 0,2 мл, 96 тестів, кількістю 180 шт. за ціною за одиницю 11  550,00 грн, на загальну суму 2 079  000,00 грн; набір для визначення SARS-CoV-2 методом ПЛР у реальному часі, 50 тестів кількістю 120 шт. за ціною за одиницю 6  660,00 грн, на загальну суму 799  200,00 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		21.          Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		22.          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		23.          Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
		 
		24.          Відповідно до ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		 
		25.          Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі - ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
		 
		26.          Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
		 
		27.          Позивач, звертаючись до суду з позовом вказав на те, що купуючи в 2021 році в ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» реагенти за завідомо завищеною ціною, яка в декілька разів перевищує звичайну ринкову вартість, відповідач діяв недобросовісно, нерозумно та в супереч інтересам ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», оскільки відповідач мав можливість придбати та придбавав аналогічні реагенти в ТОВ «ДНК-Технологія Україна» за ціною, яка відповідає ринковій вартості та в рази менша за ціну придбання в ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія».
		 
		Необґрунтовані, нерозумні та недобросовісні дії відповідача ОСОБА_1 ю, який в 2021 році здійснив придбання від імені ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» реагентів за період березень - вересень 2021 року в ТОВ «Альфа Фарм» на загальну суму 9 703 300,00 грн та у ТОВ  «Українська Дослідницька Компанія» на загальну суму 2 878 200,00 грн, враховуючи можливість придбання реагентів за дійсною ринковою вартістю, призвели до створення для ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» негативних наслідків у вигляді збитків на суму 7 408 875,00 грн.
		 
		Відповідачем не доведено економічної доцільності придбання в 2021 році реагентів у ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» на суму, що більше як на 7 мільйонів гривень перевищує придбання цих товарів за ринковою вартістю. 
		 
		Позивач у позові посилається на висновок експертів за результатами комплексного товарознавчого та економічного дослідження від 28.12.2021 №12/12.1/2021, проведеного судовим експертом Арашином О.Л. (свідоцтво №15-21/П від 20.04.2021) та судовим експертом Зубрицькою І.Ю. (свідоцтво №1549 від 28.11.2011), відповідно до якого:
		1. Дійсна вартість без ПДВ одиниці реагенту для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARSCoV-2, SARS-CoV) за наступних умов придбання: загальна кількість придбання 100202 (сто тисяч двісті дві) штуки, період придбання  березень-вересень 2021 року становила: для набору реагентів з 96 шт.: березень 2021 року - 47,92 грн за одиницю;  квітень-вересень 2021 року - 51,04 грн за одиницю, для набору реагентів з 50 штук: березень - вересень 2021 року - 56,50 грн за одиницю.
		2. Дійсна вартість без ПДВ одного набору реагентів виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARS-CoV-2, SARS-CoV) в кількості 96 шт. в наборі, за наступних умов придбання: загальна кількість 812 (вісімсот дванадцять) наборів, період придбання: березень - вересень 2021 року становила: березень 2021 - 4  600,00 грн за набір 96 штук; квітень-вересень 2021 року - 4  900,00 грн за набір 96 штук.
		3. Дійсна вартість без ПДВ однієї одиниці набору реагентів виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARS-CoV-2, SARS-CoV) Molecision SARS-Cov-2 RT-PCR Assay в кількості 50 шт. в наборі, за наступних умов придбання: загальна кількість 445 (чотириста сорок п`ять) наборів, період придбання: березень - вересень 2021 року становить 56,50 грн з розрахунку - 2  825,00 грн за набір. За період з березня по вересень 2021 року ціна на реагенти Molecision SARS-Cov-2 RT-PCR Assay не змінювалась.
		4. Різниця у вартості (розмір втрачених активів) коштів ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» (код 38444806), внаслідок придбання реагентів для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV методом ЗТПЛР в режимі реального часу (SARS-CoV-2, SARS-CoV) у ТОВ «Альфа Фарм» (код 40002134) за період березень - вересень 2021 року на загальну суму 9 703  300,00 грн без ПДВ, та у ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» (код 43538534) за період березень - вересень 2021 року на загальну суму 2 878  200,00 грн без ПДВ, враховуючи можливість придбання означеного товару за дійсною ринковою вартістю становить 7 408 875,00 грн.
		 
		28.          Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги позивача, зазначають, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Діагностичний Центр «Меділабс» в 2021 році придбавав реагенти в ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» за завідомо завищеною ціною, яка в декілька разів перевищує звичайну ринкову вартість.
		 
		В той же час, до початку придбання відповідних товарів у ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія», в позивача була налагоджена співпраця з ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «ДНК-Технологія Україна», які також постачали товар  і ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» і такі контрагенти в подальшому продавали його позивачеві, що підтверджується зокрема листами-відповідями ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «ДНК-Технологія Україна» та доданими до них первинними документами.
		 
		Судами попередніх інстанцій взято до уваги обставину, що ОСОБА_1 за даними ТОВ «ДНК-Технологія Україна» вказаний контактною особою отримувачів - ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія», а поставка таким юридичним особам здійснювалася за місцем реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ), хоча місцем реєстрації ТОВ «Альфа Фарм» було: м. Одеса, Суворовський район, вул. Чорноморського Козацтва, будинок 72 А, а ТОВ «Українська Дослідницька Компанія»: м. Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 65А.
		 
		Також, суди наголошують на тому, що у той самий період відповідач мав можливість придбати та придбавав аналогічні реагенти у ТОВ «ДНК-Технологія Україна» за ціною, яка в рази менше за ціну придбання в ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія».
		 
		Заявлені позивачем збитки, є втратами у різниці закупівлі реагентів, оскільки витрачені ТОВ «Діагностичний Центр «Меділабс» кошти були б меншими якби закупівля відбувалась у контрагентів ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «ДНК-Технологія Україна».
		 
		29.          За приписами ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
		 
		30.          Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
		 
		31.           Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		 
		32.          Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		 
		33.          Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
		 
		34.           Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		 
		За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
		 
		Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
		 
		35.          За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13, 74 ГПК України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
		 
		36.          Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах.
		 
		37.          Відповідно до п. п. 8.2, 8.12.1 - 8.12.6 Статуту ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», оформлених протоколом № 13 від 19.09.2018, органами управління Товариства є: загальні збори учасників; директор.
		 
		Директор Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства. До компетенції директора Товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. Директор Товариства підзвітний загальним зборам учасників Товариства. Директор Товариства може діяти від імені Товариства без довіреності. Договір, що укладається з директором Товариства, від імені Товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання Загальними зборами учасників. 
		 
		Директор представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків віднесених до компетенції загальних зборів учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов`язкові для всіх робітників Товариства. 
		 
		38.          Згідно з п. п. 8.12.7 - 8.12.9 Статуту ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» директор Товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства. Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю. Директор Товариства звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
		 
		39.          Відповідно до п. 10.2 Статуту ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», якщо директор діє незаконно, перевищує межу своїх повноважень, не дотримується чинного законодавства, Статуту, рішень загальних зборів Учасників або діє халатно, він несе відповідальність за збитки, що виникли в результаті цього у Товариства, окремих учасників. 
		 
		40.           За приписами розділу 2 посадової інструкції ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», з якою ознайомлений директор Товариства ОСОБА_1. 22.05.2020,  передбачено, що директор відповідає за ефективність роботи товариства, зростання обсягів збуту послуг та збільшення прибутку, якості та конкурентоспроможності послуг, що надаються, їх відповідність стандартам якості. Керує вивченням кон`юнктури ринку та передового досвіду (вітчизняного і зарубіжного) з метою всебічного підвищення технічного рівня і якості послуг, економічної ефективності, раціонального використання резервів та економного витрачання всіх видів ресурсів товариства. Діє в інтересах товариства, відстоюючи їх у всіх установах та організаціях. Здійснює контроль за цінами на матеріали і послуги. Здійснює контроль за грошовими надходженнями і їх розпорядженням. Здійснює контроль за рухом коштів на підприємстві. 
		 
		41.          Пунктом 3.11 розділу 3 зазначеної посадової інструкції передбачено, що директор несе відповідальність за наслідки прийнятих рішень, а також фінансово-господарські результати його діяльності.
		 
		42.           Згідно з п. п. 10.2, 10.3 статуту при наявності підстав Товариство пред`являє позов учасникам або посадовим особам, якщо це вирішать загальні збори учасників.
		 
		43.          У матеріалах справи міститься рішення загальних зборів учасників ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», прийняте шляхом опитування, про пред`явлення позову до колишнього директора ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» ОСОБА_1 , який своїми діями шляхом навмисного придбання реагентів у ТОВ «Альфа Фарм» і ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» за завищеними цінами спричинив матеріальні збитки Товариству.
		 
		44.          Згідно з ч. 2 ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
		 
		45.          Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		 
		46.          Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
		 
		47.          Слід зазначити, що при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
		 
		48.           Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.
		 
		49.           Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків вказує на те, що відповідач, будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс», здійснив придбання від імені останнього реагентів для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV за завищеною ціною, чим завдав Товариству збитків.
		 
		50.           Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		 
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		 
		51.           Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		 
		52.          Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
		 
		53.          За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
		 
		54.          За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
		 
		55.          Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. 
		 
		56.          Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.
		 
		57.          Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «ДНК-Технологія» та ТОВ «Лабвелл» постачали протягом 2020 року ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» реагенти для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARSCoV-2, SARS-CoV) в кількості 96 шт. в наборі та реагенти виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ПЛР в режимі реального часу в кількості 50 шт. в наборі.
		 
		58.          Також судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «ДНК-Технологія» поставлено ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» реагенти для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARSCoV-2, SARS-CoV) в кількості 96 шт. у наборі: у березні 2021 року - за ціною 4  600,00 грн за один набір, у жовтні та грудні 2021 року - за ціною 4 900,00 грн за один набір.
		 
		ТОВ «Лабвелл» поставлено ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» реагенти виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібним SARS-CoV методом ПЛР в режимі реального часу в кількості 50 шт. у наборі:  у травні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2021 року - за ціною 2  825,00 грн за набір.
		 
		ТОВ «ДНК-Технологія» поставлено ТОВ «Альфа Фарм» реагенти для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARSCoV-2, SARS-CoV) в кількості 96 шт. у наборі: у березні 2021 року - за ціною 4 600,00 грн за один набір; у квітні, липні, серпні 2021 року - за ціною 4 900,00 грн за один набір.
		 
		ТОВ «ДНК-Технологія» поставлено ТОВ «Українська дослідна компанія» реагенти для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ЗТ-ПЛР в режимі реального часу (SARSCoV-2, SARS-CoV) в кількості 96 шт. у наборі: у травні, червні 2021 року - за ціною 4 900,00 грн за один набір.
		 
		ТОВ «Лабвелл» поставлено ТОВ «Альфа Фарм» реагенти виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ПЛР в режимі реального часу в кількості 50 шт. у наборі:  у червні 2021 року - за ціною 2 825,00 грн за набір.
		 
		ТОВ «Лабвелл» поставлено ТОВ «Українська дослідна компанія» реагенти виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 методом ПЛР в режимі реального часу в кількості 50 шт. у наборі:  у липні 2021 року - за ціною 2 825,00 грн за набір.
		 
		59.          Як зазначалося вище, ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», на підставі договору поставки № 03-03-21 від 03.03.2021, отримало від ТОВ «Альфа Фарм» товари: 1) набір реагентів для виявлення РНК корон.-вір. SARS-CoV-2 та подібних SARS-CoV мет. 3Т-ПЛР фас. S проб. 0,2 мл, 96 тестів за ціною за од.: 11  900,00 грн та 12  250,00 грн на загальну сума: 7 590  800,00 грн; 2) набір для визначення SARS-CoV-2 методом ПЛР у реальному часі, 50 тестів, за ціною за од.: 6  500,00 грн на загальну суму 2 112  500,00 грн.
		 
		ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», на підставі договору купівлі-продажу №13/05/2021-1 від 13.05.2021, отримало від ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» товарів на суму 2 878  200,00 грн: 1) набір реагентів для виявлення РНК корон.-вір. SARS-CoV-2 та подібних SARS-CoV мет. 3Т-ПЛР фас. S проб. 0,2 мл, 96 тестів, за ціною за од.11  550,00 грн на загальну суму 2 079  000,00 грн; 2) набір для визначення SARS-CoV-2 методом ПЛР у реальному часі, 50 тестів за ціною за од. 6  660,00 грн на загальну суму 799  200,00 грн.
		 
		60.          ТОВ «Лабвелл» у листі зазначило, що інформацію про ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» надавав ОСОБА_1 . Робота між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Українська Дослідницька Компанія» відбувалася шляхом укладення прямого договору. ТОВ «Лабвелл» у період до березня 2021 року та після вересня 2021 року не здійснювало поставок товару ТОВ «Українська Дослідницька Компанія».
		 
		У період з березня 2021 року по вересень 2021 року в ТОВ «Лабвелл» не було труднощів (перебоїв із задоволенням попиту покупців на поставку запитуваних реагентів. 
		 
		У період з березня 2021 року по вересень 2021 року, на прохання ОСОБА_1 , 60.          ТОВ «Лабвелл» було укладено договір поставки з ТОВ «Альфа Фарм» №3105/2021-01 від 31.05.2021 на поставку тестів SARS-СоV-2 методом ЗТ-ПЛР по ціні 2  825,00 грн за набір, за яким була здійснена одна поставка товару.
		 
		61.           У листі ТОВ «ДНК-Технологія Україна» від 30.06.2022 №31 зазначило, що на складі завжди була достатня кількість наборів виходячи із замовлень клієнтів. Всю інформацію по контрагенту ТОВ «Альфа Фарм» надавав ОСОБА_1 . 
		 
		62.           Верховний Суд враховує, що протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
		 
		63.          З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та беручі до уваги недоведеність та необґрунтованість відповідачем необхідності придбання реагентів саме у ТОВ «Альфа Фарм» за ціною за один набір 11  900,00 грн та 12  500,00 грн та у ТОВ «Українська Дослідна Компанія»  за ціною за один набір 11  550,00 грн, а не у ТОВ «ДНК-Технологія Україна» за ціною за один набір 4 900,00 грн та 4  600,00 грн, а також недоведеність відповідачем необхідність придбання реагентів саме у ТОВ «Альфа Фарм» за ціною за один набір 6  500,00 грн та у ТОВ «Українська Дослідна Компанія»  за ціною за один набір 6 600,00 грн, а не у ТОВ «Лабвелл»  за ціною за один набір 2 825,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач, будучі директором ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» діяв недобросовісно, нерозумно та всупереч інтересам очолюваного ним Товариства, що призвело до настання для ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» негативних наслідків у вигляді збитків у розмірі 7  408  875,00 грн.
		 
		64.          Зазначена сума є різницею розміру грошових коштів, які ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» сплатило за отриманий товар від ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідна Компанія» на виконання договорів від 03.03.2021 та від 13.05.2021, і які могло не сплачувати (сума 7 408 875,00 грн могла залишитися у Товариства), якби придбало товар у своїх постійних контрагентів за нижчими цінами. Тобто ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» при добросовісних  та розумних діях директора в інтересах Товариства могло не витрачати додаткові кошти на оплату реагентів.
		 
		65.          Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у виникненні зазначених збитків ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс». Верховний Суд бере до уваги, що відповідач, укладаючи з ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська Дослідна Компанія» договори від 03.03.2021 та від 13.05.2021 та купуючи в останніх реагенти і сплачуючи за них ціну, яка в декілька разів більша від цін, встановлених ТОВ «ДНК-Технологія Україна» та ТОВ «Лабвелл», які також поставляли ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» реагенти, повинен був усвідомлювати, що його дії призводять до необґрунтованого та надмірного витрачання позивачем грошових коштів та негативних наслідків для позивача у вигляді збитків. Наявність у ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» у спірний період прибутку не спростовує факт зайвого витрачання грошових коштів Товариством.
		 
		66.          З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача збитків.
		 
		67.          Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій. Разом з тим, у касаційній скарзі не наводить підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції в частині  стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
		 
		68.          З огляду на те, що судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір і обставини надання позивачеві адвокатом професійної правничої допомоги, та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частини.
		 
		69.          Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п.п. 1, 4  ч. 2 ст. 287 ГПК України.
		 
		70.          Відповідач у касаційній скарзі вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій  ст. ст. 22, 92, 1166 ЦК України, ст. 89 ГК України та незастосування норм трудового законодавства, зокрема ст. ст. 130-138 Кодексу законів про працю України, та неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду  від 14.04.2020 у справі №910/12217/19; у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 693/376/16-ц; від 31.03.2021 у справі №552/2002/18; від 19.06.2019 у справі №165/1239/16-ц; від 30.01.2019 у справі №161/13012/16-ц; від 04.03.2020 у справі №182/4420/14-ц; від 16.10.2019 у справі №380/1242/16-ц.
		 
		71.          Відповідач вказує на те, що останній повинен нести обмежену відповідальність на підставі ст. 133 Кодексу законів про працю України або повну відповідальність на підставі ст.134 Кодексу законів про працю України.
		 
		72.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі №910/12217/19, скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та направляючи справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду вказала на те, що наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи. Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 ГПК України.
		 
		73.          Тобто висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються юрисдикції господарського суду.
		 
		74.          У справі, що розглядається позивачем правильно визначено суд. Крім того, зазначена постанова не містить висновку про те, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.
		 
		75.          Предметом позову у справі №693/376/16-ц є стягнення з директора збитків. Позовні вимоги мотивовані недостачею 800 тон кукурудзи загальною вартістю на час інвентаризації 2 536 000,00 грн.
		 
		76.          Предметом позову у справі № 552/2002/18 є відшкодування директором майнової шкоди. Позовні вимоги мотивовані розкраданням, розтратою та недостачею майна товариства.
		 
		77.          Предметом позову у справі № 165/1239/16-ц є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення. Позовна заява мотивована тим, що в.о. директора, з порушенням вимог закону видавав накази про преміювання, внаслідок чого безпідставно нараховано та виплачено премій на суму 102  000,00 грн.
		 
		78.          Предметом позову у справі № 161/13012/16-ц  є стягнення збитків у вигляді сум стягнутих судовими рішеннями, які завдані неефективним управлінським рішенням відповідача як органу управління підприємством.
		 
		79.          Предметом позову у справі № 182/4420/14-ц є стягнення збитків з керуючої філії банку за вчинення кримінального правопорушення, що підтверджено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, перевищення влади).
		 
		80.          Предметом позову у справі № 380/1242/16-ц відшкодування шкоди за вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується вироком Володарського районного суду Київської області від 30.03.2016, зміненим ухвалою апеляційного суду Київської області від 05.07.2016.
		 
		81.          Постанови Верховного Суду у зазначених справах, на які посилається скаржник, та викладені в них правові позиції, були прийняті за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами.
		 
		82.          Відповідно до ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
		 
		83.          Тобто стаття 132 зазначеного Кодексу містить виключення, і до посадових осіб не підлягає застосуванню приписи ст. 132 щодо матеріальної відповідальності у межах середнього місячного заробітку.
		 
		84.          Згідно зі ст. 134 Кодексу законів про працю України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:
		1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
		2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
		 
		85.          З огляду на норми ст. 134 Кодексу законів про працю України відсутні підстави для застосування до даних правовідносин норми ст. 134 зазначеного Кодексу.
		 
		86.          Як зазначалося вище, положеннями ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
		 
		87.          Відповідно до п. п. 8.2, 8.12.1 статуту ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» органами управління Товариства є: загальні збори учасників; директор. Директор здійснює управління поточною діяльністю Товариства.
		 
		88.          Посадова особа, зокрема директор, як у справі, що розглядається, має специфічний статус, який отримав від уповноваженого органу юридичної особи (рішення загальних зборів ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» від 29.05.2018)  право на управління.
		 
		89.          Правовий статус членів виконавчого органу юридичної особи, посадових осіб, в т.ч. директор, які здійснюють управління діяльністю юридичної особи, значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності , яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню юридичною особою. Той факт, що члени виконавчого органу юридичної особи перебувають у трудових відносинах з юридичною особою, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник» властива трудовим відносинам.
		 
		90.          З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій правомірно не застосовано норми  Кодексу законів про працю України.
		 
		91.          Відповідач у касаційній скарзі посилається на встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів, а саме висновку експертів за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження від 28.12.2021 № 12/12/2021, який отримано внаслідок порушення закону.
		 
		92.          Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		93.          За змістом ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		 
		94.          Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
		 
		95.          Водночас всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		96.          З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		 
		97.           Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14).
		 
		98.           Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		 
		99.           Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
		 
		100.          Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
		 
		101.          Відповідно до ч. 1 ст. 7.1 зазначеного Закону підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
		 
		102.          Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		 
		103.          Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
		 
		104.          Тобто судова експертиза може проводитись як на підставі рішення суду, так і за ініціативою сторін процесу. При цьому, таку експертизу мають право проводити державні спеціалізовані установи, а також окремі судові експерти, що не є працівниками цих установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.
		 
		105.          Відповідно до ч.ч. 6 - 8 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
		 
		У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		 
		Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
		 
		106.          За приписами п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998  № 53/5, висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).
		 
		У вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз`яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у документі про призначення експертизи (залучення експерта), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, - відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у документі про призначення експертизи (залучення експерта), - зазначається, у якому порядку вирішуватимуться ці питання; попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).
		 
		107.          Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		 
		108.          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		109.          Для цілей цього спору поданий позивачем висновок експертів (в якому було зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок), складений на його замовлення, за результатами проведення експертизи, до пред`явлення позову в цій справі, а не під час її розгляду, повинен був оцінюватися за визначеними у ст. 86 ГПК України правилами.
		 
		110.          Оскільки «розтрата» є кримінальним правопорушенням, факт встановлення якого не є компетенцією експерта, експерт на підставі приписів п. 4.12 вище згаданої Інструкції змінив формулювання питання позивача №4 та вніс коректне формулювання цього питання, яке не вплинуло на його зміст. 
		 
		111.          У матеріалах справи наявні первинні документи (рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату за товар), податкові накладні, договори купівлі-продажу, поставки, укладені між ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» і: ТОВ «Альфа Фарм»; ТОВ «Українська Дослідна Компанія»; ТОВ «ДНК-Технологія Україна»; ТОВ «Лабвелл», письмові пояснення, надані на вимогу суду  ТОВ «ДНК-Технологія Україна» та ТОВ «Лабвелл», які містять інформацію про продаж зазначеними товариствами реагентів ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», ТОВ «Альфа Фарм» та ТОВ «Українська дослідна компанія» із зазначенням дат продажу, кількість та вартість проданого товару. 
		 
		112.          Судами попередніх інстанцій оцінено докази, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, з`ясовано всі юридично значущі обставини.
		 
		113.          Крім того, судами попередніх інстанцій зібрана та досліджена достатня кількість  документів, що дає змогу суду самостійно встановити   різницю між вартістю закупівлі позивачем реагентів в ТОВ «Альфа Фарм» і ТОВ «Українська дослідна компанія» та ТОВ «ДНК-Технологія Україна» і ТОВ «Лабвелл», і яка за підрахунками Верховного Суду становить 7  408  875,00 грн.
		 
		114.          Відповідач, заявленої позивачем суми збитків, документально не спростував, з клопотанням про призначення судової експертизи до суду не звертався.
		 
		115.          Верховним Судом відхиляються посилання відповідача в касаційній скарзі на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 922/3308/20, від 01.09.2022 у справі № 920/801/21, оскільки Верховним Судом у зазначених постановах надано відповідь на питання щодо ефективного способу захисту, встановлення факту порушення ПРРЕЕ, нетотожності понять неналежні та недопустимі доказів.
		 
		116.          Відповідач у касаційній скарзі посилається на підписання позовної заяви позивача та участь у судових засіданнях адвокатів без повноважень.
		 
		117.          Відповідач посилається на правову позицію, викладену в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18; Верховного Суду від 08.02.2023 у справі          № 640/30856/21, від 02.06.2022 у справі № 2-385/2009, від 30.11.2021 у справі      № 826/17175/18, від 15.04.2020 у справі № 361/4347/17, від 03.08.2020 у справі № 428/3851/19.
		 
		118.           У постановах від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 05.06.2019 у справі №9901/847/18, від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21 викладено висновок про те, що ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом. У графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» треба зазначити конкретну його назву, зокрема назву суду.
		 
		119.          У постановах від 02.06.2022 у справі № 2-385/2009, від 30.11.2021 у справі                       № 826/17175/18, від 15.04.2020 у справі № 361/4347/17, від 03.08.2020 у справі                         № 428/3851/19 Верховним Судом зазначено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.
		 
		120.          Матеріалами справи підтверджується формування позовної заяви ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» в підсистемі «Електронний суд» адвокатом Тишківським С.Л., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової допомоги) серія АВ № 1021320 від 23.02.2022, виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 2128 від 28.01.2022, яким не обмежуються повноваження адвоката. В графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено - Господарський суд Вінницької області.
		 
		121.          Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути, зокрема договір про надання правничої допомоги; ордер;
		 
		122.          Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		123.          Суд першої інстанції, розглянувши матеріали позовної заяви встановив, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 ГПК України, підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені ГПК України відсутні.
		 
		124.          Також у матеріалах справи наявний договір від 26.05.2022, укладений між  ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс» та Адвокатським бюро «Тишківського С.Л. про дострокове розірвання договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) № 2128 від 28.01.2022, договір про надання професійної правничої допомоги №7-г/22 від 26.05.2022, укладений між адвокатом Давискиба В.В. та ТОВ «Діагностичний центр «Меділабс», ордер про надання правової допомоги серія ВН №183716 від 01.06.2022, виданий на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №7-г/22 від 26.05.2022. 
		 
		125.          З огляду на зазначене, підстави касаційного оскарження, зазначені відповідачем у касаційній скарзі - п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилися.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		126.          Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		127.          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		128.          Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		129.          За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		130.          З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
		 
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 03.01.2023 у справі №902/183/22 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                  О. А. Кролевець
		 
		Судді          С. В. Бакуліна
		 
		          О. Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...