Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/16540/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Номер судового провадження: 61-6761ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		16 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/16540/20
		провадження № 61-6761 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Пророка В. В.,
		суддів:          Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_1 ,представник позивача -адвокат Крицина Юлія Олександрівна,відповідач-ОСОБА_2 ,представник відповідача -ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Поліщук Олена Валентинівна, 
		розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Поліщук Олена Валентинівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.           У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька.
		 
		2.           Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки та моделі УАЗ 469 (1974 року випуску).
		 
		3.           Позивачка понад десять років постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина, з батьком не перебувала у тісних стосунках, про його смерть дізналася лише у вересні 2020 року у телефонній розмові із дідусем.
		 
		4.           16 вересня 2020 року на підставі довіреності позивачка уповноважила громадянку ОСОБА_6 на оформлення від свого імені спадщини, на яку вона мала право після смерті батька, але отримала відмову у вчиненні нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Поліщук О. В. (далі - нотаріус Поліщук О. В.) нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку майна спадкодавця. Нотаріус  Поліщук О. В. пояснила це неподанням позивачкою у встановлений законом строк (шість місяців з дати відкриття спадщини) та спосіб документів, які підтверджують прийняття позивачем спадщини, а саме - заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька.
		 
		5.           Позивачка пропустила відповідний строк, оскільки запізно дізналася про смерть батька. Також про поважність причин пропуску строку подання відповідної заяви свідчить поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та пов'язані з цим обмеження, що включали заборону залізничних, авіа- та автобусних міжміських та міжобласних перевезень. У зв'язку з наведеним, зокрема територіальною віддаленістю від місця відкриття спадщини, позивачка просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		6.           Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 жовтня 2021 року позовна вимога задоволена - визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		7.           Суд мотивував своє судове рішення тим, що правовідносини, які склались з приводу спадкування у цій цивільній справі, мали місце у період пандемії, пов`язаної із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, позивач у справі тривалий час проживає у Федеративній Республіці Німеччина (далі - ФРН) та дізналася про смерть батька після спливу шести місяців після дати смерті ОСОБА_5 . Ці обставини є поважними причинами пропуску строку позивачкою для прийняття спадщини, наявні правові підстав для задоволення позову.
		 
		8.           Суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у його постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 15 лютого 2021 року у справі № 569/12599/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 460/2967/15-ц.
		 
		Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
		 
		9.           Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
		 
		10.       Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року ця справа прийнята апеляційним судом до провадження та призначена до розгляду.
		 
		11.       Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена - рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 жовтня 2021 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено, здійснений розподіл судових витрат.
		 
		12.       Апеляційний суд не погодився із судом першої інстанції та вирішив, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, названі позивачкою, не пов'язані із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємиці у вчиненні нею зазначеної дії.
		 
		13.       Зокрема, апеляційний суд вказав, що не може бути поважною причиною у цьому випадку необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18.
		 
		14.       Також апеляційний суд, спираючись на постанову Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, вказав на те, що для подання заяви про прийняття спадщини не обов'язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку.
		 
		15.       Доводи позивачки щодо дії на території України та ФРН карантинних обмежень, пов`язаних із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, у контексті поважності причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини апеляційний суд не прийняв до уваги, оскільки ОСОБА_1 стверджує про те, що не знала про смерть батька, у зв'язку з чим не вчиняла дій щодо прийняття спадщини. Отже, пропуск відповідного строку не може залежати від наявності зазначених карантинних обмежень.
		 
		16.       Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту у судовому порядку.
		 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		 
		17.        ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 червня 1999 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова (актовий запис № 3132).
		 
		18.        ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією її паспорта для виїзду закордон від 06 квітня 2011 року №  НОМЕР_2 . Цей документ містить візу, що надає право безстрокового перебування на території ФРН.
		 
		19.       Відповідно до змісту постанови нотаріуса Поліщук О. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 листопада 2020 року № 131/02-31, копія якого міститься у матеріалах справи:
		 
		19.1.   ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харкові помер ОСОБА_5 ;
		 
		19.2.  21 квітня 2020 року за заявою доньки померлого ОСОБА_2 нотаріусом Поліщук О.В. була заведена спадкова справа № 8/2020 після смерті ОСОБА_5 ;
		 
		19.3.  Спадкове майно складається із: 1) частки квартири АДРЕСА_1 ; 2) автомобіля марки та моделі УАЗ 469 (рік випуску -1974);
		 
		19.4.  Згідно із матеріалами цієї спадкової справи інформація про заповіти ОСОБА_5 відсутня. Свідоцтво про право на спадщину відповідно до матеріалів цієї спадкової справи станом на 11 листопада 2020 року не видане;
		 
		19.5.  09 листопада 2020 року до нотаріуса Поліщук О. В. звернулася ОСОБА_6 , яка діє за довіреністю ОСОБА_1 (яка проживає у ФРН за адресою: АДРЕСА_2 ), із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Ця довіреність посвідчена Посольством України у ФРН (місто Берлін) 16 вересня 2020 року (реєстр № 570/4-779-2020).
		 
		20.       Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11 листопада 2020 року № 131/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_1 не подала документи, які підтверджують прийняття нею цієї спадщини, у встановлений законом строк та спосіб.
		 
		21.       Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 15 липня 2021 року слідує, що у березні 2020 року він повідомив про смерть ОСОБА_5 матір позивачки, а не її саму.
		 
		22.       Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні діяв запроваджений карантин з відповідними обмеженнями у суспільному житті.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		23.       У липні 2022 року адвокатом Крициною Ю. О., яка представляє ОСОБА_1 , у її інтересах подана до Верховного Суду касаційна скарга на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вона просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		24.       Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року після усунення недоліків касаційної скарги поновлений строк на касаційне оскарження (задоволене відповідне клопотання) та відкрите касаційне провадження у справі.
		 
		25.       Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 рокусправа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
		 
		26.       09 серпня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		27.       З урахуванням змісту касаційної скарги представниці  ОСОБА_1  вона оскаржує зазначене судове рішення на підставі пунктів 1, 2 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).
		 
		28.       Позивачка вказує на те, що ані вона, ані її представниця ( ОСОБА_10 ) не отримувала ухвали про відкриття провадження у цій справі, а також апеляційну скаргу. З матеріалами справи її представниця ознайомилась лише 25 травня 2022 року, а 10 червня 2022 року через систему «Електронний суд» представником Полтавському апеляційному суду був направлений відзив на апеляційну скаргу відповідачки. Тому безпідставним є твердження у оскаржуваній постанові апеляційного суду, що відзив позивачкою не надавався. Апеляційний суд не дослідив нормативні документи та скрін-копії електронних повідомлень із сайтів Міністерства охорони здоров'я України та посольства України у ФРН щодо обмежень, які вводяться  у  зв'язку  із  розповсюдженням  гострої  респіраторної  хвороби COVID-19, що й вплинуло, за твердженням представниці позивачки, на те, що вона з поважної причини пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини. На думку позивачки, апеляційний суд не дослідив ці надані докази, а тому порушив умови пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		 
		29.       Крім того, позивачка вказує на те, що від неї навмисно приховували факт смерті її батька, щоб перешкодити її вчасному прийняттю спадщини. Нотаріусу при відкритті спадщини інша спадкоємиця не надала відомості про існування позивачки, у якої є права спадкування.
		 
		30.       Також апеляційний суд безпідставно проігнорував її пропозицію відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19 через індивідуальні особливості справи, що розглядається.
		 
		31.       На думку позивачки, апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 щодо визнання поважними причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини; у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 953/8112/20 щодо того, що обмеження, пов'язані із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19 можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		32.       Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, Верховний Суд не бере до уваги посилання позивачки на постанови Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13-ц, оскільки цитування змісту правових норм, якими керувався Верховний Суд, та його висновків у межах касаційного перегляду щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм ЦПК України у конкретних, встановлених ними, обставинах іншої справи не є правовим висновком Верховного Суду у контексті пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		(2) Позиція  ОСОБА_2 .
		 
		33.       05 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідачки на касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаний 28 листопада 2022 року адвокатом Старостіним Я. І., який представляє ОСОБА_2 , та направлений засобами поштового зв`язку Верховному Суду та іншим учасникам справи 30 листопада 2022 року. Адвокат вказує на те, що строк подання відзиву, який закінчився 24 листопада 2022 року, він пропустив через об'єктивні складнощі, пов'язані з перебоями електропостачання у Харкові, що виникли внаслідок обстрілів російською федерацією енергетичної інфраструктури України. Просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу позивачки та прийняти до розгляду цей відзив.
		 
		34.       Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
		 
		35.       Адвокат Старостін Я. І. відповідно до ордера Серії АХ № 1108353 є працівником Адвокатського об'єднання «АЛЬФА-ЕКСПЕРТ», яке знаходиться у місті Харкові.
		 
		36.       Є загальновідомим факт того, що російська федерація, зокрема у листопаді 2022 року, обстрілювала енергетичну інфраструктуру України. По всій Україні були запроваджені графіки відключення світла, зокрема й у місті Харкові, яке значно постраждало від обстрілів. Беручи до уваги цей факт та керуючись основними завданнями та основними засадами цивільного судочинства, передбаченими статтею 2 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про можливість поновлення строку, про який просить адвокат відповідачки, та приймає зазначений відзив до розгляду.
		 
		37.       Твердження представника відповідачки про те, що була відсутня можливість ознайомитися із касаційною скаргою, оскільки ані з ухвалою суду про відкриття касаційного провадження, ані окремо копія касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не була направлена стороні відповідача, не відповідає матеріалам справи, у яких міститься документальне підтвердження поштового направлення цих документів позивачем відповідачу відповідно до чинних вимог ЦПК України.
		 
		38.       У відзиві адвокат просить Верховний Суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а оскаржуване судове рішення - без змін. Представник відповідачки посилається на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 до поважних причин та об'єктивних й непереборних труднощів суди не зараховують відсутність інформації про смерть спадкодавця. Обмеження, пов'язані із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19 не могли завадити позивачці скористатись своїм правом на прийняття спадщини у належний строк, зокрема, вона могла звернутись до дипломатичної установи України у країні свого проживання, або надіслати відповідну заяву поштою. Проживання за кордоном теж не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку прийняття спадщини згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 569/12599/18.
		 
		39.       Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України, або які не відповідають матеріалам справи. Зокрема, Верховний Суд не бере до уваги формулювання представником відповідачки правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 11 лютого 2019 року у справі № 460/2967/15-ц, який зводиться до прямого цитування положення нормативного акта, який регулює питання вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України, оскільки це не є правовий висновок у розумінні пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		(3) Позиція інших учасників справи
		 
		40.       Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		41.       Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша статті 19 Конституції України).
		 
		42.       Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24 Конституції України).
		 
		43.       Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частини перша та третя статті 360 ЦПК України).
		 
		44.       Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), або судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		45.       Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
		 
		46.       У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України).
		 
		47.       Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України). Порядок передачі справи на розгляд об`єднаної палати визначений статтею 404 ЦПК України.
		 
		48.       Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (пункти п'ятий та шостий частини першої статті 3 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).
		 
		49.       Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав цих вимог суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (відповідно до частин другої, третьої та шостої статті 13 ЦК України).
		 
		50.       Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		 
		51.       Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України).
		 
		52.       Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
		 
		53.       У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (відповідно до частин другої та третьої статті 1223 ЦК України).
		 
		54.       Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1259 ЦК України діти спадкодавця входять до першої черги спадкоємців.
		 
		55.       Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
		 
		56.       Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частина друга статті 1269 ЦК України).
		 
		57.       Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (згідно із частиною першою статті 1272 ЦК України).
		 
		58.       За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
		 
		59.       Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в актуальній редакції далі - Закон про судоустрій)).
		 
		60.       Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі (частини перша та друга статті 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» у редакції, чинній на момент відкриття спадщини за ОСОБА_5 ).
		 
		61.       При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (пункт 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини за ОСОБА_5 , далі - Порядок).
		 
		62.       Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 Порядку).
		 
		63.       Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей (пункт 3.6 глави 10 Порядку).
		 
		64.       Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (правові висновки у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 24 червня 2020 року у справі № 759/10380/16-ц, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 20 липня 2022 року у справі № 489/5656/20, які відповідають абзацу шостому пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
		 
		65.       Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави для висновку про те, що відповідачка на момент відкриття спадщини за померлим батьком не знала про існування позивачки та її родинні зв'язки із ним.
		 
		66.       Суди попередніх інстанцій не встановили, що відповідачка повідомила нотаріуса про наявність іншої потенційної спадкоємиці, що нотаріус здійснив інформування позивачки про відкриття спадщини відповідно до Порядку.
		 
		67.       У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 Верховний Суд (яку згадує і апеляційний суд у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення) вже викладав правовий висновок з приводу того, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
		 
		68.       Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду, дотримуючись підходу, що у питаннях визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, поважними причинами пропуску встановленого законом строку є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій, у своїх постановах від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц дійшов висновку, що судом, зокрема, не може бути визнана поважною така причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як необізнаність особи про відкриття спадщини - якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		 
		69.       Умовою звернення особи із заявою про прийняття спадщини є відповідність цієї особи вимогам, встановленим у Книзі шостій ЦК України. У ЦК України (або інших нормативних актах) жодним чином не сказано, що потенційний спадкоємець має моніторити життя та здоров'я спадкодавця (як за законом, так й за заповітом). Отже, сама по собі обізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не визначена законом як умова виникнення його права на прийняття ним спадщини - у даному випадку цією умовою є факт смерті спадкодавця як такий.
		 
		70.       Спадкодавець не є «майном» чи «активом» спадкоємців, яким вони по аналогії із дією принципу «власність зобов'язує» мають цікавитись життям спадкодавця так само як і станом власного майна (активів). Законодавство, у тому числі спадкове, наділяє осіб інструментами реагування на певні взаємостосунки між ними, які можуть знаходити своє вираження у реалізації волі спадкодавця щодо спадкоємців та сприйнятті цієї волі останніми (заповіт, усунення від права на спадкування, відмова від прийняття спадщини, відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи тощо), але у широкому розумінні не формує ці стосунки (правовідносини) між особами, не обмежує характер цих стосунків (правовідносин) та не встановлює особам рамки цих стосунків (правовідносин). Зокрема, спадкоємцями можуть бути як особи, які проживали із спадкодавцем (мали тісні родинні зв'язки), так і ті, що не проживали з ним, або взагалі не були пов'язані родинними зв'язками (у тому числі юридичні особи при спадкуванні за заповітом).
		 
		71.       Не вбачається підстав говорити про виконання вимог статті 24 Конституції України в умовах формування судової практики, коли один спадкоємець обізнаний про виникнення у нього права спадкування (знає про смерть спадкодавця та відкриття спадщини) та обов'язків, які випливають з цього права та норм ЦК України (у тому числі щодо оформлення спадкових прав) здійснює реалізацію свого права, а інший спадкоємець, який навіть не знає про виникнення у нього такого права, а відтак і про дію зобов'язань, які покладаються на нього ЦК України у зв'язку із оформленням спадщини, дізнавшись про таке право поза межами встановленого законом шестимісячного строку позбавляється взагалі можливості реалізувати своє право.
		 
		72.       Також відсутнє логічне пояснення того, чому незнання про заповіт є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а незнання про подію, яка взагалі є підставою для спадкування як за заповітом, так і за законом - ні.
		 
		73.       У ситуації, коли спадкоємець не знає про факт смерті спадкодавця та виникнення у нього певних обов'язків у разі свідомого прийняття або відмови від прийняття спадщини, дії будь-якого іншого спадкоємця, який вживає заходів для того, щоб зазначений спадкоємець і не міг дізнатися про відповідний факт з метою усунення його від спадкування, мають ретельно вивчатися судами, а узагальнений висновок про те, що не знання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, перетворюється на підставу зняття з суду обов'язку відповідного дослідження обставин справи та інструмент потурання судом такій недобросовісній особі у порушенні вимоги правових норм, зокрема статті 13 ЦК України. А відтак, такий підхід не відповідає завданню суду, викладеному у частині першій статті 2 Закону про судоустрій.
		 
		74.       Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини суд має виходити з того, що відсутність обізнаності про законні підстави виникнення відповідного права та, як наслідок, початку строку його реалізації, передбаченого законом, за своєю суттю є умовою, яка виключає можливість реалізації цього права, а тому дійсно відсутні підстави говорити, що це є обставина, яка створює об'єктивні, непереборні або істотні труднощі у поданні заяви про прийняття спадщини. Об'єктивні, непереборні або істотні труднощі можуть виникати у спадкоємця, який знає про факт смерті спадкодавця, у зв'язку з чим знає (має знати) про наявність у нього певного строку для прийняття його спадщини, але зіштовхується з певними обставинами, які йому заважають це зробити. У цьому випадку суд оцінює характер цих обставин. Незнання ж про смерть спадкодавця - це не факт, який підтверджує відповідні труднощі, а факт, який за своєю суттю вказує на неможливість подання заяви про прийняття спадщини до моменту, коли особа дізнається про смерть спадкодавця.
		 
		75.       Не можна застосовувати відповідальність у вигляді позбавлення права отримати спадщину за невиконання умови закону (подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк) до особи, яка не знала про виникнення обставини, яка передбачає виникнення у неї такого права на отримання спадщини та обов'язку вчинити певні дії для цього. Простіше кажучи - не можна не виконати те, про що навіть не знав.
		 
		76.       А тому є безпідставним та таким, що не виконує завдання Конституції України, ЦК України та судочинства підхід, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини та ототожнення цього факту із об'єктивними, непереборними або істотними труднощами у поданні цієї заяви.
		 
		77.       Отже, Верховний Суд вважає за необхідне відступити від вказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду.
		 
		78.       Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).
		 
		79.       Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.
		 
		80.       Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, п. 65).
		 
		81.       Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає необхідним відступити від зазначеного висновку щодо застосування частини третьої статті 1272 ЦК України у контексті добросовісної необізнаності спадкоємця про смерть спадкодавця, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц.
		 
		82.       Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факта від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Керуючись статтями 260, 403, 404, частиною другою статті 415 ЦПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Поліщук Олена Валентинівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                    В. В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                     А. І. Грушицький
		 
		 
		                                                                                                                      І. В. Литвиненко
		 
		 
		                                                                                                                      Є. В. Петров
		 
		 
		                                                                                                                      В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...