Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/3688/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2023.
Дата набрання законної сили: 23.08.2023
Номер судового провадження: 51-2399км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000000198

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 серпня 2023 року
		м. Київ
		справа № 204/3688/22
		провадження № 51-2399км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,                            
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисників                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		                                                                        ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року щодо
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя       АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами  2, 3 ст. 436-2Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами2, 3 ст. 436-2  КК і призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 436-2  КК - на строк 1 рік без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 436-2  цього Кодексу - на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ст. 75 ККОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
		За вироком районного суду   ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 436-2  КК за обставин детально викладених у ньому.
		Зокрема, згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент російської федерації (далі - РФ) ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації (далі - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		До здійснення збройної агресії РФ проти України керівництвом держави-агресора залучено незаконні збройні формування силового блоку терористичної організації «ДНР».
		24 лютого 2022 року указом президента Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		Усвідомлюючи факт наявності збройної агресії російської федерації проти України, а також розуміючи суспільну небезпеку своїх дій для цивільного населення, військових формувань та правоохоронних органів України, будучи проросійсько-налаштованою особою, громадянин України ОСОБА_8 , діючи умисно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 березня 2022 року по 11 квітня 2022 року, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_2  неодноразово здійснював поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України.
		Так, 21 березня 2022 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , діючи умисно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2  здійснив поширення посту спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » зі змістом, який містить напис « ОСОБА_10 выступила перед русскими воинами на освобожденной территории Запорожской области Певица, поддерживающая борьбу Донбасса с 2014 года, прибыла на просторы Новороссии для поддержки боевого духа русских бойцов. На освобожденной от украинских нацистов территории Запорожской области перед русскими воинами виступила российская рок-певица ОСОБА_10 . Фрагмент выступления в своем телеграм-канале опубликовал участник военной операции, атаман Верного казачества ОСОБА_11 . «Работа в Запорожской областе еще не завершена, а ОСОБА_10 уже здесь. Поет для участников операции! Потому что это Русское поле, и ото наша земля! Ми ее не сдадим!» - написал он» та фотосвітлину останньої у форменому одязі та зі знаками розрізнення т.зв. «ДНР», що виправдовує збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення її як визволення від «українських нацистів», тим самим виправдовуючи тимчасову окупацію частини території України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_4 , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання, використовуючи власний акаунт в соціальдо-орієнтованій мережі «Одноклассники», за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2  здійснив поширення посту користувача « ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 )», зі змістом, який містить напис «Наши парни ворвались в самый центр Мариуполя . «Азов» и солдат ВСУ выбили отсюда ночью. В плен не брали никого. Трупы нациков практически на каждом этаже в многоэтажках... Бей врага ПАРНИ!!!» та фотосвітлину зруйнованих будівель у м. Маріуполь Донецької області, що виправдовує збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення її як визволення від «нацистів», тим самим виправдовуючи тимчасову окупацію частини території України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_5 , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2  здійснив поширення посту користувача « ОСОБА_14 » зі змістом, який містить напис « Вечная и СВЕТЛАЯ Память павшим за СВОБОДНЬІЙ Донбасс » на фоні прапора «ДНР» та фотосвітлину, на якій зображені три чоловіки у воєнній формі: зліва - колишній командир батальйону « Сомали » т.зв. «ДНР» ОСОБА_15 , позивний « ОСОБА_15 » (загинув), посередині - колишній голова т.зв. «ДНР» ОСОБА_17 (загинув), праворуч 4 - колишній командир батальйону « Спарта » т.зв. «ДНР» ОСОБА_18 , позивний « ОСОБА_18 » (загинув) з написом «И даже мертвые они врагам внушают страх!», що містить глорифікацію представників терористичної організації «ДНР», тобто представників іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_5 , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2  здійснив поширення посту спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_11» зі змістом, який містить напис «Знай наших. Жители Украины понимают, что Россия пришла спасти их от нацисткой нечисти! Гордимся нашей армией и Президентом» та зображення прапору російської федерації, зі світлиною, на якій зображено президента російської федерації ОСОБА_9 у камуфльованій формі одягу з гвинтівкою в руках та написом «КОГДА ПРИХОДИТ РОССИЯ - НАСТУПАЕТ ТИШИНА. ДЛЯ ЛЮДЕЙ - ДОЛГОЖДАННАЯ, А ДЛЯ НАЦИСТОВ - ГРОБОВАЯ. ОСОБА_24. ЖИТЕЛЬ ЖИТОМИРА», що містить глорифікацію осіб, які здійснювали збройну, агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, та представників збройних формувань російської федерації.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_5 , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 діючи умисно, повторно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2  здійснив поширення посту спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » зі змістом, який містить світлину з військовою флягою, на якій лежить шматок хліба, та георгіївською стрічкою зав`язаною у бант на чашці з двома червоними гвоздиками та, написом «ВСЕМ УШЕДШИМ ГЕРОЯМ НОВОРОССИИ ЦАРСТВИЕ НЕБЕСНОЕ. ЗЕМЛЯ ВАМ ПУХОМ! ВАШ ПОДВИГ НЕ БУДЕТ ЗАБЬІТ. СКОРБИМ.», що містить глорифікацію представників терористичної організації «ДНР», тобто представників іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_9 , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 діючи умисно, повторно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2  здійснив поширення посту спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_12 » зі змістом, який містить напис « Русский солдат снова спасает Европу от фашизма!!! » та світлину зі зображенням чоловіка у військовій формі з автоматом у руках, де праворуч зверху розташовано герб російської федерації, а ліворуч зверху стрічку в кольорах прапору російської федерації та георгіївської стрічки у формі літери «Z» з надписом нижче «1945-2022», що виправдовує збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення її як визволення від «нацистів», тим самим виправдовуючи тимчасову окупацію частини території України.
		Дніпровський апеляційний суд вироком від 25 січня 2023 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 436-2  КК - на строк 1 рік без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 436-2  цього Кодексу - на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У поданих касаційних скаргах:
		-                   захисникзасудженого ОСОБА_8 - адвокатОСОБА_7 просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріально права, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого його підзахисним та особі засудженого.  
		Як уважає захисник, апеляційний суд у своєму рішення не навів жодних обставин, які б не давали підстав для застосування ст. 75 КК щодо ОСОБА_8 , адже його підзахисний раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, має на утриманні матір 1951 року народження, яка є незрячою.
		На думку адвоката ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання у вигляді реального позбавлення волі, продублював об`єктивну сторону злочину, за яким його засуджено;
		-                   захисникзасудженого ОСОБА_8 - адвокатОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
		На думку захисниці, апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду про застосування щодо її підзахисного ст. 75 КК не в повній мірі врахував, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаюється, позитивно характеризується, переглянув свої погляди та зробив для себе висновки, доглядає за матір`ю похилого віку, перебуває у цивільному шлюбі, тобто має міцні соціальні зв`язки, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Позиції учасників судового провадження
		На касаційні скарги сторони захисту заперечень від учасників судового провадження не надходило.
		У судовому засіданні захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підтримали доводи, викладені в касаційних скаргах та просили їх задовольнити, прокурорОСОБА_5 заперечила проти їх задоволення, оскаржуване судове рішення просила залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за частинами 2, 3 ст. 436-2  КК у касаційному порядку захисниками не оскаржуються.
		За змістом касаційних скарг, незаконність вироку суду апеляційної інстанції захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7  вбачають в істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону, неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і його особі внаслідок суворості.
		Однак зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів. 
		У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПКвизначено, що судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
		Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК  вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
		Ухвалюючи вирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей  та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК  міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за скаргою прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 із застосуванням ст. 75 КК покарання, дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають частковому задоволенню, а вирок місцевого суду про застосування до засудженого положень ст. 75 цього Кодексу - скасуванню з ухваленням нового вироку в цій частині.
		Так, статтею 75 ККвизначено, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, крім випадків, визначених цією статтею, може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.
		Місцевий суд, призначаючизасудженому покарання, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку.При цьому суд врахував суспільну небезпеку та характер вчинених ним кримінальних правопорушень, які за ступенем тяжкості є нетяжким та тяжким; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на момент затримання працював, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні матір похилого віку ОСОБА_23 1951 року народження; пом`якшуючу покарання обставину - щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Окрім цього, своє рішення щодо не призначення додаткового покарання місцевий суд мотивував наявністю щирого каяття в ОСОБА_8 , відсутністю судимостей в обвинуваченого та завданої шкоди.
		З врахуванням викладеного, суд призначив ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливо без ізоляції від суспільства на певний строк, вважаючи, що таке покарання, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі, визнав їх спроможними щодо неправильного застосуванням судом першої інстанції положень ст. 75 КК та дійшов висновку, що реальне відбування покарання буде доцільним та відповідатиме меті його призначення.
		Так, задовольняючи скаргу прокурора, апеляційний суд зазначив, що  суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги закону, які об`єктивно впливають на звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема:  характер та ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які є нетяжким та тяжким проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також те, що дії обвинуваченого становлять велику суспільну небезпеку, вчинені в умовах воєнного стану на території України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на момент затримання працював, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні матір похилого віку, обставину, що пом`якшує покарання (щире каяття), а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Водночас апеляційний суд акцентував, що ОСОБА_8 здійснював виправдовування збройної агресії, глорифікацію представників збройних формувань Російської Федерації в період воєнного стану в Україні, що свідчить про виражені українофобські налаштування, негативне ставлення до української влади та народу, підтримання російської агресії проти України.
		Також колегія суддів апеляційного суду перевірила матеріали про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна, та дійшла висновку, що підстав для такого застосування немає, з огляду на наявність на утриманні обвинуваченого матері похилого віку - ОСОБА_23 1951 року народження та того, що санкції частин 2, 3 ст. 436-2  КК встановлюють альтернативний характер для застосування такого виду додаткового покарання, а прокурор в апеляційній скарзі не навів переконливих аргументів, які б вказували на необхідність застосування до обвинуваченого конфіскації майна.
		Зваживши на вказані обставини, апеляційний суд, виходячи з своїх дискреційних повноважень, дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку та призначення ОСОБА_8   покарання без застосування ст. 75 КК, що, на думку суду, сприяло би виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
		З таким призначеним покаранням та висновками апеляційного суду щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання погоджується і Суд.
		На  переконання колегії суддів, призначене  ОСОБА_8 покарання є співмірним протиправним діянням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим унаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
		Обставини, на які є посилання в касаційних скаргах захисників засудженого як на підстави для твердження про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого були враховані апеляційним судом під час призначення покарання. Ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування вироку апеляційного суду. 
		Вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам статей 370, 374, 407, 420 КПК.
		Порушень вимог норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення, під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено.
		Урахувавши наведене, колегія Суддів дійшла висновку, що касаційні скарги адвокатів   ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід залишити без задоволення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги його захисників - адвокатів  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...