Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/3210/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.08.2023. Зареєстровано: 29.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2023.

Номер судового провадження: 2/761/3784/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/3210/22
		Провадження № 2/761/3784/2023
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -                                                Фролової І.В.,
		секретаря судового засідання -                                Коломійця А.Д., 
		за участю:
		позивача позивача -                                                 ОСОБА_1 ,
		представника відповідача -                                         Гаркавенка І.Г. ,
		представника відповідача -                                        Янчева Р.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2022 року  ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», у якому просив суд стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 44 187,98грн. та моральну шкоду в сумі 165 400 грн.
		Свою позовну заяву обґрунтував тим, що 09.03.2021 о 18 год 40 хв. на ст. Біличі 19км. ПКЗ, 1-головна колія, електровоз ВЛ 80К № 075, який слідував з поїздом № 2529 допустив наїзд на ОСОБА_3 (далі - Позивач), внаслідок чого останній травмувався. Згідно випискою із історії хвороби № 115045 та довідкою КНП «Київська обласна лікарня» від 26.03.2021 № 21 внаслідок вказаної транспортної події Позивач з 09.03.2021 до 26.03.2021 був госпіталізований до КНП «Київська обласна лікарня». Позивачу було призначено відповідне лікування, вартість якого склала 44 187,98 грн. Отже, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки Позивач зазнав матеріальних збитків в сумі 44 187,98 грн. Крім того, Позивачу була також завдана і моральна шкода, яка виявилася у фізичних стражданнях від отриманих травм. Отже, внаслідок травмування Позивач, крім матеріальної, зазнав і моральної шкоди, розмір якої останній оцінює в 165 400 грн.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2022 року матеріали справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду.
		09 листопада 2022 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, відповідно до змісту якого в задоволенні позовних вимог заперечували у повному обсязі, просили відмовити.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року було витребувано у Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» документи та інформацію: Інформацію та підтверджуючі документи які лікарські препарати було призначено ОСОБА_3 під час лікування в медичному закладі; Інформацію та підтверджуючі документи якими лікарськими препаратами було забезпечено ОСОБА_3 під час лікування за рахунок медичного закладу (держави, органу місцевого самоврядування); Інформацію та підтверджуючі документи якими лікарськими препаратами не було забезпечено ОСОБА_3 під час лікування (в т.ч. вказати найменування та кількість лікарських препаратів) та підстави незабезпечення пацієнта такими лікарськими препаратами.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
		Представника відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив. 
		За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
		Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
		Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
		09 березня 2021 року о 18 год 40 хв. на ст. Біличі 19км. ПКЗ, 1-головна колія, електровоз ВЛ 80К № 075, який слідував з поїздом № 2529 допустив наїзд на ОСОБА_3 , внаслідок чого останній травмувався. 
		Відповідно до листа АТ «Укрзалізниця» від 02.07.2021 № Ц-5-88/3360-21 вказаний електровоз перебував на той час на балансі виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно- Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
		Згідно випискою із історії хвороби № 115045 та довідкою КНП «Київська обласна лікарня» від 26.03.2021 № 21 внаслідок вказаної транспортної події Позивач з 09 березня 2021 року до 26 березня 2021 року був госпіталізований до КНП «Київська обласна лікарня» з діагнозом: поєднана краніо-фаціо-скелетна травма, Відкрита черепно-мозкова травма, Геморагічний забій головного мозку, Епідуріальна гематома правої скроневої кістки, Пневмоцефалія. Перелом кісток основи черепа в ділянці передньої черепної ямки. Перелом латеральної та передньої стінок правої гейморової пазухи. Гемосинус. Травматичний перелом дна правої орбіти з незначним зміщенням. Гематоми обох повік, субкон`юктивальний крововилив. Перелом стінок орбіти очей. Забійно-рвана рана верхньої повіки правого ока, після ПХО. Забійна рана правої інфраорбітальної ділянки після ПХО. Перелом н/3 правої променевої кістки.
		Згідно з Довідкою щодо розшифрування швидкостемірної стрічки вбачається, що зі ст. Дарниця відправився о 17:38.
		На ст. Біличі при швидкості 48 км/год застосував екстренне гальмування при «зеленому» сигналі Локомотивного світлофору . 
		Фактичний гальмівний шлях становить 290, метрів, розрахунковий гальмівний шлях становить 300 метрів (згідно таблиці розрахунків гальмівного шляху, додатку 10 наказу № 63 З-Ц, від 27.12.07р).
		Зупинився о 18:40 на 20 км пк 5 ст. Біличі. Зупинка склала 0:11, відправився о 18:51.
		На ст. Коростень - Подільський прибув о 21:36.
		Прилади безпеки були увімкнені, та працювали справно.
		Відповідно до Акту службового розслідування аварії на залізничному транспорті України АТ «Укрзалізниця» РФ «Південно-Західна залізниця» від 18.03.2021 року, 09.03.2020 року електропоїздом № 2529 був травмований ОСОБА_3 .
		Із пояснення машиніста ОСОБА_4 та помічника машиніста ОСОБА_5 , слідує, що під час слідування електропоїзда № 2529 по прямій ділянці І головної колії станції Біличі на 19 км ПКЗ, вони помітили людину з правої сторони по ходу слідування поїзда, яка переходила колію по службовому переході не реагуючи на звукові сигнали великої та малої гучності. Машиніст ОСОБА_4 негайно застосував екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари, з одночасним продовженням подачі звукових сигналів великої гучності, однак наїзду уникнути не вдалося. В результаті був травмований ОСОБА_3 .
		Причинами аварії вказано порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
		Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Загальне положення про цивільно правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
		Частиною 5 статті 1187ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно з частиною першою статті 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166.1187ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Пункт 1 ч. 2 ст. 1167ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		Суд зауважує що відповідно до ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про транспорт», частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів сполучення, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки. Перебування громадян у цих зонах забороняється. Правила перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури з урахуванням пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.
		Відповідно до п. 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 р. N 903, особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях.
		Відповідно до Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністра транспорту України № 54 від 19.02.1998, із змінами згідно з Наказом №1059 від 22.11.2007 року (далі - Правила), пішоходи мають ряд прав та обов`язків, зокрема згідно пунктів:
		2.1. Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). 
		На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики "Перехід через колії".
		2.2. Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо).
		При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку.
		2.3. При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.
		2.4.        Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі.
		Відповідно до пунктів 2.6, 2.8 Правил, пішоходам забороняється:
		2.6. Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.
		2.8. Переходити та переїжджати залізничні колії при закритому положенні шлагбаума або при червоному світлі світлофора та звуковому сигналі переїзної сигналізації.
		Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
		Як слідує з матеріалів справи, внаслідок умисно вчинених ОСОБА_3 порушень п.п. 2.2, 2.3, 2.6, Правил, він був травмований електропоїздом № 2529.
		Водночас, також матеріали справи прямо вказують на вжиття працівниками AT «Укрзалізниця» заходів, спрямованих на запобігання настанню нещасного випадку: попередження чергового по станції, подання звукових сигналів локомотивною бригадою поїзда, застосування екстреного гальмування поїзда.
		Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4 (надалі - Постанова Пленуму від 01.03.2013р. № 4), при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
		Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності.
		Справедливість механізму відшкодування моральної шкоди передбачає надання права на застосування зазначеного способу захисту цивільних прав і інтересів у випадках, коли з огляду на суть порушених немайнових прав застосування всіх інших засобів юридичного впливу не забезпечує мінімізації завданих особі немайнових витрат ефективніше, ніж таке відшкодування моральної шкоди.
		Саме така позиція зазначена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 523/2163/16-ц від 11 грудня 2019 року.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		При розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
		Слід зважати, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому слід зважати, що рівність учасників процесу встановлюються не обмежено в конкретному судовому процесі, а стосовно всіх суб`єктів, які звернулися до суду за захистом своїх прав. Рівність має забезпечуватися навіть в окремих непов`язаних судових провадженнях.
		Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при дослідженні доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
		Рішенням у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», заява №12952/87 від 23.05.1993 року).
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №18390/91 від 09 грудня 1994 року).
		Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява №37801/97 від 01 липня 2003 року).
		За таких обставин, зважаючи на наявність належних доказів порушення ОСОБА_3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, - в силу положень ч. 5 ст. 1187, ч. 1 ст. 1193 ЦК України, відсутні підстави для стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди з AT «Укрзалізниця», тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.
		Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
		На підставі ст.ст. 24, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 15, 16, 83, 177, 249, 257, 258, 261, 267, 509, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників справи:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.
		Повний текст рішення виготовлений 27 липня 2023 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...