Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14568/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано судом: 29.08.2023. Зареєстровано: 29.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2023.
Дата набрання законної сили: 29.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/522/658/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22016160000000146

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/14568/16-к
		Провадження № 1-кп/522/658/23
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 серпня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси у складі у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 , 
		за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду міста Одеси судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України у кримінальному провадженні за № 22016160000000146 від 17.06.2016 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Одеської області, м. Кодима, останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , 
		-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_5 ,
		захисника - ОСОБА_6 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні-квітні 2014 року на території Донецької та Луганської областей створено стійкі ієрархічні об`єднання - терористичні організації, так звані «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») і «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), учасники якої в Україні займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством людей, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.
		Основною метою діяльності вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.
		Указом президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На підставі цього указу на території Донецької і Луганської областей триває антитерористична операція, спрямована на припинення діяльності указаних терористичних організацій.
		Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 встановлено, що терористична організація - це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		«ДНР» та «ЛНР» мають стабільний склад лідерів вказаних терористичних організацій, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. 
		Одним з членів силового блоку терористичної організації «ДНР» являється громадянин України ОСОБА_4 , який на початку квітня 2015 року (більш точна дата та час слідством не встановлені), будучи невдоволеним діючою владою України і, керуючись мотивом її не сприйняття, перебуваючи у складі так званого сепаратистського руху «антимайдан», вступив у попередню злочинну змову з невстановленими слідством особами, направлену на участь у діяльності терористичної організації «ДНР», яка в цей період вела бойові дії проти Збройних сил України (далі - ЗСУ) та інших підрозділів, задіяних в ході проведення АТО, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, направлені на вчинення даного особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме: на початку березня 2015 року (більш точна дата та час слідством не встановлені) виїхав до Російської Федерації та звідти на початку квітня 2015 року (більш точна дата та час слідством не встановлені) виїхав до тимчасово окупованої території Донецької області, а саме, на територію, підконтрольну «ДНР», увійшов до складу вказаної терористичної організації, пройшов відповідну військову підготовку та приймав участь у бойових діях у складі не передбачених законом збройних формувань: «Народное ополчение Донбаса», спочатку у піхоті, потім наводчиком танкового батальйону, після цього (більш точна дата та час слідством не встановлені) на посаді командира взводу другої танкової роти 100 окремої мотострілкової бригади Республіканської гвардії т.зв. «ДНР» та станом на теперішній час займає посаду начальника штабу танкового батальйону терористичної організації «ДНР», проти сил Збройних сил України та інших підрозділів, задіяних в ході проведення АТО. 
		Зокрема, на початку березня 2015 року (більш точно дата та час слідством не встановлені), ОСОБА_4 , знаходячись в м. Одеса (більш точно місце слідством не встановлено), прийняв при невстановлених слідством обставинах від невстановлених слідством керівників «ДНР» пропозицію щодо участі у терористичній організації, після чого умисно виїхав до Російської Федерації, а звідти до Донецької області м. Донецьк та увійшов до складу не передбаченого законом збройного формування «ДНР»", а саме «Народное ополчение Донбасса»: з початку квітня 2015 року по початок вересня 2015 року проходив службу у піхоті та наводчиком танкового батальйону, а 18.09.2015 року прийняв присягу та був призначений на посаду командира взводу другої танкової роти 100 окремої мотострілкової бригади Республіканської гвардії « ДНР », та на нього невстановленими керівниками зазначеного формування терористичної організації було покладено додаткові обов`язки інструктора з вогневої та бойової підготовки. ОСОБА_4 отримав прізвисько (позивний) « ОСОБА_7 » та військове звання лейтенант.
		З того ж часу ОСОБА_4 , позивний « ОСОБА_7 », згідно з розподіленими керівниками осередків «ДНР» обов`язками, у складі вищевказаних не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР» на території Донецької області, умисно, безпосередньо, із застосуванням вогнепальної автоматичної зброї приймав участь в озброєному протистоянні силам АТО.
		Так, ОСОБА_4 , позивний ОСОБА_8 », протягом квітня 2015 року - липня 2016 року (більш точна дата та час слідством не встановлені), діючи у складі не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», умисно, безпосередньо, із застосуванням вогнепальної автоматичної зброї, сприяючи діяльності зазначеної терористичної організації, приймав участь у збройному протистоянні ЗСУ та іншим підрозділам, задіяним у ході проведення АТО, під час бойових дій у населених пунктах: м. Макіївка, м. Горлівка, м. Мар`їнка, м. Ясинувата, м. Єнакієве, м. Харцизськ Донецької області. 
		Приймаючи участь в терористичній організації «ДНР», ОСОБА_4 , позивний ОСОБА_8 », протягом квітня 2015 - липня 2016 року в якості інструктора з бойової підготовки займався бойовими навчаннями із особовим складом НЗФ на тренувальному полігоні Міністерства оборони «ДНР», розташованому в м. Донецьк Донецької області.
		ОСОБА_4 , входячи до складу самопроголошеної «ДНР», на виконання покладених на нього обов`язків, протягом квітня 2015 року - липня 2016 року, умисно популяризував діяльність вказаної терористичної організації та висвітлював її у позитивному ракурсі серед свого оточення, у тому числі й через соціальну мережу в Інтернеті.
		Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, у судові засідання не з`явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр» не прибув, без поважної причини.
		Згідно ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.07.2016 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в об`ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги:
		- повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення від 17.06.2016 № 65/5/2-3192нт, відповідно до якого отримано інформацію про причетність ОСОБА_4 до діяльності терористичної організації «ДНР», а саме участь останнього у збройному протистоянні проти Збройних сил України та інших підрозділів, задіяних під час проведення АТО; - відповідями на слідче доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 22.06.2016 № 65/5/2-3263нт, від 14.07.2016 №65/5/2-3624 відповідно до яких отримано інформацію про підрозділ терористичної організації «ДНР», в якому перебуває ОСОБА_4 , бойові дії, в яких останній приймав участь під час збройного протистояння силам АТО; 
		- протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , в ході яких вони показали, що ОСОБА_4 вже декілька років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, де приймає участь у складі терористичної організації «ДНР» у бойових діях проти сил АТО; 
		- протоколом пред`явлення особи ОСОБА_4 для впізнання по фотознімкам, в ході якого ОСОБА_11 впізнала свого сина ОСОБА_4 за загальним виглядом та рисами обличчя; 
		- протоколом огляду інформації, що міститься на носії інформації - CD диску № GB/ KІ-П/16-9362; 
		- додатку до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 13.07.2016 в ПрАТ «МТС Україна», під час огляду якої встановлено, що абонент НОМЕР_2 ( ОСОБА_4 ) з 06.04.2015 по 29.06.2016 знаходився на тимчасово окупованих територіях Донецької області; 
		- протоколами огляду інформації, яка знаходиться у глобальній мережі Інтернет від 21.06.2016 та 22.06.2016, в ході огляду якої встановлено, що ОСОБА_4 з 2015 року по теперішній час перебуває на тимчасово окупованих територіях Донецької області та умисно популяризує діяльність терористичної організації «ДНР» та висвітлює її у позитивному ракурсі серед свого оточення та родичів.
		Дані докази не мають між собою протиріч, є узгодженими та логічно правильними, а тому суд бере їх до уваги.
		Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		Неможливість проведення допиту обвинуваченого ОСОБА_4 жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованого злочину.
		Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлював, що так звана «ДНР» діє на території України саме як терористична організація, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, тощо, тривалий час приймав участь у терористичній організації.
		До такого висновку суд дійшов із того, що зокрема, з квітня 2014 року у Донецькій області діє стійке ієрархічне об`єднання - організація, так звана «Донецька народна Республіка», створена всупереч інтересам Держави Україна, учасники якої на території України займаються, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та скоєнням інших злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
		Поняття терористичної організації визначено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і відповідно до цього Закону, це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції від 28 вересня 2001 року №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації з спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Діяльність «ДНР», «ЛНР» як терористичних організацій підтверджується зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23.12.2005 №13 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Суд також враховує, що дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст. 323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_4 про час та дату всіх судових засідань повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур`єр». Інтереси ОСОБА_4 захищались адвокатом, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.
		Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
		Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображені у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Отже, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення свідків, оцінивши вищезазначені дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мала місце, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії у вчиненні кримінального правопорушенні за ч. 1 ст. 258-3 КК України, так як він брав участь в терористичній організації, за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації. 
		Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Згідно із ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.
		При призначенні ОСОБА_4 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч. 1 ст. 258-3 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого і які саме. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
		Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_4 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, з рахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, з конфіскацією майна, в межах санкції ч. 1 ст. 258-3 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів і неможливим, в силу вищевикладених обставин застосувати, до нього ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки на переконання суду виправлення обвинуваченого неможливе без реального відбуття покарання.
		З приводу призначення додаткового покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у вигляді конфіскації майна суд зазначає, що відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. 
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся. 
		З метою забезпечення виконання вироку стосовно обвинуваченого необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-395 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
		Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
		Речові докази: протоколи огляду від 21.06.2016, 22.06.2016, 29.07.2016; два CD-R диски; скриншоти карт ситуації на Сході України (зона проведення антитерористичної операції) - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
		 
		       Суддя: 
		29.08.23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...