Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/2320/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2023. Зареєстровано: 29.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2023.

Номер судового провадження: 2/755/5041/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"29" серпня 2023 р.  
		 
		м. Київ
		 
		справа № 755/2320/23
		 
		провадження № 2/755/5041/23
		 
		суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, -
		 
		                                УСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача безпідставно списані грошові кошти в сумі 10 185,22 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що протягом 2018-2020 років з рахунку позивача здійснювалось списання коштів «за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5%». Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року у справі № 755/3243/21 стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача безпідставно стягнуті грошові кошти в сумі 26 514,72 грн., які погашено відповідачем в межах виконавчого провадження. Разом з тим, з травня 2022 року відповідач АТ КБ «ПриватБанк» продовжив неправомірно списувати кошти з рахунку позивача «за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5%», та станом на 01.02.2023 року з позивача безпідставно стягнуто грошові кошти в сумі 10 185,22 грн. Однак позивачем не було укладено з відповідачем жодних кредитних договорів та договорів про встановлення кредитного ліміту, що свідчить про безпідставне списання коштів з рахунку позивача, тому останній вимушений звернутись з даним позовом до суду.
		 
		13.07.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 
		 
		Відповідач АТКБ «ПриватБанк» не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного. 
		 
		Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
		 
		Судом встановлено, що рішенням від 08.11.2021 року у справі № 755/3243/21 стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1  безпідставно списані з карткового рахунку грошові кошти у розмірі 26 514 (двадцять шість тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 72 коп.(а.с. 7-11)
		 
		Зазначеним рішенням суду встановлено, що  «в період з 01 лютого 2018 року по 01 серпня 2020 року відповідачем було списано відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 % на загальну суму 26 514,72 грн. з картки/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого на ім`я позивача.
		 
		Надані відповідачем документи не містять доказів укладення між сторонами будь-якого кредитного договору, який містить ціну договору, яка встановлена у формі плати за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5%.»
		 
		Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.07.2022 року в межах ВП № 68561865 виконано виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2022 року № 755/3243/21 та закрито виконавче провадження. (а.с. 14-15)
		 
		За даними виписки по картковому рахунку позивача з травня 2022 року по 01.02.2022 року з карткового рахунку з рахунку ( НОМЕР_3 ) списано відсотки за використання кредитного ліміту - 10 185,22 грн., що не заперечено відповідачем АТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 16-17)
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		 
		Отже рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такі висновки суду також відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
		 
		Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1066 Цивільного кодексу України  банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		 
		Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 Цивільного кодексу України, відповідно до якої Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		 
		Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України  у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		 
		Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
		 
		Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		 
		Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема:
		- умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;
		- номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;
		- назву отримувача;
		- номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;
		- перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
		 
		Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		На підтвердження виконання умов договору, а саме сплачених в якості погашення кредиту коштів банком не були надані: первинні платіжні документи, що підтверджують сплату Позичальником заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту та нарахованих із зазначенням призначень проведених платежів (нарахування/погашення боргу по кредиту, відсоткам, комісії, пені, штрафів тощо).
		 
		Тобто вищезазначене свідчить про безпідставне списання коштів без достатніх правових підстав. Правові висновки, що містяться в Постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. у справі № 910/16664/18 щодо повернення безпідставно набутих коштів: « Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		 
		Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		 
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. За таких обставин, з урахуванням того, що підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі. Таким чином, вимоги позивача про повернення зазначених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції» (правові висновки, що містяться в Постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. № 910/16664/18).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		 
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
		 
		Абзацом 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
		 
		Аналогічні правовідносини розглянуті Верховним Судом Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: (Постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 751/631/17) .
		 
		Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
		 
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно списані з рахунку ( НОМЕР_3 ), відкритого на ім`я позивача, за період з травня 2022 року по 01.02.2023 року грошові кошти в сумі 10 185,22 грн., - оскільки відсутні підстави вважати, що сторони під час укладення договору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
		 
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
		 
		В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, ціну позову та його задоволення, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 610, 1048, 1054, 1066, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів - задовольнити.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) безпідставно списані грошові кошти в сумі 10 185 (десять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 22 копійки.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		 
		Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
		 
		Повний текст рішення складено 29 серпня 2023 року.
		 
		Суддя:                                          В.І. Галаган

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...