Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/11172/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2023. Зареєстровано: 29.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2023.
Дата набрання законної сили: 23.08.2023
Номер судового провадження: 11-сс/803/1912/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023050000000339

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-сс/803/1912/23 Справа № 204/11172/23   Суддя у 1-й інстанції -  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_1 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 серпня 2023 року                                м. Дніпро
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді-доповідача         ОСОБА_1 
		суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 , 
		прокурора                      ОСОБА_5 , 
		підозрюваної              ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12023050000000339 за апеляційною скаргою прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно: 
		    ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Костянтинівка, Донецької області, громадянки України, не працюючої, раніше не судимої, інваліда 2 групи, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		   підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року, клопотання старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишено без задоволення.
		Застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 вересня 2023 року, з покладенням на останню обовязків передбачених ст. 194 КПК України. 
		Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України. 
		Слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, враховуючи її вік, стан здоров`я та те, що вона є інвалідом 2 групи, наявність постійного місця проживання та реєстрації, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, та враховуючи недоведеність прокурором, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним вище ризикам, та дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім для запобігання ризику, передбаченому п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленому у судовому засіданні.
		В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
		Вважає, що вищевказана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду. 
		Вказує, що слідчим суддею не було враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній особі в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, котрі їй інкриміновані. Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, тобто кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, та яке, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним злочином, до якого не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у разі доведення провини в суді. Крім того, ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
		Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися ним від слідчого, прокурора та суду; незаконно впливати на свідків у цьому провадженні;     знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів.
		Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення слідчого судді та застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, але в межах строку досудового розслідування, вислухавши пояснення підозрюваної ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила відмовити у її задоволенні, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі. 
		Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є  запобіжні заходи.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.
		За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, астаттею 18 цього Законувстановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
		Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
		У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Як зазначено у п.1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
		b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;
		c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
		Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
		Положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 та обираючи стосовно неї інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, а також на наявність ризику, передбаченого п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Ці висновки не оспорюються в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
		Натомість слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
		Так, всупереч доводам апелянта, слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 2,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризику того, що підозрювана ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки вказані ризики є абстрактними та такими, що нічим не підтверджені. 
		Отже, всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень та ймовірність призначення їй тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів можливого знищення речей чи документів, або перешкоджання з кримінальному провадженню іншим чином, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об`єктивних даних про те, що підозрювана ОСОБА_6 після застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушувала умови та не дотримувалась покладених на неї обов`язків. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 та яка своєчасно з`являється за викликом до слідчого і прокурора. 
		Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_6 у разі доведеності її винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваної, віку та стану його здоров`я, репутації, сімейного та майнового стану, яка є інвалідом 2 групи, має постійне місце проживання та реєстрації, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 під час досудового розслідування, а покладені на неї згідно ч. 5 ст. 194 КПК обов`язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України. У випадку недотримання ОСОБА_6 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК України.
		Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_5 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_6 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу відділу Донецькоїобласної прокуратури ОСОБА_5 ,- залишити без задоволення. 
		Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		        ОСОБА_1          ОСОБА_2          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...