Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12955/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2023. Зареєстровано: 30.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2023.
Дата набрання законної сили: 28.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		28 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/12955/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., 
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1  
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023
		у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
		до відповідачів:
		1)           ОСОБА_2 ,
		2)           ОСОБА_3 ,
		3)           ОСОБА_1 ,
		4)           ОСОБА_4 ,
		5)           ОСОБА_5 ,
		6)           ОСОБА_6 ,
		7)           ОСОБА_7 ,
		8)           ОСОБА_8 ,
		9)           ОСОБА_9 ,
		10)           ОСОБА_10 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 
		1)          Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк"),
		2)          Національного банку України (далі - НБУ)
		про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн,
		В С Т А Н О В И В:
		1.          У серпні 2020 року Фонд звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн.
		2.          Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.09.2022 на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) залишив без розгляду позовні вимоги Фонду до відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та виключив відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у справі №910/12955/20.
		3.          Позовні вимоги обґрунтовані спільним завданням майнової шкоди відповідачами як посадовими особами ПАТ "Платинум Банк" внаслідок прийняття останніми необґрунтованих та недобросовісних рішень в складі колегіальних органів управління ПАТ "Платинум Банк". Позивач визначає заявлену до стягнення шкоду у розмірі неповерненої банку суми кредитної заборгованості за договорами та списану у збиток. 
		4.          Господарський суд міста Києва рішенням від 18.01.2023 у задоволенні позову відмовив з огляду на відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення.
		5.          Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 скасував та ухвалив нове - про задоволення позову. Стягнув солідарно з відповідачів заподіяну ПАТ "Платинум Банк" та його кредиторам шкоду в розмірі 1 477 708 016,17 грн на користь Фонду.
		6.          Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
		-          до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій;
		-          відповідачі у спірний період входили до складу органів управління ПАТ "Платинум Банк";
		-          виходячи з оцінки доказів, зокрема, кредитних договорів та додаткових договорів до них, договорів про забезпечення (застави, іпотеки) та додаткових угод до них, рішень Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради ПАТ "Платинум Банк", Звіту про незалежну оцінку майна, Звітів НБУ про інспектування ПАТ "Платинум Банк", рішень НБУ, позивач довів всі необхідні складові цивільного правопорушення, наявність яких є необхідною для настання такої міри відповідальності як стягнення збитків;
		-          наявні у справі докази не вказують, що відповідачі діяли добросовісно та розумно під час прийняття рішень про намір змінити умови спірних кредитних договорів; рішення відповідачів були необачними та марнотратними, призвели до знецінення активів банку; відповідачі не врахували приписи нормативних актів, які регулюють банківську діяльність щодо оцінки кредитних ризиків, а також інтересів Банку з дотриманням принципів кредитування;
		-          адресою реєстрації найбільших позичальників є місто Одеса, а не тимчасово окуповані території; рішення відповідачів про майже синхронне, неодноразове перенесення строків виконання позичальниками зобов`язання за кредитними договорами; про заміну забезпечення із майнових прав за договорами постачання на куплені позичальниками напередодні укладення договорів з банком акції, навіть, без часткового погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами чи тілу кредитів; про зміну застави на майно, із заставною вартістю, яка не покриває тіло кредитів; про зменшення процентних ставок за кредитами за договорами із вказаними позичальниками нижче ринкових та облікової ставки не дають підстав для висновку про належне виконання відповідачами своїх фідуціарних обов`язків, закріплених в ст.92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджених постановою правління НБУ від 28.03.2007 №98;
		-          відповідачі не навели жодних обставин про вчинення достатніх дій, спрямованих на повернення кредитних коштів, що надані групі позичальників (пов`язаним особам банку) за 7 кредитними договорами на загальну суму 50 104 277,21 дол. США та 522 420 460,48 грн, та з яких в подальшому було списано в збиток банку 1 477 708 016,17 грн у зв`язку з веденням відповідачами у справі ризикової кредитної політики;
		-          безпідставними є доводи відповідачів про порушення принципу рівності сторін;
		-          можливість виявлення недостатності майна банку виникла у Фонду 24.04.2017; перебіг трирічної позовної давності розпочався 25.04.2017 та закінчився 24.04.2020; Фонд звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди з відповідачів 28.08.2020; на дату звернення Фонду з позовом, на території України діяв карантин, під час дії якого строки, визначені у ст.258 ЦК продовжувалися на строк дії карантину; отже Фонд подав позов в межах позовної давності, тому заява про її застосування залишається без задоволення.
		7.           30.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		8.          Верховний Суд ухвалою від 14.07.2023 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК як таку, що оформлена з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.290 цього Кодексу.
		9.           24.07.2023 до Верховного Суду від скаржниці надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 14.07.2023.
		10.          На виконання вимог п.2 ч.4 ст.290 ГПК скаржниця додала квитанцію від 20.07.2023 №320176314403, якою підтверджується доплата судового збору у розмірі 1 165 662,35 грн.
		11.          Таким чином скаржниця усунула недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом.
		12.          На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК, пунктами 1, 4 ч.3 ст.310 ГПК та зазначає, зокрема, таке:
		1)          щодо п.1 ч.2 ст.287 ГПК: 
		-          суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18; суд процитував неправильну редакцію ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чинну до 07.03.2015, що мало наслідком недослідження відповідності та законності заявлених Фондом вимог, зокрема, в частині правильності формування кола осіб, відповідальних за завдання збитків банку у кожний окремий період часу, розміру та підстав відповідальності;
		-          суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування ст.58 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 щодо обов`язкового визначення кола осіб, які несуть відповідальність за завдання збитків;
		2)          щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК: 
		-          відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.79 ГПК за умови невиконання одним з учасників справи ч.10 ст.81 ГПК у справах щодо деліктних зобов`язань: суд апеляційної інстанції поставив одного учасника справи (Фонд) у більш вигідне становище відносно інших учасників справи (відповідачів), звільнивши "привілейованого таким чином у процесуальних правах" учасника справи (Фонд) від належного виконання ним свого процесуального обов`язку щодо надання суду доказів; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у деліктних правовідносинах з урахуванням наведених обставин може призвести до "зловживання правом" однією із сторін у цій категорії справ за позовами Фонду до пов`язаних з банками осіб про відшкодування шкоди, оскільки невиконання свого процесуального обов`язку позивачем (Фондом) і ненадання доказів, які перебувають у володінні позивача на підставі Закону, а натомість застосування лише принципу "вірогідності доказів" перетворює процес встановлення фактичних обставин справи на підставі належних і допустимих доказів на формування висновків суду на основі "припущень", що суперечить завданню та загальним засадам господарського судочинства, порушує право на справедливий судовий розгляд, встановлений законом і порушує права відповідачів, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на справедливий суд і на ефективний захист;
		-          суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 257, 261 ЦК для визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у таких спорах про стягнення шкоди, розмір якої визначений у сумі не повернутих та списаних у збиток кредитних коштів за кредитними договорами; заявляючи інший, ніж у справі №910/11027/18 розмір збитків, суд апеляційної інстанції повинен був дослідити та чітко визначити момент, в який Фонд мав змогу оцінити саме заявлений у цій справі розмір шкоди - не повернутих та списаних у збиток кредитних коштів за кредитними договорами;
		3)          щодо п.4 ч.2 ст.287 ГПК: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів:
		-          суд не встановив наявності усіх складових елементів деліктних правовідносин, що є підставою для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності;
		-          з 11.06.2015 ОСОБА_1 звільнена з ПАТ "Платинум Банк" і у подальшому усі інші рішення щодо 7-ми кредитних договорів щодо 6-ти позичальників приймалися без її участі; рішення, які у складі колегіальних органів банку приймали відповідачі щодо 7-ми кредитних договорів, не містять будь-яких підстав для висновків про здійснення ризикової, невиваженої політики, або що такі були недобросовісними, не розумними та вчиненими всупереч інтересів банка;
		-          висновки про обґрунтованість доводів позивача щодо недостатності кредитного забезпечення заставним майном не підтверджені жодним належним письмовим доказом;
		-          факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав) не підтверджується жодним належним і допустимим доказом,
		-          докази неправомірності поведінки ОСОБА_1 , тобто невідповідності її дій вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства, в матеріалах справи відсутні;
		-          на підтвердження розміру збитків позивач надав виключно довідки про заборгованість за кожним кредитним договором, складені самим позивачем; висновок суду апеляційної інстанції про доведення такими доказами розміру шкоди і наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідачів є безпідставним, незаконним, необґрунтованим та протиправним;
		-          суд апеляційної інстанції не навів доводів щодо причинного зв`язку та вини як суб`єктивного елемента відповідальності;
		4)          щодо застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків Верховного Суду:
		-          обставини справи, викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, не подібні обставинам цієї справи; суд апеляційної інстанції не надав обґрунтування обставинам цієї справи, оцінку неподанню доказів (з вини позивача), що визначали підстави прийняття відповідачами рішень, які позивач вважає економічно необґрунтованими; вказане призвело до однобічного розгляду справи;
		-          щодо застосування ст.92 ЦК суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, однак зазначена постанова була скасована постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у зв`язку з переглядом справи за нововиявленими обставинами.
		13.          Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього кодексу.
		14.          Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то з огляду на те, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання та є такою, що відповідає вимогам ст.290 ГПК, у зв`язку з чим відповідно до правил ст.294 ГПК необхідно відкрити касаційне провадження у справі.
		15.           ОСОБА_1 також заявила клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023.
		16.          Клопотання обґрунтовує тим, що:
		-          сума стягнення за судовим рішенням, що є предметом оскарження, є непомірно великою для ОСОБА_1 ; стягнення призведе до невідновних витрат скаржника, може значно ускладнити або зробити неможливим поворот виконання рішення суду у разі задоволення касаційної скарги;
		-          стягнення з ОСОБА_1 суми у розмірі 1 477 708 016,17 грн є втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, що закріплено ст.1 Першого протоколу до Конвенції;
		-          оскаржувана постанова суду не є остаточним рішенням у справі та оскаржується в касаційному порядку.
		17.          31.07.2023 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, в яких, зокрема, зазначає:
		-          державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, яку ОСОБА_1 не отримала;
		-           28.07.2023 через портал "Дія" ОСОБА_1 отримала постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні (ВП №72392283) від 28.07.2023, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , розміщені на рахунках в банківських установах;
		-          зупинення виконання оскаржуваної постанови не матиме жодних негативних наслідків для стягувача та не нестиме жодних додаткових ризиків для останнього в контексті реального виконання відповідного судового рішення, якщо воно буде залишено без змін судом касаційної інстанції;
		-          існує очевидний ризик того, що до моменту завершення касаційного перегляду оскаржуваної постанови грошові кошти, що будуть списані з рахунків ОСОБА_1 та/або отримані внаслідок примусової реалізації іншого належного їй майна, будуть перераховані Фондом третім особам - кредиторам банку, що унеможливить та/або значно ускладнить їх повернення ОСОБА_1 у випадку скасування оскаржуваної постанови.
		18.          Частиною 1 ст.332 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		19.          Відповідно до абз.2 ч.4 ст.294 ГПК за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
		20.          Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.
		21.          Враховуючи наведені заявником доводи та додані на їх підтвердження докази, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		У Х В А Л И В:
		1.          Відкрити касаційне провадження у справі №910/12955/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		2.          Призначити до розгляду справу №910/12955/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 на 04 жовтня 2023 року о  14:40 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №328.
		3.          Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20.
		4.          Зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		5.          Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.09.2023.
		6.          Явка представників учасників справи не є обов`язковою.
		7.          Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
		8.          Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ч.4 ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
		9.          Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.
		10.          Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/12955/20.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                                    С. Бакуліна
		 
		                                                                                                                        В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...