Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 531/609/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2023. Зареєстровано: 30.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.09.2023
Номер судового провадження: 2/531/177/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		єдиний унікальний номер справи 531/609/23
		номер провадження 2/531/177/23
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 серпня 2023 року м. Карлівка
		 
		Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді - Попова М.С.,
		за участі секретаря - Клименко Т.М.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - ОСОБА_2 ,
		представника відповідача - Бірюкової О.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участі представника позивача ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», за участі третьої особи: Управління інспекційної діяльності у Харківській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправним наказу, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		       Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить суд визнати недійсним та скасувати наказ ПрАТ«Харківенергозбут» №25ос від 10.02.2023 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача; звільнити позивача за власним бажанням за ст.38 КЗпП та зобов`язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки позивача; стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 01.04.2022 по 10.02.2023 та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дати проведення фактичного розрахунку. 
		У позовній заяві посилається на те, що 01.01.2019 позивач був прийнятий в порядку переведення з АТ «Харківобенерго» до Красноградського центру обслуговування клієнтів ПрАТ«Харківенергозбут» на посаду інженера-електроніка, наказ №18 від 29.12.2018. Згідно запису у трудовій книжці, 01.04.2019 наказом №55 від 29.03.2019 позивач переведений до Красноградського районного розрахунково-сервісного центру на посаду інженера-електроніка. 04.01.2021 позивача переведено до відділу інформаційних технологій на посаду інженера-електроніка, наказ №338к від 31.12.2020. Згідно запису №23 від 10.02.2023, позивача звільнено за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказ ПрАТ«Харківенергозбут» №25ос від 10.02.2023. 11.02.2023 на адресу позивача до відділення Нової Пошти надійшла посилка з зазначеними вкладеннями: наказ про звільнення, оригінал трудової книжки та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні за лютий 2023. Згідно наказу ПрАТ«Харківенергозбут» №25ос від 10.02.2023, позивач не був на роботі 10.02.2023 з 08:00 год. до 12:00 год. та з 12:45 год. до 15:45 год. без поважних причин, вказано, що причиною відсутності на роботі у телефонній розмові зазначено, що позивачем написано заяву про звільнення за власним бажанням, датою звільнення є 10.02.2023.Наказ про звільнення позивача було розіслано всім структурним підрозділам підприємства для ознайомлення. Позивач вважає спірний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. 27.01.2023 позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1  було направлено заяву про звільнення з 27.01.2023 за згодою сторін, просив надіслати трудову книжку Новою Поштою. 01.02.2023 позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1  було направлено заяву про звільнення з 01.02.2023 за власним бажанням. 07.02.2023 на адресу позивача надійшов лист ПрАТ«Харківенергозбут» від 02.02.2023 з повідомленням про відмову у звільненні у зв`язку з урахуванням часу надходження заяви, що звільнення, в терміни зазначені у заяві не вбачається можливим та підставою припинення трудового договору є безпричинне власне бажання, тому заява залишена без розгляду. 03.02.2023 позивачем було направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4  заяву про звільнення 03.02.2023 за власним бажанням. З 03.02.2023 позивач перебував на лікарняному по 09.02.2023. 06.02.2023 після отримання листа на електронну пошту від ОСОБА_4 (відповідь на заяву 03.02.2023), позивачем відправлено уточнено заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку із зміною місця проживання та ведення бойових дій у районі в якому розташоване ПрАТ«Харківенергозбут » та існування загрози для життя та здоров`я. Відповіді не було отримано.10.02.2023 позивачем направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4  заяву про звільнення з 10.02.2023 за власним бажанням у зв`язку із зміною місця проживання та ведення бойових дій у районі в якому розташоване ПрАТ«Харківенергозбут » та існування загрози для життя та здоров`я. 22.02.2023 позивачу надійшов лист від ПрАТ«Харківенергозбут» від 13.02.2023 у якому повідомлено, що на заяву позивача про звільнення за власним бажанням від 10.02.2023 його звільнено за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП та направлено копію наказу, трудову книжку та повідомлення про нарахування та виплати. Позивач 10.02.2023 прийшов на роботу о 8:00 год. та приступив до виконання своїх обов`язків. О 08:28 год. було оголошено повітряну тривогу по Харківській області та Красноградському району, яка тривала до 11:56 год.(3 год.27 хв.). З 13:13 год до 14:40 год. також було оголошено повітряну тривогу, яка тривала 1 год. 27 хв. 10.02.2023 повітряна тривога тривала 10 год. 10 хв. через масовані ракетні обстріли всієї території України, тому для збереження свого життя та здоров`я позивач прослідував до найближчого бомбосховища за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за місцем знаходження робочого місця у ПрАТ«Харківенергозбут» укриття відсутнє. 31.03.2022 всіма працівниками ПрАТ«Харківенергозбут» було написано заяви у відповідності до ст.56 КЗпП про встановлення з 01.04.2022 неповного робочого дня (початок о 8:00 год закінчення о 12:00 год) з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. Відповідно позивач повинен був перебувати на роботі з 8:00 год до 12:00 год. Позивач вважає, що наказ про звільнення його за прогул винесено незаконно, оскільки через оголошення повітряної тривоги з 08:28 год. до 12:00 год. він перебував в укритті. За період роботи в ПрАТ«Харківенергозбут» з 01.04.2022 по день звільнення 10.02.2023 позивачу була виплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час, у розмірі 50% посадового окладу.
		В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що після оголошення повітряної тривоги було вимкнуто електроенергію, яка була відсутня до кінця тривоги об 11:56 год. Після обідньої перерви знову була повітряна тривога і знову не було електроенергії. Додав, що працював в м.Красноград зі свого комп`ютера, мав доступ по всій області. Після написання заяви про переведення на неповний робочий день, розмір заробітної плати зменшився. Розмова по телефону з ОСОБА_5 була о 11:00 год., о 14:00 год. телефонував Кравець. О 08:00 год. позивач перебував на роботі та відправляв заяву, а потім почалась тривога та вимкнули світло.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
		Представник відповідача позов не визнала, заперечила щодо задоволення з підстав викладених у відзиві.
		Представник третьої особи також заперечила щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Раніше було надано письмове заперечення.
		Свідок ОСОБА_6 , який є заступником генерального директора «Харківенергозбут», в суді зазначив, що позивач не підпорядковується йому. 10.02.2023 було складено акт, за підписом свідка, часу він не пам`ятає, дзвонила позивачу ОСОБА_5 . Свідок був присутнім при розмові, чи було ввімкнено гучний зв`язок не пам`ятає, особисто свідок з позивачем не говорив. Свідок приїздив з м.Харкова для фіксації відсутності на роботі позивача. У м.Красноград приїхали до обіду, після 09:00 год. Під час повітряної тривоги всі працювали, були на робочих місцях, крім позивача. Електроенергії, на скільки пам`ятає, не було. Потім пішли до місця проживання позивача, до нього не додзвонилися, не достукалися, сусід повідомив, що його немає вдома. Свідок не пам`ятає чи чув про оголошення повітряної тривоги. Що саме запитували у позивача під час телефонної розмови не пам`ятає. Вважає, що в акті все зазначено вірно. З м.Красноград поїхали ще до закінчення робочого дня.
		Свідок ОСОБА_7 в суді пояснила, що є провідним інженером відділу кадрів. З особистою справою позивача вона не знайома, оскільки не вела цей підрозділ. 24.02.2022 наказ був залишитись вдома, чи був наказ, що змінював попередній не пам`ятає. Дзвінок 10.02.2023 був на гучному режимі, позивач відмовився надавати письмове пояснення, дзвінок був з м.Харкова, надавав пояснення усно, але зажадали письмових пояснень. Про дзвінок після закінчення робочого часу свідку не відомо. Свідок вносила запис до трудової книжки позивача 10.02.2023, часу не пам`ятає, орієнтовно в кінці робочого часу. Хто відправляв поштою наказ та документи позивачу не знає. Трудова книжка позивача зараз знаходиться у сейфі підприємства. 
		Свідок ОСОБА_8 - головний фахівець сектору організації інформаційної безпеки, в суді зазначив, що був безпосереднім керівником позивача, давав йому вказівки по роботі. Свідок знаходиться в АДРЕСА_2 . Місце роботи позивача - м.Красноград, можливо маються документи про визначення місця роботи позивача, позивач працював як стаціонарно так і віддалено. Був якийсь наказ від 24.02.2022 про залишення вдома, про переміщення повідомляти . Що відбувалося тоді в м.Красноград не знає. Сам свідок був на робочому місці. Чи були інші накази про повернення до звичного графіку не пам`ятає. 10.02.2023 з Краснограду до свідка звернулися з приводу налаштування принтеру та повідомили, що ОСОБА_1 на місці не було. Чи міг позивач виконувати роботу по якомусь другому РРСЦ, свідку не відомо. Службову записку про відсутність позивача на роботі надав близько 09:00 год. В укритті свідок не перебував. Дзвінок про відсутність ОСОБА_1 на роботі надійшов о 08:02 год. За місцем роботи свідка ( АДРЕСА_2 ) є джерела безперебійного живлення. На дзвінок свідка позивачу близько 11:00 год, він не відповів, ніяким іншим способом не повідомив про місце свого перебування. На дзвінок о 14:40 год. позивач відповів, відмовився надавати письмове пояснення, усної адекватної відповіді також не надав, що перебуває в укритті не пояснював. Вважає, що у позивача було достатньо часу за день, щоб вийти на зв`язок та надати письмове пояснення. Чому сам свідок не з`ясував де знаходиться позивач з самого ранку до 11:00 год., свідок чітко відповісти не зміг.
		В частині клопотання про допит інших заявлених свідків, сторона позивача відмовилася.
		Заслухавши сторони, пояснення свідків, дослідивши письмові докази по справі окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.
		Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.
		За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		01.01.2019 позивач був прийнятий в порядку переведення з АТ «Харківобенерго» до Красноградського центру обслуговування клієнтів ПрАТ«Харківенергозбут» на посаду інженера-електроніка, наказ №18 від 29.12.2018. Згідно запису у трудовій книжці, 01.04.2019 наказом №55 від 29.03.2019 позивач переведений до Красноградського районного розрахунково-сервісного центру на посаду інженера-електроніка. 04.01.2021 позивача переведено до відділу інформаційних технологій на посаду інженера-електроніка, наказ №338к від 31.12.2020. Згідно запису №23 від 10.02.2023, позивача звільнено за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказ ПрАТ«Харківенергозбут» №25ос від 10.02.2023 (а.с.34-41).
		З копії наданого до Наказу №25ос від 10.02.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » вбачається, що для ОСОБА_10 робочий день 10.02.2023 визнано днем прогулу без поважних причин, звільнено його за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, визначено провести розрахунок при звільненні (а.с.50).
		Позивач неодноразово звертався з заявами про звільнення його за власним бажанням. Так, 01.02.2023 позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1  було направлено заяву про звільнення з 01.02.2023 за власним бажанням (а.с.42-43). 03.02.2023 позивачем було направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4  заяву про звільнення 03.02.2023 за власним бажанням (а.с.44, 46, 47). 06.02.2023 після отримання листа на електронну пошту від ОСОБА_4 (відповідь на заяву 03.02.2023), позивачем відправлено уточнено заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку із зміною місця проживання та ведення бойових дій у районі в якому розташоване ПрАТ«Харківенергозбут » та існування загрози для життя та здоров`я (а.с.45,48). Відповіді не було отримано.10.02.2023 позивачем направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4  заяву про звільнення з 10.02.2023 за власним бажанням у зв`язку із зміною місця проживання та ведення бойових дій у районі в якому розташоване ПрАТ«Харківенергозбут » та існування загрози для життя та здоров`я (а.с.55). 
		22.02.2023 позивачу надійшов лист від ПрАТ«Харківенергозбут» від 13.02.2023 у якому повідомлено, що на заяву позивача про звільнення за власним бажанням від 10.02.2023 його звільнено за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП та направлено копію наказу, трудову книжку та повідомлення про нарахування та виплати (а.с.24).
		Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Важливо, що трудовим законодавством передбачено розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку прогулу саме «без поважних причин».
		У постанові ВС від 09.11.2021 р. у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».
		Як бачимо, саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IXвід 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан.
		Мінекономіки, на офіційному сайті, зі свого боку висловило фактично заборонну позицію щодо звільнення за прогул, зазначивши, що відсутність працівника на роботі у зв`язку з бойовими діями не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини, тому до з`ясування причин відсутності працівника та отримання від нього письмових пояснень доцільно обліковувати його як працівника, відсутнього з нез`ясованих або з інших причин.
		Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Визначаючи справедливий баланс між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд, слід зазначити про пріоритет природного права особи на життя та безпечне довкілля, яке визнається усіма цивілізованими народами і націями та є загальним спадком європейської правової традиції, позитивний обов`язок щодо забезпечення якого на території України покладено на Державу Україна. Так, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1 Конституції України).
		10.02.2023 відбувся масований ракетний обстріл України, було завдано ударів по енергетичній інфраструктурі (а.с.57-59). Цього дня загальна тривалість повітряної тривоги склала 10 год. 10 хв. У межах робочого часу позивача повітряну тривогу було оголошено у період з 08:28 год. до 11:56 год. (3 год.27 хв.); з 13:13 год. до 14:40 год. (1 год. 27 хв.)(а.с.60).
		Після оголошення повітряної тривоги позивач пішов до укриття, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке мається у списку споруд, що призначені для укриття і тимчасового захисту людей та майна від небезпеки, викладеному на офіційному сайті міської ради (а.с.61).
		10.02.2023 було складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 з 08:00 год. до 12:00 год. без поважних причин (а.с.104), а також акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 з 12:45 год. до 15:45 год. до кінця робочого дня (а.с.107).
		Також було складено Акт виходу за адресою проживання ОСОБА_1 (а.с.105).
		ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення, про що також було складено відповідний акт (а.с.106, 112).
		Про відсутність позивача на робочому місці та телефонні дзвінки для з`ясування причин відсутності складено службові записки на ім`я в.о.генерального директора ПрАТ «Харківенергозбут» (а.с.108,109,110,111).
		У відповідь на заяву позивача про звільнення за власним бажанням від 03.02.2023, йому було направлено листи з роз`ясненнями причин, щодо неможливості такого звільнення (а.с.144,150).
		Згідно графіку роботи персоналу ПрАТ «Харківенергозбут» на 23 рік (а.с.210), 10.02.2023 визначено 7-годинний робочий день. Початок роботи о 8:00 год., обідня перерва з 12:00 год. до 12:45 год., закінчення роботи о 17:00 год., у п`ятницю о 15:45 год. 10.02.2023 (день звільнення позивача є п`ятницею).
		Відповідно до Наказу підприємства від 01.04.2022 №55ос (а.с.6 т.2) працівникам ПрАТ«Харківенергозбут» (згідно доданого списку а.с.7-10 т.2) у відповідності до ст.56 КЗпП запроваджено неповний робочий час дня, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. У списку, що є додатком до Наказу, відсутній працівник ОСОБА_1 
		11.02.2023 на адресу позивача до відділення Нової Пошти надійшла посилка з зазначеними вкладеннями: копія наказу про звільнення, трудова книжка та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (а.с.63-65).
		Згідно вищевикладеного, проводячи розрахунок, судом встановлено, що поза межами оголошеної повітряної тривоги, ОСОБА_1 був відсутній на роботі до обідньої перерви - 32 хвилини, а після обідньої перерви - 1 годину 33 хвилини. Загальний час його відсутності становить 02 години 05 хвилини. Належних та допустимих доказів поважності причин своєї відсутності у вказаний час, позивачем не надано.
		У інші періоди робочого часу, було оголошено повітряну тривогу через масований ракетний обстріл України, тому  ОСОБА_1 , для збереження свого життя та здоров`я, перебував в укритті.
		Отже, невихід на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин не може мати наслідком звільнення за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за підставою «прогул», тому що це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.
		Тому, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову відносно визнання незаконним наказу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» №25ос від 10 лютого 2023 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » в частині: 1. Визнання для ОСОБА_1 - інженера-електроніка відділу інформаційних технологій, робочий день 10 лютого 2023 року днем прогулу без поважних причин; 2. Звільнення ОСОБА_1 - інженера-електроніка відділу інформаційних технологій, 10 лютого 2023 року за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
		Як наслідок задоволення вищезазначеної вимоги, враховуючи бажання позивача звільнитися за власним бажанням та неодноразове звернення з цієї підстави з заявами до керівництва, суд приходить до висновку про доцільність зміни формулювання та підстави звільнення в наказі №25ос від 10 лютого 2023 року, виклавши наступним чином: «Звільнити ОСОБА_1 - інженера-електроніка відділу інформаційних технологій 10 лютого 2022 року за власним бажанням згідно частини 1 статті 38 КЗпП України», про що внести відповідний запис до трудової книжки.
		Щодо вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити наступне.
		Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок №100).
		Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.
		Позивачу на день звільнення проведено нарахування та виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, що підтверджено наданою копією повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні за лютий 2023 (вих.»01-09/27 від 10.02.2023) (а.с.188).
		При задоволенні попередньої позовної вимоги суд прийшов до висновку про необхідність зміни формулювання та підстави звільнення в наказі №25ос від 10 лютого 2023 року (за власним бажанням згідно частини 1 статті 38 КЗпП України), дата звільнення лишається попередньою - 10.02.2023.
		Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що при звільненні позивача, станом на 10.02.2023 йому проведено нарахування та виплату належних сум від підприємства, належних та допустимих доказів, які б суперечили зазначеному, не надано, тому суд приходить до висновку про доцільність відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
		Як висновок, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково (50%).
		У порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 1342,00 грн.
		На підставі наведеного та керуючись ст.40 КЗпП України, ст.ст.81, 89, 141,259,263-265 ЦПК України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати незаконним наказ Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» №25ос від 10 лютого 2023 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » в частині: 1. Визнання для ОСОБА_1 - інженера-електроніка відділу інформаційних технологій, робочий день 10 лютого 2023 року днем прогулу без поважних причин; 2. Звільнення ОСОБА_1 - інженера-електроніка відділу інформаційних технологій, 10 лютого 2023 року за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
		Змінити формулювання та підставу звільнення в наказі №25ос від 10 лютого 2023 року, виклавши їх наступним чином: «Звільнити ОСОБА_1 - інженера-електроніка відділу інформаційних технологій 10 лютого 2022 року за власним бажанням згідно частини 1 статті 38 КЗпП України».
		Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 : «Запис за №23 Звільнений за прогул п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу ПрАТ «Харківенергозбут №25ос від 10.02.2023 року, недійсний», «Звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України».
		Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (розташованого за адресою: вул. Плеханівська, 126, м. Харків, код ЄДРПОУ 42206328) на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення суду складено 25.08.2023.        
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...