Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/4141/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2023. Зареєстровано: 31.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2023.

Номер судового провадження: 2-3362/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 337/4141/20-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
		суддя Матійчук Г.О.
		секретар судового засідання Чепляка А. С.
		справа №337/4141/20
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2020 року позивач звернулась до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення та дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») по відмові в продажу пільгового документу 20.12.2019 року ОСОБА_1 на вокзалі Київ-Пасажирський; стягнути із АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 501, 12 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.
		В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 13.09.2016 року, та користується пільгами, встановленими законодавством для інвалідів.
		Так, 20.12.2019 року ОСОБА_1 на залізничному вокзалі станції Київ-Пасажирський в касі придбала проїзний документ на поїзд Київ-Одеса зі ст. Київ-Пасажирський до ст. Одеса-Головна на купейне місце за пільговою ціною. Відправлення цього поїзду мало відбутися о 01:20 год. 
		Вказує, що оскільки інших вільних квитків на поїзди з часом відправлення раніше, не було, тому вона вирішила чекати відправлення, перебуваючи на вокзалі. На інформаційному табло вокзалу з`явилася інформація про інший поїзд №105, який прямував у потрібному позивачу напрямку - до Одеси, однак із часом відправлення значно раніше - о 21:15 год.
		Підійшовши до каси продажу квитків, позивач запитала касира про наявність вільних місць у поїзді №105, після отримання позитивної відповіді попросила поміняти наявний у неї пільговий квиток на такий же самий пільговий квиток на поїзд №105. Однак, позивачу було відмовлено та проінформовано, що за процедурою вона має здати свій квиток та придбати новий на поїзд №105.
		Зазначає, що свій пільговий квиток в цей же час 20.12.2019 року позивач повернула через іншу касу, за що їй було повернуто лише  32, 80 грн, але після того як придбала новий квиток за повною ціною.
		Вважає, що такі дії працівників АТ «Укрзалізниця» є незаконними, та такими, що порушують її права та законні інтереси як інваліда 2-ої групи, 20.12.2019 року при придбанні проїзного документу була позивач позбавлена гарантованого державою права на 50 % знижку працівником АТ «Укрзалізниця», у зв?язку з тим, що співробітником відповідача було порушено її право як споживача, а також здійснено дискримінацію за ознакою інвалідності.
		Також вважає, що такими діями та рішеннями працівників відповідача нею було понесено збитки матеріального характеру в сумі 322, 41 грн - 50% від вартості проїзного документу повної та 178, 71 грн - від повернення квитка, а також моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Бредун Д. С. (а.с. 14).
		Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 16).
		24.11.2020 року від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій просить закрити провадження у справі з підстав пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності, оскільки ст. 136 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог в усіх випадках - з дня настання подій, що стали підставою для подання позову (а.с. 21-26).
		Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2021 року вказана справу направлено за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 36).
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а.с. 40).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 41).
		Вказану ухвалу було направлено на адреси сторін.
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
		Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
		За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
		Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 13.09.2016 року, та користується пільгами, встановленими законодавством для інвалідів (а.с. 9).
		20.12.2019 року ОСОБА_1 на залізничному вокзалі станції Київ-Пасажирський в касі придбала проїзний документ на поїзд Київ-Одеса зі ст. Київ-Пасажирський до ст. Одеса-Головна на купейне місце за пільговою ціною, відправлення поїзда о 01:20 год. 
		20.12.2019 року ОСОБА_1 повернула проїзний документ на поїзд Київ-Одеса зі ст. Київ-Пасажирський до ст. Одеса-Головна, відповідно до допоміжного документа поверненню підлягає 32, 80 грн, утримано 178, 71 грн (а.с. 11).
		20.12.2019 року ОСОБА_1 на залізничному вокзалі станції Київ-Пасажирський в касі придбала проїзний документ на поїзд 105К КИЇВ ПАС-ОДЕСА ГОЛ., відправлення поїзда о 21:21 год., повний, ціна 644, 81 грн (а.с. 12).
		Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Як визначено у ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Пунктом 2.34 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв?язку України від 27.12.2006 року №1196 (далі - Правила) передбачено, що оформлення проїзних документів, у тому числі електронних, здійснюється з використанням терміналів автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями, електронних каналів обслуговування, у тому числі кіосків, і за ручною технологією за 45 діб до відправлення поїзда. Продаж проїзних документів на окремі поїзди може здійснюватися за 90 діб. Інформація про строки продажу, у тому числі менші за 45 діб, доводиться до відома пасажирів. Продаж проїзних документів на регіональні поїзди, які обслуговуються моторвагонним рухомим складом, здійснюється за 10 діб до відправлення поїзда.
		Продаж проїзних документів (у тому числі електронних) здійснюється квитковими касами, а також через електронні канали обслуговування.
		Проїзний документ пільговий - проїзний документ, оформлений для особи, що має право на пільги з оплати вартості проїзду на підставі законодавства, та оформлений з відповідною знижкою вартості проїзду чи безплатно (безкоштовно) (п.1.7 Правил).
		Відповідно до ст. 911 ЦК України пасажир має право відмовитись від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами).
		Пунктами 19.1, 19.6 Правил передбачено повернення платежів за невикористані проїзні документи провадиться у будь-якому пункті продажу проїзних документів залізниць України з пред`явленням у касу повернення платежів проїзного документа та документа, що посвідчує особу (паспорта, військового квитка, студентського квитка, посвідчення водія, службового посвідчення).
		Повернення проїзних документів до відправлення поїзда може здійснюватись як особисто, так й іншими особами.
		Повернення проїзного документа однієї особи після відправлення поїзда здійснюється на підставі документа, що посвідчує особу, прізвище та ім`я якої зазначено в проїзному документі.
		Відповідно до п. 19.11 Правил якщо пасажир відмовився від поїздки з особистих причин у термін:
		а) не менше ніж за 24 години до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і плацкарти;
		б) від 24 до 6 годин до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і 50 відсотків вартості плацкарти;
		в) менше ніж за 6 годин до відправлення поїзда, але не більше 1 години після його відправлення, то йому виплачується тільки вартість квитка, а вартість плацкарти не виплачується.
		Пунктом 6.14. Правил визначено, що вартість невикористаного безплатного проїзного документа не повертається. Повернення платежів за зданий пільговий проїзний документ провадиться на загальних підставах.
		Так, спірні правовідносини у справи, щодо можливого порушення прав позивача як спроживача послуг стосуються придбання та повернення проїзних документів, які відбулись 20.12.2019 року.
		Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
		Згідно із абз. 3 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
		Статтею 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін.
		Отже, ст. 136 Статуту залізниць України є спеціальної нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог в усіх випадках - з дня настання події, що стали підставою для подання позову.
		Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`зку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 року по справі №6-2469цс16.
		При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
		Так, на виконання вказаної норми відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у справі (а.с. 21-22).
		Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 3 ст. 12 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
		Так, позивач зазначає, що її права були порушені відповідачем 20.12.2019 року, про що вона була обізнана 20.12.2019 року, вказане підтверджується матеріалами справи.
		Таким чином, строк позовної давності за вказаними вимогами щодо вказаних обставин справи сплинув 21 червня 2020 року, а з позовом позивач звернулась лише у вересні 2020 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.
		Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
		До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.
		Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.
		Разом з цим, позивачем не наведено жодної обставини та не надано належних доказів про наявність поважних причин пропуску, визначеного ст. 258 Цивільного кодексу України ст. 136 Статуту залізниць України, шестимісячного строку позовної давності.
		Отже, враховуючи викладене позивач не була позбавлена можливості після 20.12.2019 року та до спливу, передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України ст. 136 Статуту залізниць України, шестимісячного строку позовної давності звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
		Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про намагання позивача вчинити дії спрямовані на захист своїх порушених прав.
		З урахуванням наведеного, оскільки позивачем заявлено вимоги з пропуском позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, то у задоволенні заявлених позивачем вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Судовий збір компенсується за рахунок держави.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 256, 257, 258, 261, 908, 910, 911 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв?язку України від 27.12.2006 року №1196, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815.
		 
		 
		Суддя                                                                      Г.О. Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...