Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2199/20 (905/564/23) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2023. Зареєстровано: 01.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Результат оскарження 18.12.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		30.08.2023 Справа №905/2199/20 (905/564/23) 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі помічника (за дорученням) Лабуня С.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали 
		позовної заяви: Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, м.Краматорськ, Донецька область
		до відповідача: ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), Франкфурт-на-Майні, Німеччина
		про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Компанії СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ (SOCIETE GENERALE) 
		 
		Представники сторін:
		від позивача (в режимі відеоконференції): розпорядник майна  арбітражний керуючий Глеваський В.В.
		від відповідача: не з`явився
		від третьої особи: не з`явився
		 
		Суть справи:
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Господарського суду Донецької області на стадії процедури розпорядження майном боржника знаходиться справа №905/2199/20 про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, повноваження розпорядника майна боржника у справі виконує арбітражний керуючий Глеваський В.В.
		Через систему Електронний суд до суду, в межах справи №905/2199/20 про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, надійшла позовна заява Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, за підписом розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського В.В., до відповідача ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007.
		У позовній заяві заявник просить суд визнати недійсним з моменту укладання договір поруки від 27.11.2007, укладений між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", які виступають як солідарні поручителі на користь SOCIETE GENERALE (правонаступником якого є ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ)), який виступає агентом фінансових сторін, в частині, яка стосується Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".
		В обгрунтування позовних вимог заявник зазначає про те, що договір поруки від 27.11.2007 в частині, яка стосується його укладання Корпорацією Індустріальна Спілка Донбасу та набуття Корпорацією за цим договором обов`язків поручителя перед ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) (правонаступником ING BANК N.V. "ІНГ Банк Н.В.") за виконання кредитного договору від 27.11.2007, є недійсним, оскільки не є укладеним з боку Корпорації повноважною особою.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи позовній заяві присвоєний єдиний унікальний номер судової справи №905/2199/20(905/564/23).
		Позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.06.2023. 
		13.06.2023 та 14.06.2023 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву та клопотання про залучення Компанії СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ (SOCIETE GENERALE) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		27.06.2023 через систему "Електронний суд" до суду від розпорядника майна надійшли письмові пояснення з документами для приєднання до матеріалів справи.
		Ухвалою від 28.06.2023 залучено Компанію СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ (SOCIETE GENERALE) до участі у справі №905/2199/20(905/564/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; підготовче засідання відкладено на 02.08.2023.
		04.07.2023 та 06.07.2023 через систему "Електронний суд" до суду від розпорядника майна надійшли: відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів.
		20.07.2023 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників.
		Ухвалою від 02.08.2023 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 30.08.2023. 
		Від учасників справи не надійшло заяв, клопотань про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 30.08.2023.
		Копії процесуальних документів (ухвал суду) були надіслані сторонам на їх поштові адреси та адреси електронної пошти, а також ухвали розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України у розділі "Новини" розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі. Також про розгляд позовної заяви відповідача було повідомлено телефонограмою, яка прийнята його представником.
		З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, належне повідомлення сторін про розгляд справи, враховуючи, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутністю представника відповідача.
		Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Присутній у судовому засіданні 30.08.2023 в режимі відеоконференції розпорядник майна  арбітражний керуючий Глеваський В.В. підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволені у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві з урахуванням усних пояснень наданих в судових засіданнях під час розгляду справи. 
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надано їм правову оцінку.
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд
		 
		встановив:
		 
		Відповідач ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) є кредитором боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» у справі про банкрутство №905/2199/20, вимоги якого визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2023, як такі, що обґрунтовані наявністю заборгованості Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» перед ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), яка виникла на підставі договору поруки від 27.11.2007, укладеного між солідарними поручителями - Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» та Компанією «SOCIETEGENERALE» (бенефіціар), як агентом фінансових сторін, де боржник виступав солідарним поручителем за зобов`язаннями Компанії Landmond Limited, передбаченими кредитним договором від 27.11.2007.
		Відповідно до пункту 2.1. договору поруки з метою спонукання Бенефіціара продовжувати надавати кредит згідно з кредитним договором Hermes на суму 33 520 250 Євро, укладеним між, окрім інших, Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», як Материнською Компанією, та Бенефіціаром, як Агентом Фінансових Сторін (як визначено у цьому договорі) («Кредитний договір Hermes»), компанією Landmond Limited, яка виступає як позичальник («Основний Боржник»), кожен поручитель безвідклично та безумовно:
		2.1.1. забезпечує Бенефіціару виконання всіх без виключень зобов`язань, які може мати Основний Боржник на цей час чи матиме в подальшому перед Бенефіціаром (самостійно чи разом з однією чи більше особами, як основний боржник чи як поручитель, чи як особа в будь-якому іншому статусі) та обіцяє сплачувати Бенефіціару час від часу на його вимогу несплачений залишок будь-якої суми (основного боргу, відсотків чи інше), яка на цей час чи в подальшому підлягає сплаті Основним Боржником на користь Бенефіціара у зв`язку з будь-яким таким зобов`язанням; та 
		2.1.2. погоджується з тим, що, в якості першочергового зобов`язання, відшкодовуватиме Бенефіціару, час від часу на його вимогу, будь-які збитки, які виникнуть у Бенефіціара внаслідок будь-якого такого зобов`язання, яке є чи стане недійсним, оспорюваним, таким, що не підлягає виконанню, чи таким, що не діє, стосовно Основного Боржника з будь-якої причин, яка відома чи невідома Бенефіціару, при цьому сума таких збитків є сумою, яку Бенефіціар іншим чином матиме право отримати від Основаного Боржника.
		Згідно з пунктом 2.2. договору поруки, забезпечення та зобов`язання стосовно відшкодування збитків, зазначені в пункті 2.1., стосуються всіх зобов`язань Основного Боржника перед Бенефіціаром, які передбачені кредитним договором Hermes («Зобов`язання»).
		Зобов`язання кожного Поручителя, які включені до цього Договору, є додатковими та незалежними від будь-якого іншого забезпечення, яке Бенефіціар маже мати в будь-який час стосовно будь-яких зобов`язань (пункт 3.1. договору поруки).
		За умовами пункту 5.1. договору поруки кожен поручитель має виконати свої зобов`язання згідно з цим договором на першу письмову вимогу Бенефіціара («Вимога Здійснення Виплати»). 
		Відповідно до пункту 7.1. договору поруки зобов`язання кожного Поручителя, зазначені в цьому договорі, є триваючими зобов`язаннями, не зважаючи на будь-який взаємозалік чи взагалі будь-які інші обставини, і не можуть вважатися виконаними внаслідок здійснення будь-якого проміжного платежу, чи виконання всіх або будь-якого зобов`язання Основного Боржника у зв`язку із будь-яким зобов`язанням, і залишатимуться дійсними та чинними до здійснення остаточної сплати в повному обсязі всіх сум, які Основний Боржник повинен буде сплатити у зв`язку із зобов`язаннями, та виконання в повній мірі дійсних і таких, що виникають з настанням певних умов, зобов`язань Основного Боржника у зв`язку із зобов`язаннями.
		Згідно з пунктом 11.1. договору поруки зобов`язання кожного Поручителя згідно з цим договором є солідарним, і кожен правочин і зобов`язання, зазначені в цьому договорі, мають тлумачитись відповідно.
		В розділі «підпис» договір містить підпис в графі «директор» та скріплений печаткою Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».
		 
		У позовній заяві розпорядник майна зазначає про те, що дослідження змісту договору поруки дає підстави вважати, що особа, яка його підписала, не мала повноважень на його підписання, а відтак, оскільки мав місце дефект волевиявлення під час укладання договору з боку Корпорації, є підстави для визнання такого договору недійсним в частині, що стосується Корпорації.
		За твердженнями розпорядника майна договір поруки від імені боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» підписано невідомою особою. Так, в розділі «підписи» вказано, що договір підписано директором. Натомість ні прізвища, ні ім`я чи по-батькові підписанта не зазначено. 
		Станом на момент укладання спірного договору поруки від 27.11.2007, повноваження органів управління Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» було визначено Установчим договором в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 27.06.2006.
		Відповідно до розділу 8 Установчого договору органами управління Корпорації є: загальні збори, рада директорів та генеральний директор. 
		Відповідно до розділу 10 Установчого договору боржника, рада директорів діє як колегіальний орган шляхом прийняття відповідних рішень простою чи кваліфікованою більшістю. Рішення рада директорів приймає шляхом складання протоколу, що підписується всіма учасниками.
		Відповідно до пункту 10.7.8 та пункту 11.5. Установчого договору, рада директорів повинна надати попередню згоду генеральному директору на видачу боржником будь-яких поручительств та/або гарантій. При цьому, генеральний директор може вчиняти відповідні дії виключно після отримання такого дозволу в порядку, передбаченому Установчим договором та внутрішніми документами Корпорації.
		Розпорядник майна зазначає, що за змістом пунктів 10.8. та 11.5 Установчого договору згода на вчинення дій передбачених пунктом 10.7.8. надається виключно генеральному директору. Жодних інших директорів, яким могла б бути надана вказана згода в Установчому договорі не вказано.
		На думку розпорядника майна підписант договору поруки від 27.11.2007 не тільки повинен був мати повноваження на представництво Корпорації у відносинах з іншими особами, але й для укладання вказаних договорів мав попередньо отримати згоду ради директорів та загальних зборів відповідно на його підписання.
		Поряд із цим, розпорядник майна звертає увагу на те, що кредитором не надано документів, які б підтверджували надання радою директорів чи загальними зборами попередньої згоди на підписання зазначених договорів поруки. Наразі про наявність таких документів розпоряднику майна також не відомо. Крім того, оскільки з договору поруки неможливо визначити особу, яка підписала такий договір, але ця особа не визначена як генеральний директор, що свідчить про можливість підписання договору іншим директором (виконавчим, фінансовим тощо), виникає питання щодо наявності у підписанта відповідних повноважень на укладання та підписання договору поруки від 27.11.2007.
		Неможливість встановлення особи підписанта обумовлює неможливість визначення його повноважень на вчинення таких дій, а відсутність вказівки посади тієї єдиної особи, яка відповідно до Установчого договору мала право за попередньою згодою ради директорів та загальних зборів підписувати такі договори, свідчить про те, що особа, яка підписала відповідні договори взагалі не мала повноважень на їх підписання. Відсутність повноважень на підписання договору обумовлює неможливість розповсюдження його положень на боржника.
		Таким чином, договір поруки від 27.11.2007 в частині, яка стосується його укладання Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» та набуття Корпорацією за цим договором обов`язків поручителя перед ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) (правонаступником NG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) за виконання кредитного договору від 27.11.2007, є недійсним оскільки не є укладеним з боку Корпорації повноважною особою.
		Вказуючи на порушення прав позивача Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» внаслідок укладання договору поруки, який на думку розпорядника майна підлягає визнанню недійсним, розпорядник майна посилається на обставини того, що умови договору поруки від 27.11.2007 передбачають виникнення у Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» грошових зобов`язань перед ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) у випадку невиконання Лендмонт Лімітед (LANDMONT LIMITED) своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків за ним. 
		Недодержання в момент вчинення договору поруки з боку позивача вимог, що встановлені частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України, призвело до порушення прав позивача.
		Разом з цим, розпорядник майна зазначає про те, що як вбачається із пункту 17 договору поруки, він регулюється правом Англії. Однак процес укладання угоди та процес її виконання є різними за своєю суттю процесами, спрямованими на різний результат. Так, на відміну від виконання, у процесі укладання договору сторони ще не вступили у договірні правовідносини, а відтак кожна зі сторін під час укладання договору (до моменту його підписання всіма сторонами) керується законодавством своєї країни (з моменту дотримання вимог щодо форми та змісту), що передбачає також обачливість у вчиненні дій щодо перевірки контрагента на предмет його право- та дієздатності, платоспроможності тощо. Після підписання (укладання) договору сторони керуються його положеннями та матеріальним правом країни, яку вони визначили у договорі.
		Враховуючи, що позивач не оспорює факти та обставини, пов`язані із виконанням договору поруки, а оспорює її дійсність, тобто відповідність вимогам чинного законодавства на момент його підписання (до початку її виконання, а отже і розповсюдження її положень на діяльність суб`єкта), оцінка на предмет відповідності вимогам закону має відбуватися за правом тієї держави, в якій зареєстрований суб`єкт господарювання, що її підписує.
		На переконання розпорядника майна, оскільки позивач Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», є резидентом України, недійсність кредитної угоди може та повинна визначатися за правом України.
		В обгрунтування та на підтвердження позовних вимог позивач до позовної заяви надав: - копію заяви (повідомлення) про визнання грошових вимог ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), - копію договору поруки від 27.11.2007, - копію установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції 2006 року.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив доводи позивача, просить відмовити у задоволенні позову зазначаючи про те, що оспорюваний договір підписано Мкртчаном О., який на час підписання оспорюваного договору був керівником Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», що спростовує доводи позивача відносно того, що договір підписано невідомою особою; наявність відтиску печатки Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на оспорюваному договорі є свідченням її волевиявлення на укладання договору; позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, про які зазначається у позові, що свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про відсутність повноважень на підписання договору; NG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) був наданий Корпорацією окремий Сертифікат щодо формальностей від 27.11.2007, який підтверджує наявність повноважень на право підписання оспорювання договору керівником Корпорації; Договір про Мораторій і Відмову від Прав є свідченням наступного схвалення Корпорацією оспорюваного правочину, що в свою чергу, підтверджує відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.
		Водночас відповідач вказав про неналежний спосіб захисту та пропуск строку позовної давності, про що подано відповідну заяву.
		У відповіді на відзив розпорядник майна заперечив проти доводів відповідача, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві з урахуванням наданих заперечень.
		 
		Надаючи правову оцінку вище встановленим обставинам суд виходить з наступного:
		Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги про визнання недійсним з моменту укладання договору поруки від 27.11.2007, що укладений між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", які виступають як солідарні поручителі на користь ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), який виступає як Бенефіціар, в частині, яка стосується Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".
		Підставами для визнання недійсним оспорюваного договору позивач зазначає: не дотримання порядку його укладення, а саме, підписання не уповноваженою особою Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".
		Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
		Частинами першою, другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.
		Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
		Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
		Стаття 215 Цивільного Кодексу підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Разом з цим статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК).
		Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
		Частиною третьою статті 92 ЦК визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Стаття 241 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Зокрема, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
		Так, згідно із частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 14 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
		Згідно з частинами 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з частиною 2, 3 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. 
		Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Отже, докази мають відповідати засадам належності (ст.76 ГПК України), допустимості (ст.77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст.79 ГПК України).
		Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
		Як зазначалось вище, позивач стверджує, що має сумніви стосовно того, чи дійсно керівник позивача, а не інша неуповноважена особа, підписала договір поруки, наполягає на тому, що договір не є укладений уповноваженою особою Корпорації.
		Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивач надав: - копію заяви (повідомлення) про визнання грошових вимог ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) , - копію договору поруки від 27.11.2007, - копію установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції 2006 року.
		Зазначені документи є письмовими доказами в розумінні статті 91 ГПК України.
		Згідно пояснень позивача наданих під час розгляду справи, оригінал установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Корпорації, оформленим протоколом від 27.12.2006 у позивача відсутній, наявна лише електронна копія вказаного установчого договору, яка не містить жодного електронного підпису.
		Отже, вказаний доказ на який посилається позивач є фактично копією установчого договору, яка отримана розпорядником майна від осіб які не наділені Законом повноваженнями на офіційне надання відповідних документів. 
		Суд зазначає, що у разі відсутності оригіналу вказаного документа у позивача (Корпорації) та за наявності відомостей про те, у якої саме особи перебуває такий доказ, позивач не був позбавлений права та можливості звернутися до такої особи з вимогою про отримання відповідного доказу. 
		В той же час ненадання позивачем відомостей про те, у якої особи перебувають оригінали документів, зокрема, Установчий договір, а також неподання відповідного клопотання унеможливлює витребування судом оригіналів документів у інших осіб в порядку частини 6 статті 91 ГПК, в тому числі за власною ініціативою.
		Відповідно до абз.2 частини 6 статті 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Таким чином, надана копія установчого документу в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Корпорації, оформленим протоколом від 27.12.2006, не є належним, достатнім та допустимим доказом тих обставин, на які посилається позивач у позові.
		Будь-яких інших документів в якості доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин на дату його укладання вчинено не уповноваженою Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» особою, без необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивачем ані разом із позовною заявою, ані під час розгляду справи до суду не надано. Відповідних обставин судом під час розгляду даного спору не встановлено.
		Також, щодо сумнівів позивача стосовно того, чи дійсно керівник позивача, а не інша не уповноважена особа, підписала договір поруки, суд звертає увагу на те, що договір поруки укладений 27.11.2007, у матеріалах справи відсутні докази звернення керівника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» після дати укладання спірного договору до правоохоронних органів про те, що він не підписував спірний договорів або інший документ, який свідчить про вірогідність підробки підпису у спірній угоді, що в свою чергу, могло стати підставою для проведення відповідних слідчих дій правоохоронними органами. Відсутні також і докази наявності зареєстрованого кримінального провадження за фактом підробки підпису керівника у спірному договорі. 
		Разом з цим судом встановлено, що договір скріплений печаткою Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» та враховано, що саме Корпорація несе повну відповідальність за законність використання своєї печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, бухгалтерських та інших документах. Доказів втрати чи викрадення печатки станом на дату укладання договору поруки, матеріали справи не містять. 
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» зверталась до сторін договору поруки від 27.11.2007 з відповідними листами-повідомленнями про те, що вказаний договір не підписувався керівником Корпорації, або підписувався представником Корпорації який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання цього договору. При цьому, з матеріалів справи про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» вбачається здійснення дій Корпорацією щодо виконання умов договору поруки, листування щодо способу виконання умов кредитного договору, укладання договору про Мораторій і Відмову від Прав, і такі дії свідчать про обізнаність Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про наявність укладеного 27.11.2007 договору поруки та вчинення дій на його виконання, а також відсутність сумнівів щодо його дійсності з підстав зазначених у даному позові. 
		Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними твердження позивача про те, що особа, яка підписала договір поруки від 27.11.2007 не мала повноважень на його підписання, а самі по собі припущення позивача не можуть бути підставою для визнання недійсним договору поруки.
		Таким чином, з огляду на висновок суду про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності обставин недійсності договору поруку, про які зазначає позивач, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
		Приписами частини 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. 
		Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог, то строк позовної давності, заявлений відповідачем, суд не застосовує.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача.
		Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 2, 3, 12, 73-79, 86, 91, 129, 178, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу до відповідача ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007, відмовити повністю.
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду. 
		Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2023.
		 
		 
		 
		Суддя М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...