Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/9112/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 31.08.2023. Зареєстровано: 01.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2023.

Номер судового провадження: П/320/9112/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		31 серпня 2023 року № 320/9112/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
		в с т а н о в и в:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулось до суду з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання в даній адміністративній справі.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
		Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував. На обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що ним під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає.
		У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
		Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позицію, викладену позивачем у позовній заяві.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: бульв. Кольцова, 17В, м. Київ, 03194, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване як юридична особа 15.08.2006, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Як слідує з матеріалів справи, між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі  продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 01.12.2015 укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі  договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
		Відповідно до п. п. 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено договором.
		Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.
		Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
		Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
		Продавець та позивач 23.11.2018 уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема, продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали п. 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.
		Продавець та позивач 03.12.2021 уклали додаткову угоду №4 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2024, а також внесли зміни до адреси місцезнаходження позивача.
		Продавець та позивач 10.01.2023 уклали додаток №VT417 до договору (далі  додаток), відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки, а саме: тканина пофарбована (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 54075400 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі  УКТ ЗЕД), в кількості 25082 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг (далі  товар).
		Загальна вартість товару згідно з п. п. 1-3 додатку та інвойсом №CFT-110123 від 11.01.2023 (далі  інвойс) склала 69727,96 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Changxing Fengjun Textile Co., Ltd.
		Продавець 11.01.2023 на виконання п. 2 додатку виставив позивачу до сплати комерційний інвойс №CFT-110123 на загальну суму 69727,96 доларів США.
		Позивачем 07.03.2023 до відповідача подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380603057U7, відповідно до граф 20, 22, та 42 якої позивачем до митного оформлення заявлено товар, загальна сума митної вартості якого складала 69727,96 доларів США, що була визначена шляхом застосування основного методу (за ціною договору (контракту)). Поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна.
		На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 11.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №CFT-110123 від 11.01.2023; коносамент №NB2301001 від 13.01.2023; автотранспортна накладна №3237 від 02.03.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (ДЗІ) №113/26 від 17.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №VT0112-15 від 01.12.2015; додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 23.11.2018, №3 від 13.05.2021 та №4 від 03.12.2021, а також додаток №VT417 від 10.01.2023 до нього; технічні умови продавця б/н від 11.01.2023.
		Розглянувши подані позивачем документи разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603057U7 від 07.03.2023, відповідач дійшов висновку, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, і документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
		Зокрема, митним органом виявлено наступні розбіжності:
		- в інвойсі №CFT-110123 від 11.01.2023, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що, в свою чергу, впливає на ціну товару;
		- п. 5.2 договору передбачено, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати позивачу наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат походження товару. Копію експортної митної декларації продавця та сертифікат походження до митного оформлення не надано;
		- в інвойсі №CFT-110123 від 11.01.2023 зазначено коносамент № NB2301001, який був виставлений тільки 13.01.2023, тобто на 2 днів пізніше після дати складання інвойса. Наданий до митного оформлення коносамент №NB2301001 від 13.01.2023 не містить відміток митного органу. Наявна в коносаменті інформація свідчить про те, що витрати та ризики сплачуються за рахунок вантажоодержувача, тобто за рахунок позивача, отже, щонайменше витрати в порту Румунії (Констанці) та витрати на автодоставку до Києва не включені до ціни товару. У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо витрат на навантаження, зберігання, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також відсутні відомості щодо страхування товарів, передбачені п. п. 6 та 7 ч. 10 ст. 58 МК України. Також, відповідно до графи «Перевізник» CMR №3237 від 02.03.2023 за маршрутом Румунія (Констанца)  Київ, Україна перевізником виступає ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто перевезення товару здійснювалося резидентом України, що ставить під сумнів, що витрати по транспортуванню здійснюватися продавцем на умовах поставки CРТ м. Київ, Україна;
		- п. 4.1 договору передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а п. 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі №CFT-110123 від 11.01.2023 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.
		Посилаючись на положення ч. ч. 2 та 3 ст. 53, ст. ст. 54, 57 МК України, враховуючи виявлені розбіжності, митним органом витребувано в позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: коносамент №NB2301001 від 13.01.2023 з відмітками митного органу; документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; за наявності  платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); копію митної декларації країни відправлення з врахуванням ст. 254 МК України; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші наявні в позивача документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
		Позивачем 08.03.2023 додатково надано відповідачу інформацію та пояснення разом із листом №0703/23-04 від 07.03.2023.
		Позивач зазначив, що всі надані відповідачу до митного оформлення документи підтверджують митну вартість товару в розмірі 69727,96 доларів США відповідно до чинного законодавства України та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
		Відповідач 08.03.2023 направив на адресу позивача повідомлення №dc6e4e89-5d3c-4885-8ec6-4d17460a7466 з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.
		Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023 та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000229 від 08.03.2023.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі  МК України), Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.
		Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Відповідно до норм ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: коду товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурної вартості товарів, митної вартості товарів та метод її визначення, суми митних платежів, способу забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів).
		Приписами ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
		Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		З аналізу викладених норм МК України з`ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Разом із тим, ч. 3 ст. 53 МК України регламентовано, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Зміст ст. 53, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
		Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
		Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним судом України у постановах №21-53а15 від 31.03.2015 та №21-127а15 від 31.03.2015.
		Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.
		Як встановлено судом, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугував висновок митного органу про те, що документи, приєднані до ЕМД, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача.
		Відповідно до положень ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортування товару автомобілем, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.
		Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
		Суд зазначає, що відповідно до п. 3 додатку продавець зобов`язався поставити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
		Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
		Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
		Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
		Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
		В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
		При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.
		Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.
		При цьому за приписами п. п. 5-7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.
		Суд зазначає, що законодавець у ч. 10 ст. 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
		Суд звертає увагу, що позивач у декларації митної вартості до митної декларації IM40ДЕ №23UA100380603057U7 від 07.03.2023, яка в силу ч. 2 ст. 53 МК України відноситься законодавцем до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та яка міститься в матеріалах справи, зазначив про відсутність страхування спірного товару (задекларував витрати на страхування на рівні 0,00 грн.).
		Аналогічне підтвердження позивач надав у своєму листі №0703/23-04 від 07.03.2023, зазначивши, що в продавця за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) немає зобов`язань щодо страхування товару. При цьому позивач також на добровільних засадах не страхував товар.
		Разом із тим, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування вищезазначеного.
		Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті №NB2301001 від 13.01.2023 відмітки митного органу, суд зазначає наступне.
		За приписами п. 1 ч. 1 ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
		а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
		б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
		в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
		г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
		ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
		д) найменування товарів;
		е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
		Відповідно до п. 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
		Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться інвойс продавця №CFT-110123 від 11.01.2023 та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №3237 від 02.03.2023 із відмітками Румунської митниці та Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
		Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №NB2301001 від 13.01.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
		При цьому суд зазначає, що здійснення перевезення спірного товару з порту м. Констанци, Румунія до м. Києва українським автоперевізником не свідчить про те, що таке перевезення на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) здійснювалося за рахунок позивача.
		Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до коносамента №NB2301001 від 13.01.2023 агентом (експедитором) продавця виступала компанія Olimp Constant Group MT Ltd. Srl., яка відповідно до наданої до митного оформлення товару міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №3237 від 02.03.2023 від імені продавця направила спірний товар позивачу, залучивши до цього українського автоперевізника.
		Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі №CFT-110123 від 11.01.2023 зазначено коносамент, який був виставлений 13.01.2023, тобто пізніше дати інвойса, що є, на думку відповідача, розбіжністю, суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу.
		Суд також зазначає, що в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010), тобто обов`язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення.
		Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортування товару автомобілем до м. Києва, Україна, витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем.
		Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоду №2 від 23.11.2018 до договору, додаткову угоду №4 від 03.12.2021 до договору, додаток, у п. 2 якого є посилання на інвойс №CFT-110123, та сам інвойс №CFT-110123 від 11.01.2023, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 69727,96 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380603057U7 від 07.03.2023.
		Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що з наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо встановити строк для оплати спірного товару, адже відповідно до п. 2 додатку та п. 4.1 договору товар підлягає до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. При цьому позивач у листі повідомив відповідачу, що інвойс №CFT-110123 від 11.01.2023 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару під час його митного оформлення.
		При цьому відповідачем не було надано суду докази та зазначено правові підстави для обов`язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару.
		З приводу доводів відповідача, що позивач не надав сертифіката про походження товару, суд звертає увагу на наступне.
		Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
		Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
		Декларація про походження товару  це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
		Судом встановлено, що продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару на інвойсі №CFT-110123 від 11.01.2023, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку.
		Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем платіжні та/або бухгалтерські документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
		Суд зазначає, що в листі позивача №0703/23-04 від 07.03.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущеним у вільний обіг та був неоплаченим.
		У цьому ж листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції виробника спірного товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача.
		Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
		Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковою угодою №2 від 23.11.2018 до договору, додатковою угодою №4 від 03.12.2021 до договору, додатком, інвойсом №CFT-110123 від 11.01.2023, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
		Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
		Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
		Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу (2ґ) визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.
		Відповідно до п. п. 2 та 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
		Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
		Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. 
		Як наслідок, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
		Разом із тим, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
		Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 8064,15 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №ВТБУ001281 від 30.03.2023.
		Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
		Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
		При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).
		У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №5076).
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).
		Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Судом встановлено, що 11.06.2019 між ТОВ «Віта-Текс» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати позивачу правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами підготовленими позивачем; надавати позивачу правову допомогу щодо захисту та інтересі останнього в судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси позивача та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
		Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що вартість послуг адвоката (гонорару) становить 6000,00 грн. за 1 (один) повний календарний місяць надання адвокатських послуг.
		У подальшому, між позивачем та адвокатом Божком А.В. укладена додаткова угода №1 від 01.07.2020 до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, якою внесено зміни до п. 4.1 договору №1/11062019 від 11.06.2019 щодо вартості послуг (гонорару) адвоката.
		Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. додано копії договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, додаткової угоди №1 від 01.07.2020 до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я ОСОБА_2 , ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1289622 від 30.03.2023, копії акту про надання адвокатських послуг №119 від 18.08.2023 до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, рахунка №93/1/11062019 від 18.08.2023 та платіжної інструкції №ВТБУ001683 від 18.08.2023.
		Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №119 від 18.08.2023 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023 (далі - Рішення), юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо оскарження Рішення в судовому порядку  1500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача про визнання протиправним та скасування Рішення, та їх збір  1000,00 грн.; в) підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування Рішення - 3500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці №7.8-10/210 від 12.04.2023 в адміністративній справі №320/9112/23 та підготовка відповіді позивача на відзив в адміністративній справі №320/9112/23 - 1500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень пп. 4.1.1 п. 4.1 договору складає 7500,00 грн. Позивач сплачує гонорар адвокату у відповідності до п. 4.2 договору.
		Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
		Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
		Ураховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000074/2 від 08.03.2023.
		3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДРПОУ 34483946) судовий збір у розмірі 8064 грн. (вісім тисяч шістдесят чотири) 15 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555).
		4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДРПОУ 34483946) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Суддя Щавінський В.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...