Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20914/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2023. Зареєстровано: 01.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Номер судового провадження: К/990/6434/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/20914/21
		адміністративне провадження № К/990/6434/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація»
		про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю)
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація»
		на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Басая О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Горяйнова А.М. та Пилипенко О.Є.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі також - Державна екологічна інспекція, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (далі також - ТОВ «Рекультивація», відповідач, скаржник), у якому просила зупинити виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами до усунення порушень, виявлених в акті перевірки від 12 липня 2021 року №02-915, та отримання Інспекцією повідомлення про усунення усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно з результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю).
		2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог пунктів 8, 10, 11 припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища від 29 січня 2021 року (далі також - припис від 29 січня 2021 року), що є підставою для часткового зупинення діяльності підприємства.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року, позовні вимоги задоволено повністю.
		4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обраний позивачем захід реагування у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами до усунення виявлених порушень у спірних правовідносинах спрямований на зменшення ризику настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності та є пропорційним встановленим порушенням. У спірних правовідносинах звернення Державної екологічної інспекції з позовом про зупинення виконання робіт обумовлене відсутністю добровільного виконання відповідачем вимог припису від 29 січня 2021 року про усунення виявлених порушень у встановлений позивачем строк. За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем передбачених законодавством підстав для зупинення виконання робіт та надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами, а саме провадження ТОВ «Рекультивація» господарської діяльності із порушенням вимог природоохоронного законодавства, що зазначені, зокрема у пунктах 10, 11 припису від 29 січня 2021 року.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		6. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували, зокрема, положення абзацу 10, абзацу 11 статті 1, частини другої статті 33 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР) та пункту 5 Порядку ведення реєстру і місць видалення відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №     1216 (далі - Порядок №     1216), у зв`язку із чим безпідставно дійшли висновку, що відповідач зобов`язаний складати спеціальний паспорт місця утилізації відходів.
		7. На цій підставі стверджує, що ТОВ «Рекультивація» здійснює саме утилізацію відходів (використовує нетоксичні будівельні відходи 4-го класу небезпеки як вторинні матеріальні ресурси для проведення гірничо-технічної рекультивації земельної ділянки), що підтверджується висновком державно екологічної експертизи від 16 травня 2013 року та витягом з робочого проекту «Гірничо-технічна рекультивація відпрацьованого Мостищанського кар`єру з використанням нетоксичних будівельних відходів 4-го класу небезпеки в с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області». 
		8. Тому, з огляду на здійснення саме утилізації відходів, а не їх видалення, ТОВ «Рекультивація» не зобов`язане складати спеціальний паспорт місця утилізації відходів.
		9. З огляду на вищезазначене, скаржник наголошує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень абзацу 10, абзацу 11 статті 1, частини другої статті 33 Закону № 187/98-ВР та пункту 5 Порядку № 1216 з приводу обов`язкової наявності у суб`єкта господарювання паспорту місця утилізації відходів.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		10. Касаційна скарга надійшла до Суду 27 березня 2023 року.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 2 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/20914/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 серпня 2023 року.
		13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		14. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 3 травня 2023 року.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Рекультивація» розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вул. Садова, 24а; основний вид діяльності « 38.11 збирання безпечних відходів».
		16. Державною екологічною інспекцією на підставі акта, складеного за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 29 січня 2021 року №02-250, винесено припис про усунення порушень вимог законодавства від 29 січня 2021 року, пунктами 8, 10, 11 якого, відповідачу приписано обладнати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод (пункт 8); вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються, видаляються (пункт 10); провести інвентаризацію місць видалення відходів та скласти паспорт місця видалення відходів (пункт 11).
		17. У період з 30 червня 2021 року по 12 липня 2021 року Державною екологічною інспекцією проведено перевірку виконання припису від 29 січня 2021 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 липня 2021 року №02-915, яким встановлено невиконання ТОВ «Рекультивація» вимог пунктів 8, 10, 11 припису від 29 січня 2021 року.
		18. Вказуючи на те, що здійснення відповідачем операцій з поводження з небезпечними відходами без дотримання вимог природоохоронного законодавства може негативно впливати на навколишнє природне середовище, Державна екологічна інспекція звернулася до суду із позовом про зупинення виконання робіт та надання послуг.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи 
		19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
		20. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		21. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		22. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		23. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
		24. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		25. Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		26. Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.
		27. Частиною першою статті 42 Конституції України проголошено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		28. У той же час, у частині першій статті 50 Конституції України закріплено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		29. З огляду на вищезазначені конституційні положення колегія суддів доходить висновку, що поняття «безпека життя і здоров`я людини» слід розуміти у широкому значенні, яке охоплює різноманітні сфери суспільно-управлінських відносин, в яких застосування та тлумачення норм законодавства слід розглядати, головним чином, в аспекті створення максимальних гарантій безпечності людини та її відчуття захищеності, що також є основою суспільного інтересу. Пріоритет такого інтересу, за загальним правилом, над приватним інтересом (зокрема, у формі права власності, права на підприємницьку діяльність) у випадку їх конкуренції підтверджується також положеннями частини першої статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		30. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2023 року у справі № 240/29665/21. 
		31. Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року №1264-XII (далі - Закон №1264-XII) державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		32. Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
		надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;
		обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
		33. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		34. Згідно з частиною першою статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
		35. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
		36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією під час проведення позапланової перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено порушення ТОВ «Рекультивація» вимог частини першої статті 105 Водного кодексу України щодо необхідності обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод (невиконання вимоги висновку державної екологічної експертизи від 25 квітня 2007 року №06-12/2999), у зв`язку з чим пунктом 8 припису від 29 січня 2021 року відповідача зобов`язано у строк до 29 травня 2021 року обладнати відповідні локальні мережі спостережувальних свердловин.
		37. На момент складання акта перевірки від 12 липня 2021 року відповідачем на підтвердження факту виконання пункту 8 припису від 29 січня 2021 року Державній екологічній інспекції надано договір від 22 червня 2021 року №ГА-22-06/01, укладений ТОВ «Рекультивація» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , на виконання робіт з буріння спостережних свердловин для спостереження за режимом підземних вод та контролю за якісним станом підземних вод.
		38. Згідно з висновком акта перевірки від 12 червня 2021 року вимоги пункту 8 припису від 29 січня 2021 року є не виконаними.
		39. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем на підтвердження факту виконання пункту 8 припису від 29 січня 2021 року додатково надано копії паспортів пробурених свердловин №1 та №2.
		40. Водночас судами попередніх інстанцій було встановлено, що зазначення у наданих паспортах призначення свердловин як господарське-побутове та технічне водопостачання не відповідає функціональному призначенню свердловин, мережа яких має бути обладнана згідно з пунктом 8 припису від 29 січня 2021 року. 
		41. Однак, було враховано, що відповідачем додатково додано копію договору від 25 січня 2022 року, укладеного між ним та Києво-Святошинською філією ДУ «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», предметом якого є проведення періодичних лабораторних досліджень на території кар`єру в с. Горенка, вул. Садова 24а, які виконуються з метою спостереження за якісним станом підземних вод.
		42. Зважаючи на те, що на момент судового розгляду справи до суду від позивача як органу, який здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не надходило будь-яких заперечень щодо технічної можливості використання пробурених свердловин як спостережувальних, то суди дійшли висновку про відсутність обґрунтованих підстав для застосування заходів реагування у вигляді тимчасової зупинення діяльності підприємства з мотивів невиконання відповідачем саме пункту 8 припису від 29 січня 2021 року. При цьому вказано, що оскільки обставини виконання відповідачем пункту 8 припису від 29 січня 2021 року, що наведені ним під час судового розгляду справи, Державною екологічною інспекцією під час здійснення нею державного нагляду (контролю) не перевірялись, надання таким обставинам оцінки у розрізі виконання чи не виконання відповідачем вимог припису від 29 січня 2021 року у межах розгляду цієї справи є передчасним.
		43. У той же час, суди попередніх інстанцій установили, що пунктом 10 припису від 29 січня 2021 року ТОВ «Рекультивація» зобов`язано вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються. Однак, згідно з актом перевірки від 12 липня 2021 року пункт 10 припису від 29 січня 2021 року на момент проведення позапланового заходу державного контролю відповідачем не був виконаний.
		44. Під час судового розгляду справи ТОВ «Рекультивація» на підтвердження факту виконання припису надало затверджену директором ТОВ «Рекультивація» 2 січня 2018 року Інструкцію про порядок прийому та утилізації Товариством будівельних відходів та відходів, які можуть бути прирівняні до будівельних, але виключно IV класу небезпеки,.
		45. Проте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами факту виконання вимог пункту 10 припису від 29 січня 2021 року. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи із наступного.
		46. Так, відповідно до пункту «г» статті 17 Закону №187/98-ВР (вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону № 2320-IX від 20 червня 2022 року, однак був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.
		47. Згідно з частиною першою статті 26 Закону №187/98-ВР державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.
		48. Єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов`язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними встановлені Порядком ведення державного обліку та паспортизації відходів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року №2034 (далі - Порядок №2034).
		49. Відповідно до пункту 4 Порядку №2034 первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів. Типові форми первинної облікової документації про відходи згідно з державним класифікатором ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації" та інструкції щодо їх заповнення розробляються Міндовкіллям за участю Держпідприємництва інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються спільним наказом Держстату та Міндовкілля.
		50. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 7 липня 2008 року №342 затверджено типову форму первинної облікової документації №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари».
		51. Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу від 7 липня 2008 року №342 первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.
		52. Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів на підтвердження ведення ТОВ «Рекультивація» первинного обліку відходів у передбаченому законодавством порядку.
		53. За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Рекультивація» не виконано вимоги пункту 10 припису від 29 січня 2021 року.
		54. Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 11 припису від 29 січня 2021 року ТОВ «Рекультивація» зобов`язано провести інвентаризацію місця видалення відходів та скласти паспорт місця видалення відходів.
		55. Проте, під час судового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з висновком акта перевірки від 12 липня 2021 року вимоги пункту 11 припису від 29 січня 2021 року є невиконаними. Зазначено, що паспорт місця видалення відходів зареєстрований в реєстрі МВВ за №7-3-38 від 20 листопада 2006 року; остання дата оновлення 8 грудня 2015 року. Вказано, що зазначене є порушенням абзацу другого пункту 9 Порядку №2034 та пункту 9 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1999 року №1216 (далі - Порядок №1216).
		56. Також судами встановлено, що ТОВ «Рекультивація» на підтвердження факту виконання пункту 11 припису від 29 січня 2021 року під час судового розгляду справи надано копію договору від 20 травня 2021 року, укладеного між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 , на проведення робіт з розробки паспорту місць видалення відходів. Також відповідачем зазначено, що ним не здійснюється діяльність з видалення відходів, у зв`язку з чим вимога Державної екологічної інспекції скласти паспорт місць видалення відходів є необґрунтованою.
		57. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів відповідача та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині непідтвердження належними доказами факту виконання вимог пункту 11 припису від 29 січня 2021 року, виходячи із такого.
		58. Так, відповідно до абзацу другого пункту 9 Порядку №2034 паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» та номенклатури відходів.
		59. Згідно з пунктом 2 Порядку №1216 реєстр місць видалення відходів (далі - реєстр) - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об`єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів.
		60. Відповідно до пункту 9 Порядку №1216 у реєстрі вміщується узагальнююча інформація щодо кожного МВВ (розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника тощо). Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
		61. Згідно із пунктом 12 Порядку №1216 власники МВВ або за їх дорученням спеціалізовані проектні організації, що мають відповідну ліцензію, здійснюють інвентаризацію МВВ та складають проекти їх паспортів.
		62. Проте, як обґрунтовано судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення ТОВ «Рекультивація» інвентаризації місця видалення відходів та складення паспорту місця видалення відходів у порядку, передбаченому законодавством.
		63. За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх щодо непідтвердження відповідачем факту виконання вимог пункту 11 припису від 29 січня 2021 року.
		64. З приводу доводів касаційної скарги про те, що ТОВ «Рекультивація» здійснює саме утилізацію відходів (використовує нетоксичні будівельні відходи 4-го класу небезпеки як вторинні матеріальні ресурси для проведення гірничо-технічної рекультивації земельної ділянки), а не їх видалення, та ТОВ «Рекультивація» не зобов`язане складати спеціальний паспорт на місця утилізації відходів, а також необхідності формування висновків Верховного Суду щодо питання застосування положень абзацу 10, абзацу 11 статті 1, частини другої статті 33 Закону № 187/98-ВР та пункту 5 Порядку № 1216 з приводу обов`язкової наявності у суб`єкта господарювання паспорту місця утилізації відходів, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
		65. Відповідно до абзаців 10, 11 частини першої статті 1 Закону № 187/98-ВР утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;
		видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
		66. Згідно із частиною 2 статті 33 Закону № 187/98-ВР на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.
		67. Відповідно до пункту 3 Порядку №1216 видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації, згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього Порядку;
		місця видалення відходів (далі - МВВ) - спеціально відведені місця чи об`єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами; 
		власник місць (чи об`єктів) видалення відходів - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює видалення відходів на законних підставах, у тому числі виробник відходів.
		68. Додаток 2 включає в себе наступні види операцій з видалення відходів: поховання в землі чи скидання на землю (наприклад на звалище тощо); обробка ґрунту (наприклад біохімічний розклад рідких чи мулових відходів у ґрунті тощо); закачування на глибину (наприклад вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи природних резервуарів тощо); скидання у поверхневі водойми (наприклад скидання рідких або мулистих відходів у котловани, ставки чи відстійні басейни тощо); скидання на спеціально обладнані звалища (наприклад скидання в окремі відсіки з прокладкою і поверхневим покриттям, які ізолюють їх один від одного і від навколишнього середовища, тощо); скидання у водойми, крім морів/океанів скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні; біологічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у цьому додатку; фізико-хімічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у розділі А (наприклад випарювання, сушіння, прожарювання, нейтралізація, осаджування тощо); спалювання на суші; спалювання в морі; постійне зберігання (наприклад у спеціальних контейнерах у шахті тощо); змішування чи перемішування до початку будь-якої з операцій, зазначених у цьому додатку; переупаковка до початку будь-якої з операцій, зазначених у цьому додатку; зберігання до будь-якої з операцій, зазначених у цьому додатку.
		69. Згідно із пунктом 5 Порядку №1216 на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.
		70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Рекультивація» є: 38.11 збирання безпечних відходів (основний); 38.12 збирання небезпечних відходів; 38.21 оброблення та видалення безпечних відходів; 38.22 оброблення та видалення небезпечних відходів; 38.32 відновлення відсортованих відходів; 39.00 інша діяльність щодо поводження з відходами.
		71. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією на підставі акта, складеного за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 29 січня 2021 року №02-250, винесено припис про усунення порушень вимог законодавства від 29 січня 2021 року, пунктами 8, 10, 11 якого, відповідачу приписано обладнати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод (пункт 8); вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються, видаляються (пункт 10); провести інвентаризацію місць видалення відходів та скласти паспорт місця видалення відходів (пункт 11).
		72. Тобто, за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Рекультивація» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державною екологічною інспекцією не було виявлено жодних порушень відповідачем під час утилізації відходів, у приписі 29 січня 2021 року не міститься такої вимоги як складення спеціального паспорту місця утилізації відходів. 
		73. Окрім того, Порядком №1216 взагалі не передбачено вимоги щодо складення спеціального паспорту місця утилізації відходів. 
		74. Не містить такої вимоги і Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів № 2034. 
		75. Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 2034 паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
		76. Згідно з абзацом другим пункту 9 Порядку №2034 паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" (v0089217-96) та номенклатури відходів.
		77. З огляду на вищезазначене, у цій справі колегія суддів вважає за необхідне сформувати правовий висновок про те, що чинним законодавством, а саме, Законом № 187/98-ВР, Порядком №1216 та Порядком №2034 передбачено вимоги щодо складання і ведення суб`єктам господарювання, які займаються, зокрема, такими видами діяльності як збирання безпечних відходів (основний); збирання небезпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; оброблення та видалення небезпечних відходів; відновлення відсортованих відходів, тільки паспортів відходів та паспортів місць видалення відходів, а не паспортів місць/об`єктів утилізації відходів. Водночас для об`єктів/місць утилізації відходів, відповідно до абзацу другого пункту 9 Порядку №2034 передбачено тільки складення і ведення реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.
		78. З приводу змісту встановлених порушень та обраного позивачем заходу реагування, то колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне вказати наступне.
		79. Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) має право звернутися до адміністративного суду з позовом та просити застосувати захід реагування у вигляді повного або часткового зупинення:
		- виробництва (виготовлення); 
		- реалізації продукції;
		- виконання робіт;
		- надання послуг 
		80. При цьому Суд звертає увагу на те, що захід реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення робіт та надання послуг є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні територіальним органом Державної екологічної інспекції такого заходу реагування до підприємств, які вчинили правопорушення у сфері охорони навколишнього природнього середовища, та задоволення обраного заходу судом, мають враховуватися принцип співмірності такого заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися неусунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача - суб`єкта господарювання з однієї сторони та інтересами особи, суспільства та держави - з іншої сторони. Застосування заходів реагування у сфері охорони навколишнього природнього середовища є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю і здоров`ю людей та загрози забруднення довкілля. Через застосування у судовому порядку Державною екологічною інспекцією заходу реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення робіт та надання послуг до суб`єктів господарювання, які здійснили правопорушення у сфері охорони навколишнього природнього середовища, держава також забезпечує виконання конституційних гарантій стосовно реалізації права кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
		81. Колегія суддів Верховного Суду, зважаючи на особливий характер діяльності відповідача, а саме: поводження з відходами (у тому числі, небезпечними), погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах знайшло підтвердження недотримання ТОВ «Рекультивація» вимог законодавства в частині ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, знешкоджуються та видаляються, а також встановлено недотримання позивачем вимог щодо інвентаризації та паспортизації місць видалення відходів, що може призвести до забруднення навколишнього природного середовища та створити загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля. 
		82. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		83. З приводу вказаного принципу Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі №280/988/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб`єкта владних повноважень у право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів осіб; 3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.
		84. Таким чином, обраний Державною екологічною інспекцією захід реагування у вигляді зупинення виконання робіт у сфері поводження з небезпечними відходами до усунення виявлених порушень у спірних правовідносинах спрямований на зменшення ризику настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності та є пропорційним встановленим порушенням. 
		85. При цьому колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах звернення Державної екологічної інспекції з позовом про зупинення виконання робіт, надання послуг обумовлене відсутністю добровільного виконання відповідачем вимог припису від 29 січня 2021 року про усунення виявлених порушень у встановлений позивачем строк. 
		86. Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
		87. При цьому Суд звертає увагу на те, що відповідач не скористався свої правом та не оскаржив припис Державної екологічної інспекції від 29 січня 2021 року.
		88. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на обов`язок щодо виконання приписів, винесених органами державного нагляду (контролю) на усунення суб`єктами господарювання виявлених під час перевірки порушень законодавства.
		89. Так, Верховний Суд у постанові від 4 квітня 2023 року у справі № 160/23388/21 сформулював висновок про те, що припис є вимогою суб`єкта владних повноважень, спрямованою на усунення у визначений строк виявлених порушень; особа, якій виданий припис, може виконати його або заперечити у встановленому законодавством порядку щодо можливості його виконання, зокрема, шляхом звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень або оскаржити його у судовому порядку.
		90. Таким чином, у судовому порядку позивачем було доведено, а відповідачем не спростовано наявності передбачених законодавством підстав для зупинення виконання робіт та надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами, а саме провадження ТОВ «Рекультивація» господарської діяльності із порушенням вимог природоохоронного законодавства, що зазначені, зокрема у пунктах 10, 11 припису від 29 січня 2021 року.
		91. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову Державної екологічної інспекції Столичного округу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
		92. Таким чином, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не знайшли свого підтвердження. 
		93. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		94. Також колегія суддів звертає увагу Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України.
		95. Відповідно до статей 360, 361 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року; далі - Угода про асоціацію) сторони розвивають і зміцнюють співробітництво з питань охорони навколишнього середовища й таким чином сприяють реалізації довгострокових цілей сталого розвитку і зеленої економіки. Передбачається, що посилення природоохоронної діяльності матиме позитивні наслідки для громадян і підприємств в Україні та ЄС, зокрема, через покращення системи охорони здоров`я, збереження природних ресурсів, підвищення економічної та природоохоронної ефективності, інтеграції екологічної політики в інші сфери політики держави, а також підвищення рівня виробництва завдяки сучасним технологіям. Співробітництво здійснюється з урахуванням інтересів Сторін на основі рівності та взаємної вигоди, а також беручи до уваги взаємозалежність, яка існує між Сторонами у сфері охорони навколишнього середовища, та багатосторонні угоди у цій сфері.
		Співробітництво має на меті збереження, захист, поліпшення і відтворення якості навколишнього середовища, захист громадського здоров`я, розсудливе та раціональне використання природних ресурсів та заохочення заходів на міжнародному рівні, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних проблем навколишнього середовища, inter alia, у таких сферах:
		a) зміна клімату;
		b) екологічне управління та аналогічні питання, зокрема освіта й навчальна підготовка, доступ до інформації з питань навколишнього середовища та процесу прийняття рішень;
		c) якість атмосферного повітря;
		d) якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище;
		e) управління відходами та ресурсами;
		96. Згідно зі статтею 365 Угоди про асоціацію співробітництво охоплює, inter alia, зокрема, такі цілі:
		a) розвиток всеосяжної стратегії у сфері навколишнього середовища, яка включатиме заплановані інституційні реформи (з визначеними термінами) для забезпечення виконання і впровадження природоохоронного законодавства; розподіл повноважень природоохоронних органів на національному, регіональному та місцевому рівнях; процедури прийняття рішень та їх виконання; процедури сприяння інтеграції природоохоронної політики в інші сфери політики держави; визначення необхідних людських і фінансових ресурсів та механізм їх перегляду;
		b) розвиток галузевих стратегій в галузях покращення якості повітря; якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище; управління відходами та ресурсами; захист природи; промислове забруднення та промислові аварії; хімічні речовини, зокрема чітко визначені терміни і основні етапи імплементації, адміністративну відповідальність, а також фінансові стратегії залучення інвестицій в інфраструктуру й технології.
		97. Окрім того, відповідно Основних засад (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII, значні обсяги накопичених в Україні відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, перероблення, утилізацію, знешкодження та екологічно безпечне видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки. Втрачається вагомий ресурсний потенціал, і водночас погіршується і так несприятлива екологічна ситуація. Відсутність дієвого контролю призводить до масового утворення несанкціонованих звалищ та численних порушень законодавства під час поводження з небезпечними відходами. За відсутності роздільного збирання побутових відходів практично не розв`язується проблема поводження з небезпечними відходами, які містяться у складі побутових відходів.
		Значну загрозу для навколишнього природного середовища та здоров`я людини становлять відходи, що утворилися у процесі медичного обслуговування, переробки сировини тваринного походження, фармакологічної та косметологічної промисловості, які містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми, а також відходи електричного та електронного обладнання.
		Основною причиною такого стану є недосконала законодавча база, відсутність ефективної системи обліку та звітності, системи моніторингу у сфері управління відходами.
		Розв`язання зазначеної проблеми є ключовим завданням у вирішенні питань енерго- та ресурсонезалежності держави, економії природних матеріальних та енергетичних ресурсів і завданням державної екологічної політики, зокрема, шляхом:
		забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України;
		стимулювання розвитку інфраструктури управління відходами;
		забезпечення інтеграції екологічної політики у процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України;
		управління відходами та ресурсами, повернення у господарський обіг ресурсоцінних матеріалів;
		зниження екологічних ризиків з метою мінімізації їх впливу на екосистеми, соціально-економічний розвиток та здоров`я населення;
		упровадження сталої системи управління відходами та небезпечними хімічними речовинами.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		98. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		99. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		100. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		101. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          Н.В. Коваленко
		                                                                                          Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...