Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/21853/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2023. Зареєстровано: 03.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2023.

Номер судового провадження: 2-5952/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/21853/22-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
		суддя Матійчук Г. О.
		секретар судового засідання Чепляка А. С.
		справа №757/21853/22-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Приватне акціонерне товариство «ВФ України»
		третя особа: Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ України», третя особа: Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, про захист прав споживачів та зобов?язання вчинити дії, - 
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати незаконними та скасувати намір Приватного акціонерного товариства «ВФ України» (далі - ПрАТ «ВФ Україна») без погодження між сторонами встановити споживачу інший ніж зараз діє тарифний план; залишити в дії за номерами НОМЕР_1   та НОМЕР_2 діючий на час подання позову тарифний план «Smartfon Zero»; стягнути судові витрати.
		В обґрунтування позову зазначено, що в 2014 році позивач в фірмовому магазині МТС у місті Червоноград Львівської області (на даний час правонаступник - Vodafone (ПрАТ «ВФ Україна») придбав два пакети тарифу «Супер МТС 3D нуль Український» (на даний час назва тарифу «Smartfon Zero») за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , передплаченим сервісом, в якому пропонувалось послуги тарифу: без абонплати, без плати за з?єднання, без поповнення та інші умови тарифу.
		Вкаазує, що в серпні 2022 року на вказані номери оператор Vodafon («ВФ Україна») повідомив наступну інформацію: «Ми закриваємо старі тарифи, аби зменшити навантаження на мережу та підтримувати зв?язок по всій Україні. 27.08.22 ваш тариф закривається і буде безкоштовно змінений на найдешевший тариф Vodafon 4G Smart до 01.09.22. Ви обов?язково отримаєте SMS про зміну тарифа. Вартість - 55 грн/міс. У тарифі: 1 ГБ інтернету, безліміт у мережі, 100 хв по Україні. Про новий тариф: www.vodafone.ua/4q-smart-xs…».
		Вважає, що оператор мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Україна» виходить з неправомірного бажання в односторонньому порядку змінити умови домовленості (тарифного плану), а саме встановлення (підняття) оплати за послуги без погодження між сторонами, чим грубо порушує вимоги чинного законодавства, а такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують права позивача як споживача послуг, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а.с. 15).
		Копію ухвали від 23.08.2023 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін (а.с. 16).
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
		Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
		За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
		Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
		Третя особа пояснення на позов не подала.
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов?язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1   вказує про те, що є споживачем послуг ПрАТ «ВФ Україна», оскільки в 2014 року придбав два пакети тарифу «Супер МТС 3D нуль Український» (на даний час назва тарифу «Smartfon Zero») за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , передплаченим сервісом, в якому пропонувалось послуги тарифу: без абонплати, без плати за з?єднання, без поповнення та інші умови тарифу (а.с. 8-9).
		В серпні місяці 2022 року на вказані номери оператор Vodafon (« ІНФОРМАЦІЯ_1 ») повідомив наступну інформацію: «Ми закриваємо старі тарифи, аби зменшити навантаження на мережу та підтримувати зв?язок по всій Україні. 27.08.22 ваш тариф закривається і буде безкоштовно змінений на найдешевший тариф Vodafon 4G Smart до 01.09.22. Ви обов?язково отримаєте SMS про зміну тарифа. Вартість - 55 грн/міс. У тарифі: 1 ГБ інтернету, безліміт у мережі, 100 хв по Україні. Про новий тариф: www.vodafone.ua/4q-smart-xs…» (а.с. 10).
		Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено, що предметом правового регулювання вказаного Закону є правовідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		Позивач стверджує, що відповідач порушив його право на вільний вибір об`єму послуг і примушує його придбавати продукцію в непотрібному йому об`ємі, порушує його право на належну якість продукції та обслуговування, порушує його право щодо заборони примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного асортименту та його права щодо рівності сторін договору.
		Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.
		Електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (п. 28 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації»).
		Згідно із ч. 1 ст. 104 Закону України «Про електронні комунікації» постачальники електронних комунікаційних послуг не повинні застосовувати дискримінаційні умови надання електронних комунікаційних послуг для кінцевих користувачів з причин, пов`язаних з громадянством кінцевого користувача, місцем його проживання або місцем надання послуги, якщо такі відмінності (обмеження) не обумовлені технічними та економічними умовами надання електронних комунікаційних послуг чи іншими об`єктивними причинами відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг.
		Частиною 3 ст. 104 Закону України «Про електронні комунікації» визначено, що умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є:
		1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства;
		2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Частиною 1 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та споживачами послуг регулюються Законом України «Про електронні комунікації».
		Відповідно до ч. 1 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації» договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронну комерцію», а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди.
		Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається за умови ознайомлення кінцевого користувача з усією необхідною йому інформацією, передбаченою законодавством на час укладення договору, та попереднього отримання кінцевим користувачем пропозиції щодо такого укладення відповідно до положень статті 105 цього Закону. Вимоги до змісту договору визначаються правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг відповідно до цього Закону. Договір вважається укладеним за умови, якщо кінцевий користувач висловив свою безсумнівну та добровільну згоду на його укладення (ч. 2 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації»).
		Договір про надання електронних комунікаційних послуг може передбачати автоматичну пролонгацію, але з безумовним правом кінцевого користувача розірвати такий договір після пролонгації в односторонньому порядку на умовах, визначених у договорі відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг. До того як договір про надання електронних комунікаційних послуг автоматично подовжується, постачальник електронних комунікаційних послуг повинен інформувати кінцевих користувачів у письмовій чи електронній формі, належним чином і своєчасно (не пізніше ніж за один місяць) про закінчення договірних зобов`язань та про спосіб розірвання договору (ч. 4 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації»).
		Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації» постачальники послуг електронних комунікацій повідомляють кінцевих користувачів не пізніше ніж за сім календарних днів до будь-якої зміни умов договору про надання послуг електронних комунікацій і одночасно інформують їх про право розірвати договір без додаткових витрат, якщо вони не погоджуються на змінені умови. Право на розірвання договору про надання послуг електронних комунікацій здійснюється протягом семи календарних днів після такого повідомлення.
		Так, судом встановлено, що у серпні 2022 року позивача ОСОБА_1 шляхом надсилання смс-повідомлення ПрАТ «ВФ Україна» було проінформовано про те, що «Ми закриваємо старі тарифи, аби зменшити навантаження на мережу та підтримувати зв?язок по всій Україні. 27.08.22 ваш тариф закривається і буде безкоштовно змінений на найдешевший тариф Vodafon 4G Smart до 01.09.22. Ви обов?язково отримаєте SMS про зміну тарифа. Вартість - 55 грн/міс. У тарифі: 1 ГБ інтернету, безліміт у мережі, 100 хв по Україні. Про новий тариф: www.vodafone.ua/4q-smart-xs…».
		Таким чином, позивача було повідомлено про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються, та вказані зміни та новий тариф було оприлюдено на вебсайті за адресою: www.vodafone.ua/4q-smart-xs…
		Вказане не спростовується позивачем та підтверджується копією повідомлення ПрАТ «ВФ Україна», долученою до матеріалів справи.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що порушень з боку відповідача щодо строку та способу повідомлення позивача про зміну тарифів допущено не було.
		Так, у діях відповідача відсутня нечесна підприємницька діяльність, оскільки позивача було повідомлено оператором про закриття його тарифного плану та заміну на новий тарифний план Vodafon 4G Smart, з яким позивач мав змогу ознайомитись. Крім того, позивач мав право відмовитись від цього тарифу.
		При цьому, як вбачається із матеріалів справи, номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , якими користується позивач, підключено до мережі шляхом активації стартового пакету послуг передплаченого зв`язку, послуги за вказаними абонентськими номерами надаються абоненту знеособлено (анонімно) на умовах передоплати і оператор не має інформації про особу абонента. Будь-яких доказів щодо укладення між позивачем та ПрАТ «ВФ Україна» письмового договору не надано.
		Суд вважає доводи позивача про нав`язування йому послуг є безпідставними.
		При цьому, після повідомлення про зміну умов тарифного плану у абонента вказаного номеру телефону залишався вибір, залишатись на запронованому тарифному плані (з урахуванням змін) чи обрати собі новий, що більш йому підходить.
		Про зміну умов тарифного плану абонент номеру був повідомлений у встановленому порядку.
		Доводи позивача про порушення відповідачем вимог ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, оскільки він приєднався до запропонованого договору, який відповідає нормам цивільного законодавства і в даному випадку позивач не може запропонувати свої умови договору, зокрема щодо кількості і об`єму послуг.
		Крім того, відсутні підстави для висновку про обмеження позивача у вільному виборі продукції, оскільки позивач не позбавлений можливості здійснити вибір іншого тарифного плану із запропонованих відповідачем, або ж взагалі відмовитися від послуг відповідача.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до частини першої ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. 
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
		Так, під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення прав позивача, а матеріалів справи вбачається, що дії відповідача щодо закриття та зміни тарифного плану були в межах законодавства, а порушень з боку відповідача щодо строку та способу повідомлення позивача про зміну тарифів допущено не було.
		З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Судовий збір компенсується за рахунок держави.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 626, 628, 633, 634, 638 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 104, 112 Закону України «Про електронні комунікації», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ України», третя особа: Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, про захист прав споживачів та зобов?язання вчинити дії - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
		Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ВФ України», адреса: вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 14333937.
		Третя особа: Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, адреса: вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774.
		 
		 
		Суддя                                                                                Г.О.Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...