Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/8881/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2023. Зареєстровано: 04.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2023.

Номер судового провадження: 2-7443/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/8881/23-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 серпня 2023 року Печерський районний суд міста Києва
		суддя Матійчук Г. О.
		секретар судового засідання Музика В. П.
		справа №757/8881/23-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов?язання вчинити дії, -
		представник відповідача - адвокат Світич П. В.
		В С Т А Н О В И В :
		У  березні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») списати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, що були нараховані з 24.02.2022 року за прострочення оплати кредитного договору від 05.10.2021 року №333_0120; зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення звільнити ОСОБА_1 від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за кредитним договором від 05.10.2021 року №333_0120, починаючи із 24.02.2022 року.
		В обґрунтування позову зазначено, що 05.10.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) №333_0120, яким було надано позичальнику кредит на загальну суму 1 630 800, 00 грн, з терміном повернення до 04.10.2028 року (п.2.2 Договору), та із встановленням процентної ставки у розмірі 5, 99 % річних.
		Вказує, що на виконання договору позивачем було сплачено загальну суму в розмірі 645 447,20 грн.
		06.07.2022 року з інтернет ресурсу Oschad 24/7 позивач дізнався, що розмір кредитної заборгованості складає більшу суму ніж отриманий сам кредит. 
		06.07.2022 року позивач звернувся поштою із заявою до банку, якою просив звільнити від відповідальності в силу дії форс-мажорних обставин та скасувати нараховану неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, які були нараховані банком з 24.02.2022 року за кредитним договором №333_0120 від 05.10.2021 року. Однак заява залишена без розгляду.
		Вважає такі дії АТ «Державний ощадний банк України» щодо нарахування неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, що були нараховані з 24.02.2022 року за прострочення оплати кредитного договору від 05.10.2021 року №333_0120 протиправними, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 41).
		Копію ухвали направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін (а.с. 42).
		На адресу суду повернувся лист з копією ухвали, направлений на адресу позивача, з відміткою за закінченням терміну зберігання» (а.с. 57-58).
		Відповідно до розписки представник відповідача отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 21.03.2023 року (а.с. 46-47).
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
		Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
		За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
		03.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що  між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №333_0120 від 05.10.2021 року. В порушення положень п. 3.3.3 кредитного договору зі сторони відповідача повернення заборгованості по кредиту здійснювалась не вчасно, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість по кредиту. Станом на 03.04.2023 року загальна сума заборгованості позивача перед Банком становить 1 629 882, 45 грн, яка складається із: строкова заборгованість за основним боргом - 1 358 999, 86 грн, прострочена заборгованість за основним боргом - 194 142, 90 грн, прострочені проценти за користування кредитом - 76 739, 69 грн, строкові проценти за користування кредитом - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн. Банк направив на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту №100.19-07/8462/2023-26/вих. від 27.03.2023 року, де вимагає у позивача сплатити протягом 30 календарних днів, з дня отримання цієї вимоги, заборгованість у сумі 1 629 882, 45 грн.  Таким чином, згідно вимоги про дострокове, повернення кредиту  №100.19-07/8462/2023-26/вих. від 27.03.2023 року АТ «Ощадбанк» керуючись нормами Закону України «Про споживче кредитування», вимагає у позивача лише сплату строкової заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту та прострочені проценти по кредиту. Отже, жодних вимог щодо неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживий кредит, нарахованих з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за кредитним договором, відповідачем не заявлено  (а.с. 48-56).
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Судом встановлено, що 05.10.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) №333_0120, яким було надано позичальнику кредит на загальну суму 1 630 800, 00 грн, з терміном повернення до 04.10.2028 року (п.2.2 Договору), та із встановленням процентної ставки у розмірі 5, 99 % річних (а.с. 4-23).
		06.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся поштою із заявою до АТ «Державний ощадний банк України», якою просив звільнити від відповідальності в силу дії форс-мажорних обставин та скасувати нараховану неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, які були нараховані банком з 24.02.2022 року за кредитним договором №333_0120 від 05.10.2021 року.
		Відповідно до вимоги №100.19-07/8462/2023-26/вих. від 27.03.2023 року про дострокове повернення кредиту за договором про споживчих кредит №333_0120 від 05.10.2021 року АТ «Державний ощадний банк України» вимагає у ОСОБА_1 сплатити протягом 30 календарних днів, з дня отримання цієї вимоги, заборгованість у сумі 1 629 882, 45 грн, яка складається із: строкова заборгованість за основним боргом - 1 358 999, 86 грн, прострочена заборгованість за основним боргом - 194 142, 90 грн, прострочені проценти за користування кредитом - 76 739, 69 грн, строкові проценти за користування кредитом - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн (а.с. 54-55).
		Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1, 2  ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		15.03.2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ, який набув чинності 17.03.2022 року. Вказаним законом доповнювався розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме: до вказаного розділу був внесений п. 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
		У зв?язку з військовою агресією Росії проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 був введений воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України строк дії воєнного стану неодноразово був продовжений, у зв?язку із чим він наразі триває.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.
		За загальним правилом, передбаченим ст. 617 ЦК України, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили - форс-мажору.
		Пунктом 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, справа №917/1739/17, зазначено, що саме на суд покладено обов?язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2  ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст.  77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. 
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.
		Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2120-ІХ, який набув чинності 17.03.2023 року.
		Однак, як вбачається із відзиву, станом на 03.04.2023 року 03.04.2023 загальна сума заборгованості позивача перед Банком становить 1 629 882,45 грн., яка складається із: строкова заборгованість за основним боргом - 1 358 999, 86 грн, прострочена заборгованість за основним боргом - 194 142, 90 грн, прострочені проценти за користування кредитом - 76 739, 69 грн, строкові проценти за користування кредитом - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн.
		Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не здійснювалось нарахування  неустойки (штрафу, пені),  а також відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
		В позовній заяві, позивач зазначає, що відповідач неправомірно нарахував йому неустойку (штраф, пеню), інші платежі, однак навіть не зазначає на яку суму здійснювались вказані нарахування, періоди їх нарахування, а  до матеріалів справи позивачем не долучено виписку з особового рахунку за кредитним договором №333_0120 від 05.10.2021 року.
		Посилання позивача, що саме починаючи із 24.02.2022 року відповідач нарахував йому неустойку (штраф, пеню), інші платежі за прострочення оплати договору, не підтверджується матеріалами справи, та спростовуються доводами відповідача.
		При цьому, враховуючи наявність простроченої заборгованості по кредиту, та керуючись і. П. 3.3.3.. 3.9., 4.2.2., кредитного договору, Банк направив на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту №100.19-07/8462/2023-26/вих. від 27.03.2023 року, де вимагає у позивача сплатити протягом 30 календарних днів, з дня отримання цієї вимоги, заборгованість у сумі 1 629 882, 45 грн.
		Відповідно до п. 6-1 Розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
		Таким чином, згідно вимоги про дострокове повернення кредиту №100.19-07/8462/2023-26/вих. від 27.03.2023 року АТ «Державний ощадний банк України» керуючись нормами Закону України «Про споживче кредитування», вимагає у позивача лише сплату строкової заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту та прострочені проценти по кредиту.
		Отже, жодних вимог щодо неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нарахованих з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за кредитним договором, відповідачем не заявлено.
		Таким чином, доводи позивача щодо нарахування АТ «Державний ощадний банк України» неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що були нараховані з 24.02.2022 року за прострочення оплати по кредитному договору не відповідають дійсності, непідтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.
		З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Судовий збір компенсується за рахунок держави.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 207, 526, 530, 610, 611, 617, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов?язання вчинити дії - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», адреса: вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129.
		 
		 
		Суддя                                                               Г. О. Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...