Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-33/04 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Номер судового провадження: 51-2450км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Ухвала
		31 серпня 2023
		м. Київ
		 
		справа № 1-33/04
		провадження № 51 - 2450 зно 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального судуу складі:
		головуючої                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		засудженого                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                        ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року,
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Згідно з вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2004 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст.233, п.п. «а», «з» ст. 93 Кримінального кодексу України (далі - КК) у редакції 1960 року та за ч. 1 ст. 263, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 189 КК у редакції 2001 року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
		Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2004 року змінено, постановлено виключити з вироку вказівку про застосування до  ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна. В решті вирок в частині призначеного покарання залишено без зміни.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд її за нововиявленими обставинами до суду апеляційної інстанції.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2022 року повернув ОСОБА_6 його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього, разом із усіма доданими матеріалами. 
		Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що:
		- засуджений звернувся із заявою не до того суду, який, на його думку, першим допустив помилку внаслідок незнання про існування нововиявлених обставин.
		- розгляд заяв про перегляд ухвал Верховного Суду України, постановлених за правилами апеляційного перегляду відповідно до процесуального закону, який втратив чинність відноситься до юрисдикції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_6 зазначає, що:
		- за КПК 1960 року судом першої інстанції, який виносив вироки щодо осіб засуджених до вищої міри покарання був апеляційний суд, а другої інстанції - Верховний Суд України, що, на його думку, суттєво обмежувало право таких осіб на ефективний засіб юридичного захисту;
		- за КПК 2012 року судом другої інстанції для перегляду таких вироків стали апеляційні суди;
		- у ч. 1 ст. 463 КПК мова йде про інстанцію, а не назву суду, до якого повинна звертатися особа;
		- нові нормативні акти не повинні звужувати обсяг прав і свобод людини. 
		Крім цього засуджений ОСОБА_6 до касаційної скарги долучив клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні: 
		- засуджений підтримав вимоги касаційної скарги та просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду;
		- захисник підтримала вимоги засудженого;
		- прокурор просив касаційну скаргу та клопотання засудженого залишити без задоволення. 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. 
		Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
		Згідно із ч. 6 ст. 13 вказаного Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до частини другої ст. 434 - 1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		За результатом вивчення провадження щодо ОСОБА_6 з урахуванням доводів поданої касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року необхідно передати на розгляд об`єднаної палатиКасаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.  
		Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 370 КПК).
		Норми, якими врегульовано право на апеляційне оскарження
		 
		Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		Норми КПК 2012 року, якими врегульовано порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (судом першої інстанції)
		 
		Пунктом 16 Перехідних положень КПК 2012 року передбачено, що клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються та подаються ними до суду в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, а також заяви, подані прокурорами відповідно до абзацу першого цього пункту після набрання ним чинності, розглядаються відповідними судами у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
		 
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. 
		 
		Інстанційну підсудність кримінального провадження за нововиявленими обставинами визначено у ст. 33 КПК. Так, згідно з ч. 4 цієї статті кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.
		 
		За змістом ст. 33 КПК кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, а також Вищий антикорупційний суд, в апеляційній інстанції - відповідні апеляційні суди, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, у касаційній інстанції - Верховний Суд.
		 
		За приписами ч. 1 ст. 466 КПК  заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом за правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
		 
		У зв`язку з прийняттям у 2012 році нової редакції КПК, апеляційні суди втратили повноваження суду першої інстанції і були позбавлені можливості здійснювати кримінальне провадження про перегляд вироків за нововиявленими або виключними обставинами, постановленими раніше цими судами як судами першої інстанції.
		 
		Таким чином, розгляд заяви про перегляд рішення обласного суду, постановленого ним як судом першої інстанції, за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених  ч. 2  ст. 459 КПК, відбувається у відповідному суді першої інстанції за місцем вчинення злочину.
		 
		Норми КПК 1960 року та 2012 року, якими врегульовано повноваження щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (судом другої інстанції)
		 
		За кодексом 1960 року Верховний Суд України (в редакції, яка діяла на момент винесення рішення щодо ОСОБА_6 ) був судом касаційної інстанції щодо перегляду рішень апеляційного суду, постановлених останнім як судом першої інстанції (у ч. 1 ст. 383 КПК передбачалося, що у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції).
		 
		При цьому до повноважень касаційного суду на той час входила перевірка доводів щодо оцінки доказів та встановлення обставин. Про що свідчать наступні норми закону (в редакції, яка діяла на момент винесення рішення щодо ОСОБА_6 ):
		 
		Стаття 395.Обсяг перевірки справи касаційним судом 
		Касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. 
		 
		Стаття 393.Прийняття касаційним судом нових матеріалів 
		На ствердження або спростування доводів, викладених у скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було в справі. Нові матеріали не можуть отримуватися шляхом проведення слідчих дій. Особа, яка подала нові матеріали, повинна вказати, яким шляхом вони були одержані та яке значення вони мають для вирішення справи. Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним судом. 
		 
		Водночас згідно з положеннями, передбаченими статтями 433, 438 КПК 2012 року Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо отримання документів, яких не було у справі, надання оцінки доказам та при постановленні рішення може виходити лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.  
		 
		Зі змісту скарги, поданої за нововиявленими обставинами, на саме рішення Верховного Суду України вбачається, що ОСОБА_6 свої вимоги щодо наявності нововиявлених обставин обґрунтовує наявністю нових доказів, яким необхідно надати оцінку.
		 
		Позиція Суду у цьому провадженні
		 
		З урахуванням вищенаведеного, на переконання колегії суддів, інстанційна підсудність кримінального провадження щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який виконував функції касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім як судом першої інстанції (з огляду на повноваження судів апеляційної інстанції щодо надання оцінки доказам), - повинна визначатися за судом апеляційної інстанції.
		 
		Практика Верховного Суду щодо розгляду заяв про перегляд ухвал Верховного Суду України за нововиявленими обставинами є іншою 
		Так, постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 2/39/1198, провадження № 51- 2706 км 20) ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження за заявою засудженого про перегляд ухвали Верховного Суду України від 22 червня 1999 року за нововиявленими обставинами залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. Таке рішення Суд мотивував тим, що:
		 
		- положеннями частини 1 статті 463 КПК визначено, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин;
		- як убачається з матеріалів справи, ухвалу Верховного суду України від 22 червня 1999 року було постановлено за результатом касаційного розгляду касаційних скарг на вирок Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року. При цьому, касаційний розгляд здійснено в порядку КПК України 1960 року, який діяв на той час;
		- відповідно до п. 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»;
		- згідно з п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК судом касаційної інстанції є Верховний Суд. 
		З урахуванням зазначеного у наведеній справі Суд дійшов висновку про те, що, звертаючись із відповідною заявою про перегляд ухвали Верховного Суду України від 22 червня 1999 року до Хмельницького апеляційного суду, засуджений не дотримався вимог ч. 1 ст. 463 КПК, оскільки, зважаючи на положення ч. 3 ст. 33 КПК, кримінальне провадження у суді касаційної інстанції здійснює Верховний Суд. Хмельницький апеляційний суд є судом апеляційної інстанції та, в даному конкретному випадку, не є тим судом, який повноважний здійснювати перегляд ухвали суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 34 КПК.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		 
		Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів у цьому кримінальному провадженні вважає за необхідне відступити від позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, а саме у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 2/39/1198, провадження № 51- 2706 км 20), у зв`язку з чим, з огляду на вищезазначені положення КПК, на думку колегії, відсутні підстави для передачі цього кримінального провадження саме на розг ляд Великої Палати Верховного Суду.
		Водночас, враховуючи наведене та з метою забезпечення єдності судової практики, провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		 
		Керуючись ч. 2 ст. 434-1, ст. 434-2 КПК, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про передачу кримінального провадження щодо нього на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Кримінальне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...