Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1827/10/2170 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2010. Зареєстровано: 28.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2010.
Дата набрання законної сили: 11.09.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
		____________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"13" серпня 2010 р.Справа № 2-а-1827/10/2170
			  
				 
			
			Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
			головуючого судді: Ковбій О.В.,
			при секретарі: Попутько О.А., 
			за участю: представника позивача - Баштецького Є.Ю.
			представників відповідача - Захарова Д.С., Бабіч А.О. 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом 
			Державної інспекції з карантину рослин по Херсонській області до Приватної фірми " Сі-Транс" про стягнення дебіторської заборгованості за надані послуги,
			встановив:
			Державна інспекція з карантину рослин по Херсонській області (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до приватної фірми "Сі-Транс" (далі - відповідач) про стягнення дебіторської заборгованості за проведення вторинного огляду в сумі 2167,14 грн.
			Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Свої вимоги обгрунтував тим, що відповідач не сплатив вартість вторинного карантинного догляду, який відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №672 "Про затвердження порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження та знезараження підкарантинних матеріалів і об'єктів та їх переліку", постанови Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.2003року "Про розцінки на інспектування підкарантинних матеріалів, платних послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам" та пункту 4.38 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів здійснювався в морському порту під час накопичення підкарантинних матеріалів, які вивозилися за межі України.
			Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував. просив суд його не задовольняти, пояснюючи, що позов подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду; зазначені у позові вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки відповідач повністю сплатив послуги, які надані позивачем, у розмірах, що визначенні правовими актами України. Оплата такої послуги як вторинний догляд підкарантинного матеріалу не передбачена законом та не включена до розцінок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.2003 року "Про розцінки на інспектування підкарантинних матеріалів, платних послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам". За твердженням відповідача, вторинний догляд проводиться лише при наявності підстав, передбачених пунктом 4.38 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів", затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №414 від 23.08.2005року, позивачем не доведено наявність таких підстав. Крім того, відповідач посилається на те, що такі послуги як "вторинний догляд" фактично позивачем йому не надавалися, про що складено відповідні акти, і це виключає виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.
			27.04.2007 року відповідачем було подано заяву на оформлення та видачу фітосанітарного та карантинного сертифікату щодо вивозу об'єкту регулювання "кукурудза" на т/х NAKHODKA. Позивачем було проведено відповідний обсяг роботи, що пов'язаний з оформленням сертифікату, а саме, огляд підкарантиного матеріалу. Також було проведено відповідну експертизу. Позивачем було направлено не адресу відповідача рахунок № 30 від 11.05.2007 року про сплату карантинних послуг. У рахунку було зазначено послуги:
			-карантинні послуги з видачею сертифіката- 432,21 грн.;
			-лабораторна експертиза - 146, 44 грн.;
			-вторинний догляд - 2167, 14 грн. (зазначений пункт дописаний у рахунку "від руки").
			Тобто, у рахунку було зазначено як послуги, що були проведені (карантинні послуги з видачею сертифіката; лабораторна експертиза), так і ті послуги, що не надавались та не мають відношення до видачі фітосанітарного сертифікату (вторинний догляд).
			Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
			Судом встановлено, що згідно із Законом України "Про карантин рослин" завданням державної служби з карантину рослин України є, серед іншого, здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведення заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, ввезенні, вивезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці реалізації та використанні об'єктів регулювання; реєстрація осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання.
			Відповдіно до ст. 8 зазначеного Закону до повноважень державної інспекції з карантину рослин належить видача фітосанітарних і карантинних сертифікатів на рослини, продукти рослинного походження та інші об'єкти регулювання; інспектування та проведення фітосанітарної експертизи рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів регулювання, що переміщуються територією України через державний кордон України та карантинні зони; реєстрація осіб, діяльність яких відповідно до статті 27 зазначеного Закону підлягає реєстрації.
			Звертаючись з позовом, позивач просить стягнути заборгованість за надані відповідачу послуги по вторинному карантинному огляду підкарантинних матеріалів, який здійснювався в морському порту під час накопичення підкарантинних матеріалів, які вивозилися за межі України.
			Підставою стягнення вказаних коштів позивач зазначає Закон України "Про карантин рослин", постанову Кабінету Міністрів України від 26.05.2004року №672 "Про затвердження порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження та знезараження підкарантинних матеріалів і об'єктів та їх переліку", постанову Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.2003року "Про розцінки на інспектування підкарантинних матеріалів, платних послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам" та пункт 4.38 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів.
			Відповідно до статті 46 Закону України "Про карантин рослин" об'єкти регулювання, що експортуються або реекспортуються, супроводжуються оригіналом фітосанітарного сертифіката або фітосанітарного сертифіката на реекспорт та/або іншою документацією за запитом країни призначення.
			Наказом Міністерства аграрної політики України №414 від 23.08.2005року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.09.2005року за №1121/11401, затверджені Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів (далі - Фітосанітарні правила). Фітосанітарними правилами визначено організацію і порядок здійснення фітосанітарного (карантинного) контролю при ввезенні з-за кордону, транзиті, експорті, перевезеннях в межах країни, а також порядок переробки та реалізації підкарантинних матеріалів.
			Фітосанітарний сертифікат підкарантинних матеріалів відповідно до пункту 4.5 Фітосанітарних правил оформляється на підставі обстежень рослин в період вегетації і/або обстежень місць зберігання, і/або карантинного огляду та фітосанітарної експертизи.
			Постановою Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.1993року, яка була чинною до 26.06.2008року, затверджені розцінки на інспектування підкарантинних матеріалів, платних послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам.
			Зазначеною постановою передбачено перелік послуг, що надаються підприємствам, установам, організаціям та громадянам і розмір плати за ці послуги, в тому числі: догляд партії вантажу з оформленням фітосанітарного сертифіката; лабораторна експертиза; догляд підкарантинної продукції.
			Послуги "вторинний догляд", як окремого виду послуги, який зазначений в рахунку позивача № 30 від 11.05.2007 року, зазначеними розцінками не передбачено.
			Як встановлено матеріалами справи, 27.04.2006 року відповідач звернувся до позивача з заявою на оформлення та видачу фітосанітарного та карантинного сертифікату щодо вивозу за межі країни об'єкту регулювання.
			Відповідач здійснив відповідний обсяг робіт, пов'язаний з оформленням сертифікату. Відповідач не заперечує того факту, що позивачем здійснено огляд підкарантинного матеріалу з видачею сертифікату та проведено відповідну експертизу. Зазначені послуги відповідачем повністю сплачені відповідно до рахунку позивача, що не заперечувалося представниками сторін в засіданнях суду. Однак в рахунку позивача від 27.04.2006року, крім зазначених послуг, також від руки дописано вартість вторинного догляду на суму 2167, 14 грн. Стягнення цієї суми і є предметом спору.
			Правові підстави для стягнення зазначеної суми відсутні з урахуванням наступного.
			Відповідно до статті 49 закону України "Про карантин рослин" вичерпний перелік платних послуг Державної служби з карантину рослин України визначається виключно зазначеним Законом та включає в себе проведення огляду, обстеження, аналіз, знезараження, інспектування, обробку, організацію та здійснення контролю за роботами з фумігації (знезараження) об'єктів регулювання.
			Розцінками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 953 від 24.11.1993року не передбачено такої послуги як "вторинний догляд", тому правові підстави розрахунку суми позову позивачем не доведені.
			Крім того, пунктом 4.38 Фітосанітарних правил встановлено, що вторинний карантинний огляд підкарантинних матеріалів проводиться, якщо існує підозра на приховану зараженість карантинними організмами під час: складування, концентрації (накопичення) при сортуванні в морських портах, залізничних станціях, автопереходах, підприємствах та інших терміналах.
			Документального підтвердження того, що існувала підозра на приховану зараженість карантинними організмами, яка б викликала необхідність здійснення вторинного огляду під час складування, концентрації підкарантинних матеріалів, в тому числі в морському порту, позивач ніякими доказами не довів.
			Посилання позивача на те, що підкарантинні матеріали відповідно до пунктів 4.28-4.30 повинні супроводжуватися карантинним сертифікатом, тому необхідно здійснювати вторинний догляд в місцях накопичення матеріалів, не свідчить про обов'язковість проведення такого огляду. До того ж в копіях карантинних сертифікатів відсутня відмітка про необхідність здійснення повторного огляду підкарантинних матеріалів під час їх складування в морському порту.
			Не наведено позивачем і обгрунтування розрахунку суми позову, так як розцінками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.1993року не передбачено такої послуги як проведення вторинного огляду, як і не зазначено його вартості із розрахунку 0,70 грн. за 1 тону вантажу, а відповідач стверджує що передбачений розцінками догляд партії вантажу з оформленням фітосанітарного сертифіката включає в тому числі і вторинний догляд, який відповідно до затверджених розцінок не є окремим видом послуг.
			Слід також зазначити, що позивачем не надано і доказів того, що розмір спірних послуг (які повинні відповідати розміру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.1993року) дорівнює фактичним витратам на їх надання, як це передбачено пунктом 3 статті 49 закону України "Про карантин рослин".
			Крім того, в актах фітосанітарного контролю зазначено, що їх складено в присутності експедитора ПФ "Сі-Транс". При цьому прізвище експедитора в жодному із актів не вказано. Підпис власника вантажу відсутній з посиланням на те, що він від підпису відмовився.
			Із наданих відповідачем відомостей вбачається, що вивантаження транспортних засобів тривало майже добу, однак із актів вбачається, що догляд проведено одноразово, про що складено один акт одним інспектором.
			Із вищезазначеного вбачається, що акти складалися не за результатами дійсно проведеного огляду підкарантинних матеріалів під час їх складування, концентрації, накопичення в морському порту, а на підставі відомостей наявних в карантинних сертифікатах.
			Із вищезазначеного вбачається, що позивач не надав документального підтвердження надання відповідачу послуг щодо "вторинного огляду" підкарантинних матеріалів, необхідності його проведення відповідно до вимог закону, правового обгрунтування розрахунку суми фактичних витрат, які є ціною позову, а також не навів норми права, яка б зобов'язувала відповідача сплачувати зазначену послугу, тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
			В судовому засіданні представник відповдіача наполягав на пропущенні строку звернення до суду з боку позивача, наголошуючи, що це є підставою для відмови у задоволенні позову.
			Відповдіно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
			Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду та не надав суду докази поважності причин пропуску цього строку.
			Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
			На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд - 
			постановив:
			В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. 
			Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
			Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 серпня 2010 р.. 
			 Суддя Ковбій О.В. 
			 кат. 6.19

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...