Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/6804/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2023. Зареєстровано: 05.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2023.

Номер судового провадження: 1-кс/638/2056/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023222090000039

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/6804/23
		Провадження № 1-кс/638/2056/23
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 серпня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		 
		слідчого судді за участю: секретаря судового засідання прокурора слідчого підозрюваної захисника ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого Слідчого відділу Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з начальником Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222090000039 від 25 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у відношенні 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженкис.ОскілІзюмськогорайону Харківськоїобласті,громадянкиУкраїни,заміжньої,маєнаутриманні двохмалолітніхдітей,з вищою освітою, раніше не судимої, офіційно непрацевлаштованої, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30 серпня 2023 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Слідчого відділу Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з начальником Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
		Клопотання мотивоване тим, що СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2023 року за № 42023222090000039, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. 
		В ході досудового розслідування встановлено, що до Ізюмської окружної прокуратури Харківської області 24 квітня 2023 року з УСБУ в Харківській області надійшло повідомлення щодо отримання даних про протиправну колабораційну діяльність мешканки с. Оскіл Ізюмського району Харківської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка під час окупації території Оскільської громади Ізюмського району Харківської області силами РФ зайняла посаду Оскільського ліцею та впроваджувала стандарти освіти держави-агресора у закладі освіти.
		В ході досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме в селі Оскіл Ізюмського району Харківської області, у липні 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність та впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, добровільно зайняла посаду в.о. директора у комунальному закладі «Опорна школа, Оскільский ліцей» Оскільської селищної ради Ізюмського району Харківської області при окупаційній владі.
		В подальшому, у період часу з липня 2022 року по вересень 2022 року, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Оскільського ліцею, в якості в.о. директора зазначеної школи здійснювала дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, організувала роботу закладу освіти при окупаційній владі на російській мові, впровадила методики навчання за російськими підручниками.
		Крім того, у період часу з липня 2022 року по вересень 2022 року, точний день та час не встановлено, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, діючи з умислом, направленим на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, пройшла курси перепідготовки кадрів освіти за російськими стандартами у місті Курськ та місті Бєлгород РФ для отримання відповідних знань методики та стандартів освіти РФ, за якими вони повинні викладати у Оскільському ліцеї при окупаційній владі.
		30 серпня 2023 року слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Оскіл Ізюмського району Харківської області, з вищою освітою, не працевлаштовануу, раніше не судиму, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні дій громадянкою України, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти.
		Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, як окремо, так і усіма у сукупності, а саме: протоколами допиту свідків.
		Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування просив суд застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб без визначення розміру застави. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти вказаним ризикам. 
		В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
		Підозрювана та її захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилались на недоведеність слідчим та прокурором зазначених ризиків. Зазначили, що беручи до уваги обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, підозрюваній не може бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просили у задоволенні клопотання відмовити повністю, обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 
		Заслухавши доводи прокурора, слідчого, захисника та підозрюваної, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку щодо часткового задоволення клопотання з наступних підстав. 
		Під час розгляду даного клопотання судом встановлено, що в провадженні СВ Ізюмського РУП № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2023 року за № 42023222090000039, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
		ОСОБА_5 затримана в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України не була.
		30 серпня 2023 року слідчим ОСОБА_7 о 09 год. 18 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. 
		Зважаючи на зазначене, у відповідності до вимог ст. 42КПК України ОСОБА_5 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
		Клопотання про обрання запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		Відповідно до ч.2 ст. 1, ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року, є невід`ємною частиною національного законодавства України. 
		Суд вважає за необхідне і доцільне застосувати норми міжнародного права при розгляді даного клопотання.
		Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
		Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені.
		Пунктом 175 рішення Європейськогосуду зправ людинивід 21.04.2011року усправі "Нечипорукі Йонкалопроти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182).
		Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об`єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
		Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.
		Таким чином, слідчому судді необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що підозрюваний міг вчинити саме цей злочин). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
		Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема: даними протоколів допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; змістом заяви ОСОБА_19 про прийняття дитини на навчання. 
		З досліджених вищевказаних доказів вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України є обґрунтованою.
		Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором, слідчим, підозрюваним, захисником поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
		Слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо нього запобіжного заходу.
		Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретних характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
		Наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 5 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовано слідчим стосовно ОСОБА_5 наступним чином:
		- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 співпрацювала з окупаційною владою, усвідомлюючи факт притягнення її до кримінальної відповідальності, призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі та невідворотності покарання, може переховуватися від слідства;
		- ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрювана з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину може одноосібно або за допомогою інших осіб, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити свідків, змінити свої покази.
		Суд вважає не доведеним слідчим та прокурором наявність та обґрунтованість ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме спроб підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
		Ризик переховуванняпідозрюваної відоргану досудовогорозслідування тасуду єнедоведеним,зважаючи нате,що ОСОБА_5 ,після пред`явленняїй підозрита додоставляння їїдо судудля розглядуклопотання прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,затримана впорядку,передбаченому ст.208КПК Українине була,вона добровільнобез будь-якогопримусу з`явиласяза викликомдо слідчогота всудове засіданнядля розглядуданого клопотання.Таким чином,усвідомлюючи те,що відноснонеї будерозглядатися клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підватрою ОСОБА_5  будь-яких перепон та дій, спрямованих на переховування не чинила.
		Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 проживає за адресою:  АДРЕСА_1 разом з чоловіком та дітьми. 
		Прокурором та слідчим не доведено, що ОСОБА_5 виїжджала з місця фактичного проживання з метою переховування від органів досудового розслідування та суду. 
		Долучене до клопотання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України не є належним доказом, який свідчить про переховування підозрюваної від органу досудового розслідування або суду.
		На виконання даного доручення Службою безпеки України встановлені повні анкетні дані ОСОБА_5 та місце її проживання за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Таким чином, зі змісту долученого до клопотання листа Служби безпеки України № 70-1-7168 від 11 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_5 не переховувалась, у розшуку не перебувала, фактично проживала за вказаною вище адресою, що також свідчить про те, що остання будь-яких перепон та дій, спрямованих на переховування не чинила.
		Підозрювана маючи об`єктивну можливість переховуватися, не виїхала після деокупації на непідконтрольну Україні територію, а навпаки продовжувала проживати з родиною за вказаною вище адресою, наразі добровільно з`явилася за викликом до органів досудового розслідування та суду.
		Також суд вважає не доведеним слідчим та прокурором наявність та обґрунтованість ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з підстави його необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження його існування. 
		Суд вважає доведеним наявність та обґрунтованість ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
		КПК Українивстановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розглядуусно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст.95КПК України).
		Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Зважаючи на наведене, з урахуванням того, що допитані в якості свідків особи є односельчанами підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити вищевказані дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
		Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. 
		ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином та карається позбавленням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Підозрювана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, уродженкою села Оскіл Ізюмського району Харківської області, з вищою освітою, офіційно непрацевлаштована, раніше не судима, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , інвалідності не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має двох дітей, офіційно заміжня. 
		Наявність у підозрюваної сім`ї, проживання в будинку, який на праві власності належить чоловіку, свідчить про міцність соціальних зв`язків. 
		На виконання п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України прокурором не надано до суду доказів, які свідчать про те, що перебуваючи на волі, підозрювана переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
		Як було зазначено вище, долучене до клопотання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України не є належним доказом, який свідчить про переховування підозрюваної від органу досудового розслідування або суду.
		Слідчий суддя, з урахуванням відомостей про особу підозрюваної, якає раніше не судимою, має міцні соціальні зв`язки, а саме сім`ю,дійшов висновку, що доцільно обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, які б дали змогу контролювати належну процесуальну поведінку підозрюваної. 
		Такий вид запобіжного заходу забезпечить баланс приватних інтересів особи та інтересів досудового розслідування.
		Крім того, в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і в судовому засіданні прокурором та слідчим необхідність застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Посилання прокурора та слідчого на тяжкість кримінального правопорушення, як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неприйнятним, оскільки, лише сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не може бути підставою для застосування до підозрюваної такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з того, що заявлений ризик є недоведеним.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
		Зважаючи на правову позицію, викладену в рішенніЄвропейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотання про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт тощо, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
		Враховуючи фактичні обставини та вагомість наявних доказів, а саме: міцність соціальних зв`язків, яка полягає у наявності у підозрюваної чоловіка та двох дітей, з якими вона проживає за однією адресою, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, наявність постійного місця проживання, добровільного виконання виклику до органу досудового розслідування та суду, недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених п. 1, 5 ст. 177 КПК України, та недоведеність того факту, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти заявленим в клопотанні ризикам, слідчий суддя вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним та занадто суворим. 
		Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_5  запобіжного заходу, дійшов висновку про достатність такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, для досягнення мети заходу забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		Цілодобовий домашній арешт з покладенням на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зможуть виступати достатніми стримуючими факторами для існуючого ризику впливу на свідків.
		Застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде достатнім для запобігання реалізації нею встановленого ризику незаконного впливу на свідків. 
		Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом. 
		Термін дії ухвали визначається в межах строку, встановленого ч.6 ст. 181 КПК України. 
		Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184,193, 194, 196, 205, 395, 392 КПК України, слідчий суддя,-
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання слідчого Слідчого відділу Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з начальником Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  задовольнити частково.
		Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваній ОСОБА_5 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в період часу з 00 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв. включно кожного дня на строк два місяці, тобто до 30 жовтня 2023 року, з використанням електронних засобів контролю. 
		Зобов`язати підозрювану ОСОБА_5 виконувати наступні обов`язки строком два місяці, тобто до 30 жовтня 2023 року, а саме: 
		- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора;
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
		- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, крім спілкування з ними в ході проведення відповідних слідчих дій в присутності слідчого або прокурора;
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		- носити електронний засіб контролю. 
		Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції за місце проживання підозрюваної та зобов`язати орган Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_5 і повідомити про це слідчому .
		Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло підозрюваної, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків, використовувати електронні засоби контролю. 
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
		Визначити, що дана ухвала закінчує свою дію 30 жовтня 2023 року.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...