Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/3901/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Вбивство через необережність.
Надіслано судом: 05.09.2023. Зареєстровано: 06.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2023.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025 (частково)
Результат оскарження 14.05.2025 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/570/73/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021181180000326

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 570/3901/21
		номер провадження 1-кп/570/73/2023
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		05 вересня 2023 року     м. Рівне
		Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області кримінальне провадження щодо  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Рівне, громадянина України, реєстр. та прож. АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючого масажистом у клініці реабілітації "OrtoSano", інв. ІІ гр., неодруженого, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
		в с т а н о в и в :
		07 червня 2021 року, приблизно о 18 год. 40 хв. на вул. Центральна, с. Вересневе, Рівненського району Рівненської області, на прилеглій території зупинки громадського транспорту ОСОБА_8 , перебуваючи поряд із маршрутним таксі № 47, на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли, діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча з урахуванням ситуації та обстановки, що склалася, повинен був і міг їх передбачити, не маючи наміру на спричинення тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9 , умисно наніс останньому один боковий удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи з лівого боку, від якого ОСОБА_9 втратив рівновагу та, із прискоренням, з висоти власного зросту, впав на тверде асфальтне покриття дороги та вдарився об нього потиличною ділянкою голови, у результаті чого отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-черепної травми із забоєм речовини головного мозку та крововиливами під тверду і м`яку мозкові оболонки, та внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер в приміщенні КП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради.
		Обвинувачений  ОСОБА_8  в судовому засіданні, винним визнав себе повністю та дав пояснення, якими підтвердив наведені обставини вчинення ним вказаного злочину. Пояснив, що 07.06.2021 року о 08.00 год. вийшов зі своєю матір`ю (яка хворіє гіпертонією та має хворе коліно) на зупинку громадського транспорту, де чекали маршрутку, щоб матір виїхала на роботу. Однак водій автобуса не зупинився на зупинці та не забрав їх, тому змушені були пішки йти до наступної зупинки значний проміжок дороги, що зумовило для них складності (у зв`язку зі станом здоров`я матері обвинуваченого), інші незручності, та викликало обурення від вказаних дій водія. Близко 18-19 год. того ж дня він ( ОСОБА_8 ) вирішив вийти на зупинку та з`ясувати у водія маршрутного таксі, чому той не зупинився та не підібрав його хвору матір. Звернувся із таким питанням до ОСОБА_9 , припускаючи, що саме той був водієм раннішньої маршрутки. Під час розмови, яка тривала близько 5 хв, виник конфлікт, в ході якого водій почав висловлюватись до нього ( ОСОБА_8 ) образливо та нецензурно. Він ( ОСОБА_8 ) не стримався та вдарив ОСОБА_9 правою рукою в нижню щелепу, від чого той впав на землю. Він намагався надавати допомогу ОСОБА_9 , також відразу до них підійшли інші люди, які також надавали допомогу та викликали швидку медичну допомогу. Пояснив також, що спілкувався із родичами ОСОБА_9 , коли той був у лікарні, а після його смерті поштою пересилав їм 50 000 грн. матеріальної шкоди, яку вони відмовились отримувати. Цивільний позов визнав повністю в частині стягнення матеріальної шкоди та частково щодо моральної шкоди, в розмірі 50 000 грн. 
		У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся, усвідомлює, що вчинив неправильно, просив вибачення у потерпілих.
		Потерпіла ОСОБА_5  -дружина загиблого ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що очевидцем події вона не була. Пояснила, що чоловік працював водієм маршрутки. В день події о 05.00 год він поїхав на роботу. Близько 15.00 год. вони зізвонювались, все було добре. В 19.00 год. їй син повідомив, що чоловіка ( ОСОБА_9 ) побили та везуть в лікарню. Коли приїхала в лікарню, чоловік був без свідомості. Лікарі сказали, що потрібно терміново робити операцію. Із 07.06.2021 р. до 20.06.2021 р. ОСОБА_9 перебував у реанімації. 20.06.2021 р. о 20.30 год. їй повідомили, що чоловік помер. Втрата чоловіка з яким прожили разом 35 років є для неї дуже сильним потрясінням та завдає сильних душевних страждань. Повідомила, що на пошту приходили кошти в сумі 35 000 гривень 50 000 гивень, проте вона їх не забирала, оскільки не було зазначено відомостей про призначення платежу та особу платника. Просила застосувати до обвинуваченого суворе покарання та стягнути на її користь 400 тис. грн. моральної шкоди.
		Потерпілий ОСОБА_6  - син загиблого ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що очевидцем події він не був. Пояснив, що в день події із швидкої медичної допомоги зателефонували його дружині та повідомили, що батька побили та везуть в лікарню. В лікарні ОСОБА_9 був у свідомості, але ні на кого не реагував, на ньому було видно тілесні ушкодженя. Лікарі повідомили про необхідність операції, яка тривала 3 години. Обвинувачений ( ОСОБА_8 ) телефонував до нього ( ОСОБА_6 ) однак домовленості між ними не було досягнуто. В лікарню обвинувачений не приходив та вподальшому до нього не звертався. Повідомив, що втрата батька для нього є тяжкою, внаслідок чого його психологічний стан погіршився. Просив застосувати до обвинуваченого суворе покарання та стягнути на його ( ОСОБА_6 ) користь 400 тис. грн. моральної шкоди.
		Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами. Допитані в суді свідки пояснили наступне.
		Свідок ОСОБА_10  - матір обвинуваченого ОСОБА_8  в судовому засіданні повідомила, що очевидцем події вона не була. Пояснила, що в день події зранку вона разом із сином та ще близько семи людьми чекали на зупинці маршрутку. Однак автобус, який запізнився, ще й не зупинився забрати людей. Вона та інші пасажири, які користуються громадським транспортом, не в усіх випадках булизадоволені якістю послуг перевезення та роботою водіїв. За вказаних обставин вона змушена була іти на іншу зупинку значну відставнь, внаслідок чого їй стало погано та в неї піднявся тиск, про що вона сказала сину. Ввечері, коли повернулась додому про подію не знала, син нічого не розповів, а ще через близько 10 хв., приїхали працівники поліції та забрали з собою її сина. Повідомила, що намагались налагодити з потерпілими спілкування та відшкодувати завдану моральну та матеріальну шкоду. Поштою надсилали кошти, однак потерпілі відмовились приймати відшкодування.
		Свідок ОСОБА_11  в судовому засіданні повідомив, що він був очевидцем події. Зокрема пояснив, що 07.06.2021 р. близько 19.00 год. він повертався додому та за метрів 100, побачив як на зупинці громадського транспорту біля маршрутки № 47 стояв водій та курив. До нього підійшов інший молодий чоловік, водій агресивно та з незадоволенням зреагував на звернення до нього, внаслідок чого між ними виникла словесна перепалка, після чого обвинувачений вдарив водія один раз правою рукою в щелепу, від чого останній впав і вдарився головою об асфальт. На асфальті від удару потилицею залишились сліди крові, ушкоджень на обличчі потерпілого не було. Коли  ОСОБА_8 побачив,що водійнепритомний,то відразу голосно просив викликати швидку та намагався привести потерпілого до свідомості. Пізніше, коли на місці події зібралося багато людей, які надавали водію допомогу, обвинувачений пішов звідти, а через деякий час його з дому забрали працівники поліції.
		Свідок ОСОБА_12  в судовому засіданні повідомив, що очевидцем події він не був. Разом із ОСОБА_13 проїжджали неподалік вказаної зупинки громадського транспорту. На місці події побачили, що неподалік маршрути на землі лежав чоловік (водій), в якого була травмована потилиця та з голови ішла кров. Біля потерпілого (водія) перебувало близько п`яти людей, в т.ч. фельдшер, яка давала укол та таблетки потерпілому. Весь цей час  ОСОБА_8 (обвинувачений) також був поряд та приймав участь у наданні допомоги потерпілому. Згодом приблизно через 40 хвилин приїхала швидка медична допомога та забрала водія в лікарню. Пізніше приїхали працівники поліції та забрали ОСОБА_8 з дому, який без будь-якого супротиву прослідував з ними до місця події, де розповів про всі обставини.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомив, що очевидцем події він не був. Проїжджав неподалік місця події разом із ОСОБА_12 . Надав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_12 .
		Показання вказаних свідків є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами по справі. Відомості, які вказують про надання вказаними свідками неправдивих показань з метою обмовити підсудної не встановлено. Підстави для сумніву у правдивості таких показань свідків в судовому засіданні не виявлено.
		Судом повно та всебічно досліджено докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які були надані суду стороною обвинувачення, зокрема:
		Із протоколуогляду місцяподії від07.04.2021р. зілюстративною таблицею(а.с.к.п.21-27)вбачається,що вході проведеннявказаної слідчоїдії,проводеної навідкритій ділянцімісцевості заадресою  вул.Центральна,3Бс.Вересневе,Рівненського районуРівненської області,було виявленона узбіччіпроїжджої частиниприпаркований транспортнийзасіб,а самемаршрутний автобус,д.н.з НОМЕР_1 .Фактично навпротидверей маршруткина відстаніприблизно 4м.на краюасфальтного покриттявиявлено речовинубурого кольору,зовні схожуна кров.В ході проведення слідчих дій, було зроблено змиви даної речовини.
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2021 р. (а.с.к.п. 62-63) встановлено, що свідок ОСОБА_11 впізнав на фото ОСОБА_8 , який 07.06.2023 р. близько 18.40 год. наніс водію маршрутки один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи, від чого останній впав, вдарившись потилицею голови об асфальт.
		Із протоколу проведення слідчого експерименту із участю свідка  ОСОБА_11 від 16.07.2021 р. (а.с. к.п. 65-66) вбачається, що в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_11 на місці події показував та пояснював щодо обставин події від 07.06.2021 р. Зазначив, зокрема, що до ОСОБА_9 підійшов ОСОБА_8 , вони стояли обличчям один до одного, розмовляючи. В ході розмови ОСОБА_8 нанніс 1 удар кулаком правої руки в нижню щелепу ОСОБА_9 від чого той впав на спину та з висоти власного зросту вдарився головою об аафальт.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 з участю якого проведено досліджений слідчий експеримент щодо обставин події на місці події, своїми поясненнями фактично підтвердив вказані відомості, наведені їх демонстрації та покази на місці. У даному випадку суд зазначає про інкорпорування пояснень наданих свідками під час слідчої дії в поясненя, які вони надавали в судовому засіданні. Крім того, проведення слідчого експерименту відбувалося у формі, що містить ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення замірів, дослідів чи випробувань, а не лише виключно проголошення свідками пояснень з метою їх процесуального закріплення. 
		З протоколуогляду речейвід 04.08.2021р. (а.с. к.п. 90-97) зокрема CD-R марки "ARTEX" на якому наявні 223 файли. При дослідженні відеозапису "ІР камера1_Veresneve_Veresneve_20210607184520_20210607184612_407491" підтверджуються обставини події 07.06.2021 р. з 18:45:20-18:45:52, зокрема зафіксовано один удар обвинуваченого ОСОБА_8 в голову потерпілого ОСОБА_9 , від якого останній падає на землю всією площею тіла та лежить нерухомо. ОСОБА_8 підбігає до нього, відтягує його на узбіччя та намагається надати йому допомогу. 
		З висновку судово-медичної експертизи трупа   ОСОБА_9 від14.07.2021 р. № 372 (а.с. к.п. 113-177), встановлено, що за даними медичних документів, при госпіталізації 07.06.2021 р. о 21:00 год. гр. ОСОБА_9 у Рівненську ЦМЛ, наступному клінічному обстеженні, оперативному втручанні, подальшому лікуванні, а також при наступній судово-медичній експертизі його трупа, була встановлена внутрішньочерепна травма з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку.
		Вищевказані ушкодження утворились прижиттєво, незадовго до поступлення потерпілого на стаціонарне лікування, що підтверджується наведеними у наданих медичних картах клінічними даними, встановленими особливостями ушкоджень на час секції трупа та результатами гістологічної експертизи.
		Вид ушкодження, встановлений при розтині трупа характер черепно-мозкової травми у ОСОБА_9 (локалізація місця прикладання сили, що обумовила виникнення черепно-мозкової травми крововиливу м`яких тканин поруч із наявністю ознак так званих «протиударних» ушкоджень речовини і оболонок мозку), поруч з наявністю місця прикладання сили на рівні тім`яно-потиличної ділянки справа (де виявлений крововилив в м`які тканини голови), в сукупності, вказують на дію тупого предмету з плоскою переважаючою поверхнею (без відображення її індивідуальних властивостей) і, загалом, таке ушкодження властиве для падіння з положення стоячи навзнак на площину; з попереднім наданням тілу прискорення, враховуючи висоту місця прикладання сили) з послідуючим ударом правою половиною тім`яно-потиличної ділянки голови до плоскої підлягаючої поверхні.
		Встановлена у ОСОБА_9 внутрішньочерепна травма з крововиливами в речовину та під оболонки головного мозку, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення (згідно п. 2.1.3. в), г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6), відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Окрім вказаної внутрішньочерепної травми у ОСОБА_9 встановлено перелом гілки нижньої щелепи справа, що виник незадовго до його вступу у стаціонар від не менш ніж одноразового, з відносно значною силою травматичного впливу тупого предмета (без відображення індивідуальних особливостей його травмуючої поверхні) та властивий для удару рукою чи ногою, тощо; при цьому потерпілий перебував у вертикальному положенні та був обернутий правою половиною обличчя до напрямку дії травмуючого знаряддя. Дана травма могла бути прискоренням, результатом якого стало падіння на площинні, що призвело до внутрішньочерепної травми. Вказаний перелом гілки нижньої щелепи справа має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості.
		Смерть ОСОБА_9 констатована лікарями 20.06.2021 р. о 22:30 год і настала від отриманої внутрішньо-черепної травми із забоєм речовини головного мозку та крововиливами під тверду і м`яку мозкові оболонки, що в своєму клінічному перебігу ускладнилась розвитком набряку-набухання головного мозку та наступною його компресією. Це підтверджується характером виявлених при розтині трупа ушкоджень, результатами мікроскопічного дослідження вилучених з трупа шматочків внутрішніх органів, а також наведеними у медичній карті № 5181 даними клінічного спостереження.
		Таким чином, між встановленою у ОСОБА_9 внутрішньочерепною травмою та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Масивність черепно-мозкової травми, навіть при своєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги, робить благоприємний прогноз щодо життя потерпілого малоймовірним.
		Судово-медичних даних які б свідчили, що на настання смерті вплинули наявність в потерпілого алкогольного (наркотичного) сп`яніння, захворювання чи патології - немає.
		Судово-медичних даних, які б свідчили про можливу боротьбу, самооборону чи нанесення ударів самим потерпілим - не отримано.
		З висновкусудово-медичноїекспертизи від17.08.2021р.№ 479/372 (а.с. к.п. 120-123), встановлено, що покази свідка ОСОБА_11 , які він дав під час проведення слідчого експеремену 16.07.2021 р., відповідають локалізації та механізму нанесення ушкоджень встановлених в ході судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 .
		Про дослідження інших доказів щодо обставин справи в т.чдипит свідків,огляд речовихдоказів, сторони не зверталися, на їх дослідженні не наполягали. Тому, такі докази суд не досліджує, із урахуванням вимог ст. 22, 26 КПКУкраїни, щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, також диспозитивності.
		При розгляді даної справи, суд забезпечив усім учасникам провадження належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доказів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано. Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
		Враховуючи наведене, оцінюючи досліджені в судовому засіданні доказив їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині повністю доведена. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 підпадають під ознаки злочину передбаченого ч. 1ст. 119 ККУкраїни - вбивство вчинене через необережність.
		При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_8 характеризується позитивно.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, суд у даному конкретному випадку враховує як обставину, що пом`якшує покарання, дії обвинуваченого спрямовані на добровільне відшкодування обвинуваченим для потерпілих матеріальної шкоди, частково моральної шкоди та його спроби примиритися з потерпілими. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено. 
		Враховуючи наведені обставини справи, в т.ч. характер дій обвинуваченого при вчиненні злочину, відсутність у нього прямого умислу на спричинення значної шкоди здоров`я та тим більше на позбавлення життя іншої людини, ушкодження до яких призвели дії підсудного та настання невиправних наслідків, у вигляді смерті людини, беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, та дані про особу винного, який характеризується позитивно, раніше не судимий, стан його здоров`я, те, що на обліку у лікаів нарколога та психіатра не перебуває, має інвалідність ІІ групи, працевлаштований, висновки досудової доповіді, наданої Рівненським районним відділом № 1 філії ДУ "Центр пробації" в Рівненській області (а.с. 76-80), враховуючи наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, вибачення перед потерпілими, із урахуванням позиції потерпілих, доводів їх представника, а також і аргументів прокурора, міркувань захисника, суд вважає, що що для виправлення та перевиховання ОСОБА_8 необхіднообрати покарання у виді позбавлення волі в межах строку, згідно санкції за якою він притягується до відповідальності. У даному випадку зазначається також про неможливість застосування до підсудного, якому встановлено ІІ групу інвалідності, покарання у виді обмеження волі, в силу вимог ч. 3 ст. 61 КК України.
		Між тим, відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При судовому розгляді встановлено, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин, за який його засуджено, відноситься до категорії нетяжких та неумисних злочинів. У даному випадку виключається умисел в обвинуваченого на настання наслідку його дії у вигляді позбавлення життя людини. Тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, було не безпосереднім наслідком заподіяного підсудним удару в ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого підсудний хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити. Враховується й те, що підсудний позитивно характеризуються, має міцні соціальні зв`язки, родину, обтяжуючі покарання обставини відсутні, як і будь-які негативні дані щодо його поведінки протягом декількох років з моменту вчиненого до дня ухвалення вироку. За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням  іспитовим строком, встановленим законом, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки його виправлення можливе і без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за ними контролю з боку органу пробації.
		Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення підсудним нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України. Зазначається, що справедливість покарання визначається з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини. Позиція потерпілихстосовно призначенняпокарання усправах цієїкатегорії хочаі неє обов`язковоюдля суду,однак вонаураховується всукупності зобставинами,передбаченими ст.65КК України.і немає надними пріоритету. Залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. При прийнятті такого рішення, суд враховує, що через дотримання засад призначення покарання реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Витрати на залучення експерта, згідно обвинувального акту, відсутні. Питання щодо речових доказів вирішується судом у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Щодо цивільнихпозовів. Потерпіла ОСОБА_5 звернулася про стягнення на її користь з ОСОБА_8 відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 34 тис. 937 грн. 33 коп. та моральної шкоди в розмірі 200 тис. грн. (а.с. 25-48). В подальшому представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 подала заяву про збільшенні розміру завданої моральної шкоди та просить стягнути таку шкоду на користь потерпілої з ОСОБА_8 в розмірі 400 тис. грн. (а.с. 63). Залучений судом потерпілий ОСОБА_6 (а.с. 93-98) вказав про заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 400 тис. грн.
		У відзиві на позов (а.с. 64-68, 99) ОСОБА_8 зазначив, що він 24.09.2021 р. добровільно здійснював перерахунок коштів на ім`я потерпілої ОСОБА_5 в сумі 34 938 грн. на відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 67) та в сумі 50 000 грн. моральної шкоди (а.с. 66). В судовому засіданні ОСОБА_8 визнав повністю вимогу про матеріальну шкоду. Також визнав частково моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 вказуючи про розмір відшкодування в сумі 50 000 грн. та із зазначенням про необхідність прийняття справедливого рішення, враховуючи його майновий стан, стан його здоров`я (інв ІІ гр.), а також те, що він здійснював спроби добровільно відшкодувати потерпілим шкоду та вчиняв дії спрямовані на примирення із ними.
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 підтвердила те, що на її ім`я було здійснено поштовий переказ грошових коштів у сумі, що відповідає розміру матеріальної шкоди. При прийнятті рішення про відмову отримувати відшкодування матеріальної шкоди в повному розмірі та частини моральної шкоди, яке надавалось їй добровільно, вона врахувала позицію, сформовану її представниками для пред`явлення відповідних вимог у позові. Просила позов задовольнити повністю.
		У даному випадку суд враховує, що розмір матеріальної шкоди визначений у позові згідно квитанцій, доданих до нього, в сумі 34 тис. 937 грн. 33 коп., підсудний не оспорював, під сумнів не ставив, намагався сплатити добровільно та визнав його повністю під час судового розгляду справи. Вказана сума підлягає стягненню.
		В частині стягнення моральної шкоди. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (див. висновок Великої Палати ВС у постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц).
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, врахувуючи глибину душевних страждань, завданих особі, наявність перешкод у реалізації її життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 частково в розмірі 200 000 грн. та потерпілому ОСОБА_6 частково в розмірі 100 000 грн.
		Керуючись ст. 368-370, 373-374 КПК,суд
		з а с у д и в:
		ОСОБА_8  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.119 ККУкраїни та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.
		На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 34 тис. 937 грн. 33 коп., та відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 тис. грн.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 тис. грн.
		Речові докази: СD-Rдиски з відеозаписами - зберігати при матеріалах кримінального провадження. Інші речові докази - знищити.
		Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...