Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 394/379/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2023.
Дата набрання законної сили: 04.09.2023
Номер судового провадження: 61-1648ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                 
		 
		04 вересня 2023 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 394/379/21 
		провадження № 61-1648св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_4 ,
		третя особа - державний реєстратор Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Гушлевська Наталія Олександрівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Партоліної І. П., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, прийняту        у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру      у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), ОСОБА_4 , третя особа - державний реєстратор Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Гушлевська Н. О. (далі - державний реєстратор), про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_5 . За життя матері наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 березня 2018 року надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, на підставі якого матір`ю позивачів виготовлено проект землеустрою та присвоєно кадастровий номер 3523684600:02:000:1016 земельній ділянці загальною площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.
		Позивачі зазначали, що мати не встигла зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку, тому ними направлено до ГУ Держгеокадастру                у Кіровоградській області заяву про надання дозволу на завершення процедури приватизації в порядку спадкування за законом.
		12 серпня 2020 року наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області їм відмовлено у наданні дозволу на завершення процедури приватизації в порядку спадкування за законом та розробленні документації із землеустрою.
		Посилаючись на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2020 року, яким задоволено позов до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, позивачі вказували, що за кожним із них визнано право на завершення процедури приватизації 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523684600:02:000:1016, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Наказом ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 24 вересня   2020 року № 11-13498/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею       2,00 га (кадастровий номер 3523684600:02:000:1016) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
		09 жовтня 2020 року державним реєстратором зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684600:02:000:1016 за ОСОБА_4 (номер запису 38657859).
		Позивачі вважали, що ця обставина грубо порушує їх право на завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки, розпочатої їхньою матір`ю на підставі рішення суду. 
		 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд: 
		- визнати дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області протиправними та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки    у власність» від 24 вересня 2020 року № 11-13498/14-20-СГ; 
		- скасувати рішення державного реєстратора, індексний номер 54574630 від 15 жовтня 2020 року, номер запису про право власності 38657859, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Покотилівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер3523684600:02:000:1016, на громадянина ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області     від 18 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області протиправними та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки    у власність» від 24 вересня 2020 року № 11-13498/14-20-СГ.
		Скасовано рішення державного реєстратора, індексний номер 54574630      від 15 жовтня 2020 року, номер запису про право власності 38657859,щодо реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Покотилівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523684600:02:000:1016, на громадянина ОСОБА_4 .
		Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2022 року.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що проект землеустрою, який був наданий ОСОБА_4 , розроблявся на вже сформовану та зареєстровану належним чином земельну ділянку з кадастровим номером 3523684600:02:000:1016 і координати поворотних точок межі земельної ділянки повністю співпадають із координатами поворотних точок межі земельної ділянки, проект землеустрою на яку виготовлявся ОСОБА_5 . Суд першої інстанції вказав, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності, чи користування на земельну ділянку, пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18). Крім того, суд вказав, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання                 у власність земельної ділянки. Право на приватизацію земельної ділянки - це особисте немайнове право, яким після подачі відповідної заяви скористалась за життя ОСОБА_5 . Позивачі мають право на завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки у порядку спадкування, після смерті їх матері.  
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,           в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, прийняти постанову про відмову                    у задоволенні позовних вимог.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		07 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Новоархангельського районного суду Кіровоградської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень про задоволення позову. 
		Заявник вказує, що чинне законодавство не передбачає можливості втручання в право особи, яке вона отримала за відповідними наказами, виконавши всі вимоги законодавства, з огляду на можливі недоліки в організації діяльності органу, що таке право їй надав (рішення Європейського суду з права людини від 24 червня 2003 року №44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства»). 
		Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими, заявник вказує, що позивачами не було дотримано процедуру набуття безоплатної земельної ділянки у власність.
		Отримавши право на завершення процедури приватизації у судовому порядку, позивачі повинні були звернутися із заявою до                                  ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки. Проте позивачі не скористалися таким правом і подали колективне звернення щодо відведення земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, тим самим намагалися ініціювати своїм зверненням нову (окрему) процедуру приватизації земельної ділянки, яка не охоплюється їх правом на завершення процедури приватизації, розпочатої за життя їх матері. 
		 
		Заявник вважає безпідставними та помилковими висновки суду першої інстанції про те, що у разі, коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Право на завершення приватизації вже було наявне, що встановлено рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області у справі № 394/351/20, однак вони ним не скористалися.
		Відмова ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 серпня        2020 року не є належною відмовою, після якої можливе звернення до суду для завершення процедури приватизації, оскільки ця відмова належить до окремої (нової) процедури безоплатного отримання земельної ділянки у володіння, яка не пов`язана з правом позивачів на завершення процедури приватизації земельної ділянки.
		 
		Також заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки                            не зареєстровано, це свідчить про те, що ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області оспорюваним наказом затвердило проект землеустрою, який виготовлений іншою особою. Заявник вважає, що це припущення суду першої інстанції, так як з цього приводу представник відповідача надав аргументовані пояснення, які судом не взято до уваги.
		 
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права             у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20 (провадження № 61-2840св21).
		 
		Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 березня      2018 року № 11-9997/14-18-СГ надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказ видано на підставі, зокрема, статей 15-1, 116, 118, 121,                  123 ЗК України, постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі № П/811/749/17.
		 
		Наказом ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 18 травня      2018 року № 11-2452/14-18-СГ надано ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Наказ видано на підставі, зокрема, статей 15-1, 116, 118, 121, 123 ЗК України, постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня             2017 року у справі № П/811/758/17.
		 
		Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу - НВ-3511160992020 від 13 квітня 2020 року та копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_5 виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3523684600:02:000:1016, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Дата реєстрації земельної ділянки - 14 травня 2019 року відповідно до проекту землеустрою від 08 червня 2018 року (том 1, а.с.19-20).
		 
		ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Встановлено, що позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та набули право на спадкування всіх прав і обов`язків, що належали їх матері за життя, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки.
		 
		Встановлено, що спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації земельної ділянки державної власності.
		 
		Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області      від 07 жовтня 2020 року у справі № 394/351/20 визнано за                 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним на                1/3 частки, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523684600:02:000:1016, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 24 вересня 2020 року № 11-13498/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та передано         ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер - 3523684600:02:000:1016) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (том 1, а.с.83).
		 
		Із листа ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 04 серпня        2021 року встановлено, що у місцевому фонді документації із землеустрою районного відділу Деожгеокадастру наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 3523684600:02:000:1016), що розташована на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області                у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства.
		 
		ОСОБА_5 за життя мала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність для ведення особистого селянського господарства.
		 
		Встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3523684600:02:000:1016 не був зареєстрований у встановленому порядку.
		 
		Відповідно до матеріалів реєстраційної справи № 38657859 державний реєстратор Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Гушлевська Н. О. 15 жовтня 2020 року прийняла рішення № 54574630 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень                   і відповідно було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку розміром 2,00 га з кадастровим номером 3523684600:02:000:1016 за ОСОБА_4 . 
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права          у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
		- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. 
		 
		Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		 
		Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
		 
		За змістом статті 118 ЗК України (у редакції, чинній для спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності                у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		 
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
		 
		Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про визнання незаконним рішення державного органу чи органу місцевого самоврядування, суд повинен встановити невідповідність Конституції або законам України оскаржуваного акта (як змістовно, так і за процедурою прийняття), а також те, що оскаржуване рішення порушує конкретні права особи, яка звернулась до суду.
		 
		За правилами частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
		 
		Видача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання згоди власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Відповідно цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою. Отже, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.
		 
		Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що невиникнення договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків стосовно одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і їх не може бути упорядковано у вичерпний перелік. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття потрібної контрагенту інформації тощо.
		 
		Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
		 
		Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.
		 
		З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.                                          Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
		 
		Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з її конкретних обставин.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року                       у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), на яку як на підставу касаційного перегляду посилається заявник, звернула увагу на те, що                     не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.
		Отже, лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки не підтверджує виникнення у такої особи обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку вона претендувала, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності.
		 
		З Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду             від 09 червня 2017 року, яка набрала законної сили, у справі № П/811/749/17 позов ОСОБА_5 задоволено, зокрема, зобов`язано         ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на підставі заяви від 28 лютого 2017 року (номер в ЄДРСР 67031654).
		 
		З ЄДРСР встановлено, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, яка набрала законної сили, у справі № П/811/758/17 позов ОСОБА_4 задоволено, зокрема, зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на підставі заяви від 28 лютого 2017 року (номер в ЄДРСР 67048149).
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) сформулювала висновок про те, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою                    не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
		 
		Водночас у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 листопада           2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження № 61-41390св18),                 від 09 червня 2021 року у справі № 128/1329/18 (провадження                        № 61-18426св19), від 13 червня 2022 року у справі № 278/2592/20 (провадження № 61-11128св21), від 30 червня 2022 року у справі                    № 700/305/20 (провадження № 61-4429св21) та від 01 липня 2022 року           у справі № 700/309/20 (провадження №61-11769св21), зроблено висновки про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод.
		 
		У справі, що переглядається, встановлено, що як ОСОБА_5 , так і              ОСОБА_4 звернулися до ГУ Держеокадастру в Кіровській області для надання їм дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Покотилівської сільської ради, 28 лютого 2017 року.
		 
		ОСОБА_4 не надав до суду доказів на підтвердження того, що спірну земельну ділянку сформовано за проектом землеустрою, виготовленим на його замовлення. 
		 
		Натомість спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3523684600:02:000:1016, відповідно до пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого на замовлення ОСОБА_4 28 серпня 2019 року приватним підприємством «Альфа-Земпроект», ОСОБА_6 , була раніше сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі про право власності на речові права на земельну ділянку (том 2, а.с.6-10, 31-32). 
		 
		У свою чергу, ОСОБА_5 виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3523684600:02:000:1016, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Дата реєстрації земельної ділянки - 14 травня 2019 року, відповідно до проекту землеустрою                 від 08 червня 2018 року, виготовленого приватним підприємством «Альфа-Земпроект», ОСОБА_7 , що підтверджено витягом, сформованим          13 квітня 2020 року (том 1, а.с.19-20).
		 
		Отже, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , звертаючись до відповідача із проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, опинилися в однакових умовах (подача заяв до ГУ Держеокадастру в Кіровській області в один день, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі судового рішення), однак спірну земельну ділянку було сформовано на підставі проекту землеустрою ОСОБА_5 , тому саме вона мала першочергове право на отримання цієї земельної ділянки у власність при її безоплатній передачі.
		 
		Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах                      від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20 (провадження                   № 61-4266св22), яку правильно застосували суди попередніх інстанцій та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у справі № 451/1125/19 (провадження № 61-11347св22).
		Оскільки право на приватизацію земельної ділянки - це особисте немайнове право, яким після подачі відповідної заяви скористалась ОСОБА_5 , та на завершення процедури його реалізації (приватизації спірної земельної ділянки в порядку спадкування) після смерті ОСОБА_5 мають право позивачі як спадкоємці, а внаслідок прийняття протиправного рішення ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області порушено право позивачів на завершення процедури приватизації конкретної земельної ділянки шляхом проходження всіх етапів безоплатної приватизації в порядку спадкування цього права після смерті їх матері, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
		 
		Посилання ОСОБА_4 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20 (провадження № 61-2840св21) щодо виникнення у позивачів (спадкоємців) права на позов, у разі відмови повноважного органу у завершенні процедури приватизації земельної ділянки, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У зазначеній справі суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки                не суперечать висновкам цієї постанови.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернули уваги на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня      2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), у частині права особи, яка понесла витрати на розробку та погодження проекту землеустрою, однак не отримала у користування цю земельну ділянку колегія суддів спростовує, оскільки відшкодування таких витрат не є предметом цього спору.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилався на порушення його прав власника.
		 
		Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		 
		Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року заява № 44277/98 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року заява № 29979/04 у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.
		 
		Разом із тим у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
		 
		Отже, доводи ОСОБА_4 про порушення його прав власника у цьому випадку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом, який надав їм належну правову оцінку, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		Знову посилаючись на це, заявник таким чином намагається досягти повторної оцінки доказів та нового вирішення спору на свою користь, що суперечить принципу правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду.
		 
		Окрім цього, Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи              (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області        від 18 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду        від 22 листопада 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько     Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...