Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4485/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 05.09.2023. Зареєстровано: 06.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2023
Номер судового провадження: К/9901/1709/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 280/4485/19
		адміністративне провадження № К/9901/1709/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №280/4485/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія Серіол-Плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від  16.03.2020 (головуючий суддя Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді:  Божко Л.А., Дурасова Ю.В.),  
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія Серіол-Плюс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2019: №0008951407; №0008971407; №0008961407.
		 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, адміністративний позов задоволено повністю.
		 
		Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі №280/4485/19 за касаційною скаргою податкового органу.
		 
		Ухвалою суду від 04.09.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 05.09.2023.
		 
		У зв`язку з перебуванням члена колегії-судді Бившевої Л.І. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого, визначено колегію суддів  для розгляду цієї справи у складі: суддя-доповідач Хохуляк В.В., судді: Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
		 
		Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
		 
		Товариство звернулося до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2019: №0008951407; №0008971407; №0008961407. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час перевірки позивачем надано контролюючому органу складені відповідно до вимог чинного законодавства України первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» з ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», ТОВ «Овіс Трейд», ТОВ «Прінт Інжинірінг» та ТОВ «Фірма «Фідея», які не мають дефектів форми, змісту або походження, та які в силу приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Як вважає позивач, відповідачем не надано належної оцінки первинним документам, наданим позивачем під час перевірки та разом із письмовими запереченнями до акту перевірки, не досліджено факт використання придбаних у вказаних контрагентів товарів у господарській діяльності позивача. Товариство вказує, що жодне з кримінальних проваджень, на які посилається відповідач у Акті перевірки, не стосується господарських правовідносин з постачання дизельного палива контрагентами ТОВ «ПК «Серіол-Плюс», мотивувальні частини ухвал слідчих суддів наведені в акті перевірки контролюючим органом без зазначення судів, якими вони ухвалені, номерів справ, дати ухвалення рішень. Крім того, всі ухвали судів, витяги з яких містяться у акті перевірки не є вироком, у яких суд вирішив обвинувачення по суті, посилання на вироки, якими б було встановлено вчинення кримінальних правопорушень контрагентами позивача або їх посадовими особами Акт перевірки, відповідь ГУ ДФС у Запорізькій області на заперечення до акту перевірки, рішення ДФС України про результати розгляду скарг позивача не містять. Таким чином, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Контрагенти позивача на момент виконання договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали право виписувати податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» та ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», ТОВ «Овіс Трейд», ТОВ «Прінт Інжинірінг» та ТОВ «Фірма «Фідея» щодо поставки товарів  визнані судом недійсним або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не має права створювати певні наслідки з своїх припущень. Суди дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено суми сплачені при отриманні товарів від контрагентів до сум валових витрат та сформовано податковий кредит, позивачем правильно відображено показники податку на прибуток за результатами взаємовідносин з контрагентами та підтверджено реальну купівлю товару, використання його у власній діяльності з наступним перепродажем.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вважає відповідач, перевіркою не встановлено дійсність купівлі-продажу товарів, ланцюг придбання товарів самими контрагентами, контрагенти не мають виробничих потужностей, відсутні наймані працівники для здійснення будь-яких дій по виконанню взятих на себе договірних зобов`язань, придбані позивачем товарно-матеріальні цінності не були реалізовані та використані у власній господарській діяльності, стосовно посадових осіб ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», ТОВ «Овіс Трейд», ТОВ «Прінт Інжинірінг» та ТОВ «Фірма «Фідея» порушено кримінальні провадження щодо фіктивності підприємств. Таким чином,  судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування і доказування, не надано належну оцінку фактам, які свідчать, що між сторонами господарські операції фактично не здійснювались, за спірними операціями оформлені первинні документи з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на застосування судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах і просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Позивач правом подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного перегляду судових рішень.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Як слідує зі змісту акту перевірки та доводів касаційної скарги, відповідач вказує, що відповідно до інформації з баз даних Державної фіскальної служби України, встановлена відсутність придбання робіт та послуг, що були реалізовані підприємствами ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», ТОВ «Овіс Трейд», ТОВ «Прінт Інжинірінг» та ТОВ «Фірма «Фідея» на адресу ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо). Таким чином, на думку відповідача, фактично мала місце реалізація товару, джерело походження яких не встановлене, наявність факту реалізації ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Крім того, за наявною інформацією правоохоронними органами здійснюються кримінальні провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 204 та ч. 5 ст. 191 КК України, у яких фігурують контрагенти позивача. 
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		 
		Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		 
		Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
		 
		При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		 
		Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що 03.08.2017 між ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» (Покупець) та ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп» (Постачальник) укладено договір поставки №03/08-1, предметом якого є постачання нафтопродуктів. На виконання умов договору ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп» поставив на адресу позивача паливо дизельне та бензин А-92, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними. Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару постачальником надано позивачеві паспорти на дизельне паливо та декларації про відповідність. Транспортування товару здійснювалась транспортом та за рахунок ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», що відповідає умовам укладеного договору та підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів. У наданих позивачем в ході проведення перевірки товарно-транспортних накладних зазначено, що пункт навантаження розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська, 187. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Всесвіт-Оіл- Груп» є власником об`єкту нерухомого майна, шо розташований на земельній ділянці, загальною площею 2,05 га за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська, 187. Зазначений об`єкт нерухомого майна складається зі складу нафтопродуктів, складу масел на території складу нафтопродуктів, автопід`їзду до складу нафтопродуктів, адміністративно-побутового комплексу, операторської, навісу-насосної, чергового приміщення, резервуарів для зберігання паливно- мастильних матеріалів, паливно-розбірних колонок, очисних споруд, колонки для налива автоцистерн, маслороздаточної колонки, тощо. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп» працювало 22 особи, про що також зазначено в акті перевірки.
		 
		12.03.2018 між ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» (Покупець) та ТОВ «Овіс Трейд» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 215, предметом якого є передача нафтопродуктів, масла та авто хімії у власність покупця. На виконання умов цього Договору ТОВ «Овіс Трейд» передав у власність позивача паливо дизельне, що підтверджується складеними видатковими накладними. Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару продавцем надано позивачеві сертифікат відповідності та паспорт продукції на товар. Транспортування товару здійснювалась перевізником ТОВ «Мідас Оіл» з території нафтобази ТОВ «ЛЕГІОН», що розташована за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 38, що підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та до суду товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «ЛЕГІОН» (ідентифікаційний код 30412599) є власником об`єктів нерухомого майна (реєстраційні номери 139152863101, 943953763101), шо розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 38. Зазначені об`єкти нерухомого майна складаються з нежитлових будівель, циліндричних вертикальних резервуарів різної ємності для зберігання нафтопродуктів, тощо. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ «Овіс Трейд» працювало 28 осіб, про що також зазначено в акті перевірки.
		 
		Крім того, представником позивача з метою отримання відомостей та копій документів на адресу ТОВ «ЛЕГІОН» був направлений адвокатській запит від 26.11.2019 про надання інформації та копій документів щодо зберігання та відвантаження придбаного позивачем товару (палива дизельного), на який надійшла відповідь від 03.12.2019, за змістом якої підтверджується факт відвантаження останнім 19.03.2019 25608 кг дизельного палива в вантажний автомобіль з напівпричепом та 26.03.2018 - 28891 кг дизельного палива в вантажний автомобіль з напівпричепом. Також, до відповіді на адвокатський запит були додані засвідчені копії договору зберігання нафтопродуктів від 17.11.2017 укладеного між ТОВ «Овіс Трсйд» (Поклажодавець) та ТОВ «ЛЕГІОН» (Зберігач), копії ліцензії на право зберігання пального виданої ТОВ «ЛЕГІОН», що підтверджує статус професійного зберігача нафтопродуктів даного суб`єкта господарювання.
		 
		26.12.2017 між ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» (Покупець) та ТОВ «Прінт Інжінірінг» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 26-12/2017. На виконання умов Договору ТОВ «Прінт Інжінірінг» передало у власність ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» паливо дизельне, що підтверджується складеними відповідно до вимог законодавства та договору видатковими накладними. Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару продавцем надано позивачеві сертифікати відповідності, паспорт продукції та звіт результатів випробування товару. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ «Прінт Інжінірінг» працювало 19 осіб, що знайшло також своє відображення у Акті перевірки. Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 127 (Державна організація «Комбінат «Зірка») до пункту розвантаження (м. Запоріжжя, вул. Стартова, 36) здійснювалась транспортними засобами, які належать ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» на праві власності або перебувають у користуванні товариства на умовах оренди, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти). Для перевезення нафтопродуктів позивач використовує спеціальні транспортні засоби, які перебувають у власності товариства або використовуються на умовах оренди, що підтверджується договором найму транспортних засобів від 15.09.2015, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , а також копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Крім того, до перевезення нафтопродуктів ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» на підставі договорів про надання послуг з перевезення вантажів були залучені перевізники фізичні особи-підприємці, зокрема ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договором надання послуг перевезення вантажів від 03.01.2013, актами надання послуг.
		 
		27.04.2017 між ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» (Покупець) та ТОВ «Фірма «Фідея» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів. На виконання умов Договору згідно з Додатками №1 від 27.04.2018, №2 від 10.10.2018, №3 від 16.10.2018 ТОВ «Фірма «Фідея» передало позивачу дизельне паливо на загальну, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними. Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару продавцем надано позивачеві сертифікати відповідності, сертифікати якості та аналітичні звіти на товар. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ «Фірма «Фідея» працювало 15 осіб, про що також зазначено в акті перевірки.
		 
		Транспортування товару здійснювалась залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними встановленої форми, які також долучені позивачем до матеріалів справи. У наданих товариством залізничних накладних зазначено, що дизельне паливо перевозилось власними вагонами Філіалу «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» зі станції Миколаїв-Вантажний на станцію Запоріжжя-Вантажне, одержувач вантажу ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» (послуги перевезення залізничним транспортом були оплачені вантажовідправником, про що зазначено у залізничних накладних). Після надходження товару на станцію Запоріжжя-Вантажне його було перевезено до місця зберігання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 36. Перевезення товару до місця зберігання здійснювалось транспортними засобами позивач та із залученням третіх осіб-перевізників, що підтверджується складеними відповідно до вимог законодавства товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.
		 
		Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами, що підтверджується виписками по банківському рахунку.
		 
		З метою отримання відомостей та копій документів, що можуть бути використані як докази в суді, представником позивача на адреси ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», ТОВ «Овіс Трейд» направлені адвокатські запити про надання інформації та копій документів щодо транспортування придбаного позивачем товару (палива дизельного). На адресу представника надійшла відповідь ТОВ «Всесвіт-Ойл-Груп», за змістом якої повідомлялось, що транспортування товару здійснювалось транспортом та за рахунок ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», на підтвердження чого додані засвідчені копії договору про перевезення вантажів автотранспортом від 28.02.2017, укладеного між ТОВ «Всесвіт- Ойл-Груп» та ТОВ «Всесвіт-Ойл» (перевізник), актів надання послуг за вищезазначеним договором, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення придбаного позивачем товару (палива дизельного) від постачальника (ТОВ «Всесвіт-Ойл-Груп»), витягу Державної служби України з безпеки на транспорті, щодо видачі перевізникові ТОВ «Всесвіт-Ойл» ліцензії на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.
		 
		Крім того, від ТОВ «Овіс Трейд» на адвокатський запит надійшла відповідь від 24.10.2019, до якої були додані засвідчені копії договору перевезення вантажів від 15.11.2017, укладеного між ТОВ «Овіс Трейд» та ТОВ «Мідас Оіл» (Перевізник), акту надання послуг за вищезазначеним договором, видаткової накладної щодо придбання перевізником ТОВ «Мідас Оіл» вантажних транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення придбаного позивачем товару (палива дизельного) від постачальника (ТОВ «Овіс Трейд»), витягу Державної служби України з безпеки на транспорті щодо видачі перевізникові ТОВ «Мідас Оіл» ліцензії на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.
		 
		Також, представником позивача на адресу державної організації «Комбінат «Зірка» направлено адвокатський запит від 30.09.2019 про надання інформації щодо відвантаження з потужностей комбінату придбаного позивачем у ТОВ «Прінт Інжінірінг» товару (палива дизельного), відповіддю на який, підтверджується факт відвантаження комбінатом на адресу позивача палива дизельного, що належало ТОВ «Прінт Інжінірінг».
		 
		Відповідно до матеріалів справи, придбані позивачем у контрагентів-постачальників нафтопродукти зберігаються на території ПрАТ «СП Континент» за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 20, відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів № 22/01-1 від 22.01.2015, укладеного між позивачем та ПрАТ «СП Континент» (зберігач).
		 
		Крім того, для зберігання придбаних у контрагентів-постачальників нафтопродуктів у користуванні позивача на підставі договору оренди від 01.04.2011, укладеного між з ТОВ «Всплеск» (Орендодавець), перебуває частина складу паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 3-б, що також підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 01.04.2011.
		 
		ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» має ліцензію, видану Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті щодо дозволу на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, дата видачі ліцензії 06.07.2012, строк дії необмежений.
		 
		Згідно договору найму транспортних засобів від 15.09.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс», орендодавець ФОП ОСОБА_1 передав у користування ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» транспортні засоби для використання в господарській діяльності для перевезення паливо-мастильних матеріалів та нафтопродуктів.
		 
		Для здійснення господарської діяльності позивач використовує нежитлове приміщення загальною площею 63,9 м.кв., що розташоване за адресою: Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, передане Товариству у строкове платане користування ФОП ОСОБА_1 відповідно до умов договору оренди від 31.07.2018. У зазначеному приміщені розташований офіс позивача.
		 
		Судами попередніх інстанцій відзначено, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
		 
		На підставі матеріалів справи суд першої інстанції встановив, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів. 
		 
		За наслідками розгляду справи у порядку апеляційного перегляду судового рішення, колегія суддів не знайшла підтвердження доводів податкового органу, який вважав, що фактично мала місце реалізація товару, джерело походження яких не встановлене, наявність факту реалізації ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів.
		 
		У цій справі на підставі наявних матеріалів судами з`ясовано, що надані первинні документи містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості і підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій та спростовують висновок контролюючого органу, що укладені договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Cудами відхилено посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
		 
		Також, обґрунтовуючи свої доводи про нереальність господарських операцій, відповідач вказував під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційні скарзі, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси.
		 
		На вказані доводи Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.
		 
		Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.
		 
		Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
		 
		Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
		 
		Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.
		 
		Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.
		 
		Суди не визнали обґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.
		 
		Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16.
		 
		Верховний Суд у справі, що розглядається відзначає, що перевірки первинних документів вказаних контрагентів проведено не було, пояснень у осіб відповідальних за здійснення вказаних видів діяльності не відбирались, а тому відображені в акті перевірки позивача відомості за результатами аналізу інформаційного ресурсу бази податкового обліку відповідача є припущенням податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних виробничих та трудових ресурсів для виконання вказаного обсягу робіт.  
		 
		Суди розглянули посилання відповідача на доводи, що правоохоронними органами здійснюються кримінальні провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 204 та ч. 5 ст. 191 КК України, у яких фігурують контрагенти позивача.
		 
		З матеріалів справи слідує, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 Головне управління ДПС у Запорізькій області та слідчі органи зобов`язано надати до суду інформацію про закінчення кримінальних справ, наявність вироків чи інших рішень по кримінальним провадженням: 
		 
		№42017040000000560 від 18.05.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, відносно посадових осіб ТОВ «Всесвіт-Оіл-Груп», що перебуває на розслідуванні у СУ прокуратури Дніпропетровської області, 
		 
		№32018060000000049 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204 КК України, відносно посадових осіб ТОВ «Овіс Трейд», що перебуває на розслідуванні у ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області, 
		 
		№22017000000000388 від 19.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, відносно посадових осіб ТОВ «Хімпродторг», де контрагентом є ТОВ «Фірма «Фідея», що перебуває на розслідуванні у ГСУ СБ України, 
		 
		№420171040000001454 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, відносно посадових осіб ТОВ «Прінт Інжинірінг», що перебуває на розслідуванні у СУ прокуратури Дніпропетровської області.
		 
		Згідно листа слідчого управління ГУ ДФС у Житомирській області від 23.09.2020 № 1088/5/06-30-04, 10.04.2020 кримінальне провадження № 32018060000000049 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204 КК України, відносно посадових осіб ТОВ «Овіс Трейд» закрито, у частині ч. 1 ст. 388 КК України матеріали кримінального провадження направлено за належністю до Слідчого відділу Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві.
		 
		Згідно листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 13.06.2019 № 6/4598, адресованого ГУ ДФС у Запорізькій області, у матеріалах кримінального провадження відсутня інформація щодо ТОВ «Фірма «Фідея».
		 
		Необхідно врахувати, що обставини досудового провадження у кримінальних справах не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
		 
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17,  факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.
		 
		Переглядаючи судові рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з`ясував, що Акт перевірки не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача - для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними. Також, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагентів по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.
		 
		Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		 
		Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
		 
		Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
		 
		Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
		 
		Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентами. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. 
		 
		Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
		 
		Відповідно до частини першої статті  77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		 
		Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та  (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від  16.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №280/4485/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		І.Я. Олендер
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...