Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/16351/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 06.09.2023. Зареєстровано: 07.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.10.2023
Номер судового провадження: П/520/18094/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 Харків  
		 06 вересня 2023 року                                                                                 № 520/16351/23  
		Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )  до  Військової частини НОМЕР_2  ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
		-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо бездіяльності, яка появилася у не розгляді поданого рапорту про звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду;
		-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду.
		Дослідивши матеріали справи,  суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією та з 26 лютого 2022 року виконує конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України.
		Позивач до моменту призову за мобілізацією, здійснював догляд за бабусею - ОСОБА_2 .
		Стан здоров`я бабусі Позивача значно погіршився, вказане зумовило звернення до медичних установ, за результатами обстеження, було встановлено, що бабуся - потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується Висновком Лікарської-консультативної комісії № 1538/6 від 14 грудня 2022 р та актом проведення обстеження сім`ї N° 15.05-13/35 від 21.03.2023. Слід зауважити, що інших членів родини, які б мали можливість здійснювати догляд, ОСОБА_2 , не має,
		Тому, Позивачем, в порядку передбаченому чинним законодавством було подано Рапорт ще у березні про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» із усіма необхідними належно засвідченими додатками, що підтверджують зазначені підстави для звільнення.
		Відповідний Рапорт був прийнятий командиром в/ч НОМЕР_2 , однак станом на дату подання даного позову жодної відповіді про прийняте рішення не має.
		Позивач вважає таку бездіяльність Відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами (зв`язку із наявності бабусі, яка потребує постійного догляду) неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно з ч. 2 ст. 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що: цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний  із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби».
		Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачені види військової служби, серед яких служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Суд вказує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. ЗО хв. 24.02.2022 строком на ЗО діб, який на даний момент продовжений.
		Таким чином, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, підстави для звільнення з військової служби передбачені п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
		Серед зазначених підстав, суд вказує на  пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»,  згідно якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізаційна особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
		З огляду на особливий характер військової служби та введення воєнного стану, Законом передбачено виключні підстави, що дають право на звільнення з військової служби у воєнний час. 
		Судом встановлено, що оскільки у Позивача була така підстава, він виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку із наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду.
		Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. З Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
		Згідно з ч. З ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.: «сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави».
		У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. йдеться про сім`ю як основний осередок суспільства і природне середовище для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей.
		Відповідно до ч. 2 ст. З Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Згідно з  ч. 4 ст. З Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», а саме: членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); не повнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
		Підтвердження родинного зв`язку можливе, зокрема на підставі свідоцтва про народження.
		Згідно з ч. 1 ст. 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо».
		Частиною З статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
		Відповідно до ч. 4 ст. 49 Цивільного кодексу України реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
		Профільним законом, що регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану є Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
		Згідно з частиною 2 статті 9 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
		Відповідно до ч. З ст. 9 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
		Абзацем 4 частини З статті 9 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
		Враховуючи вище перелічені норми законодавства, суд робить висновок, що сім`я - це первинний та найважливіший осередок суспільства, яка складається з осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Факт створення сім`ї, членів, які до неї входять, їхнє походження тощо підтверджується актами цивільного стану.
		Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив, що родинний зв`язок із бабусею підтверджується свідоцтвами про народження Позивача ( ОСОБА_1 ) Серія НОМЕР_4 , виданого 6 березня 1996 р. та батька Позивача ( ОСОБА_3 ) Серія НОМЕР_5 , виданого 19 липня 1966 р.
		Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 11 Положення № 1317 - «Міські, міжрайонні районні комісії визначають потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому наглядідогляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування».
		Згідно Висновку ЛКК № 1538/6 від 14.12.2022 виданий - КНП « Лозівський центр первинної медико - санітарної допомоги» Лозівської міської ради Харківської області - ОСОБА_2 (бабуся) «за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду».
		Суд вказує, що відповідно до преамбули Закону України «Про соціальні послуги»: цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
		Згідно з п. 15 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно.
		Абзацом 2 п. 15 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини, зокрема : а) похилий вік; ґ) інвалідність.
		Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
		Частина 2 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» вказує, що до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
		Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є, зокрема:
		особами з інвалідністю І групи;
		громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
		невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
		Законодавцем закріплено гарантії для осіб, які внаслідок життєвих обставини, зокрема - похилого віку чи інвалідності потребують сторонньої. Виходячи із норм законодавства випливає, що догляд, як одна із форм допомоги - може надаватися фізичною особою з числа членів сім`ї, які спільно проживають.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач до моменту мобілізації здійснював догляд за своєю бабусею, що підтверджується Актом проведення обстеження сім`ї № 15.05-13/35 від. 21.03.2023 виданого Лозівською міською радою Харківської області.
		Згідно довідки про склад сім`ї № 04 від 09.01.2022 зазначено, що ОСОБА_2 проживає самостійно за адресою АДРЕСА_1 .
		Також встановлено, що інших родичів, які б змогли здійснювати догляд за нею немає.
		Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо  не розгляду поданого рапорту про звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду.
		Щодо вимоги позивача зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду.
		З системного аналізу положень ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що приписи перелічених норм права встановлюють, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов`язки, надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб`єкта. 
		Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання  військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду задоволенню не підлягають.
		Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. 
		Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
		Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що судом  визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо  не розгляду поданого рапорту про звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби. 
		Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад   них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
		Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що  позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають  частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду поданого рапорту про звільнення ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )  повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про звільнення з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю бабусі, яка потребує постійного стороннього догляду.
		          В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.  
		 
		Суддя                                                                                      Зінченко А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...