Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/8940/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2023
Номер судового провадження: 61-187ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                
		05 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 750/8940/21
		провадження № 61-187св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач (за зустрічним позовом відповідач) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (за зустрічним позовом позивач) - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду                    м. Чернігова від 05 вересня 2022 року під головуванням судді Маринченко О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати автомобіль «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 163 315 грн, об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та                 ОСОБА_2 ; виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі                             81 657,50 грн; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
		Позов мотивувала тим, що з 19 липня 2003 року до 19 лютого 2020 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу сторонами було придбано автомобіль «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем. Вказаним автомобілем відповідач фактично володіє і користується.
		Крім цього, за час шлюбу позивач за кошти, які були подаровані їй матір`ю - ОСОБА_3 після продажу квартири АДРЕСА_2 , набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Продаж квартири її матері та купівля спірної квартири відбувалися в один день та в одного нотаріуса, жодних коштів на придбання квартири відповідач не надавав та не надає і по сьогоднішній день, а тому спірна квартира є виключно її приватною власністю.
		У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до           ОСОБА_1 , в якому просив: визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільним майном подружжя; провести поділ спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_1 , визначивши їх частки рівними, по 1/2 частці кожному з подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
		Зустрічний позов обґрунтовував тим, що спірна квартира була придбана в період перебування сторін у шлюбі за спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки ОСОБА_1 є матір`ю трьох дітей, тому сторони вирішили квартиру зареєструвати за нею.
		Указував, що факт придбання квартири саме як об`єкта спільної сумісної власності зафіксований у договорі купівлі-продажу квартири, що посвідчений нотаріально. Кошти на квартиру сторони відкладали спільно. На час купівлі квартири він мав стабільну роботу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕРЕС», де працював близько 10 років, мав постійний дохід. Крім того, частину коштів на придбання вказаної квартири надали його батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які вони заощаджували протягом 6 років. Після придбання квартири він самостійно утримував сім`ю, адже дружина на той час не працювала, перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2021 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 05 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю задовольнив частково.
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частки автомобіля марки «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі  35 540,47 грн.
		У задоволенні інших вимог відмовив.
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 355,34 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнив повністю.
		Визнав квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
		Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
		Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 303,40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 2 745,76 грн у відшкодування витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи та 6 000 грн витрат на правничу допомогу.
		Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави 1 303,39 грн судового збору.
		Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин і досліджених доказів та дійшов висновку, що спірний автомобіль та спірна квартира набуті сторонами в період шлюбу та є їх спільним майном.
		Чернігівський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2022 року залишив без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 набута сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбу за спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом визнання за сторонами права власності по 1/2 частці вищезазначеної квартири за кожним.
		Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту оплати нею вартості спірної квартири особистими коштами, що були подаровані її матір`ю - ОСОБА_3 після відчуження своєї квартири. Сам по собі факт продажу однієї квартири та придбання іншої в один день не свідчить про те, що ці кошти були передані заявнику в дар.
		ОСОБА_1 презумпцію спільності майна подружжя не спростовано.
		Будь-які застереження в договорі купівлі-продажу спірної квартири про те, що квартира набута ОСОБА_1 за особисті кошти та в особисту приватну власність, відсутні. Натомість зазначено, що нерухоме майно буде об`єктом спільної сумісної власності сторін. При цьому, при укладенні договору ОСОБА_2 надано заяву про його згоду на купівлю квартири.
		Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання автомобіля «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділення його у власність ОСОБА_2 , припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частку автомобіля, сторонами не оскаржувалось та, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядалось.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		В грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення змінити та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
		Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17,                      від 12 грудня 2022 року у справі № 369/9429/18, від 12 жовтня 2022 року у справі              № 757/64512/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі № 363/423/17, від 30 серпня          2022 року у справі № 137/1409/19, від 16 лютого 2022 року у справі                                           № 756/12009/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 520/445/19, від 22 вересня  2021 року у справі № 757/13796/20-ц, від 12 серпня 2021 року у справі № 263/401/20, від 26 травня 2021 року у справі № 219/10470/17, від 21 квітня 2021 року у справі            № 496/1251/13-ц, від 22 березня 2021 року у справі № 161/4554/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 758/7457/18, від 18 листопада 2020 року у справі                                           № 691/262/15-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 594/145/19, від 29 липня               2020 року у справі № 645/7659/18, від 17 червня 2020 року у справі № 740/3930/15-ц, від 30 квітня 2020 року у справі № 541/2445/17, від 10 квітня 2020 року у справі              № 734/2887/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 289/36/17, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 266/5267/18,  від 11 грудня 2019 року у справі № 308/13952/14-ц, від 11 грудня 2019 року у справі                                                  № 712/2378/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц, від 02 грудня 2019 року у справі № 711/1562/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі                                                № 757/33436/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 750/6034/16-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі  № 127/4451/17, від 24 січня 2019 року у справі № 729/1170/16-ц, від 12 грудня              2018 року у справі № 200/12775/17.
		Разом з тимкасаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира була придбана за подаровані позивачу кошти.
		Відзив на касаційну скаргу
		У березні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Усова Ю. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Зазначає, що ОСОБА_1 не довела, що придбана квартира є її приватною власністю.
		Доводи ОСОБА_1 спростовуються договором купівлі-продажу спірної квартири.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Деснянського районного суду м. Чернігова.
		Справа № 750/8940/21 надійшла до Верховного Суду 27 лютого 2023 року.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2003 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2020 року розірвано.
		У період перебування у шлюбі за договором купівлі-продажу квартири від 15 серпня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С., зареєстрованим в реєстрі за № 4345, на ім`я ОСОБА_1 придбано квартиру АДРЕСА_1 .
		Право власності на квартиру АДРЕСА_1 за даним договором зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить копія витягу про державну реєстрацію прав від 04 вересня 2012 року.
		Згідно з умовами вказаного договору загальна і оціночна вартість нерухомого майна становить 141 256 грн (пункти 1.3, 1.4). Ціна продажу нерухомого майна також           141 256 грн, яку покупець сплатив в рівних частинах продавцям, а продавці отримали в рівних частинах від покупця до підписання цього договору (пункти 2.1, 2.2).
		У пункті 1.8 договору купівлі-продажу зазначено, що нерухоме майно буде об`єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається покупцем, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 19 липня 2003 року Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції. Оригінальний примірник заяви про згоду чоловіка на купівлю квартири, справжність підпису на якій засвідчено 15 серпня 2012 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С., за реєстровим № 4344, зберігається у справах нотаріуса, що посвідчив цей договір.
		Із заяви ОСОБА_2 від 15 грудня 2012 року, нотаріально засвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С. вбачається, що ОСОБА_2 дає свою згоду на укладення його дружиною ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, за яким купити за ціну та на умовах на її власний розсуд квартиру              АДРЕСА_1 , яка буде придбаватися нею в період перебування в зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти.
		15 серпня 2012 року між ОСОБА_3 (матір`ю ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С., відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_7 купила квартиру АДРЕСА_2 . Ціна продажу нерухомого майна -              127 658 грн.
		Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 04 червня 2002 року до 17 серпня 2012 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Компанія Верес».
		У матеріалах справи наявні копії довідок про доходи ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Компанія Верес» від 09 вересня 2021 року № 14 за період з липня 2003 року до квітня 2011 року та від 10 вересня 2021 року № 73 за період з червня 2011 року до серпня 2012 року.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог                      ОСОБА_1 про визнання автомобіля «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділення його у власність ОСОБА_2 , припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частку автомобіля, в апеляційному порядку не переглядалось, тому Верховний Суд переглядає судові рішення тільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю              ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
		У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
		Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
		Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
		За змістом пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі               № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 11 квітня              2019 року у справі № 339/116-16-ц.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки вищезазначене майно було придбано за час перебування сторін у шлюбних відносинах. Відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, не надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що на придбання спірної квартири, яка є предметом спору, були надані її особисті кошти.
		Саме по собі посилання на те, що спірна квартира була придбана за подаровані позивачу кошти про, що свідчить укладення обох договорів купівлі-продажу квартир в один і той самий день, на одну і ту саму суму та у одного і того ж нотаріуса, не є достатнім фактом сплати ОСОБА_1 особистих коштів за придбану у шлюбі квартиру.
		При цьому, в договорі купівлі-продажу спірної квартири зазначено, що нерухоме майно буде об`єктом спільної сумісної власності сторін. Також, при укладенні договору ОСОБА_2 надано заяву про його згоду на купівлю квартири.
		Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 263/401/20, від 29 липня 2020 року у справі № 645/7659/18, від 22 березня              2021 року у справі № 161/4554/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 266/5267/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 127/4451/17, від 12 грудня 2018 року у справі                 № 200/12775/17, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в наведених справах та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини.
		Так, у справі № 200/12775/17 судами встановлено, що між сторонами укладено нотаріально посвідчений шлюбний договір, за умовами якого, у разі розірвання зареєстрованого між ними шлюбу, спірна квартира переходить у приватну власність відповідачу.
		У справі № 266/5267/18 позивач звернувся з позовом до суду про визначення частки у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування.
		У справі № 161/4554/19 Верховний Суд зазначив, що позивач просив суд провести поділ спільного майна, зокрема, здійснити поділ спільної квартири шляхом присудження йому грошової компенсації за належну йому частку у спільному майні подружжя (відповідній квартирі), однак при цьому не зазначав у позовній заяві (не заявляв таку позовну вимогу) про припинення права спільної сумісної власності сторін (зокрема, його) на відповідне майно, що в даному випадку суперечить вимогам статті 71 СК України, а також не узгоджується із змістом статті 364 ЦК України.
		Разом із цим, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України позивачем при розгляді справи не доведено, а також не зазначено про можливість та його бажання поділу даного майна в натурі.
		Таким чином, апеляційним судом було належним чином враховано дійсні обставини у справі та з урахуванням цього, ним прийнято обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації вартості його частки спільної квартири.
		У справі № 645/7659/18 позивач звернувся з позовом до суду про визнання договору про поділ спільного майна колишнього подружжя недійсним, визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.
		Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що оспорюючи дійсність вказаного договору про поділ майна колишнього подружжя, позивач посилалась на те, що вказаний договір був укладений нею під впливом помилки в частині вартості майна, зокрема квартири. Проте позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.
		У справі № 127/4451/17 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наведені відповідачем обставини, а саме: недостатній розмір аліментів, перебування сина на її утриманні та його проживання разом із нею, не є достатніми підставами для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності та дійшов висновку про рівність часток подружжя. З такими висновками й погодився Верховний Суд. 
		При цьому, доводи касаційної скарги про те, що недостатній розмір аліментів, які сплачує позивач на утримання сина є достатньою підставою для відступлення від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, не заслуговує на увагу, оскільки зазначені обставини є підставою для звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів.
		У справі № 263/401/20 позивач звернувся з позовом до суду про позбавлення батьківських прав та відшкодування моральної шкоди.
		Таким чином фактичні обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду та у наведених заявником справах не є однаковими.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17, від 12 грудня 2022 року у справі № 369/9429/18, від 12 жовтня             2022 року у справі № 757/64512/16-ц,від 05 жовтня 2022 року у справі № 363/423/17, від 30 серпня 2022 року у справі № 137/1409/19,від 16 лютого 2022 року у справі             № 756/12009/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 520/445/19, від 22 вересня  2021 року у справі № 757/13796/20-ц,від 26 травня 2021 року у справі                                               № 219/10470/17,від 21 квітня 2021 року у справі № 496/1251/13-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 691/262/15-ц,від 18 листопада 2020 року у справі                                   № 758/7457/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 594/145/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 541/2445/17,від 10 квітня 2020 року у справі № 734/2887/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 289/36/17,від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18,                           від 11 грудня 2019 року у справі № 308/13952/14-ц, від 11 грудня 2019 року у справі   № 712/2378/16-ц,від11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц, від 02 грудня 2019 року у справі № 711/1562/16-ц,від 23 жовтня 2019 року у справі                                             № 757/33436/14-ц,від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 750/6034/16-ц,від 17 червня 2020 року у справі                                                   № 740/3930/15-ц,від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 27 лютого                 2019 року у справі № 464/7011/16-ц,від 24 січня 2019 року у справі № 729/1170/16-ц, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.
		У справі, яка переглядається встановлено, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки вищезазначене майно було придбано за час перебування сторін у шлюбних відносинах. Відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, не надано під час розгляду справи в суді першої інстанції належних доказів на підтвердження доводів про те, що на придбання спірної квартири були надані її особисті кошти.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу та правильно їх застосували.
		Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...