Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/6310/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Номер судового провадження: 14-89цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		31 серпня 2023 року 
		м. Київ 
		справа № 607/6310/21
		 
		провадження № 14-89цс23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		 
		суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., 
		Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський обласний Центр медико-соціальної експертизи в особі Психоневрологічної спеціалізованої міжрайонної медико-соціальної експертизи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2022 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 
		2022року у складі колегії суддів Дикун С. І.,Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
		УСТАНОВИЛА:
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 14жовтня 2020 року державними органами Королівства Нідерланди йому надано дозвіл на працю, а 22 жовтня 2020 року він був прийнятий як тимчасовий працівник на роботу в будівельну компанію «Sisdo Bouw - en timmerwerken» (Королівство Нідерланди) на посаду різноробочого.
		26 листопада 2020 року він працював на реконструкції будівлі в Королівстві  Нідерланди. Перебуваючи на риштуванні висотою 2,7-3 м, виконував роботи з демонтажу теплоізоляції стелі. У зв`язку з падінням на бетонну підлогу він отримав черепно-мозкову травму, перелом кісток черепа, забій головного мозку важкого ступеня, субдуральні гематоми, множинні геморагічні крововиливи обох півкуль головного мозку з наявністю стійкого цефалгічного синдрому, амнестичної афазії, помірно вираженого парезу лівої руки, помірно вираженої змішаної атаксії з порушенням функції ходи, хронічної лівобічної післятравматичної сенсоневральної глухоти.
		Його було доставлено в непритомному стані у відділення невідкладної допомоги в лікарню «Елізабет», де він проходив курс лікування з 26 листопада 
		до 07 грудня 2020 року.
		10 грудня 2020 року він прибув за місцем свого постійного проживання 
		у м. Тернопіль.
		11 лютого 2021 року його повторно госпіталізовано до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, де перебував до 22 лютого 2021 року.
		Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії 
		серії 12 ААВ № 211713 від 02 березня 2021 року йому встановлено ІІ групу інвалідності. Причиною інвалідності зазначено загальне захворювання. Вказане, на його думку, не відповідає дійсності та позбавляє його права в майбутньому зарахувати до стажу роботи час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком.
		Інспекцією з охорони праці Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів надано лист від 11 січня 2021 року № 2020111/04 про те, що нещасний випадок стався саме на виробництві під час виконання позивачем трудових обов`язків. Передбачений законодавством України акт розслідування цього нещасного випадку не складався.
		22 березня 2021 року він звернувся до Управління Держпраці у Тернопільській області з повідомленням про нещасний випадок на виробництві та проханням провести розслідування нещасного випадку.
		Листом від 03 березня 2021 року № 01-05/01/1554 відповідач відмовив йому 
		у проведенні розслідування нещасного випадку.
		Зазначав, що, крім іншого, встановлення факту нещасного випадку на виробництві (трудового каліцтва) та пов`язаної з ним інвалідності необхідно для подальшого звернення до офіційних органів Королівства Нідерланди щодо дотримання роботодавцем усіх необхідних норм вказаної держави та Деректив Європейського Союзу з питань охорони праці.
		Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд: 
		-встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ним 
		26 листопада 2020 року у приміщенні будівлі, що розташована за адресою: «Sisdo Bouw - en timmerwerken» (Adres: Julianastaat 74 , 5121 LS Rijen provancie Noord Brabant Nederland KVK nummer 74069276, Vestigingsnr 000001241893 );
		- визнати причиною інвалідності травму, що була отримана ним 26 листопада 2020 року у приміщенні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (трудовим каліцтвом).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		04 травня 2022 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішення питання про встановлення зв`язку нещасного випадку з виробництвом та складання акта за формою Н-1 належить до виключної компетенції спеціальної комісії. Відповідний акт за формою Н-1 не складався.
		Нещасний випадок відбувся з позивачем в іноземній державі, а саме в Королівстві Нідерланди, на робочому місці при здійсненні реконструкції будівлі Klokkenberg 31 4836 AZ Breda.
		Інспекцією Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Закону про охорону та безпеку праці та нещасним випадком на виробництві, позивач не оскаржував дії Інспекції Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів під час проведення ним розслідування нещасного випадку, тому суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 
		19 липня 2022 року постановою Тернопільського апеляційного суду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 
		2022 року залишено без змін.
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки спору щодо травмування ОСОБА_1 в Королівстві Нідерланди з роботодавцем немає, уповноваженими органами Королівства Нідерланди не встановлено настання нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, з ОСОБА_1 та оформлено лише лист. 
		Позивачем не доведено і судом не встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 зазначеним ним у цьому спорі відповідачем - Управлінням Держпраці у Тернопільській області.
		При цьому позивач не зазначив стороною спору роботодавця - компанію «Sisdo Bouw - en timmerwerken», яка знаходиться в Королівстві Нідерланди.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник 
		ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Тернопільського міськрайонною суду від 04 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2022 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з довідкою до акта МСЕК 
		від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності. Водночас причиною інвалідності зазначено загальне захворювання, що, на думку позивача, не відповідає дійсності та позбавляє його права в майбутньому зарахувати до стажу роботи час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та отримати пенсію.
		Вказує, що чинним законодавством України не передбачено необхідності складання акта за формою Н-1 для встановлення інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві за кордоном. Крім того, будівельна компанія «Sisdo Bouw - en timmerwerken», у якій на момент трудового каліцтва працював позивач, здійснює свою діяльність поза межами України, а отже, вона не уповноважена і на неї не покладався обов`язок на проведення розслідування нещасного випадку та складання акта за формою Н-1 (на відміну від того, як це вимагає законодавство України щодо роботодавців, які здійснюють свою діяльність в України), тому будівельна компанія не залучалась у цій справі відповідачем, оскільки між позивачем та роботодавцем не виникло трудового спору саме щодо встановлення факту трудового каліцтва на виробництві. 
		Посилання судів попередніх інстанцій на відсутність акта за формою Н-1 про факт нещасного випадку на виробництві (трудового каліцтва) за кордоном як підстави для відмови в задоволенні позову є необґрунтованим і помилковим. 
		Національним законодавством не унормовано, що у разі тимчасового легальною перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими не укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, за заявою особи, потерпілої від нещасною випадку на виробництві, МСЕК може заочно прийняти рішення про встановлення інвалідності.
		Відсутність аналогічного правового регулювання встановлення інвалідності особам - громадянам України, потерпілим від нещасного випадку, які тимчасово легально перебували за кордоном на території держав, з яким не укладені міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, ставить цих громадян у нерівні умови з громадянами, які підпадають під дію пункту 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, що порушує конституційний принцип рівності у правах, викладений у статтях 21, 24 Конституції України та є дискримінацією та/або соціально-правовою сегрегацією такої частини (групи) громадян України.
		Також суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили листи Інспекції Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів.
		Позиція інших учасників справи
		У вересні 2022 року Управління Держпраці у Тернопільській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . 
		Відзив мотивовано тим, що Управління Держпраці у Тернопільській області не є належним відповідачем, оскільки не порушувало прав позивача. Позивач не зазначив стороною спору роботодавця - компанію «Sisdo Bouw - entimmerwerken», яка знаходиться в Королівстві Нідерланди, оскільки нещасний випадок стався з позивачем у м. Бреда в Нідерландах, тому не підпадає під дію Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337. 
		Крім того, до позову долучено лист Інспекції Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів, у якому зазначено, що інспекторами з питань охорони праці було розпочато розслідування щодо нещасного випадку, який трапився з позивачем, та оформлений лише лист. 
		За таких обставин в Управління Держпраці відсутні законні підстави 
		для проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з 
		ОСОБА_1 .
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		29 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі.      
		В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного 
		у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, 
		від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 13 лютого 2018 року 
		у справі № 580/122/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17, 
		від 20 лютого 2018 року у справі № 679/761/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 227/2360/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 344/12315/16-а та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
		19 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.
		21 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та фомування єдиної правозастосовчої практики. 
		Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.
		Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку з наведеним вище нещасним випадком. Позов пред`явлений до Управління Держпраці у Тернопільській області, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський обласний Центр медико-соціальної експертизи в особі Психоневрологічної спеціалізованої міжрайонної медико-соціальної експертизи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. 
		Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
		З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд, насамперед, повинен з`ясувати, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.
		Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом, підстави визначення підсудності таких справ судам України та виключна підсудність врегульовані статтями 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що у справах зі спорів, що випливають з трудових правовідносин, головним колізійним принципом визначення міжнародної підсудності, який закріплений у двосторонніх договорах України про правову допомогу та правові відносини, є територія, на якій фізична особа виконує, виконувала чи мала б виконувати свої трудові обов`язки. 
		Як додаткові критерії використовуються місце знаходження (проживання) відповідача та, в деяких міжнародних договорах, місце проживання позивача в разі, якщо на цій території знаходиться предмет спору чи майно відповідача.
		Регламент ЄС № 1215/2012 про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах від 12 грудня 2012 року в розділі 5 Юрисдикція у сфері індивідуальних трудових контрактах в статті 21 основним критерієм визначення міжнародної підсудності вказав такі критерії: місце знаходження роботодавця, місце виконання працівником роботи, місця останнього виконання працівником роботи.
		Наступним критерієм наявності правового зв`язку для визначення міжнародної підсудності, що передбачений в пункті 7 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», є те, що дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Отже, якщо така дія або подія відбулася поза територією України, то, як правило, така справа не підсудна судам України.
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказувала, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. 
		Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.
		З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: 
		1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 
		2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах судами декількох юрисдикцій у зв`язку з чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів за однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
		При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що потенційно можуть виникнути численні подібні спори.
		Під час розгляду цієї справи Науково-консультативна рада при Верховному Суді надала відповіді на такі питання:
		- Чи є справа з урахуванням суб`єктивного складу учасників та предмета спору справою з іноземним елементом?
		- Чи підлягає справа з вимогами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована 
		в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку з наведеним вище нещасним випадком, розгляду в судах України?
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що існують відмінні доктринальні підходи щодо вирішення вказаних питань. 
		Зокрема, одні науковці вважають, що за ознаками суб`єктного складу учасників та предметом спору ця справа не може бути віднесена до справ з іноземним елементом, оскільки позивач проживає в Україні, відповідачем є Управління Держпраці в Тернопільській області, а не іноземна юридична особа.
		Інші, зводяться до того, що юридичний факт, що є предметом судового спору, мав місце на території іноземної держави (Королівства Нідерландів), зазначена цивільна справа є справою з іноземним елементом. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань про підсудність судам України справ з іноземним елементом. Цивільна справа, що розглядається, може бути віднесена до підсудності українського суду на підставі пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача». 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для прийняття справи до судового розгляду.
		Вирішуючи питання про можливість прийняття до розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, слід враховувати, що повноваження Великої Палати Верховного Суду в цивільному судочинстві конкретизовано в статті 403 ЦПК України, у якій визначено обмежений перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Однією з таких підстав відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України є те, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		Кількісний критерій відображає той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, і перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду унеможливить її повторення в подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання стосовно дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
		Виключна правова проблема є такою що впливає на застосування норм права 
		у подібних та/або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій у зв`язку з чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та не однакового вирішення спорів за однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
		Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку із наведеним вище нещасним випадком.
		Позов пред`явлено до Управління Держпраці у Тернопільській області.
		За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі 
		№ 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
		У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
		Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно із специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
		Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
		Колегія суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду, в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилається на різні доктринальні підходи вирішення правових питань, поставлених на розгляд Науково-консультативній раді при Верховному Суді, проте зазначені висновки науковців містять відсилання на обставини, які не встановлені судом у цій справі або мали б місце за умови наявності іншого суб`єктивного складу, зокрема відповідача - іноземної компанії, а отже, ці висновки не свідчать про наявність різних підходів до вирішення конкретного правового питання у схожих правовідносинах, оскільки передбачають існування певних обставин і умов у різних конкретних випадках, які за своїм змістом є індивідуальним спором.
		Наявність різних наукових висновків у цій справі не свідчить про наявність неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах та про наявність невирішеної виключної правової проблеми.
		Оскільки відсутні кількісний та якісний показники щодо вирішення подібних правовідносин, як і відсутні відомості про наявність проблеми невизначеності у вирішенні правового питання, то підстави для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду указаної справи згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України відсутні.
		Питання, порушене Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, не свідчить про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах, тому справу може вирішити Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм права в спірних правовідносинах, у тому числі, з урахуванням певних висновків Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
		Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими підстави для передачі цієї справи на її розгляд та не вбачає, що справа містить виключну правову проблему, тому немає підстав для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи згідно з вимогами 
		статті 403 ЦПК України.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський обласний Центр медико-соціальної експертизи в особі Психоневрологічної спеціалізованої міжрайонної медико-соціальної експертизи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництвіза касаційною скаргою  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 04 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 19 липня 2022 року- повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                      І. А. Воробйова
		Судді:                                     І. В. Григор`єва                                          Л. М. Лобойко
		                                               М. І. Гриців                                                  С. Ю. Мартєв
		                                               Д. А. Гудима                                               К. М. Пільков
		                                      Ж. М. Єленіна                                   О. Б. Прокопенко
		                                               І. В. Желєзний                                            О. М. Ситнік
		                                               Л. Ю. Кишакевич                                      О. С. Ткачук
		                                               С. І. Кравченко                                           В. Ю. Уркевич
		                                               Г. Р. Крет                                                     Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...