Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/1015/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2023. Зареєстровано: 08.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2023.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Номер судового провадження: 2-а/211/16/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 211/1015/23
		Провадження № 2-а/211/16/23
		 
		Р і ш е н н я
		і м е н е м        У к р а ї н и
		 
		08 вересня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - Ткаченко С.В., 
		за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В.,
		за участі представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пивовара В.В., представника відповідача Маркози Н.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження,
		 
		встановив:
		позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просить суд скасувати рішення відповідача № 18 від 28 червня 2022 року про примусове повернення її до країни походження, посилаючись на роз`єднання сім`ї та перешкоду у її повноцінній участі у житті доньки, що є вкрай травматичним досвідом як для неї, так і неповнолітньої дитини. В обґрунтування вимог зазначено, вона проживає на території України з 1994 року. У 2006 році отримала атестат Криворізького науково-технічного металургійного ліцею № 16 про повну загальну середню освіту, з 2005 року проживає у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна донька ОСОБА_4 , яка наразі навчається у 3-му класі Криворізького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня Вальдорфська школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)». 28.06.2022 вона отримала постанову про накладення адміністративного стягнення, винесену відповідачем, відповідно до якої вона ніби то ухиляється від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а також, що її паспорт громадянки РФ є недійсним з 07.05.2021. Того ж дня 28.06.2022 відповідачем було прийнято рішення № 18 про примусове повернення її до країни походження та зобов`язано її покинути територію України у термін до 27.07.2022. При врученні їй оскаржуваного рішення жодної інформації щодо її прав та юридичну допомогу та захист не було надано. Тому просить вимоги задовольнити.
		Ухвалою суду від 28 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою суду від 26 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
		До суду надійшов відзив на позов Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в обґрунтування якого зазначено, що 28.06.2022 до відділу співробітниками Відділення поліції № 1 за поданням № 451/2-3067 від 28.06.2022 була доставлена ОСОБА_1 . Відповідно до наданих нею пояснень, вона прибула на територію України 11.02.2012 через КПП «Гоптівка» та з того часу територію України не покидала. Законні підстави та законне джерело коштів на покриття витрат, які пов`язані з перебуванням її на території України, відсутні. До органів влади для офіційного оформлення свого статусу не зверталась. До ДМС України із заявою про продовження строку перебування на території України, не зверталась. Постанова серії ПН МДН № 003489 від 28.06.2022 про притягнення позивачки до відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП, нею не оскаржувалась. При складанні як протоколу про адміністративне правопорушення ПР МДН № 000040 від 28.06.2022, так і постанови ПН МДН № 003489 від 28.06.2022 та рішення про примусове повернення № 16 від 28.06.2022, ОСОБА_1 було проставлено підписи, що свідчить про те, що вона ознайомлена та погодилась із зазначеною інформацією, перекладач їй не залучався, що свідчить про її згоду. ОСОБА_1 надано власноруч написане пояснення, відповідно до якого 11.02.2012 вона прибула на територію України з приватною метою на запрошення ОСОБА_3 . Позивачем не висловлювалась вимога про надання їй правової допомоги або перекладача під час оголошення оскаржуваного нею рішення, під час спілкування не виникали мовні перешкоди, позивач чітко розуміла та усвідомлювала, що відбувається та вільно спілкувалась з посадовими особами. Наголошено на тому, чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від вчинення порушення міграційного законодавства України. Факт материнства позивачки не спростовує встановлені відповідачем порушення в її діях. Окрім того, позивачу не заборонено в`їзд в Україну, а отже після владнання необхідних законодавчих формальностей щодо законності перебування в Україні, вона матиме змогу повернутися до своєї сім`ї. Тому просить відмовити у задоволенні вимог повністю.
		 
		В судовому засіданні представник позивача адвокат Пивовар В.В. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача Маркова Н.О. просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.
		Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
		Згідно частини другої статті 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
		 
		Як встановлено судом, 28 червня 2022 року головним спеціалістом Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено рішення № 18 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, відповідно до якого громадянка РФ ОСОБА_1 прибула в Україну 11.02.2012 через КПП «Гоптівка». Під час перевірки її документів було виявлено, що після закінчення терміну перебування в Україні для подальшого перебування на території України ОСОБА_1 до Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не зверталась, законні підстави та законне джерело коштів на покриття витрат, які пов`язані з перебуванням її на території України, відсутні. До органів влади для офіційного оформлення свого статусу не зверталась. За порушення правил перебування на території України та ухилення від виїзду відносно громадянки РФ ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП. На сьогоднішній день громадянка РФ ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 . Тому з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (втрачено підстави для перебування в Україні передбачені п. 15 ст.4) на підставі положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянку РФ ОСОБА_1 (а.с. 10-11 - копія рішення).
		Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI), нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави (частини 1,3 статті 3 Закону № 3773-VI).
		Відповідно до частини 16 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
		Згідно з п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
		1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
		2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;
		3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
		Частиною першою статті 203 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
		Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		В обґрунтування доводів, як на підставу для задоволення вимог, позивач посилається на наявність у неї малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7 - копія свідоцтва), яка станом на 12.07.2022 навчалася у Криворізькому навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня Вальдорфська школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с. 8 - копія довідки). 
		Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України .
		В позовній заяві позивач посилається на те, що порушено її право на юридичну допомогу, однак жодних доказів про її бажання при складанні оскаржуваного рішення отримати таку допомогу до позову не надано.
		З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що відповідачем було надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 203 КУпАП.
		До того ж процедурні порушення не повинні сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення рішення. Варто зауважити, що вчинені відповідачем процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. На переконання суду, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами відповідача не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджено під час розгляду справи.
		Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, а надані суду матеріали справи та поданий до суду позов свідчать про наявність фактів порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування його на території України, а також небажання залишати територію України.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні вимог, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
		 
		Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 243-246,286 КАС України, суд
		 
		ухвалив:
		У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
		 
		Суддя:    С. В. Ткаченко 
		Повний текст рішення складено 08 09 2023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...