Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/11015/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: 61-8373ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                             
		28 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/11015/19
		провадження № 61-8373св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Міністерство юстиції України, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
		треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександр Анатолійович, державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Любов Миколаївна, ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду                              від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до  Міністерства юстиції України, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О. А., державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л. М., ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, запису про проведену державну реєстрацію прав.
		Позовну заяву мотивовано тим, що 29 вересня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 2 300 000 грн. На забезпечення виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору між ПАТ «Ерде Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
		Зазначають, що у серпні 2014 року ПАТ «Ерде Банк», від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня               2011 року.
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 грудня               2014 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «Ерде Банк» задоволено частково. 
		12 лютого 2015 року ТОВ «Кредекс Фінанс», яке є правонаступником                      ПАТ «Ерде Банк» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь ОСОБА_3 .
		Зазначають, що рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 24 квітня 2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано прав власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги. Вказане рішення, на думку позивачів, є незаконним, оскільки прийняте без належної перевірки наявності всіх документів, а саме: письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність; оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності станом на момент набуття права власності; завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланого іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
		Крім того, про незаконність вказаного рішення свідчить і заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року, яке ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2015 року залишено без змін, яким відмовлено ПАТ «Ерде Банк» у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з того, що вимоги позивача свідчать про подвійне стягнення заборгованості за одним і тим же кредитним договором. 
		Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24 квітня 2015 року, індексний номер 20921232, щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та визнати незаконним та скасувати запис № 9574811, вчинений на підставі зазначеного рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня               2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у задоволені позову відмовлено.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що позивачами заявлено позов до неналежних відповідачів. Даний спір виник між ОСОБА_1 ,                      ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, Міністерство Юстиції України та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві не є належними відповідачами у даній справі. Натомість, належним відповідачем у даній справі має бути ОСОБА_3 , за якою зареєстровано право власності на квартиру, та яку позивачі зазначили третьою особою по справі, а тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		До Верховного Суду 06 червня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		 
		 
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що у період з серпня 2015 року по квітень 2018 року адміністративними судами різних інстанцій розглядалась справа № 826/20212/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства Юстиції України, Управління державної реєстрації ГТУЮ у               м. Києві, державного реєстратора ГТУЮ у м. Києві Канівець Л. М., треті особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О. А.,                   ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року, закрито провадження у справі зазначаючи про те, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. При цьому, мова йшла саме про даний спір із зазначеним колом учасників у вже визначеному процесуальному статусі. Зазначає, що її позовні вимоги стосуються визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,  визнання та скасування запису вчиненого на підставі вказаного рішення. В свою чергу, третя особа ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій щодо прийняття вищевказаного рішення. Крім того, позов ґрунтується на протиправності дій державного реєстратора, а тому позовні вимоги заявлені саме до зазначених нею відповідачів та не могли бути заявлені до ОСОБА_3 .
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		29 вересня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі                      2 300 000 грн. На забезпечення виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору між ПАТ «Ерде Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
		 
		12 лютого 2015 року ТОВ "Кредекс Фінанс", яке є правонаступником                      ПАТ "Ерде Банк" відсупило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь ОСОБА_3 
		09 квітня 2015 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 24 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_3 . 
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37158251 право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки; договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає. 
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. 
		 
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
		 
		Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		 
		Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зроблено висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
		 
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня               2021 року в справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19).
		 
		Отже, належним відповідачем у цій справі про визнання незаконним та скасування рішення, запису про проведену державну реєстрацію має бути саме ОСОБА_3 , право власності якої на спірну квартиру зареєстровано.
		 
		У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що даний спір виник між позивачами та ОСОБА_3 щодо права власності на предмет іпотеки, а тому Міністерство Юстиції України та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві не є належними відповідачами у даній справі, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із неналежним суб`єктним складом учасників справи.
		 
		Посилання заявника на те, що її позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, а відтак ОСОБА_3 не може бути відповідачем у даній справі, є помилковим, оскільки даний спір пов`язаний із порушенням цивільних прав позивачів на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, а саме ОСОБА_3 , а тому саме остання має бути відповідачем у даній справі.
		 
		Посилання скаржника на те, що позивачами було правильно визначено коло відповідачів у справі, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі 826/20212/15, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року, є помилковим, з огляду на невірне трактування скаржником змісту вищевказаних судових рішень. 
		Зазначеними судовими рішеннями було закрито провадження у справі, з огляду на приватноправовий характер правовідносин, спір у яких повинен вирішуватися судами загальної юрисдикції. У постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що оскільки позовні вимоги заявлені      ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на захист порушеного, на їхню думку, права власності на спірну квартиру, а на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачами, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. Тобто, вказаною постановою визначено, що позивачами оспорюється правомірність набуття квартири третьою особою, що саме по собі свідчить про наявність спору між вказаними особами.
		 
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що є необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку заявника, є підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року справа № 369/14294/17, щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність підстав, визначених процесуальним законом, зокрема, існування виключної правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати або у складі такої палати, а також у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		Наведені підстави для прийняття зазначеного процесуального рішення у цій справі відсутні, доводи, наведені щодо вказаного питання, є необгрунтованими. Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		При цьому з приводу неналежного суб`єктного складу відповідачів у подібних справах судова практика є сталою, що підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня                 2018 року у справі № 523/9076/16, від 04 вересня 2018 року у справі                          № 823/2042/16, від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17,                             від 13 січня 2021 року в справі № 753/905/18, тощо.
		 
		Таким чином, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги 
		 
		Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи зводяться до переоцінки доказів та встановленню інших обставин ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                                           
		О. М. Осіян 
		                                                                                                        
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...