Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/519/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2023.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Номер судового провадження: 61-4509ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		06 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 757/519/20-ц
		провадження № 61-4509св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Міністерство економіки України,
		треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:  ОСОБА_2 , державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», правонаступником якого залучено державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства економіки України на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І., від 21 лютого 2022 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, найменування якого у подальшому змінено на Міністерство економіки України, про визнання незаконними та скасування рішень про відмову у реєстрацію авторського права та зобов`язання вчинити дії.
		Позовна заява мотивована тим, що на початку квітня 2019 року ОСОБА_1 у співавторстві з ОСОБА_2 подали відповідачу дві заявки на реєстрацію авторського права, а саме: заявку про реєстрацію авторського права на «Збірку творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology», яка була зареєстрована під № 89570 від 09 квітня 2019 року, та заявку про реєстрацію авторського права на «Збірку творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія»), яка була зареєстрована під № 89571 від 09 квітня 2019 року.
		До заявок про реєстрацію авторського права були додані примірники творів на паперових носіях, квитанції про сплату збору за підготовку до державної реєстрації авторського права та про сплату збору за оформлення та видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, оригінали довіреностей від заявників.
		Проте відповідач безпідставно відмовив у реєстрації авторського права за вказаними заявками, пославшись на те, що подані заявки не відповідають вимогам частини першої статті 433 ЦК України та вимогам частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		Вважаючи, що рішення відповідача про відмову у реєстрації авторського права є протиправними, незаконними, необґрунтованими, прийнятими із порушенням процедури розгляду заявок на реєстрацію авторського права на твори, ОСОБА_1 просив суд:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09 квітня 2019 року № 89570 про реєстрацію авторського права на твір «Збірка творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology»;
		- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09 квітня 2019 року № 89571 про реєстрацію авторського права на твір «Збірка творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія»);
		- зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повторно розглянути вказані заявки про реєстрацію авторського права зі збереженням первісної дати їх подання та прийняти рішення про реєстрацію або обґрунтоване рішення про відмову у реєстрації у строки та в порядку, встановлені чинним законодавством України.
		Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року та від 04 лютого 2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» відповідно.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді 
		Козлова Р. Ю., від 18 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив у реєстрації авторського права, оскільки на реєстрацію було подано «Збірку творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology» та «Збірку творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія»),в яких відсутні ознаки збірки творів, визначені законодавством України, а лише представлено назву термінів.
		Протягом розгляду справи позивач та його представник не були позбавлені можливості порушити питання про призначення відповідної експертизи у сфері інтелектуальної власності та поставити перед експертом питання чи відповідають об`єкти авторського права, які були подані на реєстрацію, вимогам частини першої статті 433 ЦК України та частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Проте позивач та його представник таким процесуальним правом не скористалися.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про часткове задоволення позову.
		Визнано незаконним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09 квітня 2019 року № 89570 про реєстрацію авторського права на твір «Збірка творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology». Визнано незаконним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою 
		від 09 квітня 2019 року № 89571 про реєстрацію авторського права на твір «Збірка творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія»). В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що підставою для ухвалення рішення про відмову у реєстрації авторського права на твори відповідач вказав те, що вони не відповідають вимогам частини 1 статті 433 ЦК України та частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за змістом яких наведено перелік об`єктів авторського права, які вважаються творами.
		За змістом заявок про реєстрацію авторського права вбачається, що заявником вказано до якого об`єкту авторського права належить твір, а ухвалюючи оскаржені рішення, відповідач належним чином не обґрунтував та не мотивував відмови у реєстрації авторського права, натомість пояснення мотивів своїх рішень надав лише під час розгляду справи в суді.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі Міністерство економіки України просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У травні 2022 року Міністерство економіки України подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відзив та заяву про долучення доказів державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» за касаційною скаргою Міністерства економіки України повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року замінено учасника справи, а саме державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» замінено державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу в строк до 27 липня 2023 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду 
		від 08 серпня 2023 року у зв`язку із відставкою судді Хопти С. Ф., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 
		2019 року провадження у справі № 640/16394/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - закрито.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16 грудня 2019 року провадження у справі № 910/14791/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - закрито. При цьому господарський суд дійшов висновку, що вирішення заявленого спору належить до юрисдикції загальних судів.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду Міністерство економіки України зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно питання достатньої та належної міри обґрунтованості (вмотивованості) рішення органу державної влади при застосуванні підстав для відмови у реєстрації авторських прав на твори (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Наголошує, що обставини справи та доводи сторін оцінені апеляційним судом формально, однобічно, без надання об`єктивної та справедливої юридичної кваліфікації діям відповідача, без врахування та спростування його доводів.
		Зауважує, що зазначені у пункті 1 заявок про реєстрацію авторського права, як «Збірка творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology» та «Збірка творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія») не можуть вважатись збірками творів, оскільки в них відсутні відповідні ознаки.
		Вважає законними та обґрунтованими рішення про відмову у реєстрації авторського права на твори, оскільки ці рішення містять посилання на невідповідність поданих заявок вимогам частини першої статті 433 
		ЦК України та частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лемещук Н. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		Зазначає, що відповідач у рішеннях про відмову в реєстрації авторського права на твори лише послався на невідповідність заявок нормам права, проте мотиви таких відмов навів лише у відзиві на позовну заяву. При цьому норми права, на які послався відповідач у відмовах, не містять жодних вимог щодо поданих заявок.
		Наголошує, що законодавство України не містить визначення того, що розуміти під збіркою творів та які її ознаки.
		Зауважує, що позивач прагнув зареєструвати своє авторське право на збірку творів, об`єднаних в один складений твір та дібраних за однією тематикою й логічним принципом, доклавши при їх поєднанні творчих зусиль та фантазії.
		Вважає, що твори неологізму можуть бути об`єктами авторського права.
		У липні 2023 року державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, погодилось із доводами Міністерства економіки України. Вважає, що апеляційний суд не вказав яким саме вимогам законодавства не відповідали дії відповідача.
		Фактичні обставини справи
		ОСОБА_1 у співавторстві з ОСОБА_2 подали до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, найменування якого у подальшому змінено на Міністерство економіки України, дві заявки на реєстрацію авторського права, а саме: заявку про реєстрацію авторського права на «Збірку творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology», яка була зареєстрована під № 89570 від 09 квітня 2019 року та заявку про реєстрацію авторського права на «Збірку творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія»), яка була зареєстрована під № 89571 від 09 квітня 2019 року.
		У пункті 3 заявок зазначено, що поданий на реєстрацію об`єкт належить до об`єктів авторського права: «твір неологізму, складений твір».
		До заявок про реєстрацію авторського права були додані примірники творів на паперових носіях; квитанції № 11797308 від 05 квітня 2019 року та 
		№ 11797036 від 05 квітня 2019 року на суму 55,25 грн про сплату збору за підготовку до державної реєстрації авторського права; квитанції 
		№ 11798663 від 05 квітня 2019 року та № 11798498 від 05 квітня 2019 року на суму 8,50 грн про сплату збору за оформлення та видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір; оригінали довіреностей від заявників.
		За результатами розгляду зазначених заявок, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прийняло рішення про відмову в реєстрації авторського права на твори, вказавши підставою для відмови у реєстрації їх невідповідність вимогам частини 1 статті 433 ЦК України та частини 1 
		статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		За змістом частини першої статті 433 ЦК України об`єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;музичні твори (з текстом або без тексту);аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва;ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп`ютерні програми;3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;4) інші твори.
		У розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 
		1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) комп`ютерні програми; 
		4) бази даних; 5) музичні твори з текстом і без тексту; 6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; 7) аудіовізуальні твори; 8) твори образотворчого мистецтва; 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 14) похідні твори; 15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; 
		16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші твори (частина перша статті 8 вказаного Закону).
		Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
		Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку.
		Процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється Мінекономрозвитку, на момент виникнення спірних правовідносин визначав Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 (далі - Порядок № 1756).
		Відповідно до пункту 17 Порядку № 1756 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Мінекономрозвитку усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.
		Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Мінекономрозвитку правильно оформлених документів заявки.
		Під час розгляду заявки Мінекономрозвитку не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства.
		Мінекономрозвитку може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи. У цьому разі відповідне рішення приймається в двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту.
		За змістом пункту 18 Порядку № 1756 якщо заявка відповідає вимогам розділів II і III цього Порядку, заявнику надсилається відповідне рішення про реєстрацію. В іншому випадку заявнику надсилається обґрунтоване рішення про відмову в реєстрації. При цьому документи, подані заявником на реєстрацію, йому не повертаються.
		Форма і зміст зазначених рішень визначаються Мінекономрозвитку.
		Розділом II Порядку № 1756 визначений перелік документів, потрібних для реєстрації авторського права та договору, який стосується права автора на твір.
		У розділі ІІІ Порядку № 1756 сформовані вимоги до оформлення матеріальної форми твору.
		Таким чином, заявка про реєстрацію авторського права не підлягає реєстрації, зокрема, якщо до неї не долучені необхідні документи, що потрібні для реєстрації авторського права та договору, який стосується права автора на твір, (невідповідність заявки вимогам розділу ІІ Порядку 
		№ 1756) та/або заявником не дотримані вимоги щодо оформлення матеріальної форми твору (невідповідність заявки вимогам розділу ІІІ Порядку № 1756).
		В такому разі заявнику надсилається обґрунтоване рішення про відмову в реєстрації.
		У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що підставою для відмови у реєстрації заявок відповідачем зазначена невідповідність вимогам частини першої статті 433 ЦК України та частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», в яких наведено перелік (який не є вичерпним) об`єктів авторського права, що вважаються творами.
		При цьому за змістом поданих заявок про реєстрацію авторського права, а саме у пункті 3 заявником вказано до якого об`єкту авторського права належить твір.
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач, відмовляючи у реєстрації авторського права на твір, без конкретизації в чому саме полягають мотиви відмови, зокрема без посилання на невідповідність поданих заявок конкретним вимогам розділу II та/або розділу III Порядку № 1756, прийняв рішення, які не можна вважати належним чином обґрунтованими та вмотивованими.
		Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки рішення про відмову в реєстрації авторського права на твір має бути обґрунтованим та вмотивованим, містити конкретні підстави для відмови, а також переконливі та зрозумілі для заявника мотиви прийняття такого рішення.
		Також колегія суддів враховує, що відповідач, встановивши у заявках суперечності, зокрема щодо назви твору та виду об`єктів авторського права, не навів цих мотивів у рішеннях про відмову в реєстрації авторського права, а також не скористався своїм правом звернутися із відповідним запитом до заявників у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, яку містять подані документи.
		Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційним судом надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
		Незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення заявником норм матеріального права та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 
		ЦПК України.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, 
		§§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 
		ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства економіки України залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...