Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/7557/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2023. Зареєстровано: 09.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: 11-сс/812/767/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023152410000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 вересня 2023 року м. Миколаїв
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 
		 
		за участю секретаря ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5  ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023152410000028.
		 
		Учасники судового провадження:
		 
		прокурор         ОСОБА_7 ,
		підозрюваний     ОСОБА_5 ,
		захисник         ОСОБА_6 .
		 
		Короткий зміст рішення слідчого судді.
		 
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.10.2023 р. включно, з визначенням застави у сумі 1000000 грн.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		 
		В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати i постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме  домашній арешт, з покладенням відповідних обов`язків.
		 
		Узагальнені доводи апелянта.
		 
		Захисник вважає, що ухвала є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
		Кваліфікація дій підозрюваного є хибною, та не відповідає формулі кваліфікації, яка зазначена у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме  у мотивувальній частині ухвали вказано, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, що не відповідає інкримінованому йому правопорушенню.
		Вважає, що прокурором не надано суду належних доказів, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і, слідчим суддею наявність таких ризиків нічим не обґрунтовано.
		Апелянт вважає, що визначена сума застави є занадто великою для забезпечення належної поведінки підозрюваного, та такою що не відповідає вимогам закону.
		 
		Обставини, встановлені слідчим суддею.
		 
		Слічим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023152410000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.06.2023 р. ОСОБА_8 отримав повістку № 14 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з метою проходження відповідної процедури, передбаченої Законом України «Про військовий обов?язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		03.07.2023 р. приблизно о 10.00 год. ОСОБА_8 прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . В одному з кабінетів приміщення ОСОБА_8 отримав акт «Для проходження військово-лікарняної комісії». В подальшому, перебуваючи на першому поверсі ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 10.30 год. до ОСОБА_8 підійшла невстановлена, в ході досудового розслідування, особа, яка звернулась до ОСОБА_8 з пропозицією надання допомоги у вирішенні питання щодо отримання документів, які б давали підстави для списання ОСОБА_8 з військового обліку, як особи, що непридатна для подальшого проходження військової служби. Також вказана особа повідомила, що хвороби, на які скаржиться ОСОБА_8 , а саме певні проблеми зі здоров`ям (тахікардія, кардіопатія та проблеми з зором), не дають йому підстав для виключення з військового обліку. При цьому, невстановлена особа запевнила ОСОБА_8 , що він надає контактний телефон особи, яка особисто знайома з керівним складом ІНФОРМАЦІЯ_2 та може допомогти за неправомірну вигоду вплинути на вказаних осіб для вирішення проблеми, що виникла у ОСОБА_8 .
		ОСОБА_8 записав номер мобільного телефону, який йому сказала невстановлена, в ході досудового розслідування, особа, зазначивши номер власника  ОСОБА_5 , та повідомила, щоб ОСОБА_8 зателефонував вказаній особі протягом доби. Отримавши номер мобільного телефону, ОСОБА_8 пішов з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		06.07.2023 р. ОСОБА_8 приблизно о 17.55 год., через мобільний додаток WhatsApp, здійснив телефонний дзвінок на номер мобільного телефону, який йому надала невстановлена особа в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , слухавку підняв ОСОБА_9 , який запитав ОСОБА_8 , що йому потрібно від нього. ОСОБА_8 пояснив, що 03.07.2023 р. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 до нього підійшов невстановлений в ході досудового розслідування чоловік, який запропонував вирішити проблему, яка полягала у виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальшого проходження військової служби, повідомивши номер мобільного телефону ОСОБА_5 . В ході розмови у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за вирішення питання про списання ОСОБА_8 з військового обліку як особи, що непридатна для подальшого проходження військової служби та яка має особисті відносини з невстановленими в ході досудового розслідування службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи відведену йому роль пособника, з метою подальшої реалізації злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення, у месенджері WhatsApp повідомив ОСОБА_8 , що потрібно надати фото документів, що посвідчують його особу, а саме фото паспорта громадянина України та ідентифікаційний податковий номер. 07.07.2023 р., ОСОБА_8 надав вказані фото ОСОБА_5 у месенджері WhatsApp.
		08.07.2023 р. ОСОБА_5 , продовжуючи виконувати відведену йому роль пособника, діючи за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , надіслав ОСОБА_8 повідомлення в месенджері WhatsApp, згідно з яким сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_8 повинен передати ОСОБА_5 за вирішення питання про списання ОСОБА_8 з військового обліку становить 8 000 доларів США. На вказане повідомлення ОСОБА_8 написав, що погоджується, однак зазначив що на даний час всієї суми він не має, коли буде повний обсяг грошових коштів він зв`яжеться з ОСОБА_5 .
		Усвідомлюючи, що ОСОБА_5 виконує роль пособника, діє за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняє дії, направлені на отримання від нього неправомірної вигоди за вирішення питання про списання його з військового обліку як особи, що непридатна для подальшого проходження військової служби, з метою викриття злочинних намірів та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , 10.07.2023 р. ОСОБА_8 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.
		08.08.2023 р. ОСОБА_8 приблизно об 11.37 год. зателефонував ОСОБА_5 у месенджері WhatsApp та повідомив, що має у своєму розпорядженні необхідну грошову суму у розмірі 8000 доларів США, ОСОБА_5 , продовжуючи виконувати відведену йому роль пособника, запропонував зустрітись.
		В ході зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на парковці АЗС «ОККО», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Г. Карпенка, 53-Г, ОСОБА_5 повторно повідомив, що може посприяти у виключенні з військового обліку ОСОБА_8 , у зв?язку з встановленням фіктивного діагнозу «шизофренія» та подальшого виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомив, що через терміновість сума вже становить 8500 доларів США, вказавши, що зможе зустрітись з ОСОБА_8 на наступному тижні для отримання неправомірної вигоди. ОСОБА_8 , з метою викриття злочинних намірів та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , погодився на вимогу останнього.
		16.08.2023 р. приблизно о 09.00 год. ОСОБА_8 зателефонував в месенджері WhatsApp ОСОБА_5 . В ході розмови ОСОБА_5 , дізнавшись, що ОСОБА_8 зібрав необхідну суму неправомірної вигоди у сумі 8500 доларів США, призначив зустріч о 14.00 год. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, просп. Центральний, біля будинку № 9.
		16.08.2023 р. приблизно о 14.20 год. на подвір?ї, біля будинку № 9 по просп. Центральному в м. Миколаєві, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 , що взяв з собою суму неправомірної вигоди, яку останній з нього вимагає, а саме 8500 доларів США.
		Діючи під контролем правоохоронних органів, 16.08.2023 р. ОСОБА_8 , виконуючи вимоги ОСОБА_5 , передав, а останній одержав неправомірну вигоду у сумі 8500 доларів США за вирішення питання про списання ОСОБА_8 з військового обліку як особи, що непридатна для подальшого проходження військової служби, через невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		16.08.2023 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 17.08.2023 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у пособництві в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища вчиненому за попередньою змовою осіб.
		Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
		 
		Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характер вчиненого корупційного злочину, пов`язаного з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди в умовах воєнного стану в Україні, те, що підозрюваний відмовляється від надання пояснень по суті підозри, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
		 
		Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
		 
		Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
		Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
		Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
		Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).
		З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
		ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
		Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
		Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
		 
		Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які, відповідно до ст.178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
		 
		Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
		Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема, дані протоколів допиту свідка ОСОБА_8 , огляду предмету від 19.07.2023 р., затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.08.2023р. та інші долучені матеріали, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру.
		При цьому, на даному етапі провадження апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 р. суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		 
		Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
		Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
		Ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, доводиться тим, що підтримуючи контакти зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , може вчинити дії направлені на сховання документів відносно ОСОБА_8 , місцезнаходження яких, на даний час, не встановлено.
		Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що відповідно обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, то його дії полягали у пособництві в одержанні службовою особою, не виключено, що з числа працівників Корабельного РТЦК, неправомірної вигоди та на даний час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відтак ризик незаконного впливу, як на працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 так і інших осіб, які, на даний час, не встановленні органом досудового розслідування має місце.
		Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, який є умисним, підозрюваний ОСОБА_5 має можливість вчинити аналогічні дії, тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є доведеним.
		Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об`єктивно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
		 
		З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, про що просить захисник, не забезпечить на даній початковій стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
		 
		Певні помилки, про які зазначає захисник, наявні у мотивувальній частині ухвали слідчого судді, в частині встановленої кваліфікації дії підозрюваного, можуть бути усунуті в порядку, передбаченому ст. 379 КПК України.
		 
		Що стосується оскаржуваного захисником розміру застави, то апеляційний суд доходить наступного.
		Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
		 
		Слідчий суддя, визначаючи ОСОБА_5 розмір застави, в повній мірі врахував вказані норми закону.
		Так, враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , розмір неправомірної вигоди отриманої внаслідок ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, наявність чотирьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави, не тільки не є завідомо непомірним для підозрюваного, а й достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на нього обов`язків, у випадку внесення застави, а тому має бути залишений у визначеному розмірі.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_10 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді
		          ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...