Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/914/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2023. Зареєстровано: 09.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: К/990/21907/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 вересня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 160/914/23
		адміністративне провадження № К/990/21907/23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року (суддя: Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (судді: Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		16 січня 2023 року ОСОБА_1   (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно;
		зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно відповідно до вимог  постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при звільненні з військової служби 10 листопада 2017 року відповідачем не було виплачено суму індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та одноразову допомогу при звільненні з військової служби. 
		Позивач зауважив, що зазначена сума грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5767/21 лише 22 листопада 2021 року, сума індексації грошового забезпечення була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №280/5772/21 лише 30 вересня 2022 року, а сума одноразової допомоги при звільненні з військової служби була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі №280/5771/21 лише 28 грудня 2022 року.
		Позивач уважав, що має право на середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
		25 січня 2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому позивач, пославшись на пункт 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, зазначив, що невиплата працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. З огляду на цей висновок позивач уважав, що правопорушення з боку відповідача тривало до моменту виплату одноразової грошової допомоги, а відтак остаточний обсяг своїх вимог щодо обрахунку суми середнього заробітку позивач зміг визначити лише на момент припинення даного правопорушення, тобто 28 грудня 2022 року (дата виплати одноразової грошової допомоги).
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми 10 742,96 грн, та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми 64 580,60 грн та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми 10 742,96 грн, та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми 64 580,60 грн відповідно до вимог  постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100  повернуто позивачу.
		Суд першої інстанції повертаючи позивачу позовну заяву в частині позовних вимог, виходив з того, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежить від дати розрахунку, в даному випадку по трьом різним судовим рішенням це 22 листопада 2021 року, 30 вересня 2022 року, 28 грудня 2022 року. 
		Відповідно, початок перебігу строку звернення до суду слід обраховувати від дати такої виплати, зокрема щодо грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій 22 листопада 2021 року, щодо індексації грошового забезпечення 30 вересня 2022 року, щодо одноразової допомоги при звільненні з військової служби 28 грудня 2022 року. 
		Проте, до суду з позовом про нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги позивач звернувся 16 січня 2023 року.
		Виходячи з цього суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений частиною п`ятою  статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду  в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових та індексації грошового забезпечення та не наведено поважних причин його пропуску.
		При цьому в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при виплаті одноразової допомоги при звільненні з військової служби суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду. 
		Відповідно, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №160/914/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно щодо виплаченої суми 26 857,40 грн та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно щодо виплаченої суми 26 857,40 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням про повернення позовної заяви в частині позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року в адміністративній справі №160/914/23 залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо. 
		Отож, ураховуючи те, що виплата грошового забезпечення позивачу за невикористану відпустку як учаснику бойових дій (на підставі судового рішення у справі №280/5767/21) здійснена 22 листопада 2021 року, індексації грошового забезпечення (на підставі судового рішення у справі №280/5772/21) здійснена 30 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції указав, що строк звернення позивача із вимогою про нарахування середнього заробітку на виплачену суму, обмежується місяцем з дня такої виплати.
		З огляду на наведене суд апеляційної інстанції констатував, що звернувшись із зазначеним позовом 16 січня 2023 року, позивач пропустив встановлений  частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду з позовом про нарахування середнього заробітку за невиплату з вини відповідача грошового забезпечення  за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми грошової компенсації за не використану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 10 742,96 грн (виплачено 22 листопада 2021 року), та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 64 580,60 грн (виплачено 30 вересня 2022 року).
		Висновки суду апеляційної інстанції сформовано на підставі правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
		Мотивуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції прийнято оскаржувані рішення без урахування висновків Конституційного Суду, викладених у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, згідно з якими працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Скаржник уважає, що оскільки остаточно відповідачем проведено з ним розрахунок 28 грудня 2022 року, до суду він звернувся 16 січня 2023 року в межах місячного строку.
		Також, судами першої та апеляційної інстанції прийнято оскаржувані рішення без урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 340/1972/21.
		Позиція інших учасників справи
		Від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., ОСОБА_2) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №160/914/23.
		Розпорядженням № 1502/0/78-23 від 06 вересня 2023 року заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В., у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 та у зв`язку з відпусткою судді Кашпур О.В., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, призначено повторний автоматизований розподіл позовних заяв.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 вересня 2023 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Білак М.В., Єресько Л.О.
		Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 06 вересня 2023 року призначено справу до розгляду.
		Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених  статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої  статті 47 Кодексу законів про працю України  власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в  статті 116 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
		Статтею 117 Кодексу законів про працю України  передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в  статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України  норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
		Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України  відповідальність.
		Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
		Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
		Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
		За змістом положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 10 листопада 2017 року звільнено з військової служби.
		З огляду на те, що відповідач в день звільнення не здійснив виплату сум грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду.
		З цього приводу відомо, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5767/21, зокрема зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
		На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5767/21 відповідачем 22 листопада 2021 року виплачено позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 10  742,96 грн.
		Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №280/5772/21, зокрема зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 10 листопада 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
		На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №280/5772/21 відповідачем 30 вересня 2022 року виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення в сумі 64  580,60 грн.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень  статті 233 Кодексу законів про працю України  у взаємозв`язку з положеннями статей  117,  237-1  цього  кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
		Отож звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України  ) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів). 
		З огляду на наведені міркування можна дійти висновку, що оскільки грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій на виконання судового рішення у справі №280/5767/21 позивачеві фактично виплачено відповідачем 22 листопада 2021 року, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 23 листопада 2021 року та сплив 22 грудня 2021 року, індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №280/5772/21 фактично виплачено позивачеві 30 вересня 2022 року, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 01 жовтня 2022 року та сплив 30 жовтня 2022 року.
		Тобто строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо.
		Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20, застосування якої судом апеляційної інстанції згідно з оскаржуваним судовим рішенням є релевантним у спірних правовідносинах.
		При цьому необґрунтованими є доводи скаржника в касаційній скарзі про незастосовність правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 300/3142/20 до спірних правовідносин з тих підстав, що в межах справи № 300/3142/20 позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку, тоді як у цій справі позивач, за його доводами, звернувся в межах встановленого законом строку, оскільки такі обставини не мають правового значення при визначенні подібності правовідносин та застосуванні норм права.
		Отже, зважаючи те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення позивач звернувся 16 січня 2023 року, Верховний Суд констатує, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з такими вимогами.
		Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
		З урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду в наведеними вище позовними вимогами, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
		Верховний Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Таким чином, з огляду на те, що доводами касаційної скарги не спростовується про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, Верховний Суд уважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передбачених законом підстав для повернення позовної заяви позивача в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми 10 742,96 грн, та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми 64 580,60 грн та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми 10 742,96 грн, та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми 64 580,60 грн відповідно до вимог  постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.
		Верховний Суд не бере до уваги покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 340/1972/21, оскільки правовідносини у справі, на яку покликається скаржник, є частково подібними до справи, що розглядається. Так, у справі №340/1972/21 вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пов`язані з невиплатою позивачеві лише однієї складової грошового забезпечення, зокрема компенсації за неотримане речове майно. При цьому, вирішуючи спірні правовідносини у справі № 340/1972/21 Верховний Суд виходив з того, що строк звернення до суду слід обраховувати з дати фактично проведеного розрахунку, тобто дати виплати компенсації за неотримане речове майно. 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		Згідно з частиною першою  статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З урахуванням викладеного, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №160/914/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                          А.Г. Загороднюк
		судді                                                                                                               М.В. Білак
		                                                                                                                       Л.О. Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...