Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/15220/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано судом: 11.09.2023. Зареєстровано: 11.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2023.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Результат оскарження 05.12.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/191/420/17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017040000000821

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 201/15220/17 
		Провадження № 1-кп/191/420/17
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2023 року                                 м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 
		прокурора  ОСОБА_3 
		захисника  ОСОБА_4 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000821 від 05 липня 2017 року за обвинуваченням
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна вища, одруженого, працюючого адвокатом, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 28 липня 2017 року приблизно о 21-30 годин, будучи оперуповноваженим СКП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, запропонував раніше знайомому ОСОБА_6 надати йому в якості неправомірної вигоди 10000,00 грн. за вирішення питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки чужого майна, за ст.185 КК України. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 цього ж дня отримав від ОСОБА_6 частину неправомірної вигоди на суму 3000,00 грн. за вплив на прийняття слідчим СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 рішення про закриття кримінального провадження №12016040390002293 від 18 грудня 2016 року за фактом крадіжки майна ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
		Продовжуючи злочинний намір на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вплив на прийняття слідчим СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 рішення про закриття кримінального провадження за фактом крадіжки майна ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, ОСОБА_5 03 серпня 2017 року приблизно о 11-50 годин, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 , отримав від ОСОБА_6 другу частину неправомірної вигоди в сумі 6000,00 грн.
		Під час особистого обшуку ОСОБА_5 , проведеного 03 серпня 2017 року слідчим першого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , у нього були знайдені і вилучені грошові кошти в сумі 6000,00 грн., отримані від ОСОБА_6 в якості неправомірної винагороди за вплив на прийняття слідчим СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 рішення про закриття кримінального провадження №12016040390002293 від 18 грудня 2016 року за фактом крадіжки майна ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
		Таким чином, ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Однак суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, з таких підстав.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що він є мешканцем смт.Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області як і ОСОБА_6 . Вони знайомі ще до часу його роботі в поліції. У 2011 році ОСОБА_6 запропонував йому співпрацювати, тобто надавати інформацію про злочини, вчинені на території, яка була підвідомча обвинуваченому. Особу ОСОБА_6 було погоджено ОСОБА_5 з керівництвом і вони почали співпрацювати, а з 2015 року, коли ОСОБА_5 став працювати в Синельниківському РУП, ОСОБА_6 був оформлений агентурним джерелом і надавав ОСОБА_5 відповідну інформацію. Оскільки ОСОБА_6 боявся, що про його співпрацю з поліцією дізнаються кримінальні структури, у них була домовленість щодо певної поведінки при інших особах, також ОСОБА_6 залучався по деяким кримінальним справам в якості понятого і свідка. ОСОБА_5 займався лише тяжкими і особливо тяжкими злочинами, а крадіжками займалися дільничні інспектори. Оскільки агентурним джерелам повинні виділятися грошові кошти, необхідні для виконання покладених завдань по карному розшуку, але такі гроші не виділялися , тому ОСОБА_5 зі своєї заробітної плати викупляв викрадені речі. Так, наприклад, при необхідності знайти викрадений мобільний телефон, ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_6 з проханням знайти телефон, а потім ОСОБА_5 цей телефон купував. 28 липня 2017 року ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 , оскільки напередодні була вчинена крадіжка планшету і мобільного телефону, і передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі приблизно 2000,00 грн., щоб той купив вказані речі і передав ОСОБА_5 . Жодних грошових коштів ОСОБА_5 у ОСОБА_6 не брав і не вимагав. В день затримання 03 серпня 2017 року ОСОБА_6 сам зателефонував ОСОБА_5 і запропонував зустрітися. ОСОБА_5 приїхав на місце зустрічі на мопеді. В цей день до часу затримання ОСОБА_5 вони розмовляли по певним справам крадіжки велосипедів, мопедів, вуличні грабежі. ОСОБА_6 запитував що йому може бути, якщо дізнаються, що він є агентом, на що ОСОБА_5 пояснив, що буде його допитувати в якості свідка і понятого, щоб не викликало жодних підозр. ОСОБА_6 приніс планшет і мобільний телефон, однак ОСОБА_5 зрозумів, що це не ті речі, які були викрадені, і наказав шукати далі. Потім вони попрощалися, ОСОБА_5 сів за кермо мопеда і почав їхати, але в цей час його збили працівники ДБР, він впав і втратив свідомість. Коли його облили водою він прийшов до тями і працівники ДБР почали оглядати належну йому сумку, в якій знайшли належні йому грошові кошти в сумі приблизно 700-800 грн., а також 6000,00 грн., які йому не належать. При цьому належні йому грошові кошти насправді знаходилися в кармані його шорт, а не в сумці, а сама сумка до моменту його збиття висіла на мопеді, але коли він прийшов до тями сумка була у нього на плечі. Із сумки випали його речі, вони були розкидані по землі. Також пояснив, що від слідчого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні про крадіжку вуликів у ОСОБА_8 він жодної інформації не отримував і на той час взагалі не знав про його наявність. Відповідно жодної домовленості щодо закриття кримінального провадження і вимагання у ОСОБА_6 грошових коштів у них не було.
		Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що у 2017 році він звільнився умовно-достроково з місць позбавлення волі. Перебував на обліку в правоохоронних органах. ОСОБА_5 він знав як мешканця смт.Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області. Через деякий час ОСОБА_5 став до нього приїзджати додому з метою отримання інформації по крадіжкам, питав може щось він знає. Приблизно п`ята зустріч у них відбулася в поліції, куди його викликав ОСОБА_5 в якості свідка по кримінальному провадженню. ОСОБА_5 вивів його на вулицю і став йому приписувати крадіжку вуликів в смт.Іларіонове і наказав або віддати вуликі, або надати грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., інакше він знову поїде відбувати покарання в місця позбавлення волі. Він погодився і купив два вулика за ціною 800,00 грн. кожний, ще вулики йому надали безоплатно. Купував б/у вулики. Перший раз він разом з ОСОБА_5 приїздили до власника викрадених вуликів і привезли йому 5 або 6 вуликів, другий раз привезли ще 3 вулика, але власник їх не взяв. Пізніше ОСОБА_5 сказав, що замість вуликів треба віддати гроші і якщо він не віддасть, то буде відбувати покарання в місцях позбавлення волі. При цьому казав, що у разі передачі йому 10000,00 грн. кримінальна справа по крадіжці вуликів буде закрита і він надійшле свідку на мобільний телефон фотокартку постанови про закриття кримінальної справи. ОСОБА_5 постійно телефонував і погрожував, що змусило свідка звернутися до прокуратури з заявою про вимагання грошових коштів. Працівники СБУ його зустріли у м.Дніпро, куди він приїхав маршруткою. З ними в машині він поїхав до СБУ, де дав свідчення. Заяву писала його співмешканка в прокуратурі у м.Дніпро, розташованої біля Курчатовського ринку. Що було написано в заяві не пам`ятає. Як відбувалася процедура подання заяви та інші дії розповідати відмовився. Гроші, які він віддавав ОСОБА_5 , були не його, їх йому видали працівники прокуратури. Перша зустріч з ОСОБА_5 у нього відбулася на вул.Крупської в смт.Іларіонове, коли він приніс грошові кошти в сумі 3000,00 грн. купюрами по 100 і 200 грн. Він дістав гроші з барсетки, поклав їх на землю, ОСОБА_5 на них світив, потім забрав. Жодних розписок про отримання грошей ОСОБА_5 не давав. Друга зустріч відбулася в Іларіонове, він зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що є інша частина грошей. ОСОБА_5 приїхав на скутері, відкрив сумку і наказав покласти до неї гроші, що свідок і зробив. На гроші він не світив і в руки їх не брав. Сума грошових коштів складала чи 7000 чи 8000 грн. 
		Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 є її співмешканцем. ОСОБА_5 вона давно знає як жителя смт.Іларіонове і працівника поліції. Її співмешканець ОСОБА_6 раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі і був звільнений умовно-достроково, перебував на обліку в правоохоронних органах. ОСОБА_5 приїзджав до них додому з метою перевірки її чоловіка. Пізніше він став часто телефонувати ОСОБА_11 і звинувачувати в крадіжці вуликів, яку він розслідує. Вона чула як ОСОБА_5 по мобільному телефону казав ОСОБА_6 , що потрібно надати гроші за вулики або віддати вулики потерпілому. Вони купили 5 вуликів за власні кошти, щоб ОСОБА_5 залишив їх у спокою. При передачі вуликів потерпілому вона не була присутня і потерпілого ніколи не бачила. В подальшому ОСОБА_5 став вимагати від ОСОБА_6 гроші, яку суму їй невідомо. Казав, що у разі ненадання грошових коштів ОСОБА_6 буде заарештований. У ОСОБА_6 є товариш на ім`я ОСОБА_12 , який особисто чув їх розмову з цього приводу. Одного разу вона зустрілася з ОСОБА_5 біля кафе в смт.Іларіонове і спитала, що буде з ОСОБА_6 , на що той відповів, що у них мало часу і потрібно терміново знайти гроші, щоб ОСОБА_6 не заарештували. ОСОБА_5 часто їм телефонував і приїзджав додому з вимаганнями передати гроші. Кому ці гроші потрібні не казав. Це змусило їх звернутися до прокуратури з заявою про вимагання грошових коштів. Вони вдвох їздили у м.Дніпро, де їх зустріли працівники СБУ. Спочатку заяву написала вона, потім ОСОБА_6 . Їй відомо, що ОСОБА_6 за дорученням правоохоронних органів двічі передавав ОСОБА_5 гроші, перший раз 3000,00 грн., другий раз іншу суму. Це були його особисті кошти. Наскільки їй відомо ОСОБА_6 ніколи з ОСОБА_5 не співпрацював і таємним агентом не був.
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 є його товаришем. Раніше ОСОБА_6 відбував покарання в місцях позбавлення волі і був звільнений умовно-достроково. Лише одного разу він був вдома у ОСОБА_6 і до нього приїхав на автомобілі ОСОБА_5 , який став звинувачувати ОСОБА_6 в крадіжці вуликів, пропонував зізнатися, але ОСОБА_11 казав, що вулики не крав. Погроз зі сторони ОСОБА_5 не було, чи вимагав ОСОБА_5 у ОСОБА_6 грошові кошти йому невідомо.
		Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він працював слідчим Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. У кінці 2016 року до відділу поліції звернувся ОСОБА_8 з заявою про те, що у нього невідома особа біля території його домоволодіння шляхом вільного доступу таємно викрала належні йому вулики, кількість яких не пам`ятає. За даним фактом до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і досудове розслідування кримінального провадження було доручено йому. Він потерпілого не допитував, на місце скоєння кримінального правопорушення не виїзджав. Вказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку ненаданням потерпілим жодних документів, підтверджуючих наявність викраденого майна і права власності на нього. В подальшому вказана постанова про закриття кримінального провадження була скасована прокурором. Під час досудового розслідування кримінального провадження до нього ОСОБА_5 з жодними пропозиціями не звертався. Нікому ознайомлюватися з кримінальним провадженням він не надавав. Жодних постанов у кримінальному провадженні ніхто не фотографував. Інші особи доступу до нього не мали. Взагалі розмов по кримінальному провадженню ні з ОСОБА_5 ні з іншими особами він не мав і про його наявність нікому не розповідав. Всі процесуальні рішення по кримінальному провадженню він приймає самостійно, у разі його закриття  направляє справу прокурору для перевірки. Впливу на нього працівник оперативного підрозділу не має. ОСОБА_5 жодних доручень у цьому кримінальному провадженні він не надавав. В проміжок часу між закриттям кримінального провадження і скасуванням постанови про його закриття доступу до нього жодна особа не мала.
		Стороною обвинувачення на підтвердження обставин пред`явленого обвинувачення надано наступні докази, які досліджені в ході судового розгляду:
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 04 липня 2017 року, згідно з яким від ОСОБА_6 була прийнята усна заява про притягнення до відповідальності працівника Синельниківського РУП ОСОБА_5 , який протягом останніх трьох тижнів вимагає з нього грошову винагороду в розмірі 10000,00 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності (т.2 а.с.7-8);
		- протокол огляду грошових коштів від 28 липня 2017 року, в якому зазначено, що слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області були оглянуті грошові кошти в сумі 3000,00 грн., добровільно надані ОСОБА_6 для огляду з метою фіксації протиправних дій співробітника Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 (т.2 а.с.24-28);
		- відеозапис огляду грошових коштів від 28 липня 2017 року (т.2 а.с.29);
		- протокол огляду грошових коштів від 03 серпня 2017 року, в якому зазначено, що слідчим ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області були оглянуті грошові кошти в сумі 6000,00 грн., добровільно надані ОСОБА_6 (т.2 а.с.38-44);
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 серпня 2017 року, згідно з яким під час затримання і обшуку ОСОБА_5 в його сумці були вилучені грошові кошти на суму 6000,00 грн. та інше майно (т.2 а.с.51-56);
		- відеозапис обшуку ОСОБА_5 , який відбувався 03 серпня 2017 року (т.2 а.с.66);
		- протокол освідування особи від 03 серпня 2017 року, згідно з яким під час проведення освідування ОСОБА_5 слідів спецзасобу на руках останнього не виявлено (т.2 а.с.59-60);
		- висновок судової технічної експертизи документів №29/2.3/570 від 17 серпня 2017 року, відповідно до якого вилучені у ОСОБА_5 під час його особистого обшуку 03 серпня 2017 року грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Національного банку України аналогічних номіналів, які знаходяться в офіційному обігу (т.2 а.с.133-136);
		- копії матеріалів кримінального провадження №12016040390002293 від 18 грудня 2016 року за фактом таємного викрадення у ОСОБА_8 восьми вуликів (т.2 а.с.148-159);
		- висновок службового розслідування та зібрані матеріали за фактом порушення ОСОБА_5 службової дисципліни (т.2 а.с.166-177);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину, яка проводилася 28 липня 2017 року (т.2 а.с.181-186);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину, яка проводилася 03 серпня 2017 року (т.2 а.с.188-192).
		Надаючи оцінку дослідженим судом доказам з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, і одночасно допустимості таких доказів, суд суд приходить до таких висновків.
		Відповідно до ст.7 КПК України однією із засад кримінального провадження є безпосередність дослідження доказів.
		Згідно до вимог ст.23 КПК України с уд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Допитавши свідків обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 суд приходить до висновку , що показання свідка ОСОБА_7 взагалі не містять жодних даних з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_5 володів будь-якою інформацією щодо кримінального провадження за фактом таємного викрадення вуликів у ОСОБА_8 , яке начеб-то було використане з метою отримання незаконної винагороди. Не містять вони і жодних даних щодо спілкування ОСОБА_5 зі свідком з приводу закриття вказаного кримінального провадження чи ознайомлення з ним. Тобто такі показання не містять жодних доказових даних винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім того, станом на вчинення інкримінованого ОСОБА_5 діяння кримінальне правопорушення за фактом викрадення вуликів було закрито .
		Що стосується показань свідка ОСОБА_13 , вони свідчать про те, що жодного впливу на ОСОБА_6 зі сторони ОСОБА_5 не було, погроз позбавленням волі у разі не надання грошових коштів свідок не чув, як і вимагання будь-яких коштів, у зв`язку з чим повідомлені цим свідком обставини не містять доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_10 пояснювали про те, що був факт вимагання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 10000,00 грн. з погрозою позбавити останнього волі за вчинення ним крадіжки вуликів у потерпілого ОСОБА_8 .
		Однак, їх пояснення є суперечливими, оскільки свідок ОСОБА_10 пояснювала, що кошти, які передавалися ОСОБА_5 були особистими коштами ОСОБА_6 , в той час як ОСОБА_6 пояснював, що кошти йому не належали, а видавалися йому прокуратурою. Також вона зазначала, що одну заяву до прокуратури писала вона, а другу- ОСОБА_6 . При цьому жодної її заяви в матеріалах кримінального провадження не міститься. Також показання свідка ОСОБА_10 містять суперечності з показаннями свідка ОСОБА_13 , який був допитаний за клопотанням прокурора саме на підставі показань свідка ОСОБА_10 , яка повідомила суду, що ОСОБА_13 є товаришем ОСОБА_6 і особисто чув розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_5 , в ході якої ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_6 грошові кошти з погрозою позбавлення волі.При цьому свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні заперечив цей факт і навпаки зазначив, що жодних погроз чи вимагання грошових коштів в ході розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_5 не було.
		Крім того, свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_6 є співмешканцями, що свідчить про можливу заінтересованість свідка ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим до її показань суд ставиться критично.
		Свідчення про те, що ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_6 грошові кошти вбачаються лише в показаннях свідка ОСОБА_6 , але вони повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , які спростували як факт обізнаності ОСОБА_5 про наявність кримінального провадження за фактом таємного викрадення вуликів у ОСОБА_8 , так і факт вимагання грошових коштів у ОСОБА_6 .
		Отже, обставина, яка зазначена в обвинувальному акті, щодо отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, показаннями свідків не підтверджується.
		Оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.
		04 липня 2017 року Дніпропетровським управлінням ДВБ НП України була прийнята усна заява від ОСОБА_6 про те, що працівник поліції ОСОБА_5 вимагає з нього грошову винагороду в розмірі 10000,00 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності.
		05 липня 2017 року до ЄРДР за даним фактом внесені відомості за попередньою кваліфікацією ч.3 ст.368 КК України.
		11 липня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області було винесено постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з використанням аудіо- та відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для фіксації, а також ідентифікованих (оглянутих) засобів стосовно ОСОБА_5 з вилученням грошових коштів та відкритою фіксацією результатів негласної слідчої (розшукової) дії.
		Дорученням прокуратури Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року оперативним співробітникам УСБУ в Дніпропетровській області було доручено проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_5 , зокрема спостереження за ним з метою фіксації та перевірки відомостей про нього, аудіо-, відеоконтроль за ним тощо.
		Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії із втручанням у приватне спілкування: аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_5 .
		Згідно протоколу огляду грошових коштів від 28 липня 2017 року слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області були оглянуті грошові кошти в сумі 3000,00 грн., добровільно надані ОСОБА_6 для огляду з метою фіксації протиправних дій співробітника Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 .
		Судом також був оглянутий відеозапис огляду грошових коштів від 28 липня 2017 року.
		З оглянутого відеозапису незрозуміло хто саме проводив огляд грошових коштів і спілкувався з ОСОБА_6 , жодних документів, які б посвідчували цю особу, не зафіксовано. На відео ОСОБА_14 зазначає, що надає кошти в сумі 4000 грн.
		Крім того, з вказаного відеозапису неможливо достовірно встановити належність наданих ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 3000,00 грн., оскільки в своїх поясненнях він плутався стосовно природи їх походження, а у судовому засіданні чітко зазначив, що ці кошти йому не належать, отримав він їх від працівників прокуратури
		Як вбачається з постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №499/108/18 в матеріалах кримінального провадження повинно бути зазначено походження грошей, використаних під час спеціального слідчого експерименту, долучено документи про їх належність та видачу офіційним шляхом органу, що здійснював спеціальний слідчий експеримент.
		Використання грошових коштів, походження яких не встановлено, для проведення негласних слідчих (розшукових) дій , тягне за собою недопустимість таких доказів. Такого висновку дійшла й колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 499/108/18.
		Крім того, згідно з частиною 1 статті252 та частиною 1 статті 104 КПК України за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій обов`язково складається протокол про хід та результати даної процесуальної дії.
		Згідно протоколу огляду грошових коштів від 28 липня 2017 року об`єктом огляду були грошові кошти в сумі 3000,00 грн., з яких -2000,00 грн. номіналом по 500 грн. і 1000,00 грн. -номіналом по 200 грн., тоді як у судовому засіданні ОСОБА_6 зазначив, що надані ним грошові кошти в сумі 3000,00 грн. були номіналом по 100 і 200 грн.
		Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутній відеозапис передачі грошових коштів в сумі 3000,00 грн. ОСОБА_5 28 липня 2017 року, вказані грошові кошти в якості речових доказів по справі не визнані, до справи не долучені, на теперішній час їх місцезнаходження невідоме, судова технічна експертиза з метою визначення відповідності цих грошових коштів грошовим знакам Національного банку України, що знаходяться в офіційному обігу, під час досудового розслідування не призначалася і не проводилася.
		Наданий протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 02 серпня 2017 року, де зафіксована стенограма зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , проведеної 28 липня 2017 року, не може бути використаний в якості доказу отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 3000,00 грн., оскільки зі змісту їх розмови неможливо достовірно встановити що саме ОСОБА_15 передає ОСОБА_5 , якщо це грошові кошти, то в якій сумі і за що саме вони передавалися, зі змісту розмови не вбачається, що гроші передавалися саме для закриття кримінального провадження, про яке йде мова в обвинувальному акті.
		За фактом передання ОСОБА_6 ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 6000,00 грн. 03 серпня 2017 року судом встановлено наступне.
		Згідно протоколу огляду грошових коштів від 03 серпня 2017 року слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області були оглянуті грошові кошти в сумі 6000,00 грн., добровільно надані ОСОБА_6 для огляду з метою фіксації протиправних дій співробітника Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 .
		Однак у судовому засіданні ОСОБА_6 чітко вказав, що ці кошти йому не належать, отримав він їх від працівників прокуратури.
		При цьому, заяву про надання грошових коштів чи їх отримання ОСОБА_6 слідчому не надавав. Протокол огляду грошових коштів не містить підпису ОСОБА_6 , хоча у протоколі зазначено, що огляд проводився за участю заявника ОСОБА_6 , але у графі «учасники» така особа як ОСОБА_6 відсутня.
		Як вже зазначалося судом вище, у даному випадку виникає сумніви в достовірності походження вказаних грошових коштіву і факт їх отримання слідчим саме від ОСОБА_6 .
		В підтвердження факту передання ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 6000,00 грн. ОСОБА_5 03 серпня 2017 року стороною обвинувачення наданий відеозапис затримання і обшуку ОСОБА_5 , який був оглянутий судом.
		Вказаний відеозапис починається з моменту, коли ОСОБА_5 лежить на землі в кайданках, при цьому відеозапису , на якому зафіксовано передачу ОСОБА_6 . ОСОБА_5 грошових коштів, суду не надано. Яким чином відбулося затримання ОСОБА_5 та що відбувалося до того часу, коли він опинився на землі у кайданках на відео не зафіксовано. Як пояснював ОСОБА_5 у судовому засіданні , всі його речі, які знаходилися у сумці, були розкидані по землі, вони довго ще шукали ключі від будинку його батьків, які знайшли у траві. Таким чином, не можна з упевненістю стверджувати, що кошти, які вилучені у сумці ОСОБА_5 , перебували у ній до моменту затримання ОСОБА_5 .
		Як вбачається з протоколу освідування особи від 03 серпня 2017 року, під час проведення освідування ОСОБА_5 слідів спецзасобу на руках останнього не виявлено.
		Наданий протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 03 серпня 2017 року, де зафіксована стенограма зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , проведеної 03 серпня 2017 року, не може бути використаний в якості доказу отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 6000,00 грн., оскільки зі змісту їх розмови неможливо достовірно встановити що саме ОСОБА_6 передає ОСОБА_5 , якщо це грошові кошти, то в якій сумі і за що саме вони передавалися, зі змісту розмови не вбачається, що гроші передавалися саме для закриття конкретного кримінального провадження, про яке йде мова в обвинувальному акті. Крім того, вказаний протокол не містить відомостей про оперативного працівника чи залучених спеціалістів, які встановлювали на ОСОБА_16 спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання, не зазначено яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на особу ( назва та технічні характеристики даного обладнання),не зазначений маршрут повернення ОСОБА_6 після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину тощо.
		Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 252, ч.1 ст. 104 КПК України в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії всі обставини про хід негласної слідчої (розшукової) дії мають бути зафіксовані.
		На стадії дослідження протоколу негласної слідчої (розшукової) дії, як доказу в кримінальному провадженні, суд має право вирішувати питання щодо недопустимості цього доказу, оскільки даний доказотриманий не в порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Також суд звертає увагу на ту обставину, що протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04 серпня 2017 року, у якому зафіксована негласна слідча дія у формі спеціального слідчого експерименту 03.08.2017 , містить відомості про те, що приблизно об 11.35 год. 28.07.2017 ОСОБА_6 на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та назначив зустріч на вул.Вокзальній у смт.Іларіонове . Приблизно через 5 хвилин після цього ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_5 на вул.Вокзальній у смт.Іларіонове , де передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 6000 грн., які ОСОБА_5 поклав у шкіряну сумку та почав рухатися на моторолері по вул.Вокзальній, де був затриманий співробітниками УСБУ. 
		Але згідно пред`явленого звинувачення факт передачі ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 6000 грн. та його затримання відбулося 03.08.2017.
		Суд вважає, що зазначений протокол за результатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії від04серпня 2017року не може бути належним та допустимим доказом, оскільки в ньому зазначено про подію 28.07.2018.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію,під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
		Протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії і саме тією посадовою особою, яка провела цю негласну слідчу (розшукову) дію. 
		Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального слідчого експерименту 03.08.2017 складений 04 серпня 2017 року, тобто не одразу після закінчення процесуальної дії.
		Також зі змісту стенограм зустрічей ОСОБА_5 з ОСОБА_6 як від 28 липня 2017 року, так і від 03 серпня 2017 року вбачається, що вказані особи дійсно співпрацювали і ОСОБА_6 надавав ОСОБА_5 певну інформацію з метою сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		Отже, суд вважає, що належних і достовірних доказів самого факту передачи ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_5 стороною обвинувачення суду не надано.
		Крім вищевикладеного, суд також звертає увагу на неповноту досудового розслідування кримінального провадження.
		Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що на вимогу ОСОБА_5 він за особисті кошти придбав два вулики по 800,00 грн. кожний і ще декілька вуликів йому надали безоплатно. Перший раз він разом з ОСОБА_5 приїздили до власника викрадених вуликів  ОСОБА_8 і привезли йому 5 або 6 вуликів, другий раз привезли ще 3 вулика, але ОСОБА_8 їх не взяв.
		З невідомих причин вказані обставини свідком ОСОБА_6 не були зазначені під час досудового розслідування кримінального провадження, однак перевірка цих обставин має суттєве значення для справи, оскільки від них залежить наявність чи відсутність факту того, що ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_6 повернути вулики їх власнику.
		В той же час стороною обвинувачення не вчинено жодних дій з приводу допиту власника вуликів ОСОБА_8 з цих питань, як не було і заявлене клопотання про його допит.
		Також стороною обвинувачення взагалі не був здійснений допит ОСОБА_8 в якості свідка по кримінальному провадженню, хоча обставини справи стосуються кримінального провадження, де ОСОБА_8 є потерпілим і його показання також могли мати значення для справи.
		Підсумовуючі свої висновки суд зазначає наступне.
		Стаття 6 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини» передбачає, що кожний при пред`явленні йому любого кримінального обвинувачення має право на справедливий судовий розгляд.
		Положення, щодо презумпції невинуватості врегульовані статтею 17 КПК України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто незобов`язаний доводитисвою невинуватістьу вчиненнікримінального правопорушенняі маєбути виправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом.Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом.(ч.ч.2,3ст.17КПК України). 
		Окремо суд наголошує на тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч.4 ст.17 КПК України).
		Відповідно доч.1ст.22КПК Україникримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.22 КПК України).
		Стаття 92 КПК України встановлює, що доказування події кримінального правопорушення і вини обвинуваченого покладається на слідчого і прокурора. 
		При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.
		Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором.
		Європейський Суд з прав людини, практика якого згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9КПК України є частиною національного законодавства, у своїх рішеннях неодноразово вказував на критерії, яким має відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні ( рішення ЄСПЛ від 26 червня 2008 року у справі « Ващенко проти України»), де суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене, як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)).
		У справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (рішення від 18.01.1978 року Ireland v. the United Kingdom, n. 161, Series А, заява № 25), а також неодноразово у рішеннях проти України, зокрема, у справі «Коробов проти України» (рішення від 21.07.2011 року, п. 65, заява № 39598/03), вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Згідно з диспозицією ч. 2ст. 369-2 КК України(станом на 28.07.2017)кримінальним правопорушенням визнається одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Об`єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише шляхом активної поведінки - дії у вигляді одержання неправомірної вигоди особою, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави.
		Таким чином,кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2ст. 369-2 ККє злочином із формальним складом, який визнається закінченим:
		а) у разі одержання неправомірної вигоди - з моменту фактичного отримання особою-посередником хоча б частини такої вигоди;
		б) у разі пропозиції здійснити вплив за таку вигоду - з моменту надходження такої пропозиції, тобто доведення її змісту до відома особи, до якої звертається посередник, незалежно від того, чи погодилася особа, до якої він звернувся, з такою пропозицією.
		Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 369-2 КК, характеризується прямим умислом і корисливими мотивами.
		Виходячи зі змісту пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, доказуванню підлягає факт одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття слідчим рішення у кримінальному провадженні, а також існування у ОСОБА_5 можливостей такого впливу.
		Вказані факти, на переконання суду, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивного з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винуватістьобвинуваченого у вчиненні злочину доведена.
		З урахуванням досліджених безпосередньо судом доказів суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, у зв`язку з чим він підлягає виправданню.
		Цивільного позову по справі не заявлено.
		Процесуальні витрати по справі на проведення судової балістичної експертизи №26.31/713 від 21 серпня 2017 року в розмірі 494,35 грн. та на проведення судової криміналістичної експертизи №29/2.3/570 від 17 серпня 2017 року в розмірі 1865,90 грн. стягненню з ОСОБА_5 не підлягають у зв`язку з його виправданням.
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284,369, 370, 371, 372, 373, 374 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 визнатиневинуватим  увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.369-2КК України,та виправдатийого напідставі п.3ч.1ст.373КПК Україниза недоведеністюв йогодіянні складукримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.369-2КК України.
		Речові докази по справі:
		 диск, серійний номер: PSR323TH12232840 із відеозаписом затримання, обшуку і освідування ОСОБА_5 ; оптичний CD-R диск «Videx» №55/4302 та оптичний диск CD-R диск «Videx» №55/4301 із записами розмов ОСОБА_6 і ОСОБА_5  залишити при матеріалах кримінального провадження ;
		 шкіряну сумку коричневого кольору, ручку-ліхтарик з ультрафіолетовим випромінюванням повернути ОСОБА_5 ;
		 змиви з лівої і правої рук ОСОБА_5 і контрольний зразок вати -знищити.
		 грошові кошти на загальну суму 6600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп., а саме: одну купюру номіналом 500 (п`ятсот) грн. серії УИ №9986416, одну купюру номіналом 100 (сто) грн. серії КЕ №6112474 і тридцять купюр номіналом 200 (двісті) грн., що мають наступні серії та номери: ПБ 5708991; КМ 8909521; СЕ 8618111; ЕЦ 9395334; АЕ 6405971; ЗЕ 6118146; КМ 6338836; СЄ 0661033; УС 7360565; СЄ 2721184; ТА 2923955; УЕ 2250780; ЄВ 9496943; СЗ 1579100; СЗ 1579101; ВЗ 8652545; КМ 7817731; ЕД 6967051; КМ 0609499; ЄХ 7506512; КВ 0833388; УС 8346198; КЄ 9253130; УС 4593077; ТЕ 4750951; ПВ 4436543; УФ 9503754; ПВ 1107721; ЗЗ 1171445; ЄЮ 7518558 , які вилучені із сумки ОСОБА_5  конфіскувати у дохід держави
		 грошові кошти , вилучені у ОСОБА_5 , які знаходилася при обшуку у його шортах, а саме: семи купюр номіналом 200 (двісті) грн., чотири купюри номіналом 100 (сто) грн. . одна купюра номіналом 50 (п`ятдесят ) грн., одна купюра иноміналом 20 (двадцять) грн., одна купюра номіналом 1 (одна) грн.  повернути ОСОБА_5 .
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		  Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...