Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/4057/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2023.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Номер судового провадження: 51-2727км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060060001163

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2023 року
		м. Київ
		справа № 279/4057/17
		провадження № 51-2727км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                       ОСОБА_5 , 
		захисника                                                      ОСОБА_6 ,
		у режимі відеоконференції
		представника потерпілого                       ОСОБА_7 ,  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060060001163, за обвинуваченням
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця                           с. Веселівка Коростенського району Житомирської області, жителя  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України(далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року ОСОБА_9 відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК визнано невинуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15,                       п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Постановлено відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		Вирішено питання, які стосуються: арешту майна; процесуальних витрат, а також речових доказів  у кримінальному провадженні.
		Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі) та за                      ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК (закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).
		Так, ОСОБА_9 у період з 22:30 ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_10 , ОСОБА_8 перебували в кафе «Веселка»                                               на вул. Першотравневій, 33 у с. Васьковичі Коростенського району                                             Житомирської області, де вживали алкогольні напої. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, після якого перший пішов до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 06:00 до домоволодіння ОСОБА_9 за вказаною адресою на скутері приїхали ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з метою придбання саморобного алкогольного напою. У цей час між ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті неприязних відносин розпочалася бійка, під час якої ОСОБА_9 завдав декілька ударів дерев`яною шваброю в ділянку голови ОСОБА_8 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: рани потиличної ділянки, рани в лівій тім`яній ділянці. У відповідь на вказані дії                   ОСОБА_10 завдав одного удару дерев`яною штахетиною в ділянку попереку зліва ОСОБА_9 , спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. В цей момент             в останнього раптово виник намір на умисне вбивство ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у приміщенні кухні власного будинку взяв у руки два кухонні ножі, а коли всі троє перемістилися під час указаного конфлікту на подвір`я домоволодіння, клинком ножа, який тримав у лівій руці, умисно зі значною силою завдав ОСОБА_10 одного удару в ділянку життєвоважливих органів, а саме: грудну клітку зліва, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і таким чином спричинив смерть ОСОБА_10 , що настала внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки з ушкодженням серця, що супроводжувалося великою внутрішньою та зовнішньою кровотечею.
		У той же час у зазначеному місці між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на ґрунті неприязних відносин розпочалася бійка, під час якої перший клинком ножа, який тримав у правій руці, умисно зі значною силою завдав потерпілому ОСОБА_8 численних ударів у ділянку життєвоважливих органів,  заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, але свій злочинний намір не довів до кінця                                      з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії припинив ОСОБА_11 , вибивши ніж із його рук. ОСОБА_8 надалі своєчасно було надано невідкладну медичну допомогу.
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2023 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та прокурора залишив без задоволення.
		Суд постановив, у порядку передбаченому ст. 404 КПК, вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову змінити. На підставі ч. 3 ст. 129 КПК залишив без розгляду цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційних скаргах представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат                             ОСОБА_7 , та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, кожен окремо, просять скасувати вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Аргументуючи свої вимоги, скаржники зазначають про те, що з установлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин не вбачається ознак протиправного насильницького вторгнення потерпілих у житло ОСОБА_9 і напад групою осіб на останнього. 
		На переконання представника потерпілого та прокурора, суди достовірно не встановили послідовності подій, які відбувалися в будинку, а відповідно, на їхню думку, не встановлено нападу на ОСОБА_9 групою осіб.
		До того ж адвокат  ОСОБА_7 наголошує на тому, що характер, кількість та локалізація завданих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілим у місце розташування життєво важливих органів - ділянку грудної клітки, на його думку, переконливо свідчать про усвідомлення ОСОБА_9 можливості настання негативних наслідків у результаті його дій, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров`ю потерпілих, незважаючи на те, що обставини події не свідчать про напад групою осіб з боку потерпілих та незаконне насильницьке вторгнення в житло.  
		За твердженням прокурора, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 412, 419 КПК, оскільки фактично продублював вирок суду першої інстанції, належних та достатніх мотивів свого рішення про залишення без задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого не навів. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого                    ОСОБА_7 , надавши відповідні пояснення, підтримали касаційні скарги.
		Захисник  ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційних скарг та навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , і прокурора, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги необхідно залишити без задоволення. 
		За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Разом з тим суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
		Під час перевірки доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених районним та апеляційним судами.
		При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
		Як передбачено ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок                       і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності,                          а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Частиною  1 ст. 36 КК встановлено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		Частиною 5 ст. 36 КК передбачено, що незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
		Тобто, закон передбачає, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Однак у разі нападу озброєної особи, нападу групи осіб або протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, який виконав зазначені вище вимоги закону, провівши розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 згідно з положеннями  ч. 1            ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності.
		Суд першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, виправдовуючи           ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, на підставі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про недоведеність того, що в діянні ОСОБА_9 наявний склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Такий висновок районного та апеляційного судів умотивований і ґрунтується на доказах, які суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК безпосередньо дослідив, а саме на показаннях обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,                       ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , висновках експертів, протоколах, складених за результатом слідчих дій, та інших документах, детальний зміст яких відображено у вироку та які у своїй сукупності отримали належну оцінку.
		Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав  ОСОБА_9 та з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої він заперечував наявність у нього умислу на вбивство потерпілих ОСОБА_10 й ОСОБА_8 і стверджував, що лише захищався від їх нападу, захищав себе та рідних, які перебували в будинку.
		Вказану версію  ОСОБА_9 суд ретельно перевірив і, навівши відповідні аргументи, визнав достовірною. Як установив суд, вона узгоджується із сукупністю наявних та досліджених судом доказів щодо події від ІНФОРМАЦІЯ_3, яка розпочалася в кафе «Веселка» та продовжилася в будинку й на території домоволодіння ОСОБА_9 . 
		Крім того, необхідно наголосити й на тому, що прокурор у касаційній скарзі  жодним чином не спростовує висновок судів про те, що в ході викладення змісту обвинувальних актів сторона обвинувачення виклала послідовність подій з показань, наданих обвинуваченим ОСОБА_9 під час слідчого експерименту та в суді. Враховуючи це, суди обґрунтовано зауважили про те, що сторона обвинувачення погоджується з тим, що розвиток подій відбувався саме за обставин, на які вказував обвинувачений ОСОБА_9 , а не потерпілий ОСОБА_8 , показання якого суди визнали недостовірними на підставі аналізу показань свідків,  протоколу огляду місця події та висновків експертів. 
		Районний суд, досліджуючи докази, зокрема показання свідків ОСОБА_14                          і ОСОБА_15 , установив, що з 22:30 ІНФОРМАЦІЯ_3 між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник конфлікт, розпочатий останнім. Установлено, що ОСОБА_9 , перебуваючи в кафе, заступився за ОСОБА_15 , котрого вдарив ОСОБА_10 , який через це завдав одного удару в голову ОСОБА_9 , після чого обвинувачений залишив кафе.  
		Крім того, з посиланням на показання  ОСОБА_9 , указаних свідків у судовому засіданні та висновок експерта суд установив факт перебування  ОСОБА_10 і  ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння.
		Суд першої інстанції, перевіряючи показання обвинуваченого в частині заподіяння йому  ОСОБА_10 удару в кафе, допитав свідків  ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , які ствердили, що ОСОБА_9 не вчиняв ніяких дій стосовно  ОСОБА_12 й не чіплявся до неї. Це спростовує показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що саме через негативну поведінку ОСОБА_9 до ОСОБА_12 , ОСОБА_10 робив йому зауваження. 
		Колегія суддів цілком погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_9 надалі зазнав суспільно небезпечного посягання від ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його життю та здоров`ю внаслідок протиправного насильницького вторгнення в житло та нападу групою осіб, і, не маючи іншої можливості уникнути насильства з боку нападників, використав ножі, якими захищався від їхніх протиправних дій. Такі висновки суди детально аргументували у своїх рішеннях. 
		На додаток до цього суд касаційної інстанції нагадує, що напад групи осіб - це узгоджені дії двох або більше осіб, якими застосовується насильство або створюється реальна загроза його застосування до потерпілого для досягнення злочинної мети (наприклад, вбивства, заволодіння майном, зґвалтування тощо). У свою чергу протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення - це дії однієї особи чи групи осіб, пов`язані із застосуванням насильства з метою незаконного проникнення у житло чи інше приміщення. 
		Твердження сторони обвинувачення та представника потерпілого про те, що суди не встановили послідовності подій, які відбувалися в будинку, колегія суддів уважає необґрунтованими.
		Так, у результаті ретельного дослідження доказів районний суд визнав достовірним такий ланцюг подій, а саме: 
		1) приблизно о 05:30 ОСОБА_10 і ОСОБА_8 без запрошення та без дозволу увійшли до будинку ОСОБА_9 , при цьому ОСОБА_10 завдав ОСОБА_9 удару дерев`яною штахетиною, яку по дорозі до будинку останнього вони вирвали із сусіднього паркану. На підтвердження цього  суд послався на протокол огляду місця події та висновок експерта, відповідно до якого у ОСОБА_9 на спині виявлено тілесні ушкодження, котрі, за роз`ясненням експерта, могли виникнути за обставин,  указаних обвинуваченим; 
		Разом з тим суд на підставі показань ОСОБА_9 , які не спростовано під час судового розгляду та частково відображено в обвинувальному акті, а також на підставі висновків експертів від 04 липня 2014 року № 193 і від 25 вересня 2017 року                         № 19/10-3/531-СЕ/17 дійшов висновку про те, що:
		2) далі ОСОБА_8 накинувся на ОСОБА_9 , у зв`язку з чим останній, захищаючись, схопив дерев`яну швабру та завдав ударів по голові ОСОБА_8 . 
		Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 вересня 2017 року №19/10-3/531-СЕ/17 на руків`ї дерев`яної швабри виявлено кров, яка збігається з генетичними ознаками                           ОСОБА_8 та не збігається з генетичними ознаками ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_10 .
		Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги обставини вилучення під час огляду місця події зазначеної дерев`яної швабри зі слідами крові потерпілого ОСОБА_8 саме з будинку ОСОБА_9 , що теж є підтвердженням факту перебування останнього всередині будинку.
		Далі, знову ж таки на підставі детального аналізу доказів, наведених у вироку,                                                       і конкретних обставин цього провадження, установлених під час судового розгляду, суд  першої  інстанції  зробив  логічний  підсумок, з  яким  погодився   суд   апеляційної               
		інстанції, про те, що у ОСОБА_9 були підстави для необхідної оборони, за обставин якої він, узявши в обидві руки по ножу для захисту, зміг вивести з будинку й подвір`я ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які продовжували висловлювати погрози на його адресу. Це підтвердила свідок ОСОБА_17 , котра живе по сусідству з ОСОБА_9 та чула голос останнього і двох незнайомих чоловіків, що погрожували сусіду вбивством та висловлювалися нецензурною лайкою.
		До того ж суд першої інстанції зауважив про те, що,  хоча ОСОБА_9 вдалося вивести потерпілих з подвір`я, однак вони одразу повернулися (доведено даними протоколу огляду місця події, а саме відомостями про розташування трупа ОСОБА_10 і плямами бурого кольору, виявленими на стіні будинку, доріжці та трав`яному покриву, а також показаннями обвинуваченого) й продовжили посягання під час якого ОСОБА_10 завдав удару ОСОБА_9 . Такий розвиток подій свідчить про реальну загрозу заподіяння шкоди життю та здоров`ю ОСОБА_9 , який,  не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства щодо нього, з метою самозахисту завдав одного удару ножем у грудну клітку ОСОБА_10 . 
		Відразу ж після цього ОСОБА_8 накинувся на ОСОБА_9 . Останній, відступаючи в напрямку входу до будинку, впав на землю, а ОСОБА_8 навалився зверху й почав заподіювати удари, що підтверджено висновком експерта від 04 липня 2017 року № 172, відповідно до якого в обвинуваченого виявлено тілесні ушкодження в ділянці правої гілки нижньої щелепи, долонній поверхні основи лівої кисті. 
		ОСОБА_9 , у свою чергу тримаючи в руках ножі, завдав ОСОБА_8   ударів по задній поверхні плечового суглоба, у праве надпліччя, правий плечовий суглоб в праву бокову поверхню тулуба та по нижньому краю тіла грудини, що свідчить про хаотичний та неприцільний порядок заподіяння ударів.
		Саме про такий розвиток події вказували свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , які дали показання про те, що, коли їх розбудила ОСОБА_18 , котра приблизно о п`ятій ранку почула в подвір`ї крики і нецензурну лайку, та всі троє вибігли з  будинку, то побачили на землі ОСОБА_9 , а на ньому - ОСОБА_8 , який тримав голову останнього.
		Верховний Суд звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій оцінили достовірність показань обвинуваченого та свідків, наданих у судовому засіданні, і сумнівів у їх правдивості в цих судів не виникало, оскільки зазначені  показання в цілому були послідовними й узгоджувалися між собою та з обставинами, установленими у кримінальному провадженні. 
		Також фактичні обставини кримінального провадження були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , та прокурора в частині відсутності у ОСОБА_9 підстав для необхідної оборони, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно з`ясувати обставини вчиненого. Та,  зважаючи на обстановку й обставини події, місце, де вони відбувалися, апеляційний суд погодився  з висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_9 були достатні підстави вважати, що існувала реальна загроза заподіяння шкоди його здоров`ю та життю. Такого міркування Житомирський апеляційний суд дійшов на підставі указаного нижче:
		по-перше, наявності незадовго до події, яка відбулася приблизно о 06:00 ІНФОРМАЦІЯ_3, конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що виник з ініціативи останнього та в ході якого ОСОБА_10 завдав обвинуваченому одного удару кулаком в обличчя;
		по-друге, потерпілі ОСОБА_10 й ОСОБА_8 не мали жодного законного права перебувати в помешканні ОСОБА_9 та фактично вдерлися туди,                         висловлюючи останньому погрози вбивством, разом з тим ОСОБА_10 тримав у руках заздалегідь заготовлену для заподіяння тілесних ушкоджень дерев`яну штахетину;
		по-третє, заздалегідь вирвана ОСОБА_10 та ОСОБА_8 дерев`яна штахетина з сусіднього паркану, однозначно й беззаперечно свідчить про те, що вони переслідували мету нападу, а не мету придбати алкогольні напої і їхнє вторгнення в житло обвинуваченого з погрозами вбивства було протиправним та насильницьким. Ні представник потерпілого, ні прокурор не спростовують мотивованого висновку суду про те, що відсутнє логічне пояснення того, з якою метою потерпілі, які, за версією сторони обвинувачення, приїхали до ОСОБА_9 для придбання саморобного алкогольного напою, вирвали дерев`яну штахетину із сусіднього паркану. 
		Таким чином, надавши обґрунтування свого рішення, суд апеляційної інстанції,  дійшов висновку, що ОСОБА_9 перебував у стані необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання групи осіб під час протиправного насильницького вторгнення                    в його житло. Також, враховуючи характер дій групи осіб, які були злагодженими, охоплювалися єдиним умислом фізичної розправи з ОСОБА_9 ,  і те, що акт суспільно небезпечного посягання був реально наявним, не зупинявся та, беручи до уваги характер небезпеки та обставини, що впливають на реальне співвідношення сил (місце, час, раптовість посягання, фізична й кількісна перевага потерпілих, їхня агресивна зухвалість, алкогольне сп`яніння) апеляційний суд вважав, що дії обвинуваченого, який, узявши з кухні свого будинку два ножі, скористався своїм правом на захист та вивів із будинку на подвір`я потерпілих, відповідали тій обстановці, що склалася,та  визначальним мотивом в поведінці обвинуваченого  був захист від посягання вищевказаних осіб.
		Житомирський апеляційний суд урахував і той факт, що за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин жоден із потерпілих ( ОСОБА_10 та                                        ОСОБА_8 ) не залишив мети вчинити посягання на ОСОБА_9 , не зупиняв іншого в реалізації спільного умислу. Зокрема, ОСОБА_8 бачив, що                      ОСОБА_10 застосував насильство до ОСОБА_9 із використанням дерев`яної штахетини, яку вони, йдучи до будинку ОСОБА_9 , взяли із собою, і мав усі можливості припинити суспільно небезпечне посягання, однак не зробив цього, аналогічним чином не зробив цього і на подвір`ї домоволодіння обвинуваченого. Це свідчить про те, що дії кожного з них є складовою спільної діяльності з учинення суспільно небезпечного посягання на ОСОБА_9 .
		Не залишилися без уваги й доводи апеляційних скарг, які є аналогічними доводам касаційної скарги ОСОБА_7 , щодо неврахування характеру, кількості та локалізації тілесних ушкоджень, завданих потерпілим ОСОБА_9 у місця життєвоважливих органів, що, на переконання касатора, свідчить про усвідомлення ОСОБА_9 можливості настання негативних наслідків його дій, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров`ю потерпілих.
		Даючи відповідь у цій частині, суд апеляційної інстанції небезпідставно звернув увагу, що відповідно до положень ст. 36 КК  для вирішення питання наявності стану необхідної оборони в діянні ОСОБА_9 не має значення чи завдавав він удар умисно чи необережно, тяжкість наслідків, що настали, та його психічне ставлення до цих наслідків (вид умислу чи необережності).
		Верховний Суд у своїх рішеннях уже зазначав, що дії особи, яка захищається від нападу, також є умисними, адже особа передбачає настання наслідку (у цьому випадку - у виді смерті) і бажає або свідомо припускає їх настання. Однак такі дії не визнаються законом суспільно небезпечними, а тому виключається протиправність діяння                         (див. постанову від 16 березня 2021 року у справі  № 627/1021/17), про що також наголосила колегія суддів апеляційного суду. 
		Таким чином, зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що смерть ОСОБА_10 , тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_8 . ОСОБА_9 спричинив  у стані необхідної оборони, діючи з метою відвернення протиправного насильницького вторгнення у своє житло та захисту від нападу групи осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК такі дії не мають наслідком кримінальну відповідальність.
		Доводи касаторів, які зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами кримінального провадження і до відстоювання власної версії події на підставі особистої оцінки доказів на предмет їх достовірності, відмінної від тієї, що надана судами попередніх інстанцій, яку було перевірено і спростовано під час судового розгляду та апеляційного перегляду, не можуть бути предметом касаційного розгляду за приписами ст. 433 КПК.
		Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження та вмотивовано відхилив доводи як прокурора, так і адвоката ОСОБА_7 , навівши належне обґрунтування своїх висновків, як того вимагають положення ст. 419 КПК.
		Апеляційний розгляд кримінального провадження було здійснено з дотриманням положень кримінального процесуального закону, з наданням сторонам кримінального провадження необхідних умов для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.
		Ухвала апеляційного суду щодо  ОСОБА_9 відповідає положенням статей 370 і 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли бути підставами для скасування чи зміни судових рішень у цьому кримінальному провадженні суд касаційної інстанції не встановив. А тому касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , та прокурора  необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року щодо  ОСОБА_9  залишити без зміни, а касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,                          є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...