Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1848/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2023. Зареєстровано: 12.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2023.
Дата набрання законної сили: 08.09.2023
Номер судового провадження: A/855/10177/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1848/23                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2023 року                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді                                                                      Ключковича В.Ю.,
		суддів                                                                                          Беспалова О.О.,
		                                                                                                    Парінова А.Б.,
		розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, прийнятого в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому просив суд:
		визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.04.2016 по 26.01.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100;
		зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.04.2016 по 26.01.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 позов задоовлено частково:
		визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час неповного розрахунку при звільненні, з дня звільнення 12.04.2016 по день фактичного розрахунку 17.01.2023;
		зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.04.2016 по 17.01.2023 в сумі 2 018,28 грн;
		в решті позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 560/5376/23 змінити: в абзаці третьому вказаного рішення слова та цифри «в сумі 2018,28 грн.», замінити словами та цифрами «у розмірі 333 618,32 грн.».
		Тобто позивач не погоджується зі зменшенням розміру спірного відшкодування.
		Позивач посилається на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц встановлено наступне:
		« 94.4. Сума компенсації позивачу за роботу у вихідні дні (3 443,88 грн), яку встановили суди попередніх інстанцій, є більш ніж у сто разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (419 005,39 грн)...
		…94.6. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача Велика Палата Верховного Судувважає справедливим, пропорційнимі таким, що відповідатиме обставинамцієї справи, якімають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату сумі 11 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
		95. Тому у відповідній частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні з ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у сумі 11 000 грн.».
		Тобто, розмір відшкодування - 11 000 грн, встановлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, є у 3.19 разів більший за суму протиправно невиплачених коштів ОСОБА_1 - 3 443,88 грн. (11 000 грн. / 3 443,88 грн.).
		Як вбачається з матеріалів справи, розмір невиплачених коштів відповідачем у даній справі становить 10 091,41 грн, що встановлено судом першої інстанції. Тобто, враховуючи рішення прийняте Великою Палатою Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, розмір відшкодування у даній справі, на думку позивача, повинен становити: 10 091,41 грн. х 3,19 = 32 191,59 грн. Тобто у 3,19 разів більший за розмір невиплачених при звільненні коштів та такий розмір буде відповідати рішенню прийнятому Великою Палатою Верховного Суду.
		Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку середнього заробітку виходячи з принципу пропорційності та зазначено чітку формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, яка судом першої інстанції була повністю проігнорована. Так, розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених коштів з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 %, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
		В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 по справі № 520/899/21, залишаючи без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції, зазначив наступне: за встановлених обставин у справі, Верховний Суд погоджується з висновком та розрахунком судів попередніх інстанцій, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь 247 582,60 грн. (37,15% від 666 440,39 грн), як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2016 (наступний день після звільнення) по 30.12.2020 (день виплати заборгованості).
		Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду висвітлені у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, постанові від 09.03.2023 по справі № 520/899/21, де при касаційному розгляді Верховним Судом враховувалися висновки Великої Палати Верховного Суду висвітлені у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, в межах даної справи підлягає встановленню: загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні, а виплачена на виконання рішень суду у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Проте такі обставини досліджено та встановлено не було при розгляді справи судом першої інстанції.
		Так, судом першої інстанції встановлено, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить « 798 703,20 грн (323,10 грн - розмір середньоденного заробіткупозивача *2 472- кількість днів затримки розрахунку)».
		В свою чергу відповідно до наданої відповідачем довідки про місячне грошове забезпечення (копія додається), грошове забезпечення позивача виплачене відповідачем при звільненні становить 14 069,25 грн.
		Таким чином, загальна сума належних позивачу при звільненні коштів становить 24 160,66 грн, серед яких: 14 069,25 грн (58,23%) - грошове забезпечення позивача виплачене відповідачем при звільненні; 10 091,41 грн. (41,77%) - грошове забезпечення позивача виплачене відповідачем на виконання рішень суду.
		Виходячи з вищезазначеного, враховуючи фактичні обставини справи та докази які знаходяться в матеріалах справи, висновки Верховного Суду висвітлені у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, постанові від 09.03.2023 по справі № 520/899/21, де при прийнятті рішення Верховним Судом враховувалися висновки Великої Палати Верховного Суду висвітлені у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з принципу пропорційності становить 333 618,32 грн. (41,77% від 798 703,20 грн загального розміру середнього заробітку), що є належним та справедливим способом захисту порушених прав позивача.
		24.08.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
		На думку відповідача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Крім того, позивач звільнений 11.04.2016, а з позовною заявою про здійснення виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.04.2016 звернувся до суду лише 05.10.2021. Отже, здійснений відповідачем розрахунок і виплачені позивачу при звільненні суми не були спірними на момент звільнення і протягом подальших 5 років позивач не здійснював жодних дій, спрямованих на перерахунок та виплату індексації за вказаний період.
		Також, відповідач вважає, що затримка у виплаті становить 48 днів, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 № 620/12727/21 набрало законної сили 09.12.2022 і було виконано 27.01.2023.
		У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.04.2016 № 104 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.04.2016.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 620/12727/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01.12.2015 по 11.04.2016; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 01.12.2015 по 11.04.2016.
		Відповідно до виписки по надходженням по картковому рахунку позивача, відкритому в АТ "Перший Український Міжнародний Банк", на виконання зазначеного судового рішення, 27.01.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 68,55 грн. Також згідно платіжної інструкції № 570 від 16.01.2023 позивач 18.01.2023 отримав від відповідача індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення в розмірі 10 022,86 грн.
		Позивач, вважаючи, що має на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що виплата належного позивачу грошового забезпечення було здійснено не у день звільнення, а 18.01.2023 що, своєю чергою, є підставою для відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Суд першої інстанції, зважаючи на розмір виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення, порівняно із розрахованим середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та задоволення позовних вимог у вказаній частині в сумі стягнення 2 018,28 грн, що становить 20% від загальної суми, яка була виплачена позивачу.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
		Учасниками справи не заперечується, що вказаним законом та іншими нормативними актами не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні особи з військової служби та можливості застосування приписів до спірних правовідносин Кодексу законів про працю України. 
		За приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		За приписами частин 1 та 2 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Як не заперечується учасниками справи, на дату звільнення позивача зі служби (2016 рік) індексація грошового забезпечення не була нарахована позивачу та ОСОБА_1 звертався до суду за захистом свої порушених прав (2021 рік).
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 620/12727/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01.12.2015 по 11.04.2016; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 01.12.2015 по 11.04.2016.
		На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 620/12727/21 відповідач 27.01.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 68,55 грн. Також згідно платіжної інструкції № 570 від 16.01.2023 позивач 18.01.2023 отримав від відповідача індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення в розмірі 10 022,86 грн.
		Проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період прострочення щодо виплати індексації грошового забезпечення тривав з дати звільнення позивача зі служби - 11.04.2016 по 18.01.2023 (дата фактичної виплати індексацію грошового забезпечення), тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбачені частиною 2 ст. 117 КЗпП України.
		Також, у постановах від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 26.02.2020 в справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
		Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
		Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		За приписами пунктів 5, 8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		Так, при поданні позовної заяви, позивач просив:
		визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.04.2016 по 26.01.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100;
		зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.04.2016 по 26.01.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100.
		В той же час, апеляційній скарзі, позивач просить: рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 560/5376/23 змінити: в абзаці третьому вказаного рішення слова та цифри «в сумі 2018,28 грн.», замінити словами та цифрами «у розмірі 333 618,32 грн.».
		Однак, як встановлено вище, при поданні позовної заяви позивач не просив суд першої інстанції нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.04.2016 по 26.01.2023 у розмірі 333 618,32 грн.
		Відтак, суд апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС позбавлений можливості розглядати вимогу: нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.04.2016 по 26.01.2023 у розмірі 333 618,32 грн, апеляційної скарги, оскільки така не була заявлена в суді першої інстанції.
		Також, як вбачається з правового висновку, Верховного Суду, зробленого 15.08.2023 у постанові у справі № 640/25691/21:
		«…12. Поза тим треба застерегти, що правова позиція суду касаційної інстанції основується на нормативному регулюванні спірних правовідносин, зміна якого може вплинути на те, яким чином її застосовувати до правовідносин, які виникли після цієї зміни. 
		Зазначене застереження у контексті цієї справи зумовлене тим, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України - текст якої написаний вище - діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ.
		Звертаємо увагу, що відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. 
		Суди попередніх інстанцій під час вирішення цього спору керувалися приписами статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ. Принаймні до такого висновку спонукає зміст їхніх судових рішень, надто суду апеляційної інстанції, який визначив суму, яка підлягає стягненню на користь позивача за 1743 днів (за період з 26 грудня 2017 року по 6 жовтня 2022 року), спираючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19. Але наведений у тій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку. Іншими словами, на той час стаття 117 КЗпП України діяла дещо в іншій редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. 
		Вже на дату звернення ОСОБА_2 (1 листопада 2022 року) до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню…».
		Відтак, зважаючи на вказані норми та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не нарахувавши та невиплативши позивачу середній заробіток за час неповного розрахунку при звільненні, втім такий середній заробіток має ьути обмежений шістьма місяцями.
		Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року змінити в мотивувальній та резолютивній частині, виклавши її редакцію наступним чином:
		«Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час неповного розрахунку при звільненні, з дня звільнення 12.04.2016 по день фактичного розрахунку 17.01.2023.
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.04.2016 по 17.01.2023, але не більш як за шість місяців.
		В решті позову відмовити.»
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      В.Ю. Ключкович
		 
		 
		 
		 
		Судді                                                                                          О.О. Беспалов
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                    А.Б. Парінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...