Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/6079/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 12.09.2023. Зареєстровано: 12.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2023.
Дата набрання законної сили: 02.09.2024
Номер судового провадження: 2/754/3219/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/3219/23 
		Справа №754/6079/23
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 серпня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді - Лісовської О.В.
		за участю секретаря         - Грей О.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Трейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ «Київ Трейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 в період з 11.06.2018 року по 18.11.2022 року працювала в ТОВ «Київ Трейд» на посаді мерчендайзера. 18.11.2022 року наказом № КТ/к-0061 директора ТОВ «Київ Трейд» ОСОБА_2 позивачка була звільнена з займаної посади за згодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Після звільнення ТОВ «Київ Трейд» 22.11.2022 року здійснило з позивачкою розрахунок шляхом перерахування на її картковий рахунок суми в розмірі 9 697,98 грн. Проте, вищевказаний розрахунок є неповним, оскільки за період з 01.04.2022 року по 18.11.2022 року ТОВ «Київ Трейд» взагалі не нараховувало та не сплачувало належну позивачці заробітну плату, а виплату позивачці заробітної плати за березень 2022 року здійснило не в повному розмірі. Окрім іншого, всупереч вимогам положень ст.ст. 47, 116 КЗпП України перед остаточним розрахунком з позивачкою, відповідачем не було у встановленому законом порядку (письмово із зазначенням окремо кожного виду виплати) повідомлено позивачку про нараховані та виплачені суми, належні їй при звільненні, а отже вона була позбавлена можливості оскаржити її розмір та порядок розрахунку. Вищезазначені обставини не заперечуються ТОВ «Київ Трейд» та підтверджуються даними, що містяться в документах, наданих ТОВ «Київ Трейд» у відповідь на адвокатський запит представника позивача. При остаточному розрахунку з позивачкою відповідач здійснив їй виплату грошової суми в розмірі 9697,98 грн., яка є компенсаційною виплатою за 58 днів щорічної та додаткової відпустки, що не були використані ОСОБА_1 за період з 11.06.2018 року по 18.11.2022 року. Разом з тим, згідно розрахунку, що міститься в Довідці № 06/01- 23 від 06.01.2023 року про нараховану та виплачену ОСОБА_1  заробітну плату за період з 01.01.2022 року по 18.11.2022 року - ТОВ «Київ Трейд» не здійснило нарахування та відповідно виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 18.11.2022 року (включно), а за березень 2022 року виплату заробітної плати було здійснено не в повному обсязі, а саме - 2836,55 грн., замість належних до виплати 5533,30 грн. Вищезазначені дії ТОВ «Київ Трейд» є протиправними, оскільки продовж всього 2022 року по дату звільнення позивачка безперервно знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Київ Трейд», умови її трудового договору не змінювались, дію трудового договору не було призупинено, діяльність підприємства також не зупинялась. Таким чином ТОВ «Київ Трейд» незаконно, без жодних правових підстав не виплатило позивачці заробітну плату за сукупний період, що дорівнює майже 8 місяців. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Київ Трейд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі (з урахуванням податків та зборів) у розмірі 46 364,90 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2022 по 18.5.2023 року у розмірі 45472, 50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн. 
		 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.05.2023 року позовну заяву залишено без руху.
		 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 19.05.2023 року відкрито провадження по справі.
		 
		Відповідно до вимог ст. 19, 274 ЦПК України справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київ Трейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		 
		29.06.2023 року до суду надійшов Відзив представника відповідача на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що ТОВ «Київ Трейд» вважає їх необгрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи з наступних підстав. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Верховною Радою України 15.03.2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який набув чинності 24.03.2022 року, та яким встановлено особливості регулювання трудових відносин на період воєнного стану. Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції, що діяла до 19.07.2022 року, передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. відповідно до Наказу від 24.03.2022 № КТ/ОД-1 «Про фіксацію обставин на підприємстві в період воєнного часу» призупинена дія трудового договору зі ОСОБА_1 .. Позивача повідомляли про призупинення дії трудового договору, що відповідає приписам спеціального Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до яких роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб про призупинення дії трудового договору. Звісно, що в період воєнного стану в Україні, тим більше в березні 2022 року коли на території міста Києва та Київської області йшли активні бойові дії, можливість обміну електронними документами була ускладнена, а іноді і взагалі неможлива. В свою чергу, позивач на роботу не виходила, керівництво не повідомила про свій намір виїхати за кордон, лише через деякий стало відомо від інших працівників підприємства про її відсутність в Україні. Позивачем не доведено, що в період з березня 2022 року по 18.11.2022 року нею виконувалася робота, за яку ТОВ «Київ Трейд» зобов`язано було сплатити заробітну плату. Навпаки позивач вводить суд в оману, оскільки вже на початку березня 2022 року вона разом зі своєю дитиною перебувала у місті Гданськ, Польща. На підтвердження цього є переписка у месенджері Viber, де ОСОБА_1 вказує своє місцезнаходження, наміри працевлаштуватися у Польщі та плани повернення на робоче місце лише з 01.06.2023 року, але про своє повернення в Україну та бажання приступити до трудових обов`язків керівництво не повідомила. Також у вищезазначеній переписці вказано на те, що позивач оформила у Польщі Pesel (це аналог українського ідентифікаційного коду, саме на його підставі надають тимчасовий захист українцям у Польщі). Відсутність на роботі в період з 24.02.2022 року по 18.11.2022 року підтверджується табелем обліку робочого часу. Лише 18.11.2022 року від позивачки надійшла заява про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі якої Наказом № КТ/К-0061 від 18.11.2022 року ОСОБА_1 було звільнено 18.11.2022 року за угодою сторін та проведено з нею повний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства України. На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.07.2023 року відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції.
		 
		26.07.2023 року від представника позивачки до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 повідомляли про призупинення дії трудового договору абсолютно не відповідає дійсності. Серед документів, що були додані відповідачем до відзиву, відсутні будь-які докази направлення відповідачем засобами поштового або електронного зв`язку листа позивачці з повідомленням про призупинення дії трудового договору, відсутні докази відправки вищезазначеного повідомлення у будь-якому месенджері засобами мобільного зв`язку. Оскільки відповідачем було грубо порушено порядок призупинення дії трудового договору, то й факт призупинення трудових відносин позивача з відповідачем не може вважатись таким, що відбувся. З врахуванням вищезазначеного позивач вважає беззаперечним той факт, що впродовж всього 2022 року по дату звільнення позивачка безперервно знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Київ Трейд». На підставі викладеного представник позивачки просить суд задовольнити позовні вимоги.
		 
		17.08.2023 року від представника відповідача до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що представник позивача пише про те, що відповідач начебто грубо порушив порядок призупинення дії трудового договору , а в свою чергу ані позивачка, ані представник позивачки ніяк не коментують доводи відповідача щодо відсутності ОСОБА_1 в Україні з березня 2022 року. Водночас, представник відповідача повідомляє суд про те, що робота мерчендайзера підтверджується роботою в програмі GTS online. Вказана програма підтверджує наявність в реальному часі мерчендайзера в конкретному магазині, його геолокацію тощо. Представник позивача стверджує, що позивачка безперервно знаходилась в трудових відносинах з відповідачем, умови її трудового договору не змінювались, але, в свою чергу, ніяким чином не підтверджує фактичне виконання роботи на підприємстві.
		 
		Позивачка та представник позивачки у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про у своїй заяві просять суд поводити розгляд справи у їх відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачки та її представника, за наявних у справі матеріалів.
		 
		       Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у своїй заяві просить суд поводити розгляд справи у їх відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
		 
		       Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		 
		Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		 
		Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		       
		Судом встановлено, що  з 12.06.2018 року позивачка ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Київ Трейд» на посаді мерчендайзера, що підтверджується записами у трудовій книжці.
		 
		Наказом ТОВ «Київ Трейд» від 24.03.2022 року №КТ/ОД-1 «Про фіксацію обставин на підприємстві в період воєнного стану» призупинено дію трудових договорів з 24.03.2022 року, зокрема і з ОСОБА_1 , керуючись нормами Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		18.11.2022 року згідно наказу № КТ/К-0061 позивачка була звільнена з посади мерчендайзера за згодою сторін.
		 
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		 
		Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		 
		Згідно з пунктом 3 Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		 
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		 
		Згідно п.п.5 п.1 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		 
		Згідно п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		З огляду на викладене вище, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритет незастосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		 
		Згідно ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади. Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Наказ (розпорядження)про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності-обласні). У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису. Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією. Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		 
		Частиною 2 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 29КЗпП в редакції на дату підписання наказу ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
		 
		Позивач вважає, що належне ознайомлення з наказом повинно відбуватися саме у відповідності до ч.3 ст.29 КЗпП України.
		 
		Як зазначає представник відповідача позивача повідомляли про призупинення дії трудового договору, разом з тим зазначає, що в період воєнного стану в Україні, тим більше в реберні 2022 року, коли на території м. Києва та Київської області йшли активні бойові дії, можливість обміну електронними документами була ускладнена, а іноді і взагалі неможлива.
		 
		Разом з тим, з аналізу вищенаведених норм закону та обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено повідомлення належним чином позивачку про призупинення дії трудового договору.
		 
		Як вбачається з розрахунку, що міститься в Довідці № 06/01- 23 від 06.01.2023 року про нараховану та виплачену ОСОБА_1  заробітну плату за період з 01.01.2022 року по 18.11.2022 року - ТОВ «Київ Трейд» не здійснило нарахування та відповідно виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 18.11.2022 року (включно), а за березень 2022 року виплату заробітної плати було здійснено не в повному обсязі, а саме - 2836,55 грн., замість належних до виплати 5533,30 грн.
		 
		Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		 
		Відповідно до ст. 115 КЗпП України , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		 
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		 
		Відповідно до ч.5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		 
		Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед позивачем із заробітної плати станом на момент винесення рішення.
		 
		Оскільки відповідач не спростував доводів, викладених позивачкою, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2022 року у розмірі 2696,80 грн. та за період часу з 01.04.2022 року по 18.11.2022 року у розмірі 43668,10 грн.
		 
		Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то слід зазначити наступне.
		 
		Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		 
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
		 
		За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		            Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		            
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
		           
		Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
		 
		Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		 
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.
		            
		За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
		           
		Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.
		 
		 
		 
		Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки проводиться на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
		 
		Позивачем був наданий розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача за період з 19.11.2022 року по 18.05.2023 р. Розмір середнього заробітку становить 45472,50 грн. без вирахування обов`язкових платежів, податків та зборів.
		 
		Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у розмірі 46364,90 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2022 року по 18.05.2023 року у розмірі 45472, 50 грн.
		 
		Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
		 
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.            
		 
		Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		 
		Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		 
		Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
		 
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
		 
		До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
		 
		Позивачка надала суду докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000, 00 грн., що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: Договором про надання правової (правничої) допомоги №15/12-2022 від 15.12.2022 року; Додатком № 1, актом приймання-передачі наданих юридичних послуг від 27.03.2023 року; копією платіжної інструкції № @2PL502796 від 28.03.2023 року на суму 12000,00 грн.
		 
		Враховуючи вимоги діючого законодавства, надані стороною позивача письмові докази, суд приходить до висновку про те, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
		 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 1073,60 грн.
		 
		       На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 115, 116 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Трейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.
		 
		       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Трейд» на користь  ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 46364,90 грн., середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2022 року по 18.05.2023 року у розмірі 45472,50 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		 
		       Допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		 
		       Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Трейд», ЄДРПОУ 38995996, адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 41, прим. 40-41.
		       
		       Повний текст рішення виготовлений 11 вересня 2023 року.
		       
		 
		Суддя                                                                                О.В.Лісовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...