Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/1205/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2023.
Дата набрання законної сили: 01.02.2023
Номер судового провадження: 61-12022ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		1 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 390/1205/19
		провадження № 61-12022св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство «Альфа Банк» (після перейменування - Акціонерне товариство «Сенс-Банк»),
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Зоя Сергіївна, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Карпенка О. Л., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - АТ) «Альфа-Банк», який змінив назву на АТ «Сенкс Банк», про визнання іпотеки припиненою та скасування заборони на нерухоме майно.
		 
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 ; за життя, а саме 13 серпня 2010 року, мати склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно позивачеві. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Флоренко С. К.
		 
		29 липня 2019 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом і спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Під час оформлення права власності в порядку спадкування вона дізналась про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває під обтяженням.
		 
		У зв`язку з цим державним реєстратором та приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Флоренко С. К. під час реєстрації права власності на успадковий нею житловий будинок внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47998630 від 29 липня 2019 року, вид обтяження - заборона на нерухоме майно.
		 
		Також зазначала, що 19 червня 2015 року ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі № 390/1176/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і ухвалою цього ж суду від 22 жовтня 2015 року провадження в зазначеній справі закрито у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
		 
		Позивач зазначає, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк», у жовтні 2015 року дізналось про відкриття спадщини після ОСОБА_3 , але жодних дій щодо пред`явлення вимог до спадкоємців вчинено не було, а, відтак, відповідач позбавляється права вимоги і, відповідно, іпотека є припиненою з виключенням відповідних відомостей із Реєстру.
		 
		З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визнати припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 28 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І., та усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні належним їй майном - житловим будинком АДРЕСА_1 - шляхом зняття заборони на нерухоме майно, запис про обтяження за номером 32596805, виданий 28 травня 2008 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2020 року, ухваленим у складі судді Пасічника Д. І., позов задоволено. 
		 
		Визнано припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 28 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. 
		 
		Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття заборони на нерухоме майно, запис про обтяження за номером 32596805, виданий 28 травня 2008 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. 
		 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		 
		Встановивши, що у жовтні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк», дізналось про відкриття спадщини після ОСОБА_3 і протягом шести місяців не пред`явило вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, суд першої інстанції дійшов висновку про позбавлення кредитора права вимоги і, відповідно, припинення іпотеки. 
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2020 року скасовано з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		 
		Відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив з того, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Апеляційним судом встановлено, що про наявність зобов`язальних відносин за іпотечним договором, укладеним ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 стало відомо під час оформлення спадщини - у 2019 році, однак вона не повідомила банк про відкриття спадщини. 
		 
		Також судом зазначено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки. 29 липня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після матері - ОСОБА_2 , а, відтак, з 29 липня 2019 року ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця.
		 
		Встановивши зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і у позові відмовив.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко З. С., подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		 
		Крім того, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц                                                    (провадження № 14-53цс18) та у постанові Верховного Суду від 21 травня                 2020 року у справі № 753/11450/17 (провадження № 61-48891св18).
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У листопаді 2020 року АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало на безпідставність її доводів. Зазначало, що суд апеляційної інстанції встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надав належну оцінку доказам, поданим учасниками справи, і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
		 
		Зазначало, що 28 травня 2008 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 8 500 доларів США зі сплатою 13,5% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором того ж дня і між тими ж сторонами укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 . 
		 
		Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливо виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. 
		 
		Таким чином відсутні такі підстави для припинення іпотеки як смерть боржника за кредитним договором. 
		 
		Також товариство вважає, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у розмінні ЦПК України, оскільки не є стороною кредитного договору. 
		 
		З урахуванням зазначеного, АТ «Альфа-Банк» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. 
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області матеріали справи № 390/1205/19.
		 
		Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 14 вересня 2020 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 753/11450/17 (провадження № 61-48891св18).
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 травня 2008 року ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», що після перейменування має назву АТ Сенс-Банк», і ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 424/015-ФО1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 8 500 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення 28 травня 2018 року. 
		 
		Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 травня 2008 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І., за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Також судами встановлено, що у червні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
		 
		Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області                                         від 19 червня 2015 року відкрито провадження у справі № 390/1176/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. 
		 
		Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року провадження у справі № 390/1176/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . 
		 
		Також судами встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Спадкоємцем ОСОБА_3 була його дружина - ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла; за життя, а саме 1 серпня 2012 року, ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла належне їй майно ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, проте не оформила спадкові права. 
		 
		Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 липня 2019 року суди попередніх інстанцій встановили, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суди попередніх інстанцій встановили, що щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_1 , внесено запис про обтяження за номером 32596805, підстава обтяження - іпотечний договір номер 1422, посвідчений 28 травня 2008 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. ВКО № 247624-247627; вид обтяження: заборона на нерухоме майно;  відомості про суб`єктів обтяження: ОСОБА_3 ; відомості про реєстрацію - до 1 січня 2013 року, Єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження: 7277453,                             28 травня 2008 року, реєстратор: Кропивницький районний нотаріальний округ.
		 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також врахувавши відзив на касаційну скаргу, суд дійшов таких висновків.
		 
		Звертаючись з відповідним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що іпотекодержатель втратив право вимоги за іпотечним договором в силу вимог статті 1281 ЦК України.
		 
		Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.
		 
		Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.
		 
		Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
		 
		Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
		 
		Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		 
		Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		 
		Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
		 
		За змістом наведених норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		 
		При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.
		 
		Отже, положення статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема, і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
		 
		Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281, 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
		 
		Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Сплив строків пред`явлення вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
		 
		Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		 
		Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», довідалось про смерть ОСОБА_3 у жовтні 2015 року, проте вимоги до спадкоємців не пред`явило і дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з підстав пропуску строку, встановленого статтею 1281 ЦК України.
		Отже суд першої інстанції правильно застосував норми статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, згідно з якою сплив строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, в тому числі і тих, які забезпечені іпотекою, а також припинення таких зобов`язань.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», що після перейменування має назву АТ Сенс-Банк», пропустило визначений положеннями частини другої статті 1281 ЦК України шестимісячний строк на звернення з вимогою до спадкоємця боржника.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, невірно витлумачив зміст пункту 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (провадження № 14-53цс18), в якому зазначено, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань, а тому помилково вказав, що сплив цих строків не призводить до припинення основного і додаткового зобов`язання.
		 
		Також підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 753/11450/17 (провадження № 61-48891св18).
		 
		Постанова Верховного Суду від 21 травня 2020 року (справа № 753/11450/17), прийнята за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у справі про визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони на відчуження. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що банк протягом шести місяців з дня, коли дізнався про смерть боржника, вимоги до спадкоємців боржника не пред`явив, тому основне зобов`язання є припиненим, що є підставою для визнання припиненою іпотеки відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про іпотеку». При вирішенні цієї справи судами також встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2011 року, яке набрало законної сили, стягнено з боржника на користь банку заборгованість за кредитним договором, а рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року відмовлено у задоволенні позову банку до спадкоємця боржника про звернення стягнення на нерухоме майно, виселення та зняття з реєстрації з тих підстав, що кредитор у визначений частиною другою статті 1281 ЦК України строк не пред`явив свої вимоги до спадкоємця боржника. З урахуванням встановлених обставин касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанції і, як наслідок, залишив касаційну скаргу без задоволення. 
		 
		За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 753/11450/17 (провадження № 61-48891св18), підтверджено під час касаційного провадження.
		 
		З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясувавши обставини справи і дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року і залишає в силі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2020 року.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1 з АТ «Сенс-Банк» на її користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні касаційної скарги, у розмірі 1 536,80 грн.
		 
		Керуючись статями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Зоя Сергіївна, задовольнити. 
		Постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року скасувати із залишенням в силі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2020 року.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 1 536,80 грн.  
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська  С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв  В. В. Сердюк  В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...