Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/24224/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2023.
Дата набрання законної сили: 30.08.2023
Номер судового провадження: 61-11599ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		                                                                                 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 953/24224/19
		 
		 
		провадження № 61-11599св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Харківської міської прокуратури № 2, який діє 
		в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України,
		відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 ,
		треті особи: Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, відновлення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури, яка діє
		в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 
		2020 року у складі судді Попрас В. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О Ю., 
		Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2019 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури № 2, який діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, 
		ОСОБА_1 , треті особи: Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео» (далі - УДНДІ «Укрводгео»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт» (далі - ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт»), про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зобов`язання повернути нерухоме майно.
		 
		Позов мотивований тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що реєстраційна служба ХМУЮ Харківської області видала свідоцтво про право власності від 10 лютого 2015 року № 33396285 про те, що нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 4 905,0 кв. м, літ. «Б-1» загальною площею 
		104,2 кв. м, літ. «В-1» загальною площею 111,2 кв. м, літ. «Г-1» загальною площею 11,4 кв. м, літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв. м, 
		літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв. м, літ. «Ж-1» загальною площею 
		140,9 кв. м, літ. «3-1» загальною площею 144,0 кв. м, літ. «К-1» загальною площею 269,6 кв. м, літ. «Л-1» загальною площею 108,8 кв. м за адресою: 
		вул. Шевченка, 6, м. Харків, перебувають у державній власності в особі Мінрегіону. 
		 
		Водночас у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області 
		(далі - ДВС) із серпня 2017 року перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення грошових коштів з УДНДІ «Укрводгео» за 
		13 виконавчими документами. 
		 
		На запит державного виконавця УДНДІ «Укрводгео» листом від 20 вересня 2017 року № 75/01-26 повідомило, що на балансі інституту наявні нежитлові приміщення, які не використовуються у виробничій діяльності. 
		 
		Постановою державного виконавця від 06 жовтня 2017 року вказані приміщення описані та арештовані. 
		 
		Постановою державного виконавця від 10 жовтня 2017 року для визначення вартості вказаних приміщень призначено суб`єкта оціночної діяльності, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-2012» (далі - 
		ТОВ «Експерт-2012»).
		 
		ТОВ «Експерт-2012» склало звіт про оцінку майна станом на 31 жовтня 
		2017 року, відповідно до якого загальна вартість майна становить 
		799 300,00 грн, з яких: вартість приміщень в літ. «А» № 133, № 144 - 
		37 100,00 грн; № 20 - 25 - 196 200,00 грн; літ. «В» - 112 100,00 грн; 
		літ. «К» - 302 000,00 грн; літ. «Л» - 151 900,00 грн.
		 
		Перед реалізацією цього майна державний виконавець склав довідку від 
		07 листопада 2017 року № НОМЕР_1/07.01/В-З, де зазначено, що у його провадженні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання 16 виконавчих документів на загальну суму 315 018,88 грн, з яких 15 виконавчих документів на загальну суму 282 134,85 грн - щодо стягнення заробітної плати та 1 виконавчий документ на суму 32 884,03 грн - щодо стягнення заборгованості на користь управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ).
		 
		У подальшому до Харківської філії Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») 07 листопада 2017 року направлено заявку 
		№ НОМЕР_1/07.01/В-З на реалізацію вказаного арештованого майна.
		 
		У листопаді 2017 року ДП «Сетам» провело електронні торги, відповідно до протоколу від 28 листопада 2017 року № 301338 вказані об`єкти нерухомого майна за 1 549 043,40 грн відчужені ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з розпорядженням від 07 лютого 2017 року № 18535583 щодо розподілу отриманих коштів із суми 1 549 043,40 грн була погашена вся вказана заборгованість в розмірі 409 119,17 грн, з яких: 32 884,03 грн - заборгованість перед УПФУ за відшкодування сплачених наукових пенсій, 8 000,00 грн - стягнення судового збору, 368 235,14 грн - заборгованість із заробітної плати. Крім того, стягнено на користь ДВС 48 600,56 грн виконавчого збору та 1 214,00 грн виконавчих витрат. Решту коштів, а саме 
		1 088 110,05 грн, було перераховано УДНДІ «Укрводгео».
		 
		Прокурор вважав, що рішення про реалізацію вказаних об`єктів нерухомого майна з торгів є незаконним, оскільки її проведено з порушенням норм Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» - реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію. Відчужене на прилюдних торгах майно є державним майном та віднесено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно із Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», частиною дев`ятою статті 11 якого передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, а тому, на думку прокурора, вчинення дій щодо примусової реалізації цього майна 
		є незаконним. 
		 
		Прокурор зазначав, що всупереч частині шостій статті 48, частині одинадцятій статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звернув стягнення на майно УДНДІ «Укрводгео» не в розмірі заборгованості, а на все майно, зазначене в листі УДНДІ «Укрводгео». Спірні правочини вчинені особою, яка не є власником майна, що є підставою визнання їх недійсними, оскільки недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
		 
		Заступник керівника Харківської міської прокуратури № 2, який діє 
		в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, просив визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 28 листопада 2017 року № 301338 щодо продажу нежитлових приміщень підвалу № 133, № 144 загальною площею 55,2 кв. м; частину приміщень 1-го поверху № 20 загальною площею 48 кв. м; 1-го поверху № 21 - 25 загальною площею 127,2 кв. м в літ. «А-2» та нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 104,2 кв. м, літ. «В-1» загальною площею 111,2 кв. м, літ. «Г-1» загальною площею 11,4 кв. м, літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв. м, 
		літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв. м, літ. «З-1» загальною площею 
		144,0 кв. м, літ. «К-l» загальною площею 269,6 кв. м, літ «Л-1», загальною площею 108,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20 березня 2018 року № 305 видане 
		ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О. С. Скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Прядко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2018 року № 40211413. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Міністерства розвитку громад та територій України зазначені нежитлові приміщення.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року 
		у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, щопід час призначення та проведення електронних торгів, результати яких були оформлені протоколом проведення електронних торгів від 28 листопада 2017 року № 301338, ані державний виконавець, ані будь-хто з відповідачів не допустили порушень законодавства України, що регламентує порядок організації та проведення торгів з реалізації арештованого майна;
		 
		віднесення майна державної юридичної особи до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не означає неможливості звернення стягнення на закріплене за цією юридичною особою (на праві господарського відання чи оперативного управління) державне майно;
		 
		запроваджений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на примусове відчуження закріпленого за боржником - УДНДІ «Укрводгео» на праві господарського відання нерухомого майна, а дії органів ДВС з такого відчуження вчинені 
		з дотриманням норм законодавства;
		 
		Закон України «Про управління об`єктами державної власності» жодним чином не обмежує і не може обмежувати діяльність органів ДВС щодо звернення стягнення на державне майно, закріплене за державними юридичними особами (у тому числі на праві господарського відання);
		 
		необхідність застосування під час здійснення виконавчого провадження частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зумовлена метою і спрямованістю відповідної норми закону - забезпечити прискорене та гарантоване виконання судових рішень, за реальне виконання яких держава бере на себе позитивну відповідальність. Водночас таке можливе лише у разі, коли відповідне судове рішення дійсно може бути виконане за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, як цього вимагає частина друга статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
		 
		доводи прокурора про проведення спірних електронних торгів, оформлених протоколом від 28 листопада 2018 року, з порушенням чинного законодавства України є необґрунтованими, а тому позовні вимоги про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів задоволенню не підлягають;
		 
		доводи про те, що для погашення всієї заборгованості достатньо було реалізувати будівлю літ. «К» та приміщення № 133, № 144 у літ. «А», а для погашення заборгованості із заробітної плати достатньо було б реалізувати лише літ. «К», що прокурор вважав підставою для задоволення позову, суд вважав необґрунтованими, враховуючи в тому числі те, що обрання певного майна для реалізації не належить до процедури власне електронних торгів, 
		а є діями державного виконавця, що їм передують. На чинність самих торгів такі дії державного виконавця не впливають, тим більше, що в процесі виконавчого провадження відповідні дії державного виконавця ніким не оскаржувались, що саме по собі виключає можливість визнання торгів недійсними з посиланням на порушення державним виконавцем частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Суд першої інстанції вважав, що правочином за своєю правовою природою 
		є аукціон, тобто самі торги, а не протокол про їх проведення. Сам же протокол прилюдних (електронних) торгів не є правочином і через це не може бути визнаний недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Тому обраний прокурором спосіб захисту є неналежним та неефективним, таким, що не спричинить у разі задоволення відповідної вимоги недійсності торгів як таких, що саме по собі виключатиме задоволення усіх інших позовних вимог, які випливають з вирішення питання дійсності чи недійсності торгів , а не протоколу, складеного за результатами їх проведення.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, залишено без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року залишено без змін.
		 
		Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін 
		і зібраним у справі доказам.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		08 липня 2021 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 
		2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 травня 
		2021 рокуі передати справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Харкова.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми Закону України «Про введення мораторії на примусову реалізацію майна», дійшовши необґрунтованого висновку, що невикористання цього майна у виробничій діяльності УДНДІ «Укрводгео» виключає застосування мораторію на відчуження. Державне нерухоме майно підпадає під дію мораторію у будь-якому випадку та незалежно від того, чи використовується воно 
		у господарській діяльності державного підприємства. Реалізація виконавцем у зведеному виконавчому провадженні майна, що підпадає під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства. Суди також не врахували, що під час проведення виконавчих дій державний виконавець протиправно не застосував норми частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме не надіслав виконавчих документів 
		у зведеному виконавчому провадженні до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувача та зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Крім того, суд не надав оцінки тому, що відчужене на прилюдних торгах майно є державним майном та включене до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно 
		із Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Так, у частині дев?ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Прокурор звертає увагу на суспільно значущий характер спірного майна. Так, майновий комплекс УДНДІ «Укрводгео» був включений до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, ще у 1995 році на підставі постанови Верховної Ради України від 03 березня 1995 року 
		№ 88/95-ВР «Про перелік об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням». Пізніше цей об`єкт як такий, що має загальнодержавне значення, включений до Закону України № 847-ХІУ «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
		 
		Підставою касаційного провадження Харківська обласна прокуратура 
		в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статей 181, 203, 215, 388 ЦК України,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статей 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року 
		у справі № 914/2062/14 (провадження № 3-262гс15), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15; від 30 січня 
		2020 року у справі № 903/41/18; від 22 жовтня 2019 року у справі 
		№ 912/1756/18; від 19 вересня 2018 року у справі № 808/2227/17; від 
		17 вересня 2020 року у справі № П/811/621/16.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року поновлено Харківській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, строк касаційного оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.
		 
		11 листопада 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у задоволенні клопотання Харківської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави 
		в особі Міністерства розвитку громад та територій України, про розгляд справи за участю Офісу Генерального прокурора відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 953/24224/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21).
		 
		 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 953/24224/19.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, 
		є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 
		 
		Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 лютого 
		2015 року нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 4 905,0 кв. м, 
		літ. «Б-1» загальною площею 104,2 кв. м, літ. «В-1» загальною площею 
		111,2 кв. м, літ. «Г-1» загальною площею 11,4 кв. м, літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв. м, літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв. м, літ. «Ж-1» загальною площею 140,9 кв. м, літ. «3-1» загальною площею 144,0 кв. м, 
		літ. «К-1» загальною площею 269,6 кв. м, літ. «Л-1» загальною площею 
		108,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , перебували у державній власності в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та були у повному господарському віданні УДНДІ «Укрводгео».
		 
		 
		 
		Згідно з довідкою від 07 листопада 2017 року в провадженні ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення грошових коштів з УДНДІ «Укрводгео» за 16 виконавчими документами на загальну суму боргу 315 018,88 грн (без урахування виконавчого збору та втрат виконавчого провадження), з яких 15 виконавчих проваджень на загальну суму 282 134,85 грн - про стягнення заборгованості із заробітної плати та 1 виконавче провадження на суму 32 884,03 грн - про стягнення заборгованості на користь УПФУ.
		 
		На запит державного виконавця від 05 вересня 2017 року № 53940971 щодо надання відомостей про майно, на яке можливо звернути стягнення, УДНДІ «Укрводгео» листом від 20 вересня 2017 року № 75/01-26 повідомило, що на балансі підприємства перебуває: нежитлові приміщення літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «З», «К», «Л» за адресою: вул. Шевченка, 6, м. Харків. Зазначені будівлі не опалюються, а також не використовуються у виробничій діяльності підприємства, а саме: літ. «А» приміщення підвалу № 133, № 144 загальною площею 104,2 кв. м, приміщення першого поверху № 20-25 загальною площею 175,2 кв. м, літ. «Б» приміщення № 1 загальною площею 104,2 кв. м, літ. «В» приміщення № 1 загальною площею 111,2 кв. м, літ. «Г» приміщення 
		№ 1 загальною площею 11,4 кв. м, літ. «Д» приміщення № 1 загальною площею 28,6 кв. м, літ. «Е» приміщення № 1-4 загальною площею 124,5 кв. м, літ. «Ж-1» приміщення № 1-4 загальною площею 144,0 кв. м, літ. «К» приміщення № 1 загальною площею 269,6 кв. м, літ «Л» приміщення № 1-3 загальною площею 108,8 кв. м.
		 
		Постановою державного виконавця від 06 жовтня 2017 року у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вказані нежитлові приміщення описані та арештовані.
		 
		Для визначення вартості нежитлових приміщень, постановою державного виконавця від 10 жовтня 2017 року призначено суб`єкта оціночної 
		діяльності - ТОВ «Експерт-2012» 
		 
		07 листопада 2017 року на адресу ДП «Сетам» було направлено заявку 
		№ НОМЕР_1/07.01/В-З на реалізацію нежитлових приміщень вартістю 
		799 300,00 грн без ПДВ.
		 
		Згідно з даними протоколу проведення електронних торгів № 301338, 
		28 листопада 2017 року відбулися торги щодо реалізації нежитлових приміщень стартовою ціною 799 300,00 грн, ціною продажу 1 630 572,00 грн, 
		з яких: 1 549 043,40 грн отримав УДНДІ «Укрводгео». Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з даними розпорядження від 07 лютого 2017 року № 18535583 щодо розподілу отриманих коштів із суми 1 549 043,40 грн була погашена вся заборгованість в розмірі 409 119,17 грн, з яких 32 884,03 грн - заборгованість перед УПФУ за відшкодування сплачених наукових пенсій, 8 000,00 грн - стягнення судового збору, 368 235,14 грн - заборгованість із заробітної плати. Крім того, стягнено на користь ДВС 48 600,56 грн виконавчого збору та 
		1 214,00 грн виконавчих витрат.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд враховує частину другої статті 414 ЦПК України, згідно з якою порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, 
		є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
		 
		Система судів загальної юрисдикції України є розгалуженою. Судовий захист 
		є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають 
		у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду 
		в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. 
		 
		Згідно з пунктами 1, 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 
		 
		справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких 
		є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого 
		є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
		 
		справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не 
		є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи 
		з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що 
		є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого 
		є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
		 
		інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		 
		Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає 
		з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала 
		б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		 
		Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено 
		й у статті 50 ЦК України, згідно з якою право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		 
		Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації 
		в порядку, встановленому законом.
		 
		Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		 
		Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження 
		№ 12-37гс19).
		 
		Для встановлення факту придбання відповідачем майна та користування ним з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення ним як фізичною особою-підприємцем діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію товарів, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
		 
		Схожого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду 
		у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження 
		№ 14-42цс19).
		 
		З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомо, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем 
		з 01 грудня 2014 року, у процесі припинення не перебуває. Види діяльності: основний - 69.10 діяльність у сфері права; інші: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;58.11 видання книг; 68.20 надання в оренду 
		й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна.
		 
		Ураховуючи характер спірних правовідносин, вид діяльності ФОП ОСОБА_1 (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна ) і те, що спірні нежитлові приміщення не можуть використовуватися як житло, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Харківською міською прокуратурою № 2, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, та ФОП ОСОБА_1 , з володіння якого позивач просить повернути спірне нерухоме майно, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі 
		у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Оскільки суди не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
		 
		Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		 
		Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури, яка діє
		в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, задовольнити частково.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року 
		та постанову Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 , треті особи: Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт», про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зобов`язання повернути нерухоме майнозакрити.
		 
		Роз`яснити Харківській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави 
		в особі Міністерства розвитку громад та територій України, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вона може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев     Є. В. Коротенко       В. М. Коротун       М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...