Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/24376/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: 51-2179км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240010002764

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 686/24376/20
		провадження № 51-2179 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року та представника потерпілого АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в кримінальному провадженні № 12020240010002764 за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Раштівка Старокостянтинівського району Хмельницької  області та жительки АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції від 15 квітня 2008 року), ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції від 11 червня 2009 року).
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22 серпня 2022 року року ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченою. 
		Цивільний позов АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_8 про стягнення майнової шкоди залишено без розгляду.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалася в тому, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділення № 301 АТ «УкрСиббанк», будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 22 липня 2010 року, достовірно знаючи про відсутність підстав для вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек щодо заставного майна і припинення іпотеки, визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», п. 5.4 Порядку взаємодії підрозділів АТ «УкрСиббанк» при роботі з Державними реєстрами обтяжень майна, переданого в заставу (іпотеку), введеного в дію наказом АТ «УкрСиббанк» від 06 квітня 2009 року № 305, а також те, що примусова реалізація житлового буд.  АДРЕСА_2 заставною вартістю 735 326,00 грн і земельної ділянки заставною вартістю 70 600,00 грн на загальну вартість 805 926,00 грн, що належить ОСОБА_9 , не проводилася та вказаний вище договір іпотеки від 03 жовтня 2008 року свою дію не припиняв, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вигляді отримання нею можливості вільно розпорядитися житловим будинком та земельною ділянкою, які перебували під заставою, а грошові кошти від їх реалізації використати на власний розсуд, а не для погашення заборгованості по кредитному зобов`язанню, зловживаючи наданими їй службовими повноваженнями та використовуючи їх всупереч інтересам служби, перебуваючи у щорічній відпустці, склала завідомо неправдивий офіційний документ - лист «Про зняття заборони», адресований приватному нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 , з проханням про зняття заборони відчуження нерухомого майна - будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_9 , зазначивши завідомо неправдиві відомості про примусову реалізацію цих об`єктів та припинення дії вище вказаного договору іпотеки.
		Надалі, продовжуючи свої умисні протиправні дії, пов`язані із зловживанням службовим становищем, ОСОБА_8 власноручно підписала вказаний лист із завідомо неправдивими для неї відомостями, завірила свій підпис відтиском печатки відділення № 301 АТ «УкрСиббанк», до якої мала вільний доступ, зареєструвала у журналі вихідної кореспонденції відділення № 301 АТ «УкрСиббанк» за № 1199 від 22 липня 2010 року, надавши, таким чином, цьому листу статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.
		У зв`язку із вищеописаними умисними протиправними діями ОСОБА_8 , пов`язаними із зловживанням службовим становищем і вчиненням службового підроблення, незаконно знято обтяження щодо заставного майна - житлового буд.  АДРЕСА_2 та земельної ділянки на загальну вартість 805 926,00 грн, а в послідуючому проведено реалізацію вказаного будинку, внаслідок чого було спричинено тяжкі наслідки інтересам юридичної особи - АТ «УкрСиббанк».
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 22 лютого 2023 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого АТ «УкрСиббанк» залишив без задоволення, а вказаний вирок щодо ОСОБА_8  - без змін.
		Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та не надав відповіді на них. Вважає, що  у справі зібрано достатньо доказів, які доводять наявність складів інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, проте місцевий суд не дав їм належної оцінки, внаслідок чого необґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок. Вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимим доказом висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1.1-0097:20 від 18 червня 2020 року, оскільки з усіх вилучених документів під час досудового розслідування в ході тимчасового доступу, підписані ОСОБА_8 є лише посадова інструкція начальника відділення та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та не зрозуміло з яких причин вони із вільних зразків підпису стали самим предметом дослідження, й при проведенні експертного дослідження вільні зразки підпису ОСОБА_8 взагалі були відсутні, що є порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Вважає, що такий висновок місцевого суду є помилковим, оскільки в ході тимчасового доступу до оригіналів документів, які перебували у володінні АТ «УкрСиббанк», було вилучено оригінали кадрових документів із вільними зразками підпису    ОСОБА_8 , які використовувалися у якості порівняльного матеріалу при проведенні судово-почеркознавчої експертизи.  
		Посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про помилковість висновку місцевого суду про те, що сам по собі підроблений ОСОБА_8 лист № 1199 від 22 липня 2010 року «Про зняття заборони» не спричинив наслідків правового характеру. Стверджує про те, що  апеляційний суд, переглядаючи провадження, не дослідив повторно письмові докази та не допитав свідків, чим порушив вимоги статей 22, 23, ч. 3 ст. 404 КПК України. Зазначає про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статей 370, 419 КПК України.
		У касаційній скарзі представник потерпілого АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки дослідженим доказам, внаслідок чого дійшли до необґрунтованого висновку про те, що не доведено, що ОСОБА_8 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. При цьому представник потерпілого, надаючи свою оцінку доказам, стверджує про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що  у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Зазначає, що суди дійшли помилкового рішення про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 1.1-0097:20 від 18 червня 2020 року, оскільки відсутні вільні зразки підпису ОСОБА_8 при проведенні експертного дослідження. Вважає, що при проведенні вказаної експертизи було достатньо надано зразків підписів ОСОБА_8 , у тому числі й вільних зразків. Це підтвердила при допиті в суді першої інстанції експерт ОСОБА_12 , при цьому вона зазначала, що досліджений нею підпис є простим у виконанні, і достатньо надано вільних зразків для порівняння. Стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що підроблений ОСОБА_8 лист № 1199 від 22 липня 2010 року «Про зняття заборони» не спричинив наслідків правового характеру. Зазначені обставини, на думку представника потерпілого, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів їх апеляційної скарги, не дав обґрунтованих відповідей на них та безпідставно залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 без змін. Вважає, що апеляційний суд усупереч ч. 3 ст. 404 КПК України безпідставно відмовив у повторному досліджені доказів, на яких наполягав прокурор та представник потерпілого.
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та представника потерпілого не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення повністю, а касаційну скаргу представника потерпілого частково та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді  апеляційної інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) і невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Суд за наявності відповідних доводів сторони у справі, здійснює перевірку того, чи дотрималися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		Зі змісту касаційних скарг прокурора та представника потерпілого вбачається, що вони, надаючи власну оцінку доказам, по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, з огляду на положення статей 433, 438 КПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.   
		Що стосується доводів касаційних скарг прокурора та представника потерпілого про те, що попередні інстанції постановили судові рішення з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, то колегія суддів зазначає про таке. 
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
		У ході вирішення питання про достатність установлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПКУкраїни, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		У разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі й визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд (п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України).
		Місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, зазначених вимог закону дотримався, дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, надав їм належну оцінку в їх сукупності  з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8  за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
		Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях і стороною обвинувачення не надано належних, допустимих, достатніх доказів того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, вчинені саме ОСОБА_8 , у зв`язку з чим місцевий суд не зміг прийти до беззаперечного переконання про наявність у діях ОСОБА_8 зловживання службовим становищем, тобто умисного, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, і складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
		Відповідно до пред`явленого обвинувачення  ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді начальника відділення № 301 АТ «УкрСиббанк», будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, достовірно знаючи про відсутність підстав для вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_9 (житловий буд. АДРЕСА_2 та земельна ділянка загальною вартістю 805 926,00 грн), та Державного реєстру іпотек щодо заставного майна і припинення договору іпотеки від 03 жовтня 2008 року, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вигляді отримання ОСОБА_9 можливості вільно розпорядитися житловим будинком та земельною ділянкою, які перебували під заставою, а грошові кошти від їх реалізації використати на власний розсуд, зловживаючи наданими їй службовими повноваженнями та використовуючи їх всупереч інтересам служби, перебуваючи у щорічній відпустці, склала завідомо неправдивий офіційний документ - лист «Про зняття заборони», адресований приватному нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 , з проханням про зняття заборони відчуження нерухомого майна будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_9 , зазначивши завідомо неправдиві відомості про примусову реалізацію цих об`єктів та припинення дії вище вказаного договору іпотеки, який власноручно підписала, завірила свій підпис відтиском печатки відділення № 301 АТ «УкрСиббанк», до якої мала вільний доступ, зареєструвала у журналі вихідної кореспонденції відділення № 301 АТ «УкрСиббанк» за № 1199 від 22 липня 2010 року, надавши, таким чином, цьому листу статусу офіційного документу. Внаслідок чого було незаконно знято обтяження щодо заставного майна житлового буд. АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною вартістю 805 926,00 грн, а в послідуючому проведено реалізацію вказаного будинку, у зв`язку з чим було спричинено тяжкі наслідки інтересам юридичної особи АТ «УкрСиббанк».
		Згідно з вимогами статей 91, 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета. При цьому обов`язок доказування цих обставин покладається на сторону обвинувачення. 
		Перевіряючи обґрунтованість цього обвинувачення, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України надав оцінку таким доказам: 
		-          показанням ОСОБА_8 , яка вину не визнала та пояснила, що з травня 2009 року займала посаду начальника відділення № 301 АКІБ «УкрСиббанк» та у період з 12 по 27 липня 2010 року перебувала у відпустці, доступу до робочого місця та електронних баз банку взагалі не мала, всі ключі та штампи були нею здані перед відпусткою, про що було зареєстровано у відповідному журналі. Зазначала, що ніякого листа «Про знаття заборони» на адресу нотаріуса не писала, не підписувала, не реєструвала у журналі вихідної кореспонденції. Вказувала, що такий лист сам по собі не є офіційним документом, на підставі якого можна було вчинити дії правового характеру. Боржників ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вона особисто не знала, їх кредитну справу у серпні 2009 році вона передала до відділу примусового стягнення, доступу до неї не мала й не могла вчиняти будь-яких дій, а саме дізнатися контрольну суму, яка є обов`язковою для реєстрації вилучення запису обтяжень з реєстру;
		-          показанням свідка ОСОБА_11 про те, що до неї, як до нотаріуса, звернувся представник «УкрСиббанка» ОСОБА_13 про вилучення обтяження майна ОСОБА_9 . Вона перевірила дійсність довіреності, виданої на ОСОБА_8 , яку він приніс, і на підставі повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек та заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна за підписом ОСОБА_8 було вчинено вказані нотаріальні дії та сформовано відповідні витяги. ОСОБА_13 розписався в реєстрі вчинення нотаріальних дій та отримав вказані витяги; 
		-          показанням свідка ОСОБА_13 , котрий дав аналогічні показання. При цьому зазначив, що 2010-2011 роках працював в АКІБ «УкрСиббанк» у відділі з проблемними кредитами. Боржники ОСОБА_9 і ОСОБА_10 надали згоду на реалізацію будинку. Він їм підшукав покупця,  підготував листи про зняття обтяжень, зареєстрував їх у себе у відділенні, заніс їх нотаріусу, який зняв заборону. Після чого будинок продали, а отримані грошові кошти внесли на погашення кредиту, які спочатку зараховувалися на загальний рахунок банку внутрішній (транзитний), а потім вже розподілялись на погашення боргу. Також вказав, що під час розгляду Хмельницьким адміністративним судом справи, пов`язаної із відчуженням іпотечного майна ОСОБА_9 , в матеріалах справи була довідка про те, що кошти від реалізації будинку надійшли в банк. Стверджував, що відчуження відбулося в рамках закону, в межах наданих йому повноважень, згідно доручення. Під час надання для огляду листа «Про зняття заборони» № 1199 від 22 липня 2010 року, заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна № 1199/2 від 22 липня 2010 року та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 1199/3 від 22 липня 2010 року свідок ОСОБА_13 вказав, що вказані документи виготовлялися ним й почерк реєстрації (цифри) також виконані ним особисто, але чому вони підписані від імені ОСОБА_8 пояснити не зміг зі спливом великого проміжку часу, хоча зазначав, що остання його керівником не була, з нею він не працював;
		-          показанням представника АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_14 , який показав, що у 2016 році в процесі роботи з кредитом ОСОБА_9 , під час виконавчого провадження, було встановлено, що відсутня іпотека, яка була раніше, у зв`язку із чим він звернувся до правоохоронних органів із заявою про внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення службовими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. ОСОБА_14 також зазначав, що ним було зроблено запит до приватного нотаріуса, який посвідчував іпотеку, та отримано відповідь, у якій було вказано, що на підставі звернення ОСОБА_8 було вилучено реєстрацію обтяження майна ОСОБА_9 . Свідок стверджував, що ОСОБА_8 цього зробити не могла, оскільки у цей час перебувала у відпустці, і доступу до робочого місця не мала, а без доступу до робочого місця і баз даних (кредитної справи) виготовити вказані повідомлення/заяви було не можливо;
		-          показанням свідка ОСОБА_10 , який суду показав, що в 2008 році його дружина ОСОБА_9 уклала договір іпотеки під майно (житловий будинок і земельна ділянка). Після зміни курсу валют, вони не спроможні були погасити кредит і представник банку на ім`я ОСОБА_15 запропонував їм реалізувати будинок, а грошові кошти внести в рахунок погашення заборгованості по кредиту, що і було зроблено. В послідуючому, ОСОБА_15 показав їм довідку про здійснення проплати та квитанцію про внесення грошових коштів в касу банку. Зазначав, що ОСОБА_8 він не знає. Після реалізації будинку із земельною ділянкою будь-яких претензій зі сторони банку до нього та його дружини не було. Вказував, що його дружині була видана довідка за підписом начальника відділення № 301 АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_16 про погашення кредиту в сумі 112 000 доларів США в повному обсязі та відсутності станом на 23 липня 2010 року заборгованості по договору про надання споживчого кредиту;
		-          показанням свідка ОСОБА_17 про те, що він у 2010 році займав посаду начальника Хмельницького ТУ АТ «УкрСиббанк», проте ніякого відношення до кредиту ОСОБА_9 він не мав, жодних довідок по ньому не видавав та не підписував, видача таких довідок взагалі не передбачена. Зазначав, що підпис у довідці № 1184 від 22 липня 2010 року про отримання від ОСОБА_9 243 568 грн за реалізований будинок в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11400546000 від 03 жовтня 2008 року, має ознаки його підпису, проте це не його підпис.  
		Що стосується доводів прокурора та представника потерпілого про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом  висновок експерта                     № 1.1-0097:20 від 18 червня 2020 року судово-почеркознавчої експертизи, то колегія суддів зазначає про таке.
		Відповідно п. 3.5. Наказу від 08 жовтня 1998  року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
		Суди попередніх інстанцій встановили, що з метою проведення судово-почеркознавчої експертизи підпису, виконаного на вилучених у приватного нотаріуса ОСОБА_11 листа № 1199 від 22 липня 2010 року «Про зняття заборони», повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек та заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 13 травня 2020 року було вилучено оригінали кадрових документів, що перебувають у володінні відділення АТ «УкрСиббанк», а саме: посадову інструкцію начальника відділення, підписану ОСОБА_8 , договір про матеріальну відповідальність від 19 травня 2011 року з підписом ОСОБА_8 , наказ від 01 квітня 2005 року про прийняття ОСОБА_8 на постійну роботу на посаду провідного фахівця з операційної діяльності відділення № 301 АКІБ «УкрСиббанк», копію наказу від 01 липня 2005 року про переведення ОСОБА_8 на посаду провідного фахівця СМБ, копія наказу від 18 липня 2005 року про переведення ОСОБА_8 на посаду провідного фахівця індивідуального бізнесу відділення № 301 АКІБ «УкрСиббанк», копію витягу з наказу від 05 квітня 2007 року про переведення ОСОБА_8 на посаду заступника начальника відділення № 301 з операційної діяльності, копію наказу від 03 березня 2008 року про переведення ОСОБА_8 на посаду заступника керуючого групою відділень Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з операційної діяльності, копію наказу від 01 жовтня 2008 року про переведення ОСОБА_8 з 01 жовтня 2008 року на посаду начальника відділення № 1003 АКІБ «УкрСиббанк», копію наказу від 18 травня 2009 року про переведення ОСОБА_8 з 18 травня 2009 року на посаду начальника відділення № 301 АКІБ «УкрСиббанк», копію витягу з наказу від 30 вересня 2010 року про переведення ОСОБА_8 з 04 жовтня 2010 року на посаду начальника відділення № 155, копія витягу з наказу від 01 лютого 2013 року про звільнення ОСОБА_8 за угодою сторін.
		Згідно досліджених місцевим судом даних висновку експерта № 1.1-0097:20 від 18 червня 2020 року судово-почеркознавчої експертизи: підпис у заяві № 1199 від 22 липня 2010 року в графі «Начальник відділення № 301 АТ «УкрСиббанк» виконаний ОСОБА_8 ; підпис в повідомленні про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 1199/3 від 22 липня 2010 року та в заяві про вилучення запису обтяження об`єкта нерухомого майна № 1199/2 від 22 липня 2010 року в графі «підпис заявника» виконаний ОСОБА_8 ; підпис в посадовій інструкції в графі «ознайомлена» та підпис в договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19 травня 2011 року в графі «підпис ОСОБА_8 » виконаний ОСОБА_8 .
		Експерт ОСОБА_12 у суді першої інстанції пояснювала, що досліджуваний нею підпис є простим у виконанні, вільних зразків надано було достатньо.
		Проте, суд першої інстанції правильно вказав у вироку, що з усіх вилучених під час тимчасового доступу документів, ОСОБА_8 підписані лише посадова інструкція начальника відділення та договір про індивідуальну матеріальну відповідальність, при цьому вони із вільних зразків підпису стали самим предметом дослідження, а вільні зразки підпису ОСОБА_8 взагалі були відсутні при проведенні експертного дослідження, що є порушенням вимог п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз.
		За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що висновок експерта є неповним, і таким, що проведений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому обґрунтовано визнав його недопустимим доказом.
		Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист № 1199 від 22 липня 2010 року, підроблення якого ставиться в провину ОСОБА_8 , сам по собі не спричинив наслідків правового характеру, оскільки згідно витягів про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) та про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 22 липня 2010 року, підставами для вилучення є повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 1199/3 від 22 липня 2010 року та заява про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна № 1199/2 від 22 липня 2010 року. 
		Отже доводи прокурора та представника потерпілого з цього приводу, є необґрунтованими.
		Таким чином, місцевий суд, ретельно дослідивши й зіставивши всі зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку повною мірою не доводять того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, вчинено саме ОСОБА_8 .
		Так, остання вину не визнала, а свідок ОСОБА_10 стверджував, що ОСОБА_8 йому не знайома, а всі питання з приводу реалізації будинку та внесення грошових коштів на погашення кредиту вирішувалися з представником банку на ім`я ОСОБА_15 . Свідок ОСОБА_13 підтвердив вказаний факт і зазначив, що саме він виготовив лист банку № 1199 від 22 липня 2010 року «Про зняття заборони», повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек та заяву про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, однак хто підписував ці документи він не пам`ятає. Водночас, стверджував про те, що ОСОБА_8 не була його керівником і він з нею не працював, і що саме він надав документи нотаріусу разом із довіреністю на ім`я ОСОБА_8 , які стали підставою для зняття заборони. Це підтвердила свідок ОСОБА_11 .   
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що жоден з наданих стороною обвинувачення та перевірених у судовому засіданні доказів, як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, не спростовують твердження ОСОБА_8 про те, що інкриміновані їй кримінальні правопорушення вона не вчиняла та вони не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження її винуватості. 
		Цей висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які було належним чином перевірено в судовому засіданні та змістовно наведено у вироку. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Касаційні скарги прокурора та представника потерпілого не містять доводів, які б ставили під сумнів цей висновок судів попередніх інстанцій.
		Твердження в касаційних скаргах сторони обвинувачення про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні їх клопотань про допит свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , експерта ОСОБА_12 , про дослідження висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи, внаслідок чого, на їх думку, були порушені положення ч. 3 ст. 404 КПК України, є безпідставними. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Розглядаючи заявлені клопотання прокурора та представника потерпілого у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , апеляційний суд дійшов висновку, що передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для повторного дослідження доказів сторонами обвинувачення наведено не було й цим судом не встановлено, оскільки прокурор та представник потерпілого не зазначили в апеляційних скаргах обставин, які б вказували на необхідністьповторного дослідження всіх доказів. Зокрема, не вказали в чому, на їх думку, полягає неповнота та неправильність дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. 
		При цьому апеляційний суд перевірив твердження прокурора та представника потерпілого про неповноту судового розгляду, які визнав безпідставними, оскільки місцевий суд безпосередньо дослідив в установленому порядку докази, надані сторонами.
		За таких обставин апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні клопотань про повторне дослідження  обставин, встановлених під час кримінального провадження.
		Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.
		Суд апеляційної інстанції перевірив дотримання судом першої інстанції вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України та зазначив,  що у мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, яке було пред`явлене ОСОБА_8 і визнане судом недоведеним, а також підстави для її виправдання з детальним зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.
		З цими висновками погоджується і колегія суддів, а тому є безпідставними твердження прокурора та представника потерпілого про те, що суд апеляційної інстанції не пересвідчився в дотриманні місцевим судом положень  кримінального процесуального закону щодо вмотивованості судового рішення. 
		Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України та є обґрунтованими і вмотивованими.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційні скарги прокурора та представника потерпілого слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 ни - без зміни. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...