Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/14369/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: 51-3302км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017110030004260

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		07 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 357/14369/17
		провадження № 51-3302км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                       ОСОБА_1 ,
		суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		захисника                                       ОСОБА_5 ,
		засудженого                                  ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		прокурора                                        ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 з доповненням до неї засудженого  ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року стосовно останнього у кримінальному провадженні № 12017100030004260за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в 
		АДРЕСА_1 , жителя 
		АДРЕСА_2 , раніше не судимого,      
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.       За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 115 КК України - на строк 12 років, за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 15 років.
		2.        На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		3.       Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		4.       Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_8 зі змінами обвинуваченого 
		ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року стосовно останнього - без змін. 
		5.       Згідно з вироком місцевого суду 13 серпня 2017 року приблизно о 00:00 ОСОБА_6 , перебуваючи в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: 
		АДРЕСА_3 , під час відпочинку та вживання алкогольних напоїв познайомився з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також перебували у вказаному кафе та вживали алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в який втрутився 
		ОСОБА_10 та вдарив кулаком правої руки ОСОБА_6 в обличчя. Поведінка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обурила ОСОБА_6 , оскільки він не міг самостійно їм двом протистояти, внаслідок чого у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		6.       13 серпня 2017 року приблизно о 01:30 ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне позбавлення життя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поїхав за місцем своєї реєстрації, де проживає його матір, а саме за адресою: 
		АДРЕСА_1 та взяв кухонний ніж господарсько-побутового призначення, виготовлений заводським способом, з написом «Tramontina», і приблизно о 02:00 повернувся з ним до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за вищевказаною адресою, де, діючи з прямим умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_9 та 
		ОСОБА_10 , умисно наніс цим ножем декілька ударів ОСОБА_10 в ділянку грудної клітки з лівого боку, прагнучи настання смерті останнього.
		7.       В цей час ОСОБА_9 , який знаходився поряд з ОСОБА_10 і ОСОБА_6 , почав тікати в напрямку зупинки громадського транспорту, що на площі Героїв Космосу в м. Узині Білоцерківського району Київської області, а ОСОБА_6 відразу почав його наздоганяти та в подальшому, коли наздогнав, наніс ОСОБА_9 декілька ударів вищевказаним ножем, чим заподіяв йому тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Смерть потерпілого настала на місці події, поряд з зупинкою громадського транспорту, від отриманого тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням сигмоподібної кишки та брижі сигмоподібної кишки з крововтратою, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
		8.       Після цього ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя двох осіб, при цьому усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13 серпня 2017 року приблизно о 02:30 повернувся до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », підбіг до ОСОБА_10 , який знаходився неподалік від вказаного кафе, та умисно почав наносити удари ножем по різним частинам тіла ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого, у вигляді непроникаючих колото-різаних ран грудної клітки, передньої черевної стінки та лівого плеча в кількості 8-ми ран.Тим самим ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двох осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_10 відібрав ніж у ОСОБА_6 та викинув його на узбіччя, а ОСОБА_10 було своєчасно надано медичну допомогу.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала  
		9.       У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено неповно, однобічно і упереджено, докази у справі є суперечливими, а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена поза розумним сумнівом. Зокрема, коли після конфлікту з ОСОБА_10 . ОСОБА_6 повернувся до кав`ярні з ножем, з 
		ОСОБА_9 його вже ніхто не бачив, на ножі виявлено біологічні сліди ОСОБА_10 , а на місці події та на кросівках обвинуваченого також сліди невстановленої особи чоловічої статі. Водночас на одязі обвинуваченого слідів крові потерпілих не виявлено. Так само не виявлено слідів крові обвинуваченого на одязі та тілі ОСОБА_9 . До того ж свідок ОСОБА_11 , який в інкримінований період працював у службі таксі, не впізнав у ОСОБА_6 людину, яку підвозив після події. А в протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками усупереч вимогам ст. 228 КПК України свідками не указано, за якими саме прикметами або сукупністю ознак вони впізнали ОСОБА_6 . При цьому свідки бачили ОСОБА_6 на місці проведення слідчих дій безпосередньо перед пред`явленням для впізнання. Крім того, за даними висновку експерта не виключається можливість нанесення 
		ОСОБА_9 ножових поранень різними колото-ріжучими предметами. Однак, на переконання захисника, слідством не перевірялися інші версії подій, а було помилково обрано єдину версію, за якою визнано підозрюваним ОСОБА_6 і яка була підтримана судами. У задоволенні клопотань сторони захисту про проведення додаткових слідчих дій, надання тимчасового доступу до відомостей з ЄРДР, повторний допит свідків судом апеляційної інстанції було відмовлено, чим позбавлено захист можливості усунути сумніви щодо причетності обвинуваченого до вчинення вбивства, відтак було порушено його право на захист у виді забезпечення справедливого судового провадження.
		10.   Крім цього, сторона захисту стверджує, що їй не було відкрито в порядку ст. 290 КПК України медичні документи та висновки експертиз, дані яких було покладено в основу інших експертиз, що стосувалися досліджень ран на тілі ОСОБА_9 у взаємозв`язку з шириною та довжиною клинка предмета, яким йому були нанесені тілесні ушкодження, що, на переконання захисника ОСОБА_5 , є підставою для визнання висновків зазначених експертиз недопустимими доказами, однак у задоволенні клопотання сторони захисту про це апеляційним судом було відмовлено. А свідоцтво про смерть ОСОБА_9 взагалі відсутнє в матеріалах справи. Також відсутній аудіозапис судового засідання суду першої інстанції за участю свідка ОСОБА_12 від 05 вересня 2019 року. У цьому захисник убачає порушення передбаченого ст. 23 КПК України принципу безпосередності дослідження доказів. Твердить, що вищевказані порушення призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, а також неправильної кваліфікації його дій стосовно потерпілого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, оскільки умислу на вбивство останнього обвинувачений не мав, а лише хотів змусити його вибачитися за свою зухвалу поведінку, тому його дії у цій частині мали бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України. Відтак ОСОБА_6 призначено занадто суворе покарання без урахування його особи та конкретних обставин справи, а також з порушенням вимог ч. 3 ст. 68 КК України.
		11.   Засудженим ОСОБА_6 подано доповнення до касаційної скарги захисника, в якому він на 42-х сторінках рукописного тексту викладає власний аналіз доказів у кримінальному провадженні, заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Стверджує про істотне порушення органом досудового розслідування та судами вимог кримінального процесуального закону, у тому числі його права на захист, про неповноту, однобічність і упередженість досудового розслідування та судового розгляду, неконкретність пред`явленого йому обвинувачення, суперечливість доказів, фальсифікацію матеріалів справи. Просить судові рішення стосовно нього скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції і направити кримінальне провадження на нове розслідування. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		12. У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та доповнення до неї.
		13. Прокурор просив касаційну скаргу з доповненнями відхилити.
		 
		Мотиви Суду
		14.   Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.   
		15.   За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		16.   Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України). 
		17.   Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанції. 
		18.   Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		19.   Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.  
		20.   Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать про те, що судами ретельно перевірені доводи, ряд яких аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі та доповненнях до неї. Зазначені в них мотиви про відхилення цих доводів колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		21.   Із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
		22.   Мотивуючи свої висновки у цій частині, суд послався, зокрема, на показання самого ОСОБА_6 , який, хоч і не визнав своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, однак не заперечував конфлікту і бійки між ним та потерпілим ОСОБА_10 , розповів, як їздив додому за ножем і повернувся з ним до кав`ярні, як наніс ним удари ОСОБА_10 . При цьому стверджував, що не мав умислу на вбивство останнього, а лише хотів продемонструвати свою перевагу перед ним і його компанією, яка принизила його у присутності подруги ОСОБА_12 . З приводу обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . ОСОБА_6 пояснив, що не пам`ятає їх, як і причини конфлікту, але ініціатором останнього вважає ОСОБА_10 .
		23.    Натомість із показань потерпілого ОСОБА_10 убачається, що саме ОСОБА_6 розпочав конфлікт, коли наніс удар в обличчя ОСОБА_9 , а пізніше, повернувшись до кав`ярні з ножем, наніс ним численні поранення ОСОБА_10 , який вступився за ОСОБА_9 , та переслідував останнього, коли той намагався втекти. Також ОСОБА_10 розповів, що, відбиваючись від ОСОБА_6 , вибив із його рук ніж, при цьому останній порізав пальці на руці, а далі до них під`їхав автомобіль ОСОБА_13 , тому ОСОБА_6 злякався і втік.
		24.   Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаним у суді, підтвердив, що бачив ОСОБА_10 і ОСОБА_6 , які боролися, лежачи на асфальті, а коли він попрямував до них, останній втік.
		25.   Свідок ОСОБА_12 під час допиту в суді розповіла, що після конфлікту в кав`ярні ОСОБА_6 був дуже збудженим і злим та, попри намагання матері його зупинити, узяв із дому ніж і повернувся до кав`ярні, де переслідував хлопців, з якими раніше з`ясовував стосунки. Спочатку ОСОБА_6 намагався наздогнати чоловіка, який побіг у напрямку річки до центру, але що там відбувалося вона не бачила. А через деякий час повернувся, наздогнав іншого чоловіка і вони почали битися. ОСОБА_6 повернувся додому вночі, його одяг вона замочила для прання, оскільки він був у крові.
		26.   Обставини конфлікту підтвердили також свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
		27.   Свідок ОСОБА_17 , яка працювала адміністратором у Національній лотереї в м. Узині, повідомила, як однієї ночі влітку на вулиці вона побачила чоловіка, який виявився ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, зі слідами тілесних ушкоджень на обличчі, та розповів, як у нього сталася бійка у кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після якої він поїхав додому, взяв ніж та, повернувшись, зарізав того, хто його побив.
		28.   Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується також: даними протоколів огляду місця події про виявлення трупа ОСОБА_9 , «доріжки» з крапель речовини бурого кольору, які спрямовані від місця виявлення трупа до кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в траві біля тротуару - предмета, схожого на ніж із білим руків`ям та написом, а за місцем проживання свідка ОСОБА_12 - подруги ОСОБА_6 , одягу і взуття останнього, а також покривала зі слідами бурого кольору, схожими на кров; даними висновків судових медичних експертиз про кількість, характер, локалізацію, ступінь тяжкості та механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які утворилися від дії колючо-ріжучого (можливо ніж) предмета, час і причини смерті останнього, яка настала протягом 4-6 годин до початку огляду трупа від проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням сигмоподібної кишки та брижі сигмоподібної кишки з крововтратою; даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які упізнали ОСОБА_6 ; даними протоколів слідчих експериментів за участю свідків-очевидців події, які показали місце конфлікту за участю ОСОБА_6 на літньому майданчику кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та розповіли про хід його розвитку, у тому числі механізм нанесення тілесних ушкоджень; даними висновку судово-медичних криміналістичних експертиз про виявлення на двох клаптях шкіри з трупа ОСОБА_9 пошкоджень з ознаками колото-різаних, виникнення яких не виключається від ножа, наданого на дослідження; виявлення на клинку і руків`ї ножа, вилученого під час огляду місця події, крові людини та клітин з ядрами, які містять генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ; при цьому останній в суді не заперечував, що саме такий за зовнішніми ознаками ніж він узяв в будинку батьків та повернувся у кав`ярню, щоб, за його словами, налякати кривдників; даними висновку судово-медичної експертизи про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 .
		29.   З даних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками убачається, що зазначена слідча дія проведена з дотриманням вимог ст. 228 КПК України. Водночас відомості про те, що безпосередньо перед проведенням упізнання свідки бачили ОСОБА_6 , в матеріалах провадження відсутні.
		30.   Даючи оцінку доводам сторони захисту про те, що на одязі ОСОБА_6 виявлена лише його кров і не виявлено крові потерпілих, суди попередніх інстанцій звернули увагу, крім іншого, на те, що за показаннями подруги ОСОБА_6 - свідка ОСОБА_12 , яка не має підстав для обмови обвинуваченого, вона вночі замочувала одяг останнього для прання.
		31.   Стосовно відсутності на зрізах нігтьових пластин з рук ОСОБА_9 генетичних ознак крові та клітин з ядрами ОСОБА_6 , то зазначене доводить ту обставину, що між обвинуваченим і потерпілим фактично не було боротьби і два удари ножем останньому були нанесені протягом нетривалого часу, що підтверджується також даними висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
		32.   Також судами обґрунтовано відхилено доводи сторони захисту про наявність на стіні біля вбиральні кав`ярні та на кросівках обвинуваченого біологічних слідів невстановленої особи чоловічої статі, які нібито вказують на причетність до інкримінованих ОСОБА_6 злочинів іншої особи, оскільки вбиральня є місцем загального користування для відвідувачів та персоналу кав`ярні, водночас самі події відбувалися за межами приміщення останньої.
		33.   Так само не знайшли підтвердження доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження лікарського свідоцтва про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_9 , які містяться на аркушах справи 62 і 63 у томі 2, а причина і час його смерті встановлені висновком судово-медичного експерта (Т. 2, 
		а. с. 64-66).
		34.   Відхиляючи доводи сторони захисту про недопустимість як доказів висновків ряду експертиз через те, що під час їх проведення були використані дані висновків інших експертиз, які відсутні в матеріалах провадження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що кримінальний процесуальний закон не встановлює для прокурора обов`язку долучати під час судового розгляду всі зібрані в ході досудового розслідування докази, сторона обвинувачення має право на власний розсуд визначати обсяг доказів, необхідних і достатніх для доведення винуватості особи в інкримінованому злочині та притягнення її до кримінальної відповідальності. Водночас усі докази, у тому числі висновки експертів за результатами проведених експертних досліджень, представлені прокурором у суді на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , були відкриті стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України і в ході судового розгляду в суді першої інстанції їх допустимість нею не оспорювалась.
		35.   Таким чином, за результатами дослідження і оцінки сукупності вищевказаних та інших доказів у кримінальному провадженні судами достовірно встановлено, що спочатку у ОСОБА_6 стався конфлікт з ОСОБА_9 , а потім бійка з ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_6 пішов додому, взяв ніж і, повернувшись, до кав`ярні, спочатку побіг за ОСОБА_9 , а в подальшому повернувся до ОСОБА_10 та наніс йому ножем тілесні ушкодження. Цілеспрямований характер дій ОСОБА_6 , який незважаючи на вичерпання первісного конфлікту з потерпілими, повернувся до кав`ярні з ножем, переслідував потерпілих, наніс їм ножові поранення, механізм їх нанесення, характер та локалізація, наслідки у виді смерті ОСОБА_9 через незначний проміжок часу на місці події та численні ножові поранення у ОСОБА_10 , злочинні дії щодо якого були припинені ОСОБА_6 лише через те, що ОСОБА_10 вибив ніж із його рук, а потім на допомогу потерпілому підбігли його знайомі, тому обвинувачений став тікати, спростовують позицію сторони захисту про відсутність у останнього умислу на позбавлення життя потерпілих, а лише його намагання їх налякати.
		36.   За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство та закінчений замах на умисне вбивство двох осіб кваліфіковано правильно.
		37.   Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65, 70 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, його особі та конкретним обставинам справи, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, відхиляючи доводи сторони захисту про неправильне застосування місцевим судом ст. 68 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 , апеляційний суд з посиланням на правову позиції щодо застосування вказаної норми закону, викладену в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 
		02 грудня 2019 року (справа № 664/425/16-к, провадження № 51-5790кмо18), обґрунтовано зазначив, що при призначенні покарання особам, винним у вчиненні замаху на злочин, за який у санкції статті Особливої частини КК України альтернативно передбачено захід примусу - довічне позбавлення волі, правила ч. 3 ст. 68 КК України не застосовуються, оскільки найбільш суворим видом покарання у санкції закону залишається довічне позбавлення волі, а воно є таким, що виключає можливість визначення його двох третин. У такому випадку підлягають  застосуванню лише правила ч. 4 ст. 68 цього Кодексу. При цьому менш суворі, ніж довічне позбавлення волі, покарання можуть бути призначені в максимальному розмірі, визначеному санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, адже за таких умов вони завжди належать до числа менш суворих.
		38.   Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, ряд доводів якої аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ст. 419 КПК України, навів у своїй ухвалі вичерпні аргументи на їх спростування та докладні мотиви прийнятого рішення. Колегія суддів касаційного суду вкотре зауважує, що положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, якщо не було встановлено неповноти їх дослідження або порушення під час їх дослідження судом першої інстанції. 
		39.   Також колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що прийняття рішення за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження є прерогативою суду, який здійснює розгляд справи по суті. Сама собою відмова у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження, яке було розглянуто у змагальному процесі з дотриманням передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку та прийняттям за результатами його розгляду відповідного рішення, не свідчить про обмеження її можливостей щодо реалізації наданих процесуальних прав і не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		40.   Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine)від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).
		41.    Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів касаційного суду не виявлено. 
		42.   Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_6 слід залишити без зміни.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів 
		ухвалила:
		Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 
		2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 з доповненням засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...